- +38 (066) 290 82 29
- Eastern Christianity, Manuscripts and Early Printed Books, Greek manuscripts, Ukrainian History, Cossacks, Ukraine, and 36 moreUkrainian Studies, Ottoman History, Church History, Mount Athos Studies, Mount Athos, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, Athonite Church Type, History and traditions of monasticism at mount Athos and Macedonia, Byzantine Architecture on Mount Athos, Byzantine Monasticism In Mount Athos, Agion Oros, Byzantine Studies, Byzantine History, Late Antique and Byzantine Studies, Late Antique and Byzantine History, Byzantine Literature, Byzantine art, Byzantine Iconography, Byzantine Architecture, Byzantine monasticism, Byzantium, Byzantine history and archaeology, Byzantine historiography, Byzantine Liturgy, Late Byzantine history, Orthodox Christianity, Orthodox Theology, Eastern Orthodox Theology, Eastern Orthodox Liturgical Theology, Eastern Orthodoxy, Ukraine (History), Patristics, Hagiography, Monastic and Cultural History of Athos and Thessaloniki, History of Ukraine, Russian Orthodox Church, Greek (Byzantine) Texts, and русское православиеedit
- Ph.D. in History, ThDr., Director of the International Institute of the Athonite Legacy, Research fellow of the Insti... morePh.D. in History, ThDr., Director of the International Institute of the Athonite Legacy, Research fellow of the Institute of History of Ukraine at the National Academy of Sciences of Ukraine, Associate professor of the Department of Humanities of National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts at the Ministry of Culture of Ukraine, Honored Worker of Ukraine Cultureedit
Shumylo, S., Lastovskyi, V. (2023). Heroism of Ukrainian People in 20th and 21st Centuries. In: Encyclopedia of Heroism Studies (edited by Scott T. Allison, James K. Beggan and George R. Goethals). Springer, Cham (USA). URL:... more
Shumylo, S., Lastovskyi, V. (2023). Heroism of Ukrainian People in 20th and 21st Centuries. In: Encyclopedia of Heroism Studies (edited by Scott T. Allison, James K. Beggan and George R. Goethals). Springer, Cham (USA). URL: https://link.springer.com/content/pdf/10.1007/978-3-031-17125-3_455-1 (in English).
The events of the Russian-Ukrainian war of 2022-2023 are not an exception in Ukrainian history; they are in fact a continuation of all the tragic processes that have taken place in relations between Russia and Ukraine for many centuries, including the twentieth century. Fighting for their right to their own identity, independence, and statehood, Ukrainians for many centuries were forced to show heroism and self-sacrifice in resisting the aggression of the neighboring Russian state. All of this led to the establishment of the idea of heroism as a specific feature of the mentality of the Ukrainian people and a special component of the Ukrainian national idea. The struggle of the Ukrainian people for their independence was particularly sacrificial throughout the twentieth century. The proclamation of Ukraine's independence in 1917 and the heroic struggle for its statehood during 1917-1921, as well as the Ukrainian anti-Soviet insurgency of the 1920s, led to unprecedented mass repression by the Russian Soviet regime against the Ukrainian population in order to subdue, assimilate, and Russify it. This was a policy of genocide against the Ukrainian people. The manifestations of this genocidal policy were the artificially provoked famine in Ukrainian villages, dekulakization, and mass repression of the Ukrainian peasantry and intelligentsia. During the Second World War, attempts to restore Ukraine's statehood and independence were renewed, but were thwarted by the German occupation forces. In the confrontation with the German and Soviet occupation armies, the Ukrainian Insurgent Army emerged, which continued the armed guerrilla struggle for Ukrainian independence until the late 1950s. In the 1960s and 1970s, a new form of anti-Soviet resistance emerged in Ukraine, the dissident movement, which also advocated the restoration of Ukraine's independence. Their activities resulted in the intensification of public life in Ukraine in the late 1980s and early 1990s, massive acts of disobedience, demonstrations and rallies throughout the republic demanding Ukraine's secession from the USSR. This resulted in the proclamation of Ukraine's state independence in 1991. Russia's illegal annexation of the Crimean peninsula and the unleashing of the war in Luhansk and Donetsk regions in 2014 with its proxies in order to annex them to the Russian Federation, as well as the full-scale military invasion of Ukraine by the Russian army in February 2022 to occupy it and eliminate state independence, are the consequences of Russia's centuries-old imperial policy of expanding and seizing neighboring territories. Without understanding the many nuances of Ukrainian history, at least over the past century, it is difficult to fully grasp and realize the true causes and motives of the current Russian-Ukrainian war, the unwillingness of Ukrainians to be re-conquered and assimilated by the so-called "Russian world" and the resistance to military aggression by the neighboring Russian Federation.
The events of the Russian-Ukrainian war of 2022-2023 are not an exception in Ukrainian history; they are in fact a continuation of all the tragic processes that have taken place in relations between Russia and Ukraine for many centuries, including the twentieth century. Fighting for their right to their own identity, independence, and statehood, Ukrainians for many centuries were forced to show heroism and self-sacrifice in resisting the aggression of the neighboring Russian state. All of this led to the establishment of the idea of heroism as a specific feature of the mentality of the Ukrainian people and a special component of the Ukrainian national idea. The struggle of the Ukrainian people for their independence was particularly sacrificial throughout the twentieth century. The proclamation of Ukraine's independence in 1917 and the heroic struggle for its statehood during 1917-1921, as well as the Ukrainian anti-Soviet insurgency of the 1920s, led to unprecedented mass repression by the Russian Soviet regime against the Ukrainian population in order to subdue, assimilate, and Russify it. This was a policy of genocide against the Ukrainian people. The manifestations of this genocidal policy were the artificially provoked famine in Ukrainian villages, dekulakization, and mass repression of the Ukrainian peasantry and intelligentsia. During the Second World War, attempts to restore Ukraine's statehood and independence were renewed, but were thwarted by the German occupation forces. In the confrontation with the German and Soviet occupation armies, the Ukrainian Insurgent Army emerged, which continued the armed guerrilla struggle for Ukrainian independence until the late 1950s. In the 1960s and 1970s, a new form of anti-Soviet resistance emerged in Ukraine, the dissident movement, which also advocated the restoration of Ukraine's independence. Their activities resulted in the intensification of public life in Ukraine in the late 1980s and early 1990s, massive acts of disobedience, demonstrations and rallies throughout the republic demanding Ukraine's secession from the USSR. This resulted in the proclamation of Ukraine's state independence in 1991. Russia's illegal annexation of the Crimean peninsula and the unleashing of the war in Luhansk and Donetsk regions in 2014 with its proxies in order to annex them to the Russian Federation, as well as the full-scale military invasion of Ukraine by the Russian army in February 2022 to occupy it and eliminate state independence, are the consequences of Russia's centuries-old imperial policy of expanding and seizing neighboring territories. Without understanding the many nuances of Ukrainian history, at least over the past century, it is difficult to fully grasp and realize the true causes and motives of the current Russian-Ukrainian war, the unwillingness of Ukrainians to be re-conquered and assimilated by the so-called "Russian world" and the resistance to military aggression by the neighboring Russian Federation.
Research Interests:
Шумило, С. В. Невідомі ефіопські листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. з архіву Андріївського скиту на Афоні // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2024, січень-лютий. № 1 (175). С.... more
Шумило, С. В. Невідомі ефіопські листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. з архіву Андріївського скиту на Афоні // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2024, січень-лютий. № 1 (175). С. 122-141.
Метою публікації є введення до наукового обігу восьми невідомих листів ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р., які були надіслані ним з Ефіпої на Афон ігумену Андріївського скиту схіархимандриту Ієроніму (Силіну). Цю кореспонденцію віднайдено автором статті під час роботи з архівом Андріївського скиту в 2018 р. Наукова новизна полягає в тому, що вперше до наукового обігу уведені «ефіопські» листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. На основі аналізу записів у цих документах розкрито подробиці четвертої подорожі о. А. Булатовича до Ефіопії, які дотепер через брак джерел були вкрай скупі та суперечливі. Зазначається, що Булатовичем як очевидцем у листах повідомлено важливі свідчення про стан здоров’я ефіопського імператора Менеліка II (1844–1913), який тоді перебував у вкрай важкому стані, через що ширилися чутки, що він давно помер, а від його імені начебто править двійник. Із листів дізнаємося, що о. А. Булатовича було допущено до імператора для проведення молебня про одужання. Вказується, що під час перебування в Ефіопії Антоній Булатович намагався заснувати тут православну місію та монастир або Подвір’я Афонського Андріївського скиту, куди мав плани переселити з Афону ченців-однодумців. Наголошено, що завдяки виявленим невідомим листам о. Антонія, по-новому розкриваються подробиці як його четвертої подорожі до Ефіопії, так і причин погіршення стосунків з ігуменом Андріївського скиту, що суттєво вплинуло на подальший перебіг подій, зародження «ім’яславського» руху та спалаху «афонської смути» в 1912–1913 рр., на чолі якої був Антоній (Булатович).
Ключові слова: Антоній Булатович, Менелік ІІ, Ієронім Силін, Борис Чемерзін, ім’яслав’я, Ефіопія, Абіссинія, Афон, Свята Гора, Андріївський скит, Ватопед, Ватопедський монастир.
Шумило Сергій Вікторович – кандидат історичних наук (PhD), доктор теології (ThDr), директор Міжнародного інституту афонської спадщини, запрошений науковий співробітник кафедри класики, древньої історії, релігії та теології Ексетерського університету (Великобританія), науковий співробітник Інституту історії України НАН України, доцент кафедри гуманітарних дисциплін Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, заслужений працівник культури України (Київ, Україна).
Unknown Ethiopian letters of Hieroschimonk Anthony (Bulatovich) for March-October 1911 from archive of St Andrew's Skete on Mount Athos
The purpose of the publication is to introduce into scientific circulation eight unknown letters of Hieroschimonk Anthony (Bulatovich) for March-October 1911, which he sent from Ethiopia to Athos to the abbot of St. Andrewʼs skete, Archimandrite Ieronymos (Silin), and which were first discovered by the author of the article while working with archives of St. Andrewʼs skete in 2018. The scientific novelty is that for the first time the «Ethiopian» letters of Hieroschimonk Anthony (Bulatovich) for March-October 1911 were introduced into scientific circulation. Based on the analysis of entries in these documents, the author reveals details of Father A. Bulatovichʼs fourth trip to Ethiopia, which until now, due to the lack of sources, have been extremely scarce and contradictory. Attention is drawn to the fact that Bulatovych, as a direct eyewitness, provides important evidence in letters about the health of the Ethiopian Emperor Menelik II (1844–1913), who at that time was in an extremely serious condition, which led to rumours that he had died long ago and that his double was allegedly ruling on his behalf. Letters reveal that Father Bulatovich was allowed to see the emperor to offer a prayer for his recovery. Attention is drawn to the little-known fact that during his stay in Ethiopia, Anthony Bulatovich tried to establish an Orthodox mission and a monastery or courtyard of the Athos St. Andrewʼs skete, where he planned to relocate like-minded monks from Athos. It is emphasized that discovered unknown letters of Father Anthony reveal in a new way the details of both his fourth trip to Ethiopia and reasons for the deterioration of relations with the abbot of St. Andrewʼs skete, which significantly influenced the further course of events, the emergence of the «Imslav movement» and the outbreak of the «Athos Troubles» in 1912–1913, led by Anthony (Bulatovich).
Key words: Antony Bulatovich, Menelik II, Jerome Silin, Boris Chemerzin, Imiaslavie, Ethiopia, Abyssinia, Mount Athos, Holy Mountain, St. Andrewʼs skete, Vatopedi monastery.
Shumylo Serhii – candidate of historical sciences (Ph.D. in history), doctor of theology (Th.Dr.), director of the International institute of the Athonite legacy, visiting research fellow in the department of classics, ancient history, religion and theology, University of Exeter (UK), research fellow of the Institute of history of Ukraine at the National Academy of sciences of Ukraine, associate professor of the department of humanities of National academy of managerial staff of culture and arts, honored worker of Ukraine culture (Kyiv, Ukraine).
E-mail: institute@afon.org.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Метою публікації є введення до наукового обігу восьми невідомих листів ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р., які були надіслані ним з Ефіпої на Афон ігумену Андріївського скиту схіархимандриту Ієроніму (Силіну). Цю кореспонденцію віднайдено автором статті під час роботи з архівом Андріївського скиту в 2018 р. Наукова новизна полягає в тому, що вперше до наукового обігу уведені «ефіопські» листи ієросхимонаха Антонія (Булатовича) за березень–жовтень 1911 р. На основі аналізу записів у цих документах розкрито подробиці четвертої подорожі о. А. Булатовича до Ефіопії, які дотепер через брак джерел були вкрай скупі та суперечливі. Зазначається, що Булатовичем як очевидцем у листах повідомлено важливі свідчення про стан здоров’я ефіопського імператора Менеліка II (1844–1913), який тоді перебував у вкрай важкому стані, через що ширилися чутки, що він давно помер, а від його імені начебто править двійник. Із листів дізнаємося, що о. А. Булатовича було допущено до імператора для проведення молебня про одужання. Вказується, що під час перебування в Ефіопії Антоній Булатович намагався заснувати тут православну місію та монастир або Подвір’я Афонського Андріївського скиту, куди мав плани переселити з Афону ченців-однодумців. Наголошено, що завдяки виявленим невідомим листам о. Антонія, по-новому розкриваються подробиці як його четвертої подорожі до Ефіопії, так і причин погіршення стосунків з ігуменом Андріївського скиту, що суттєво вплинуло на подальший перебіг подій, зародження «ім’яславського» руху та спалаху «афонської смути» в 1912–1913 рр., на чолі якої був Антоній (Булатович).
Ключові слова: Антоній Булатович, Менелік ІІ, Ієронім Силін, Борис Чемерзін, ім’яслав’я, Ефіопія, Абіссинія, Афон, Свята Гора, Андріївський скит, Ватопед, Ватопедський монастир.
Шумило Сергій Вікторович – кандидат історичних наук (PhD), доктор теології (ThDr), директор Міжнародного інституту афонської спадщини, запрошений науковий співробітник кафедри класики, древньої історії, релігії та теології Ексетерського університету (Великобританія), науковий співробітник Інституту історії України НАН України, доцент кафедри гуманітарних дисциплін Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, заслужений працівник культури України (Київ, Україна).
Unknown Ethiopian letters of Hieroschimonk Anthony (Bulatovich) for March-October 1911 from archive of St Andrew's Skete on Mount Athos
The purpose of the publication is to introduce into scientific circulation eight unknown letters of Hieroschimonk Anthony (Bulatovich) for March-October 1911, which he sent from Ethiopia to Athos to the abbot of St. Andrewʼs skete, Archimandrite Ieronymos (Silin), and which were first discovered by the author of the article while working with archives of St. Andrewʼs skete in 2018. The scientific novelty is that for the first time the «Ethiopian» letters of Hieroschimonk Anthony (Bulatovich) for March-October 1911 were introduced into scientific circulation. Based on the analysis of entries in these documents, the author reveals details of Father A. Bulatovichʼs fourth trip to Ethiopia, which until now, due to the lack of sources, have been extremely scarce and contradictory. Attention is drawn to the fact that Bulatovych, as a direct eyewitness, provides important evidence in letters about the health of the Ethiopian Emperor Menelik II (1844–1913), who at that time was in an extremely serious condition, which led to rumours that he had died long ago and that his double was allegedly ruling on his behalf. Letters reveal that Father Bulatovich was allowed to see the emperor to offer a prayer for his recovery. Attention is drawn to the little-known fact that during his stay in Ethiopia, Anthony Bulatovich tried to establish an Orthodox mission and a monastery or courtyard of the Athos St. Andrewʼs skete, where he planned to relocate like-minded monks from Athos. It is emphasized that discovered unknown letters of Father Anthony reveal in a new way the details of both his fourth trip to Ethiopia and reasons for the deterioration of relations with the abbot of St. Andrewʼs skete, which significantly influenced the further course of events, the emergence of the «Imslav movement» and the outbreak of the «Athos Troubles» in 1912–1913, led by Anthony (Bulatovich).
Key words: Antony Bulatovich, Menelik II, Jerome Silin, Boris Chemerzin, Imiaslavie, Ethiopia, Abyssinia, Mount Athos, Holy Mountain, St. Andrewʼs skete, Vatopedi monastery.
Shumylo Serhii – candidate of historical sciences (Ph.D. in history), doctor of theology (Th.Dr.), director of the International institute of the Athonite legacy, visiting research fellow in the department of classics, ancient history, religion and theology, University of Exeter (UK), research fellow of the Institute of history of Ukraine at the National Academy of sciences of Ukraine, associate professor of the department of humanities of National academy of managerial staff of culture and arts, honored worker of Ukraine culture (Kyiv, Ukraine).
E-mail: institute@afon.org.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Research Interests: Mount Athos Studies, Православие, Anthony Bulatovitch, Mount Athos, Vatopedi Monastery, Mt. Athos, Greece, and 11 moreMont Athos, Vatopedi, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, История Церкви, Эфиопия, Історія Православної церкви, Имяславие, Эфиопская православная церковь, Alexander Bulatovich, Manuscripts Vatopedi, and Имяславцы
Шумило, С. В. Початковий період перебування прп. Паїсія Величковського на Афоні та започаткування перекладацької діяльності // Сіверянський літопис, науковий часопис. 2023. No 6. С. 52-72. Анотація. Мета дослідження. Дослідити... more
Шумило, С. В. Початковий період перебування прп. Паїсія Величковського на Афоні та започаткування перекладацької діяльності // Сіверянський літопис, науковий часопис. 2023. No 6. С. 52-72.
Анотація. Мета дослідження. Дослідити початковий період перебування українського церковно-культурного діяча та святого Паїсія Величковського (1722—1794) на Горі Афон з 1746 по 1758 рр., проаналізувати причини і мотиви, з яких він почав займатись звіркою, переписуванням і перекладами святоотцівських книг та заснував власну духовну школу. Наукова новизна. Проаналізовано листи Паїсія Величковського, інші джерела та свідчення щодо його початкової діяльності на Афоні. Встановлено, що основне місце зосередження українських ченців у 1740-і рр. на Афоні було на землях, що належали Пантократорському монастирю. Завдяки проведеному аналізу та здійсненій експедиції на Афон встановлено точні місця розташування створених Паїсієм чернечих осередків на Афоні – каливи «Кіпа́рі» (1746–1754) і келії св. Костянтина (1754–1758), встановлено походження назви «Кіпа́рі», яку на слов’янський манер прийнято було називати «Кипарис». Наголошено, що ці святині є важливою складовою історії, духовної культури, традиції та спадщини українського чернецтва на Афоні. Здобута в Києво-Могилянській академії освіта спонукала Паїсія захопитися збиранням по афонських монастирях стародавніх богослужбових та святоотцівських рукописів і книг давньогрецькою мовою з метою виправлення за ними слов'янських перекладів. Аналіз листів Паїсія засвідчує, що ще під час перебування в Костянтинівській келії він вперше звернув увагу на невідповідності слов'янських перекладів святоотцівських книг із їхніми грецькими оригіналами. Наголошено, що першим, хто надихнув Паїсія на започаткування такої діяльності, був його колишній наставник прп. Василій Поляномерульський (бл. 1692–1767), який так само походив родом із Україні (імовірно, з Чернігово-Сіверщини). Висловлено припущення, що на нього міг мати також вплив український філолог і перекладач, колишній викладач Києво-Могилянської академії ієромонах Яків (Блонницький), який у цей же час (з 1751 по 1761 рр.) подвизався на Афоні в Зографському монастирі. Встановлено точне місцерозташування келії старця Даниїла із Димитрівського Ватопедського скиту, який на Афоні був духівником Паїсія і також мав вплив на нього. Відзначено, що започаткування літературної, перекладацької та просвітницької діяльності школи Паїсія на Афоні припадає на період його перебування в Іллінському скиту. У справі переписування і перекладу книг він взаємодіє з колишніми каппадокійськими ченцями. Діяльність Паїсіївського братства сприяла перетворенню Іллінського скиту на один із важливих духовно-культурних і просвітницьких осередків на Афоні та за його межами. Наголошено, що вивчення початкового періоду перебування Паїсія Величковського на Афоні дозволяє зрозуміти причини і мотиви, з яких він почав займатись звіркою, переписуванням і перекладами святоотцівських книг, а також заснував власну духовну школу.
Ключові слова: Паїсій Величковський, Афон, Свята Гора, Києво-Могилянська академія, Кіпарі, Келія Костянтина, Іллінський скит, Василій Поляномерульський, Яків Блонницький
THE INITIAL PERIOD OF ST. PAISIUS VELICHKOVSKY STAY ON MOUNT ATHOS
AND THE BEGINNING OF HIS TRANSLATION ACTIVITY
Abstract. The purpose of the study. To investigate the initial period of the Ukrainian church and cultural figure and saint Paisius Velichkovsky (1722-1794)'s stay on Mount Athos from 1746 to 1758, to analyze the reasons and motives for which he began to verify, rewrite and translate the patristic books and founded his own spiritual school. The methodological foundations of the study are based on the principles of historicism, scientific objectivity, systematicity, and a dialectical approach to historical phenomena. In accordance with the goal and objectives, a combination of general scientific, interdisciplinary, and special research methods was used. Scientific novelty. The letters of Paisius Velichkovsky, other sources and evidence of his initial activities on Mount Athos are analyzed. It is established that the main place of concentration of Ukrainian monks on Mount Athos in the 1740s was on the lands belonging to the Pantokratoros Monastery. Thanks to the analysis and the expedition to Mount Athos, the exact locations of the monastic centres created by Paisios on Athos – the kaliva “Kipari” (1746-1754) and the Cell of St. Constantine (1754-1758) – were established, and the origin of the name “Kipari”, which was commonly called “Kyparis” in the Slavic manner, was established. It is emphasized that these shrines are an important component of the history, spiritual culture, traditions, and heritage of Ukrainian monasticism on Mount Athos. The education he received at the Kyiv-Mohyla Academy prompted Paisius to become interested in collecting ancient liturgical and patristic manuscripts and books in ancient Greek from Mount Athos monasteries in order to correct their Slavic translations. The analysis of Paisius's letters shows that during his stay in the Constantine cell he first drew attention to the discrepancies between the Slavic translations of the patristic books and their Greek originals. It is emphasized that the first person who inspired Paisius to start such activities was his former mentor, St. Basil of Poiana Marului (c. 1692-1767), who also came from Ukraine (probably from Chernihiv-Sivershchyna). It is suggested that he may also have been influenced by the Ukrainian philologist and translator, former teacher of the Kyiv-Mohyla Academy, Hieromonk Yakov (Blonnytsky), who at the same time (from 1751 to 1761) was a monk on Mount Athos in the Zohraf Monastery. The exact location of the cell of Elder Daniel of the Vatopedi Skete St. Dimitrios, who was Paisius' confessor on Athos and also had an influence on him, is established. It is noted that the beginning of the literary, translation, and educational activities of Paisios' school on Mount Athos dates back to the period of his stay at the Skete of Prophet Elijah. He collaborated with former Cappadocian monks in rewriting and translating books. The activities of the Paisios Brotherhood contributed to the transformation of Skete of Prophet Elijah into one of the most important spiritual, cultural, and educational centers on Mount Athos and beyond. It is emphasized that the study of the initial period of Paisius Velichkovsky's stay on Athos allows us to understand the reasons and motives for which he began to verify, rewrite and translate the patristic books, and also founded his own spiritual school.
Key words: Paisius Velichkovsky, Mount Athos, Kyiv-Mohyla Academy, Cypress, Kipari, Kelli Constantine, Skete of Prophet Elijah, Vasyl of Poiana Marului, Yakov Blonnytsky
Шумило Сергій Вікторович – кандидат історичних наук (PhD), доктор теології (ThDr), директор Міжнародного інституту афонської спадщини, запрошений науковий співробітник кафедри класики, древньої історії, релігії та теології Ексетерського університету (Великобританія), науковий співробітник Інституту історії України НАН України, доцент кафедри гуманітарних дисциплін Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, заслужений працівник культури України (Київ, Україна).
Shumylo Serhii – Candidate of historical sciences (Ph.D. in history), Doctor of theology (Th.Dr.), Director of the International institute of the Athonite legacy, Research Fellow in the Department of Classics, Ancient History, Religion and Theology, University of Exeter (UK), Research fellow of the Institute of History of Ukraine, National Academy of Sciences of Ukraine; Associate Professor at the Department of Cultural Studies, National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts of the Ministry of Culture of Ukraine; Honored Worker of Ukraine Culture (Kyiv, Ukraine).
E-mail: institute@afon.org.ua
ORCID:https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Анотація. Мета дослідження. Дослідити початковий період перебування українського церковно-культурного діяча та святого Паїсія Величковського (1722—1794) на Горі Афон з 1746 по 1758 рр., проаналізувати причини і мотиви, з яких він почав займатись звіркою, переписуванням і перекладами святоотцівських книг та заснував власну духовну школу. Наукова новизна. Проаналізовано листи Паїсія Величковського, інші джерела та свідчення щодо його початкової діяльності на Афоні. Встановлено, що основне місце зосередження українських ченців у 1740-і рр. на Афоні було на землях, що належали Пантократорському монастирю. Завдяки проведеному аналізу та здійсненій експедиції на Афон встановлено точні місця розташування створених Паїсієм чернечих осередків на Афоні – каливи «Кіпа́рі» (1746–1754) і келії св. Костянтина (1754–1758), встановлено походження назви «Кіпа́рі», яку на слов’янський манер прийнято було називати «Кипарис». Наголошено, що ці святині є важливою складовою історії, духовної культури, традиції та спадщини українського чернецтва на Афоні. Здобута в Києво-Могилянській академії освіта спонукала Паїсія захопитися збиранням по афонських монастирях стародавніх богослужбових та святоотцівських рукописів і книг давньогрецькою мовою з метою виправлення за ними слов'янських перекладів. Аналіз листів Паїсія засвідчує, що ще під час перебування в Костянтинівській келії він вперше звернув увагу на невідповідності слов'янських перекладів святоотцівських книг із їхніми грецькими оригіналами. Наголошено, що першим, хто надихнув Паїсія на започаткування такої діяльності, був його колишній наставник прп. Василій Поляномерульський (бл. 1692–1767), який так само походив родом із Україні (імовірно, з Чернігово-Сіверщини). Висловлено припущення, що на нього міг мати також вплив український філолог і перекладач, колишній викладач Києво-Могилянської академії ієромонах Яків (Блонницький), який у цей же час (з 1751 по 1761 рр.) подвизався на Афоні в Зографському монастирі. Встановлено точне місцерозташування келії старця Даниїла із Димитрівського Ватопедського скиту, який на Афоні був духівником Паїсія і також мав вплив на нього. Відзначено, що започаткування літературної, перекладацької та просвітницької діяльності школи Паїсія на Афоні припадає на період його перебування в Іллінському скиту. У справі переписування і перекладу книг він взаємодіє з колишніми каппадокійськими ченцями. Діяльність Паїсіївського братства сприяла перетворенню Іллінського скиту на один із важливих духовно-культурних і просвітницьких осередків на Афоні та за його межами. Наголошено, що вивчення початкового періоду перебування Паїсія Величковського на Афоні дозволяє зрозуміти причини і мотиви, з яких він почав займатись звіркою, переписуванням і перекладами святоотцівських книг, а також заснував власну духовну школу.
Ключові слова: Паїсій Величковський, Афон, Свята Гора, Києво-Могилянська академія, Кіпарі, Келія Костянтина, Іллінський скит, Василій Поляномерульський, Яків Блонницький
THE INITIAL PERIOD OF ST. PAISIUS VELICHKOVSKY STAY ON MOUNT ATHOS
AND THE BEGINNING OF HIS TRANSLATION ACTIVITY
Abstract. The purpose of the study. To investigate the initial period of the Ukrainian church and cultural figure and saint Paisius Velichkovsky (1722-1794)'s stay on Mount Athos from 1746 to 1758, to analyze the reasons and motives for which he began to verify, rewrite and translate the patristic books and founded his own spiritual school. The methodological foundations of the study are based on the principles of historicism, scientific objectivity, systematicity, and a dialectical approach to historical phenomena. In accordance with the goal and objectives, a combination of general scientific, interdisciplinary, and special research methods was used. Scientific novelty. The letters of Paisius Velichkovsky, other sources and evidence of his initial activities on Mount Athos are analyzed. It is established that the main place of concentration of Ukrainian monks on Mount Athos in the 1740s was on the lands belonging to the Pantokratoros Monastery. Thanks to the analysis and the expedition to Mount Athos, the exact locations of the monastic centres created by Paisios on Athos – the kaliva “Kipari” (1746-1754) and the Cell of St. Constantine (1754-1758) – were established, and the origin of the name “Kipari”, which was commonly called “Kyparis” in the Slavic manner, was established. It is emphasized that these shrines are an important component of the history, spiritual culture, traditions, and heritage of Ukrainian monasticism on Mount Athos. The education he received at the Kyiv-Mohyla Academy prompted Paisius to become interested in collecting ancient liturgical and patristic manuscripts and books in ancient Greek from Mount Athos monasteries in order to correct their Slavic translations. The analysis of Paisius's letters shows that during his stay in the Constantine cell he first drew attention to the discrepancies between the Slavic translations of the patristic books and their Greek originals. It is emphasized that the first person who inspired Paisius to start such activities was his former mentor, St. Basil of Poiana Marului (c. 1692-1767), who also came from Ukraine (probably from Chernihiv-Sivershchyna). It is suggested that he may also have been influenced by the Ukrainian philologist and translator, former teacher of the Kyiv-Mohyla Academy, Hieromonk Yakov (Blonnytsky), who at the same time (from 1751 to 1761) was a monk on Mount Athos in the Zohraf Monastery. The exact location of the cell of Elder Daniel of the Vatopedi Skete St. Dimitrios, who was Paisius' confessor on Athos and also had an influence on him, is established. It is noted that the beginning of the literary, translation, and educational activities of Paisios' school on Mount Athos dates back to the period of his stay at the Skete of Prophet Elijah. He collaborated with former Cappadocian monks in rewriting and translating books. The activities of the Paisios Brotherhood contributed to the transformation of Skete of Prophet Elijah into one of the most important spiritual, cultural, and educational centers on Mount Athos and beyond. It is emphasized that the study of the initial period of Paisius Velichkovsky's stay on Athos allows us to understand the reasons and motives for which he began to verify, rewrite and translate the patristic books, and also founded his own spiritual school.
Key words: Paisius Velichkovsky, Mount Athos, Kyiv-Mohyla Academy, Cypress, Kipari, Kelli Constantine, Skete of Prophet Elijah, Vasyl of Poiana Marului, Yakov Blonnytsky
Шумило Сергій Вікторович – кандидат історичних наук (PhD), доктор теології (ThDr), директор Міжнародного інституту афонської спадщини, запрошений науковий співробітник кафедри класики, древньої історії, релігії та теології Ексетерського університету (Великобританія), науковий співробітник Інституту історії України НАН України, доцент кафедри гуманітарних дисциплін Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, заслужений працівник культури України (Київ, Україна).
Shumylo Serhii – Candidate of historical sciences (Ph.D. in history), Doctor of theology (Th.Dr.), Director of the International institute of the Athonite legacy, Research Fellow in the Department of Classics, Ancient History, Religion and Theology, University of Exeter (UK), Research fellow of the Institute of History of Ukraine, National Academy of Sciences of Ukraine; Associate Professor at the Department of Cultural Studies, National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts of the Ministry of Culture of Ukraine; Honored Worker of Ukraine Culture (Kyiv, Ukraine).
E-mail: institute@afon.org.ua
ORCID:https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Research Interests:
Шумило С. В. Невідоме джерело щодо участі прп. Іова (Ієзекиїля) Княгиницького в посольстві афонського Ватопедського монастиря 1592 року // Наукові записки НаУКМА. Історичні науки. 2023. № 6. С. 110–117. Анотація. Метою публікації є... more
Шумило С. В. Невідоме джерело щодо участі прп. Іова (Ієзекиїля) Княгиницького в посольстві афонського Ватопедського монастиря 1592 року // Наукові записки НаУКМА. Історичні науки. 2023. № 6. С. 110–117.
Анотація. Метою публікації є запровадження до наукового обігу документів, які по-новому розкривають і доповнюють свідчення про життя та діяльність українського подвижника, церковно-культурного діяча та святого Іова (Ієзекиїля) Княгиницького (бл. 1550–1621), зокрема щодо афонського періоду його біографії та закордонних подорожей у складі посольств Ватопедського монастиря. У статті вперше до наукового обігу введено документи зі справи про приїзд із території Речі Посполитої до Смоленська делегації Ватопедського монастиря від 1592 р. у складі еклесіарха та старця Герасима й ченців Ієзекиїля та Іоникія. На основі аналізу записів у цих документах, а також аналізу помітів від 1596 р. у рукописному слов’янському Євангелії-тетр із бібліотеки Ватопедського монастиря (Slavic 1) встановлено, що згаданий у них ватопедський чернець Ієзекиїль є тим самим Ієзекиїлем Княгиницьким, який згодом прийняв постриг до схими з ім’ям Іов і доклався до відродження та реформування православного чернецтва в західноукраїнських землях. Наголошено, що документ підтверджує достовірність запису у житії Іова Княгиницького, написаному вже після його смерті учнем Ігнатієм із Любарова. Аналіз записів у цих документах, а також помітів у рукописному слов’янському Євангелії-тетр кінця XIV ст., яке зберігається у бібліотеці Ватопеду, дає змогу більш точно датувати час перебування Княгиницького у Ватопедському монастирі. Встановлено, що разом із ним там жив інший чернець о. Сава. Висловлено припущення, що разом із ними деякий час міг перебувати при Ватопедському монастирі й інший відомий український церковно-культурний діяч і письменник-полеміст прп. Іоанн Вишенський. Зазначено, що наприкінці XVI ст. при Ватопедському монастирі ймовірно діяла група українських ченців-книжників. У подальшому спостерігається встановлення тісніших зв’язків і контактів Ватопедського монастиря з українським православним чернецтвом та козацтвом.
Ключові слова: Ватопед, Ватопедський монастир, Свята Гора, Афон, Прикарпаття, Манявський скит, Іов Княгиницький, Ієзекиїль Княгиницький, Іван Вишенський, чернецтво.
https://doi.org/10.18523/2617-3417.2023.6.110-117
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Shumylo, Serhii. AN UNKNOWN SOURCE ON THE PARTICIPATION OF ST JOB (EZEKIEL) KNYAHYNYTSKY IN THE EMBASSY OF THE VATOPEDI MONASTERY OF ATHOS IN 1592
Abstract. The purpose of the publication is to introduce into scientific circulation documents that reveal and supplement in a new way the evidence about the life and work of the Ukrainian ascetic, church and cultural figure and Saint Job (Ezekiel) Kniahynycky (ca. 1550-1621), in particular, about the Athos period of his biography and foreign travels as part of the embassies of the Vatopedi Monastery. The scientific novelty lies in the fact that for the first time the documents from the case of the arrival of the delegation of the Vatopedi Monastery from the territory of the Polish-Lithuanian Commonwealth to Smolensk in 1592, consisting of the ecclesiarch and elder Gerasimus and the monks Ezekiel and Jonikiy, were introduced into scientific circulation. Based on the analysis of the entries in these documents, as well as the analysis of the 1596 marks in the manuscript Slavic Gospel-tetra from the library of the Vatopedi Monastery (Slavic 1), it is established that the monk Ezekiel of Vatopedi mentioned in them is the same Ezekiel Kniahynytsky, who later took the monastic vows with the name Job and contributed to the revival and reform of Orthodox monasticism in the western Ukrainian lands. It is emphasised that the document confirms the authenticity of the record in the life of Job Knyahynytsky, written after his death by his disciple Ignatii of Liubarov. The analysis of the entries in these documents, as well as the notes in the late 14th-century manuscript Slavic Gospel-tetra, which is kept in the library of Vatopedi, allows us to more accurately date the time of Knyahynytsky's stay in the Vatopedi monastery. It is established that another monk, Sava, lived there with him. The author suggests that another well-known Ukrainian church and cultural figure and polemic writer, St John Vyshensky, may have stayed with them for some time at the Vatopedi Monastery. It is noted that at the end of the 16th century, a group of Ukrainian monks-scribes probably operated at the Vatopedi Monastery. Later on, the author observes the establishment of closer ties between the Vatopedi Monastery and the Ukrainian Orthodox monasticism and the Cossacks.
Keywords: Vatopedi, Vatopedi Monastery, Holy Mountain, Athos, Manyavsky Skete, Job Knyahynytsky, Ezekiel Knyahynytsky, Ivan Vyshensky, monasticism
Serhii Shumylo, Ph.D. in History, ThDr., Director of the International Institute of the Athonite Legacy; Research Fellow in the Department of Classics, Ancient History, Religion and Theology, University of Exeter (UK); Research fellow of the Institute of History of Ukraine, National Academy of Sciences of Ukraine; Associate Professor at the Department of Cultural Studies, National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts of the Ministry of Culture of Ukraine; Honored Worker of Ukraine Culture
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Анотація. Метою публікації є запровадження до наукового обігу документів, які по-новому розкривають і доповнюють свідчення про життя та діяльність українського подвижника, церковно-культурного діяча та святого Іова (Ієзекиїля) Княгиницького (бл. 1550–1621), зокрема щодо афонського періоду його біографії та закордонних подорожей у складі посольств Ватопедського монастиря. У статті вперше до наукового обігу введено документи зі справи про приїзд із території Речі Посполитої до Смоленська делегації Ватопедського монастиря від 1592 р. у складі еклесіарха та старця Герасима й ченців Ієзекиїля та Іоникія. На основі аналізу записів у цих документах, а також аналізу помітів від 1596 р. у рукописному слов’янському Євангелії-тетр із бібліотеки Ватопедського монастиря (Slavic 1) встановлено, що згаданий у них ватопедський чернець Ієзекиїль є тим самим Ієзекиїлем Княгиницьким, який згодом прийняв постриг до схими з ім’ям Іов і доклався до відродження та реформування православного чернецтва в західноукраїнських землях. Наголошено, що документ підтверджує достовірність запису у житії Іова Княгиницького, написаному вже після його смерті учнем Ігнатієм із Любарова. Аналіз записів у цих документах, а також помітів у рукописному слов’янському Євангелії-тетр кінця XIV ст., яке зберігається у бібліотеці Ватопеду, дає змогу більш точно датувати час перебування Княгиницького у Ватопедському монастирі. Встановлено, що разом із ним там жив інший чернець о. Сава. Висловлено припущення, що разом із ними деякий час міг перебувати при Ватопедському монастирі й інший відомий український церковно-культурний діяч і письменник-полеміст прп. Іоанн Вишенський. Зазначено, що наприкінці XVI ст. при Ватопедському монастирі ймовірно діяла група українських ченців-книжників. У подальшому спостерігається встановлення тісніших зв’язків і контактів Ватопедського монастиря з українським православним чернецтвом та козацтвом.
Ключові слова: Ватопед, Ватопедський монастир, Свята Гора, Афон, Прикарпаття, Манявський скит, Іов Княгиницький, Ієзекиїль Княгиницький, Іван Вишенський, чернецтво.
https://doi.org/10.18523/2617-3417.2023.6.110-117
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Shumylo, Serhii. AN UNKNOWN SOURCE ON THE PARTICIPATION OF ST JOB (EZEKIEL) KNYAHYNYTSKY IN THE EMBASSY OF THE VATOPEDI MONASTERY OF ATHOS IN 1592
Abstract. The purpose of the publication is to introduce into scientific circulation documents that reveal and supplement in a new way the evidence about the life and work of the Ukrainian ascetic, church and cultural figure and Saint Job (Ezekiel) Kniahynycky (ca. 1550-1621), in particular, about the Athos period of his biography and foreign travels as part of the embassies of the Vatopedi Monastery. The scientific novelty lies in the fact that for the first time the documents from the case of the arrival of the delegation of the Vatopedi Monastery from the territory of the Polish-Lithuanian Commonwealth to Smolensk in 1592, consisting of the ecclesiarch and elder Gerasimus and the monks Ezekiel and Jonikiy, were introduced into scientific circulation. Based on the analysis of the entries in these documents, as well as the analysis of the 1596 marks in the manuscript Slavic Gospel-tetra from the library of the Vatopedi Monastery (Slavic 1), it is established that the monk Ezekiel of Vatopedi mentioned in them is the same Ezekiel Kniahynytsky, who later took the monastic vows with the name Job and contributed to the revival and reform of Orthodox monasticism in the western Ukrainian lands. It is emphasised that the document confirms the authenticity of the record in the life of Job Knyahynytsky, written after his death by his disciple Ignatii of Liubarov. The analysis of the entries in these documents, as well as the notes in the late 14th-century manuscript Slavic Gospel-tetra, which is kept in the library of Vatopedi, allows us to more accurately date the time of Knyahynytsky's stay in the Vatopedi monastery. It is established that another monk, Sava, lived there with him. The author suggests that another well-known Ukrainian church and cultural figure and polemic writer, St John Vyshensky, may have stayed with them for some time at the Vatopedi Monastery. It is noted that at the end of the 16th century, a group of Ukrainian monks-scribes probably operated at the Vatopedi Monastery. Later on, the author observes the establishment of closer ties between the Vatopedi Monastery and the Ukrainian Orthodox monasticism and the Cossacks.
Keywords: Vatopedi, Vatopedi Monastery, Holy Mountain, Athos, Manyavsky Skete, Job Knyahynytsky, Ezekiel Knyahynytsky, Ivan Vyshensky, monasticism
Serhii Shumylo, Ph.D. in History, ThDr., Director of the International Institute of the Athonite Legacy; Research Fellow in the Department of Classics, Ancient History, Religion and Theology, University of Exeter (UK); Research fellow of the Institute of History of Ukraine, National Academy of Sciences of Ukraine; Associate Professor at the Department of Cultural Studies, National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts of the Ministry of Culture of Ukraine; Honored Worker of Ukraine Culture
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Research Interests: Ukrainian Studies, Mount Athos Studies, Church History, Orthodox Christianity, Ukrainian Literature, and 9 moreUkrainian History, Mount Athos, Vatopedi Monastery, Mt. Athos, Greece, Orthodox Church History, Mont Athos, Vatopedi, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, Monastery of Vatopedi, and Manuscripts Vatopedi
Шумило С. В. Роль православного духовенства та віруючих у рятуванні єврейського населення від Голокосту під час Другої світової війни // Сіверянський літопис. 2023. № 5. С. 34–40. Анотація. Мета дослідження. Розглянути роль та участь... more
Шумило С. В. Роль православного духовенства та віруючих у рятуванні єврейського населення від Голокосту під час Другої світової війни // Сіверянський літопис. 2023. № 5. С. 34–40.
Анотація. Мета дослідження. Розглянути роль та участь православного духовенства та віруючих у рятуванні єврейського населення від Голокосту під час Другої світової війни та осмислити трагедію Бабиного Яру задля увічнення пам'яті жертв Голокосту та «праведників народів світу» в Україні. У статті проаналізовано свідоцтва та статистику щодо участі православного духовенства та віруючих у рятуванні єврейського населення від Голокосту під час Другої світової війни. Наголошено, що рятування і переховування українцями євреїв під час німецької окупації – це без перебільшення був жертовний та героїчний подвиг, адже за це, за розпорядженнями окупаційної влади, загрожувала страта не тільки тим, хто це робив, але й всім членам їхніх родин. Наведено приклади, як порятунок євреїв українцями являв собою не просто вчинки окремих громадян-одинаків, а цілих груп людей, зокрема односельців. Звертається увага, що реальна кількість українців, які рятували євреїв від Голокосту насправді більша в рази, аніж встановлено за офіційними даними Яд Вашем. Відзначено, що відомо не менше 1436 мешканців різних регіонів України, які як «праведники народів світу» офіційно віднесені до інших країн. Таким чином, якщо до офіційної цифри 2673 українських праведників додати ще 1436 мешканців різних регіонів України за списками інших країн, то разом матимемо не менше 4109 визнаних «праведників». Наголошено, що у багатьох таких випадках важливу роль відігравали саме релігійні переконання рятівників. Цей аспект досі лишається найменш вивченим. Проте, є підстави говорити, що саме релігійні почуття та переконання багатьох українських Праведників були ключовими при їхньому виборі і вчинку. Привертається увага до проблеми, що за браком джерел та безповоротною втратою самих очевидців, нині вкрай складно визначити внутрішні мотиви релігійної свідомості, які вплинули на подвиг українських рятівників, як і імена багатьох рятівників, які і далі лишаються невідомими. Відзначається, що ретельних та систематичних досліджень щодо ролі православного духовенства та віруючих у порятунку єврейського населення від Голокосту під час Другої світової війни іще не проводилось. Наголошено на потребі продовжувення пошуків і досліджень, які допоможуть відкрити нові імена і подвиги українських «праведників».
Ключові слова: Голокост, Бабин Яр, Друга світова війна, Яд Вашем, Україна, Праведники народів світу
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Shumylo, Serhii. The Role of Orthodox Clergy and Believers in Saving the Jewish Population from the Holocaust during the Second World War
Abstract. The purpose of the study. To examine the role and participation of the Orthodox clergy and believers in saving the Jewish population from the Holocaust during the Second World War and to understand the Babyn Yar tragedy in order to perpetuate the memory of the Holocaust victims and the "righteous among the nations" in Ukraine. The methodological foundations of the study are based on the principles of historicism, scientific objectivity, systematicity, and a dialectical approach to historical phenomena. In accordance with the aim and objectives, a combination of general scientific, interdisciplinary, and special research methods was used. Scientific novelty. The author analyses the evidence and statistics on the participation of Orthodox clergy and believers in saving the Jewish population from the Holocaust during the Second World War. It is emphasised that the rescue and hiding of Jews by Ukrainians during the German occupation was, without exaggeration, a sacrificial and heroic feat, because, according to the orders of the occupation authorities, not only those who did it, but also all members of their families were threatened with execution. Examples are given of how the rescue of Jews by Ukrainians was not just the actions of individual citizens, but of entire groups of people, including fellow villagers. It is noted that the actual number of Ukrainians who saved Jews from the Holocaust is actually many times higher than the official Yad Vashem data. It is noted that there are at least 1436 residents of different regions of Ukraine who are officially classified as "righteous among the nations" in other countries. Thus, if we add to the official figure of 2673 Ukrainian righteous people another 1436 residents of different regions of Ukraine on the lists of other countries, we will have at least 4109 recognised "righteous people". It is emphasised that in many of these cases, the religious beliefs of the rescuers played an important role. This aspect is still the least studied. However, there are grounds to say that the religious feelings and beliefs of many Ukrainian Righteous were key to their choices and actions. Attention is drawn to the problem that, due to the lack of sources and the irretrievable loss of eyewitnesses, it is now extremely difficult to determine the inner motives of religious consciousness that influenced the feat of Ukrainian saviours, as well as the names of many saviours who remain unknown. It is noted that no thorough and systematic research has yet been conducted on the role of the Orthodox clergy and believers in saving the Jewish population from the Holocaust during the Second World War. The author emphasises the need to continue searches and research that will help to discover new names and deeds of Ukrainian "righteous".
Keywords: Holocaust, Babyn Yar, World War II, Yad Vashem, Ukraine, Righteous Among the Nations
Serhii Shumylo, Ph.D. in History, ThDr., Director of the International Institute of the Athonite Legacy; Research Fellow in the Department of Classics, Ancient History, Religion and Theology, University of Exeter (UK); Research fellow of the Institute of History of Ukraine, National Academy of Sciences of Ukraine; Associate Professor at the Department of Cultural Studies, National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts of the Ministry of Culture of Ukraine; Honored Worker of Ukraine Culture
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Анотація. Мета дослідження. Розглянути роль та участь православного духовенства та віруючих у рятуванні єврейського населення від Голокосту під час Другої світової війни та осмислити трагедію Бабиного Яру задля увічнення пам'яті жертв Голокосту та «праведників народів світу» в Україні. У статті проаналізовано свідоцтва та статистику щодо участі православного духовенства та віруючих у рятуванні єврейського населення від Голокосту під час Другої світової війни. Наголошено, що рятування і переховування українцями євреїв під час німецької окупації – це без перебільшення був жертовний та героїчний подвиг, адже за це, за розпорядженнями окупаційної влади, загрожувала страта не тільки тим, хто це робив, але й всім членам їхніх родин. Наведено приклади, як порятунок євреїв українцями являв собою не просто вчинки окремих громадян-одинаків, а цілих груп людей, зокрема односельців. Звертається увага, що реальна кількість українців, які рятували євреїв від Голокосту насправді більша в рази, аніж встановлено за офіційними даними Яд Вашем. Відзначено, що відомо не менше 1436 мешканців різних регіонів України, які як «праведники народів світу» офіційно віднесені до інших країн. Таким чином, якщо до офіційної цифри 2673 українських праведників додати ще 1436 мешканців різних регіонів України за списками інших країн, то разом матимемо не менше 4109 визнаних «праведників». Наголошено, що у багатьох таких випадках важливу роль відігравали саме релігійні переконання рятівників. Цей аспект досі лишається найменш вивченим. Проте, є підстави говорити, що саме релігійні почуття та переконання багатьох українських Праведників були ключовими при їхньому виборі і вчинку. Привертається увага до проблеми, що за браком джерел та безповоротною втратою самих очевидців, нині вкрай складно визначити внутрішні мотиви релігійної свідомості, які вплинули на подвиг українських рятівників, як і імена багатьох рятівників, які і далі лишаються невідомими. Відзначається, що ретельних та систематичних досліджень щодо ролі православного духовенства та віруючих у порятунку єврейського населення від Голокосту під час Другої світової війни іще не проводилось. Наголошено на потребі продовжувення пошуків і досліджень, які допоможуть відкрити нові імена і подвиги українських «праведників».
Ключові слова: Голокост, Бабин Яр, Друга світова війна, Яд Вашем, Україна, Праведники народів світу
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Shumylo, Serhii. The Role of Orthodox Clergy and Believers in Saving the Jewish Population from the Holocaust during the Second World War
Abstract. The purpose of the study. To examine the role and participation of the Orthodox clergy and believers in saving the Jewish population from the Holocaust during the Second World War and to understand the Babyn Yar tragedy in order to perpetuate the memory of the Holocaust victims and the "righteous among the nations" in Ukraine. The methodological foundations of the study are based on the principles of historicism, scientific objectivity, systematicity, and a dialectical approach to historical phenomena. In accordance with the aim and objectives, a combination of general scientific, interdisciplinary, and special research methods was used. Scientific novelty. The author analyses the evidence and statistics on the participation of Orthodox clergy and believers in saving the Jewish population from the Holocaust during the Second World War. It is emphasised that the rescue and hiding of Jews by Ukrainians during the German occupation was, without exaggeration, a sacrificial and heroic feat, because, according to the orders of the occupation authorities, not only those who did it, but also all members of their families were threatened with execution. Examples are given of how the rescue of Jews by Ukrainians was not just the actions of individual citizens, but of entire groups of people, including fellow villagers. It is noted that the actual number of Ukrainians who saved Jews from the Holocaust is actually many times higher than the official Yad Vashem data. It is noted that there are at least 1436 residents of different regions of Ukraine who are officially classified as "righteous among the nations" in other countries. Thus, if we add to the official figure of 2673 Ukrainian righteous people another 1436 residents of different regions of Ukraine on the lists of other countries, we will have at least 4109 recognised "righteous people". It is emphasised that in many of these cases, the religious beliefs of the rescuers played an important role. This aspect is still the least studied. However, there are grounds to say that the religious feelings and beliefs of many Ukrainian Righteous were key to their choices and actions. Attention is drawn to the problem that, due to the lack of sources and the irretrievable loss of eyewitnesses, it is now extremely difficult to determine the inner motives of religious consciousness that influenced the feat of Ukrainian saviours, as well as the names of many saviours who remain unknown. It is noted that no thorough and systematic research has yet been conducted on the role of the Orthodox clergy and believers in saving the Jewish population from the Holocaust during the Second World War. The author emphasises the need to continue searches and research that will help to discover new names and deeds of Ukrainian "righteous".
Keywords: Holocaust, Babyn Yar, World War II, Yad Vashem, Ukraine, Righteous Among the Nations
Serhii Shumylo, Ph.D. in History, ThDr., Director of the International Institute of the Athonite Legacy; Research Fellow in the Department of Classics, Ancient History, Religion and Theology, University of Exeter (UK); Research fellow of the Institute of History of Ukraine, National Academy of Sciences of Ukraine; Associate Professor at the Department of Cultural Studies, National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts of the Ministry of Culture of Ukraine; Honored Worker of Ukraine Culture
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Research Interests:
Шумило С. В. «Книга збору милостині» за 1761—1764 рр. з архіву Ватопедського монастиря як джерело до історії українсько-афонських зв’язків у XVIII ст. // Український історичний журнал / Нац. акад. наук України, Інститут історії України.... more
Шумило С. В. «Книга збору милостині» за 1761—1764 рр. з архіву Ватопедського монастиря як джерело до історії українсько-афонських зв’язків у XVIII ст. // Український історичний журнал / Нац. акад. наук України, Інститут історії України. 2023. No 3 (570). С. 164—175.
https://doi.org/10.15407/uhj2023.03.164
УДК: 94(495+477).(271.2+355)«XVIII»
https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Мета дослідження. На основі аналізу маловідомих архівних джерел та опублікованих матеріалів простежити існування зв’язків афонського монастиря Ватопед з українським козацтвом у XVIII ст., розкрити їхнє значення у розбудові цієї однієї з провідних афонських обителей, виявити роль української козацької старшини у ктиторській підтримці Ватопедської обителі та святогірських ченців. Наукова новизна. Введено в науковий обіг невідоме раніше джерело XVIII ст. з архіву Ватопедського монастиря на Афоні («Книга збору милостині» за 1761–1764 рр.), яке є важливим документом до історії українсько-афонських зв’язків у XVIII столітті. У цьому рукописі ватопедські ченці фіксували всі отримані від представників козацтва та духовенства пожертви під час своїх подорожей українськими землями Слобожанщини та Гетьманщини за 1761–1764 рр., завдяки чому вдається простежити географію мандрів афонітів українськими теренами, їхні контакти та отримані пожертви. Шляхом аналізу архівних та опублікованих матеріалів виявлено малознані аспекти ктиторської підтримки українським козацтвом афонських монастирів та, зокрема, подорожі ватопедських ченців українськими землями Слобожанщини і Гетьманщини в 1761–1764 рр., яка передувала листуванню ченців Ватопеда з кошовим отаманом Війська Запорозького П. Калнишевським та встановленню «ктиторського патронування» з боку Січі над Ватопедським монастирем та підтримки у розбудові святогірської богословської школи «Афоніада», що діяла при цій обителі. Наголошено, що аналіз джерел засвідчує, що ктиторами, донаторами та жертводавцями афонських обителей у цей час нерідко виступали представники знатної козацької старшини, яка розглядала свою участь у підтримці афонських монастирів як неодмінний атрибут свого елітарного статусу в українському суспільстві XVIII ст. Проведений аналіз джерел засвідчує, що патріарша ставропігійна Ватопедська обитель на Афоні протягом багатовікової історії мала тісні контакти в українських землях. Особливо активно такі взаємини проявилися у XVIII ст., коли українське козацтво долучилось до ктиторської підтримки цього одного з авторитетних афонських монастирів. Це, у свою чергу, сприяло як зміцненню контактів з центром православного чернецтва на Афоні, так і посиленню його популярності серед українського чернецтва та козацтва, забезпечуючи взаємний духовний і культурний обмін і вплив один на одного.
Ключові слова: Ватопед, Ватопедський монастир, Афоніада, Свята Гора, Афон, Київська митрополія, Гетьманщина, Слобожанщина, Військо Запорозьке, Січ, Кіш, козацтво, чернецтво
Serhii SHUMYLO,
Candidate of Historical Sciences (Ph.D. in History), Doctor of Theology (ThDr.),
Director of the International Institute of the Athonite Legacy, Research fellow of the Institute of History of Ukraine at the National Academy of Sciences of Ukraine, Research Fellow in the Department of Classics, Ancient History, Religion and Theology, University of Exeter (UK),
(Kyiv, Ukraine), institute@afon.org.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
"The book of alms-gathering" for 1761-1764 from the archive of Monastery Vatopedi as a source to the history of Ukrainian-Athonite relations in the XVIII century
Abstract. Purpose of the study. On the basis of the analysis of little-known archival sources and published materials to trace the existence of the links between the Monastery Vatopedi and the Ukrainian Cossacks in the 18th century. The methodological basis of the study is based on the principles of historicism, scientific objectivity, systematic, dialectical approach to historical phenomena. According to the set aim and tasks, the sum of general scientific, interdisciplinary and special methods of research was used. Scientific novelty. A previously unknown source from the 18th century from the Monastery Vatopedi on Athos ("Alms-Gathering Book", 1761-1764) was put into scientific circulation. It is an important document on the history of the Ukrainian Athos relations in the 18th century. In this manuscript Vatopedian monks recorded all donations received from the Cossacks and clergy during their travels in the Ukrainian lands of Slobozhanshchina and Hetmanshchina in the years 1761-1764, allowing us to trace the geography of Athonite travels in the Ukrainian territories, their contacts and donations received. The analysis of archival and published materials helped to find little-known aspects of Ukrainian Cossacks' ktitorial support of Athonite monasteries and, in particular, travels of Vatopedean monks through Ukrainian lands of Slobozhanshchina and Hetmanschina in 1761-1764, "ktitorial patronage" of Vatopedean monastery by Zaporizhzhya Sich and support in developing of the Holy Theological school "Athoniada" within this monastery. It was noted that an analysis of the sources shows that benefactors, donators and sponsors of Athos monasteries at this time were often representatives of the noble Ukrainian Cossack petty officers, who viewed their participation in the support of Athos monasteries as a necessary attribute of their elite status in Ukrainian society in the XVIII century. The analysis of the sources shows that the Patriarchal Stavropigial Monastery of Vatopedi on Athos had close contacts in the Ukrainian lands throughout its centuries-long history. These relations were especially active in the XVIII century, when the Ukrainian Cossacks joined the ktetor support of this one of the most respected monasteries on Mount Athos. This, in turn, helped both to strengthen contacts with the centre of Orthodox monasticism on Athos and increase its popularity among the Ukrainian monastic community and the Cossacks, ensuring mutual spiritual and cultural exchange and influence on each other.
Keywords: Monastery Vatopedi, Athoniada, Holy Mountain, MountAthos, Kyiv Metropolis, Hetmanship, Slobozhanshchina, Zaporizhian Host, Sich, Kosh, Cossacks, monasticism
https://doi.org/10.15407/uhj2023.03.164
УДК: 94(495+477).(271.2+355)«XVIII»
https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Мета дослідження. На основі аналізу маловідомих архівних джерел та опублікованих матеріалів простежити існування зв’язків афонського монастиря Ватопед з українським козацтвом у XVIII ст., розкрити їхнє значення у розбудові цієї однієї з провідних афонських обителей, виявити роль української козацької старшини у ктиторській підтримці Ватопедської обителі та святогірських ченців. Наукова новизна. Введено в науковий обіг невідоме раніше джерело XVIII ст. з архіву Ватопедського монастиря на Афоні («Книга збору милостині» за 1761–1764 рр.), яке є важливим документом до історії українсько-афонських зв’язків у XVIII столітті. У цьому рукописі ватопедські ченці фіксували всі отримані від представників козацтва та духовенства пожертви під час своїх подорожей українськими землями Слобожанщини та Гетьманщини за 1761–1764 рр., завдяки чому вдається простежити географію мандрів афонітів українськими теренами, їхні контакти та отримані пожертви. Шляхом аналізу архівних та опублікованих матеріалів виявлено малознані аспекти ктиторської підтримки українським козацтвом афонських монастирів та, зокрема, подорожі ватопедських ченців українськими землями Слобожанщини і Гетьманщини в 1761–1764 рр., яка передувала листуванню ченців Ватопеда з кошовим отаманом Війська Запорозького П. Калнишевським та встановленню «ктиторського патронування» з боку Січі над Ватопедським монастирем та підтримки у розбудові святогірської богословської школи «Афоніада», що діяла при цій обителі. Наголошено, що аналіз джерел засвідчує, що ктиторами, донаторами та жертводавцями афонських обителей у цей час нерідко виступали представники знатної козацької старшини, яка розглядала свою участь у підтримці афонських монастирів як неодмінний атрибут свого елітарного статусу в українському суспільстві XVIII ст. Проведений аналіз джерел засвідчує, що патріарша ставропігійна Ватопедська обитель на Афоні протягом багатовікової історії мала тісні контакти в українських землях. Особливо активно такі взаємини проявилися у XVIII ст., коли українське козацтво долучилось до ктиторської підтримки цього одного з авторитетних афонських монастирів. Це, у свою чергу, сприяло як зміцненню контактів з центром православного чернецтва на Афоні, так і посиленню його популярності серед українського чернецтва та козацтва, забезпечуючи взаємний духовний і культурний обмін і вплив один на одного.
Ключові слова: Ватопед, Ватопедський монастир, Афоніада, Свята Гора, Афон, Київська митрополія, Гетьманщина, Слобожанщина, Військо Запорозьке, Січ, Кіш, козацтво, чернецтво
Serhii SHUMYLO,
Candidate of Historical Sciences (Ph.D. in History), Doctor of Theology (ThDr.),
Director of the International Institute of the Athonite Legacy, Research fellow of the Institute of History of Ukraine at the National Academy of Sciences of Ukraine, Research Fellow in the Department of Classics, Ancient History, Religion and Theology, University of Exeter (UK),
(Kyiv, Ukraine), institute@afon.org.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
"The book of alms-gathering" for 1761-1764 from the archive of Monastery Vatopedi as a source to the history of Ukrainian-Athonite relations in the XVIII century
Abstract. Purpose of the study. On the basis of the analysis of little-known archival sources and published materials to trace the existence of the links between the Monastery Vatopedi and the Ukrainian Cossacks in the 18th century. The methodological basis of the study is based on the principles of historicism, scientific objectivity, systematic, dialectical approach to historical phenomena. According to the set aim and tasks, the sum of general scientific, interdisciplinary and special methods of research was used. Scientific novelty. A previously unknown source from the 18th century from the Monastery Vatopedi on Athos ("Alms-Gathering Book", 1761-1764) was put into scientific circulation. It is an important document on the history of the Ukrainian Athos relations in the 18th century. In this manuscript Vatopedian monks recorded all donations received from the Cossacks and clergy during their travels in the Ukrainian lands of Slobozhanshchina and Hetmanshchina in the years 1761-1764, allowing us to trace the geography of Athonite travels in the Ukrainian territories, their contacts and donations received. The analysis of archival and published materials helped to find little-known aspects of Ukrainian Cossacks' ktitorial support of Athonite monasteries and, in particular, travels of Vatopedean monks through Ukrainian lands of Slobozhanshchina and Hetmanschina in 1761-1764, "ktitorial patronage" of Vatopedean monastery by Zaporizhzhya Sich and support in developing of the Holy Theological school "Athoniada" within this monastery. It was noted that an analysis of the sources shows that benefactors, donators and sponsors of Athos monasteries at this time were often representatives of the noble Ukrainian Cossack petty officers, who viewed their participation in the support of Athos monasteries as a necessary attribute of their elite status in Ukrainian society in the XVIII century. The analysis of the sources shows that the Patriarchal Stavropigial Monastery of Vatopedi on Athos had close contacts in the Ukrainian lands throughout its centuries-long history. These relations were especially active in the XVIII century, when the Ukrainian Cossacks joined the ktetor support of this one of the most respected monasteries on Mount Athos. This, in turn, helped both to strengthen contacts with the centre of Orthodox monasticism on Athos and increase its popularity among the Ukrainian monastic community and the Cossacks, ensuring mutual spiritual and cultural exchange and influence on each other.
Keywords: Monastery Vatopedi, Athoniada, Holy Mountain, MountAthos, Kyiv Metropolis, Hetmanship, Slobozhanshchina, Zaporizhian Host, Sich, Kosh, Cossacks, monasticism
Research Interests: Ukrainian Studies, Mount Athos Studies, Orthodox Christianity, Cossacks, Patristics, Hagiography, Monastic and Cultural History of Athos and Thessaloniki, and 10 moreHistory and traditions of monasticism at mount Athos and Macedonia, Mount Athos, история украины, Zaporozhian Cossacks, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, история православной церкви, Gift-giving practices on Mt Athos in Byzantine and Postbyzantine Era, Zaporizhzhya Cossacks, Ukrainian everyday life XVI-XVIII century, History of Ukraine XVIII century, украинское православие, and манастир Ватопед
Шумило С. В. Зв’язки та перебування представників афонських монастирів в українських землях у XVIІI ст. // Історико-географічні дослідження в Україні. Збірник наукових праць / Національна академія наук України, Інститут історії України.... more
Шумило С. В. Зв’язки та перебування представників афонських монастирів в українських землях у XVIІI ст. // Історико-географічні дослідження в Україні. Збірник наукових праць / Національна академія наук України, Інститут історії України. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2022. Вип. 16. С. 134 – 155.
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Анотація. Мета дослідження. На основі аналізу маловідомих архівних джерел та опублікованих матеріалів простежити існування зв’язків та перебування представників афонських монастирів в українських землях у XVIІI ст., проаналізувати напрямки, форми і причини таких зв’язків в добу Гетьманщини. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах історизму, наукової об’єктивності, системності, діалектичному підході до історичних явищ. Відповідно до поставленої мети й завдань було використано сукупність загальнонаукових, міждисциплінарних, спеціальних методів дослідження. Наукова новизна. Введено в науковий обіг маловідомі джерела з українських та закордонних архівів, завдяки чому вдається простежити географію мандрів афонських ченців українськими теренами та їхні контакти на території Гетьманщини. Шляхом аналізу архівних та опублікованих матеріалів виявлено малознані аспекти ктиторської підтримки українським козацтвом афонських монастирів та, зокрема, подорожі афонських ченців українськими землями. Наголошено, що аналіз джерел засвідчує, що в добу Гетьманщини зв’язки з Афоном в українських землях переживають новий підйом. Важливу роль у цьому відігравала українська козацька старшина, яка розглядала свою участь у підтримці афонських монастирів як неодмінний атрибут свого елітарного статусу. Аналіз наявної джерельної бази дозволив прийти до висновку, що зв’язки між українськими та афонськими ченцями у XVIII ст. мали кілька різних форм і причин, які автор умовно розподіляє на п’ять категорій. Все це сприяло зміцненню з’язків з Афоном у XVIII ст. та посиленню його популярності серед українського чернецтва та козацтва, забезпечуюючи взаємний духовний і культурний обмін і вплив один на одного. Разом з тим, часті візити до Києва східних ієрархів, священиків та монахів зі Святої землі та Святої Гори Афон сприяли утвердженню в свідомості українців значення Києва як «святого міста» та духовно-культурного центру східного християнства.
Ключові слова: Афон, Гетьманщина, Запорозька Січ, Україна, Київська митрополія, Константинопольський патріархат, козацька старшина, монастирі
Serhii Shumylo
Connections and stay of the representatives of the Athonite monasteries in the Ukrainian lands in the XVIII century.
Abstract. Objective of the study. On the basis of the analysis of little-known archival sources and published materials to trace the existence of connections and stay of the representatives of the Athonite monasteries in the Ukrainian lands in the XVIII century. To analyze the directions, forms and causes of such connections in the Hetmanshchyna epoch. The methodological bases of the research are based on the principles of historicism, scientific objectivity, systematicity and dialectical approach to the historical phenomena. According to the set aim and tasks, a set of general scientific, interdisciplinary and special methods of research were used. Scientific novelty. The little-known sources from the Ukrainian and foreign archives were put into a scientific turnover, thanks to which the geography of the Athonite monks' wanderings on the Ukrainian territories and their contacts on the Hetmanshchyna territory could be traced. The analysis of archival and published documents reveals the little-known aspects of the Ukrainian Cossacks' ktetorship to the Athonite monasteries and, in particular, the travels of the Athonite monks to the Ukrainian lands. It was also noted that the analysis of the sources shows that during the Hetmanshchyna period the connections with Athos in the Ukrainian lands were on the rise. An important role in this was played by the Ukrainian Cossack leaders, who viewed their participation in the support of the Athos monasteries as a necessary attribute of their elite status. The analysis of the available source base allowed us to conclude that the links between the Ukrainian and the Athos monks in the 18th century had several different forms and reasons, which the author conventionally classifies into five categories. All these helped to strengthen links with Mount Athos in the 18th century and increased its popularity among Ukrainian monastic and Cossack communities, ensuring mutual spiritual and cultural exchange and influence on one another. At the same time, frequent visits to Kiev by eastern hierarchs, priests and monks from the Holy Land and Holy Mount Athos helped to affirm in the minds of Ukrainians the importance of Kyiv as a "holy city" and spiritual and cultural centre of eastern Christianity.
Keywords: Athos, Hetmanshchyna, Zaporizhian Sich, Ukraine, Kyiv Metropolis, Constantinople Patriarchate, Cossack leaders, monasteries
Serhii Shumylo, Ph.D. in History, ThDr., Director of the International Institute of the Athonite Legacy, Research fellow of the Institute of History of Ukraine at the National Academy of Sciences of Ukraine, Associate professor of the Department of Humanities of National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts at the Ministry of Culture of Ukraine, Honored Worker of Ukraine Culture
e-mail: institute@afon.org.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Анотація. Мета дослідження. На основі аналізу маловідомих архівних джерел та опублікованих матеріалів простежити існування зв’язків та перебування представників афонських монастирів в українських землях у XVIІI ст., проаналізувати напрямки, форми і причини таких зв’язків в добу Гетьманщини. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах історизму, наукової об’єктивності, системності, діалектичному підході до історичних явищ. Відповідно до поставленої мети й завдань було використано сукупність загальнонаукових, міждисциплінарних, спеціальних методів дослідження. Наукова новизна. Введено в науковий обіг маловідомі джерела з українських та закордонних архівів, завдяки чому вдається простежити географію мандрів афонських ченців українськими теренами та їхні контакти на території Гетьманщини. Шляхом аналізу архівних та опублікованих матеріалів виявлено малознані аспекти ктиторської підтримки українським козацтвом афонських монастирів та, зокрема, подорожі афонських ченців українськими землями. Наголошено, що аналіз джерел засвідчує, що в добу Гетьманщини зв’язки з Афоном в українських землях переживають новий підйом. Важливу роль у цьому відігравала українська козацька старшина, яка розглядала свою участь у підтримці афонських монастирів як неодмінний атрибут свого елітарного статусу. Аналіз наявної джерельної бази дозволив прийти до висновку, що зв’язки між українськими та афонськими ченцями у XVIII ст. мали кілька різних форм і причин, які автор умовно розподіляє на п’ять категорій. Все це сприяло зміцненню з’язків з Афоном у XVIII ст. та посиленню його популярності серед українського чернецтва та козацтва, забезпечуюючи взаємний духовний і культурний обмін і вплив один на одного. Разом з тим, часті візити до Києва східних ієрархів, священиків та монахів зі Святої землі та Святої Гори Афон сприяли утвердженню в свідомості українців значення Києва як «святого міста» та духовно-культурного центру східного християнства.
Ключові слова: Афон, Гетьманщина, Запорозька Січ, Україна, Київська митрополія, Константинопольський патріархат, козацька старшина, монастирі
Serhii Shumylo
Connections and stay of the representatives of the Athonite monasteries in the Ukrainian lands in the XVIII century.
Abstract. Objective of the study. On the basis of the analysis of little-known archival sources and published materials to trace the existence of connections and stay of the representatives of the Athonite monasteries in the Ukrainian lands in the XVIII century. To analyze the directions, forms and causes of such connections in the Hetmanshchyna epoch. The methodological bases of the research are based on the principles of historicism, scientific objectivity, systematicity and dialectical approach to the historical phenomena. According to the set aim and tasks, a set of general scientific, interdisciplinary and special methods of research were used. Scientific novelty. The little-known sources from the Ukrainian and foreign archives were put into a scientific turnover, thanks to which the geography of the Athonite monks' wanderings on the Ukrainian territories and their contacts on the Hetmanshchyna territory could be traced. The analysis of archival and published documents reveals the little-known aspects of the Ukrainian Cossacks' ktetorship to the Athonite monasteries and, in particular, the travels of the Athonite monks to the Ukrainian lands. It was also noted that the analysis of the sources shows that during the Hetmanshchyna period the connections with Athos in the Ukrainian lands were on the rise. An important role in this was played by the Ukrainian Cossack leaders, who viewed their participation in the support of the Athos monasteries as a necessary attribute of their elite status. The analysis of the available source base allowed us to conclude that the links between the Ukrainian and the Athos monks in the 18th century had several different forms and reasons, which the author conventionally classifies into five categories. All these helped to strengthen links with Mount Athos in the 18th century and increased its popularity among Ukrainian monastic and Cossack communities, ensuring mutual spiritual and cultural exchange and influence on one another. At the same time, frequent visits to Kiev by eastern hierarchs, priests and monks from the Holy Land and Holy Mount Athos helped to affirm in the minds of Ukrainians the importance of Kyiv as a "holy city" and spiritual and cultural centre of eastern Christianity.
Keywords: Athos, Hetmanshchyna, Zaporizhian Sich, Ukraine, Kyiv Metropolis, Constantinople Patriarchate, Cossack leaders, monasteries
Serhii Shumylo, Ph.D. in History, ThDr., Director of the International Institute of the Athonite Legacy, Research fellow of the Institute of History of Ukraine at the National Academy of Sciences of Ukraine, Associate professor of the Department of Humanities of National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts at the Ministry of Culture of Ukraine, Honored Worker of Ukraine Culture
e-mail: institute@afon.org.ua
Research Interests: Ukrainian Studies, Mount Athos Studies, Orthodox Christianity, Ukrainian History, Patristics, Hagiography, Monastic and Cultural History of Athos and Thessaloniki, and 12 moreHistory and traditions of monasticism at mount Athos and Macedonia, Mont Athos, Mt. Athos, Zaporozhian Cossacks, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, история православной церкви, Gift-giving practices on Mt Athos in Byzantine and Postbyzantine Era, Zaporizhzhya Cossacks, Ukrainian everyday life XVI-XVIII century, History of Ukraine XVIII century, История греков в Украине, монахи-афониты, августейшее паломничество на Афон, and украинскре правславие
Шумило С. В. Важка стежка до храму… Спогади очевидця відродження УАПЦ у Чернігові: 1990 – 1991 рр. // Соболь Ю. О., Чепурний В. Ф. Цеглинка для рідного храму. Історія відродження Чернігівської єпархії (1989 – 2002 рр.): Збірник... more
Шумило С. В. Важка стежка до храму… Спогади очевидця відродження УАПЦ у Чернігові: 1990 – 1991 рр. // Соболь Ю. О., Чепурний В. Ф. Цеглинка для рідного храму. Історія відродження Чернігівської єпархії (1989 – 2002 рр.): Збірник матеріалів. – Чернігів: Вид-во "Десна - Поліграф", 2020. – С. 136-172.
У статті автор як очевидець та учасник подій розповідає про відродження Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) на Чернігівщині в 1990 - 1991 роки.
У статті автор як очевидець та учасник подій розповідає про відродження Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) на Чернігівщині в 1990 - 1991 роки.
Research Interests:
Шумило С. В. Паїсій Величковський та український Іллінський скит на Афоні // Православ’я в Україні. До 300-річчя з дня народження прп. Паїсія Величковського та Григорія Сковороди: Збірник статей. – Київ; Кам’янець-Подільський: ТОВ... more
Шумило С. В. Паїсій Величковський та український Іллінський скит на Афоні // Православ’я в Україні. До 300-річчя з дня народження прп. Паїсія Величковського та Григорія Сковороди: Збірник статей. – Київ; Кам’янець-Подільський: ТОВ "Друкарня "Рута”", 2022. C. 175–215.
У статті розглянуто початковий період перебування українського старця, духовно-культурного діяча та письменника прп. Паїсія Величковського на Святій Горі Афон, заснування ним кафізми «Кипарис» та Констянтинівської келійної обителі, а також детально розглянуто історію заснування в 1757 році та розвитку на Афоні «малоросійського» Іллінського скиту. На основі маловідомих джерел досліджено роль і значення цієї обителі в історії як українського чернецтва на Афоні, так й усієї святогірської чернечої спільноти XVIII століття. Проаналізовано національний склад серед ченців Іллінського скиту та їхні зв’язки з українським козацтвом, розглянуто листування Паїсія Величковського з кошовим отаманом Запорозької Січі Петром Калнишевським, київським митрополитом Арсенієм Могилянським та іншими. Наголошено, що Іллінський скит був важливим духовно-культурним центром української козацької еміграції XVIII століття, остаточно увібравши риси «малоросійської» обителі, де після ліквідації Запорозької Січі в основному подвизалися колишні запорозькі козаки з Задунайської Січі й Кубані. Розглянуто також спроби прп. Паїсія відродити на Афоні древній монастир Симонопетра. Також у статті досліджено подальша доля Іллінського скиту після того, як прп. Паїсій Величковський полишив Афон, зокрема причини і наслідки російсько-українського конфлікту в Іллінському скиту у першій половині ХІХ ст., в результаті чого російські ченці остаточно були виселені з обителі, а скит став вважатись цілковито українським («малоросійським»). За результатами проведеного дослідження автор приходить до висновку, що заснована прп. Паїсієм Величковським при Іллінському скиті на Афоні нова чернечо-аскетична школа та здійснена нею титанічна робота з перекладу та переписування святоотцівської спадщини, дали потужний імпульс до відродження не тільки втрачених традицій православного чернецтва, ісихазму і старчества, а й загалом православної культури. Крім того, автор звертає увагу, що тісні зв’язки українського козацтва з Ільїнським скитом спричинили до взаємних духовно-культурних впливів між афонським чернецтвом і українським козацтвом.
Ключові слова: Паїсій Величковський, Петро Калнишевський, Арсеній Могилянський, Афон, Запорозька Січ, Іллінський скит, Кипарис, Констянтинівська келія, Симонопетра.
Serhii Shumylo
St. Paisius Velichkovsky and the Ukrainian Elias Skete on Mount Athos
The article deals with the initial period of the stay of the Ukrainian elder, spiritual and cultural figure and writer St. Paisius Velichkovsky on the Holy Mount Athos, the foundation of the Kafisma "Cypress" and the Constantine's cell, as well as the history of the foundation in 1757 and the development of the Ukrainian St. Elias Skete on Athos. On the basis of little-known sources, the role and significance of this Skete in the history of both Ukrainian monasticism on Athos and the entire Athos monastic community of the XVIII century is investigated. The national composition among the monks of St. Elijah's Skete and their ties with the Ukrainian Cossacks are analyzed, the correspondence of Paisius Velichkovsky with the Cossack Ataman of the Zaporozhian Sich Petro Kalnyshevsky, Kyiv Metropolitan Arseniy Mohyliansky and others is considered. It is emphasized that St. Elijah's Skete was an important spiritual and cultural center of the Ukrainian Cossack emigration of the XVIII century, finally absorbing the features of the Ukrainian monastery, where after the liquidation of the Zaporizhzhya Sich, mainly former Zaporizhzhya Cossacks from the Danube Sich and Kuban Cossacks. The attempts of St. Paisios to revive the ancient monastery of Simonopetra on Mount Athos are also considered. The article also examines the further fate of the Ilyinsky Skete after St. Paisius Velichkovsky left Athos, in particular the causes and consequences of the Russian-Ukrainian conflict in the Ilyinsky Skete in the first half of the nineteenth century, as a result of which the Russian monks were finally evicted from the Skete, and the skete was considered entirely Ukrainian. Based on the results of the study, the author concludes that the new monastic ascetic school founded at the Ilyinsky Skete and the work done by it to translate and rewrite the patristic heritage gave a powerful impetus to the revival of not only the lost traditions of Orthodox monasticism, hesychasm and eldership, but also the Orthodox culture in general. In addition, the close ties of the Ukrainian Cossacks with the Ilyinsky Skete led to mutual spiritual and cultural influences between Athos monasticism and the Ukrainian Cossacks.
Serhii SHUMYLO,
Candidate of Historical Sciences (Ph.D. in History), Doctor of Theology (ThDr.),
Director of the International Institute of the Athonite Legacy,
Research fellow of the Institute of History of Ukraine at the National Academy of Sciences of Ukraine,
Associate professor of the Department of Humanities of National Academy of Managerial Staff of Culture
and Arts at the Ministry of Culture of Ukraine,
Honored Worker of Ukraine Culture
(Kyiv, Ukraine), institute@afon.org.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
У статті розглянуто початковий період перебування українського старця, духовно-культурного діяча та письменника прп. Паїсія Величковського на Святій Горі Афон, заснування ним кафізми «Кипарис» та Констянтинівської келійної обителі, а також детально розглянуто історію заснування в 1757 році та розвитку на Афоні «малоросійського» Іллінського скиту. На основі маловідомих джерел досліджено роль і значення цієї обителі в історії як українського чернецтва на Афоні, так й усієї святогірської чернечої спільноти XVIII століття. Проаналізовано національний склад серед ченців Іллінського скиту та їхні зв’язки з українським козацтвом, розглянуто листування Паїсія Величковського з кошовим отаманом Запорозької Січі Петром Калнишевським, київським митрополитом Арсенієм Могилянським та іншими. Наголошено, що Іллінський скит був важливим духовно-культурним центром української козацької еміграції XVIII століття, остаточно увібравши риси «малоросійської» обителі, де після ліквідації Запорозької Січі в основному подвизалися колишні запорозькі козаки з Задунайської Січі й Кубані. Розглянуто також спроби прп. Паїсія відродити на Афоні древній монастир Симонопетра. Також у статті досліджено подальша доля Іллінського скиту після того, як прп. Паїсій Величковський полишив Афон, зокрема причини і наслідки російсько-українського конфлікту в Іллінському скиту у першій половині ХІХ ст., в результаті чого російські ченці остаточно були виселені з обителі, а скит став вважатись цілковито українським («малоросійським»). За результатами проведеного дослідження автор приходить до висновку, що заснована прп. Паїсієм Величковським при Іллінському скиті на Афоні нова чернечо-аскетична школа та здійснена нею титанічна робота з перекладу та переписування святоотцівської спадщини, дали потужний імпульс до відродження не тільки втрачених традицій православного чернецтва, ісихазму і старчества, а й загалом православної культури. Крім того, автор звертає увагу, що тісні зв’язки українського козацтва з Ільїнським скитом спричинили до взаємних духовно-культурних впливів між афонським чернецтвом і українським козацтвом.
Ключові слова: Паїсій Величковський, Петро Калнишевський, Арсеній Могилянський, Афон, Запорозька Січ, Іллінський скит, Кипарис, Констянтинівська келія, Симонопетра.
Serhii Shumylo
St. Paisius Velichkovsky and the Ukrainian Elias Skete on Mount Athos
The article deals with the initial period of the stay of the Ukrainian elder, spiritual and cultural figure and writer St. Paisius Velichkovsky on the Holy Mount Athos, the foundation of the Kafisma "Cypress" and the Constantine's cell, as well as the history of the foundation in 1757 and the development of the Ukrainian St. Elias Skete on Athos. On the basis of little-known sources, the role and significance of this Skete in the history of both Ukrainian monasticism on Athos and the entire Athos monastic community of the XVIII century is investigated. The national composition among the monks of St. Elijah's Skete and their ties with the Ukrainian Cossacks are analyzed, the correspondence of Paisius Velichkovsky with the Cossack Ataman of the Zaporozhian Sich Petro Kalnyshevsky, Kyiv Metropolitan Arseniy Mohyliansky and others is considered. It is emphasized that St. Elijah's Skete was an important spiritual and cultural center of the Ukrainian Cossack emigration of the XVIII century, finally absorbing the features of the Ukrainian monastery, where after the liquidation of the Zaporizhzhya Sich, mainly former Zaporizhzhya Cossacks from the Danube Sich and Kuban Cossacks. The attempts of St. Paisios to revive the ancient monastery of Simonopetra on Mount Athos are also considered. The article also examines the further fate of the Ilyinsky Skete after St. Paisius Velichkovsky left Athos, in particular the causes and consequences of the Russian-Ukrainian conflict in the Ilyinsky Skete in the first half of the nineteenth century, as a result of which the Russian monks were finally evicted from the Skete, and the skete was considered entirely Ukrainian. Based on the results of the study, the author concludes that the new monastic ascetic school founded at the Ilyinsky Skete and the work done by it to translate and rewrite the patristic heritage gave a powerful impetus to the revival of not only the lost traditions of Orthodox monasticism, hesychasm and eldership, but also the Orthodox culture in general. In addition, the close ties of the Ukrainian Cossacks with the Ilyinsky Skete led to mutual spiritual and cultural influences between Athos monasticism and the Ukrainian Cossacks.
Serhii SHUMYLO,
Candidate of Historical Sciences (Ph.D. in History), Doctor of Theology (ThDr.),
Director of the International Institute of the Athonite Legacy,
Research fellow of the Institute of History of Ukraine at the National Academy of Sciences of Ukraine,
Associate professor of the Department of Humanities of National Academy of Managerial Staff of Culture
and Arts at the Ministry of Culture of Ukraine,
Honored Worker of Ukraine Culture
(Kyiv, Ukraine), institute@afon.org.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Research Interests: Mount Athos Studies, Orthodox Christianity, Patristics, Hagiography, Monastic and Cultural History of Athos and Thessaloniki, History and traditions of monasticism at mount Athos and Macedonia, Mount Athos and Romanian Princes, and 7 moreMount Athos, Monastic Towers on Mount Athos, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, история православной церкви, Паисий Величковски, Gift-giving practices on Mt Athos in Byzantine and Postbyzantine Era, and Паисий Величковский
Шумило С. В. Фальшиві «пророцтва» чернігівського «архиєпископа» Херувима Дегтяря як підґрунтя войовничих містифікацій московського патріарха Кіріла // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2022. № 5-6 (167-168). С.... more
Шумило С. В. Фальшиві «пророцтва» чернігівського «архиєпископа» Херувима Дегтяря як підґрунтя войовничих містифікацій московського патріарха Кіріла // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2022. № 5-6 (167-168). С. 157 – 166.
DOI: 10.5281/zenodo.7747373
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
У статті аналізуються фальшиві «пророцтва» про неподільність України, Росії і Білорусі, які неправдиво приписуються чернігівському святому архімандриту Лаврентію (Проскурі; 1868–1950) і які московський патріарх Кіріл (Гундяєв) заклав в основу своєї фундаменталістської ідеології «русского міра» та «сакрального» обгрунтування загарбницької війни РФ проти України в 2022 році. Автор приходить до висновку, що насправді за словами очільника РПЦ МП криється обман і фальсифікація, а сам прп. Лаврентій Чернігівський ніколи не висловлював приписуваних йому політичних ідей та гасел. З точки зору православної теології ці ідеї можуть розцінюватись як єретичні, оскільки зазіхають на основний догмат православного віровчення – про єдність Божественної Трійці. Проведений аналіз текстів та витоків їх походження засвідчив, що справжнім автором цих лжепророцтв є сектантський діяч і самозваний «схіархиєпископ» Херувим (Дегтяр) із Чернігівщини, який вперше запустив цей фейк у 1994 р. у сфальсифікованій і виданій ним у Москві книжці про прп. Лаврентія (Проскуру) Чернігівського. Належачи до сектантської напівкатакомбної течії «секачівців» і самозвано видаючи себе то за «схіархимандрита», то за «схіархиєпископа», він був одним із перших, хто на початку 1990-х рр. почав поширювати в середовищі РПЦ МП псевдоправославні сектантські культи «святості» Івана Грозного та Григорія Распутіна. Автор аналізує і вводить до наукового обігу маловідомі архівні документи, які стосуються як Херувима Дегтяря, так і Лаврентія Проскури, розкриває маловідомі факти їхніх біографій, поглядів та діяльності. За висновками автора, після канонізації в УПЦ МП прп. Лаврентія Чернігівського його життєпис і повчання в 1994 р. були суттєво сфальсифіковані і перекручені самозваним «архієпископом» Херувимом Дегтярем, який на імені святого спробував створити собі популярність та імідж «учня старця», приписавши подвижнику «висловлювання» і «пророцтва», які насправді той ніколи не казав і не поділяв. Таким чином було здійснено цілеспрямоване перекручення як церковної історії, так і справжнього образу подвижника та сповідуваних ним переконань. Завдяки цій провокації шанованому в народі чернігівському святому було приписано політичні гасла та ідеї з метою їх подальшого просування та поширення серед віруючих від «його імені», штучно привласнюючи їм авторитет т. зв. «пророцтв» і тим «сакралізуючи» самі ці ідеї. Ці вигадані та підроблені сектантським діячем Херувимом Дегтярем «висловлювання» і «пророцтва» були взяті на озброєння при розробці новітньої імперсько-фундаменталістської ідеології «русского міра» і яку тепер посилено просуває в РПЦ МП нинішній московський патріарх Кіріл Гундяєв. Автор приходить до висновку, що в основу проповідуваної в РПЦ МП ідеології «русского міра» покладено гасла, які запозичено не з православної церковної традиції, а із сектантських нетрів маргінальних течій – від відвертих самозванців та авантюристів. Ці фальшиві «пророцтва» нині використовуються для обґрунтування і виправдання як ідей відновлення СРСР / Російської імперії, так і загарбницької війни РФ проти України та здійснення геноциду українського народу.
Ключові слова: Херувим Дегтяр, Лаврентій Проскура, Кіріл Гундяєв, Русскій мір, свята Русь, РПЦ МП, Московський патріарх, РФ, російська агресія, геноцид
Serhii Shumylo
FALSE "PROPHECIES" OF CHERNIHIV "ARCHBISHOP" CHERUVIM DEGTYAR
AS THE UNDERGROUND OF THE MILITARY MYSTIFICATIONS OF MOSCOW PATRIARCH KIRILL
Abstract. The article analyses the false "prophecies" about the oneness of Ukraine, Russia and Belarus which are falsely attributed to the Chernihiv saint Archimandrite Lawrence (Proskura; 1868-1950) and which the Moscow Patriarch Kirill (Gundyaev) laid as the basis for his fundamentalist ideology of "Russian world" and justification of the Russian invading war against Ukraine in 2022. The author concludes that there is in fact deception and forgery in the words of the head of the Russian Orthodox Church Moscow Patriarchate and that St. Lawrence of Chernihiv has never expressed the political ideas and slogans attributed to him. From the point of view of Orthodox theology these ideas can be regarded as heretical, since they encroach upon the basic dogma of the Orthodox doctrine - the unity of the Divine Trinity. The analysis of the texts and their origins showed that the real author of these pseudo-prophecies was a sectarian and self-appointed "archbishop" Cheruvim (Degtyar) from Chernihiv Region who first launched this fake in 1994 in his falsified and published in Moscow book about St. Lawrence (Proskura) of Chernihiv. Belonging to the sectarian semi-katacomb trend of the "Sekachevites" and impersonating himself as "archimandrite" or "archbishop", he was one of the first who in the early 1990s began to spread among the ROC MP pseudo-orthodox sectarian cults of veneration of the "holiness" of Ivan the Terrible and Grigory Rasputin. The author analyzes and introduces the little-known archival documents concerning both Cheruvim Degtyar and Lawrentce Proskura, reveals little-known facts of their biographies, views and activities. According to the conclusions of the author, after Lawrence Chernihiv canonization in UOC MP his biography and teaching in 1994 were significantly falsified and perverted by self-appointed "archbishop" Cheruvim Degtyar who tried to use the name of the saint to create the popularity and image of "disciple of the elder". This was a deliberate distortion of both church history and the true image of the ascetic and his professed beliefs. Through this forgery political slogans and ideas were ascribed to the revered Chernigov saint in order to further promote and spread them among the faithful on "his behalf", artificially attributing to them the authority of "prophecies" and thus "sacralizing" these ideas themselves. These fictitious and spurious "statements" and "prophecies" have been adopted in the development of the latest imperial-fundamentalist ideology of the "Russian world" and which is now being strenuously promoted in the Russian Orthodox Church Moscow Patriarch Kirill Gundev. The author concludes that the ideology of the "Russian world" preached in the ROC MP is based on slogans borrowed not from the Orthodox Church tradition, but from the sectarian slums of marginal currents - from outright impostors and adventurers. These false "prophecies" are used to justify and justify both ideas of restoration of the USSR/Russian Empire, and the invader war of the Russian Federation against Ukraine and the genocide of the Ukrainian people.
Keywords: Cheruvim Degtyar, Lawrence Proskura, Kirill Gundyaev, Russian world, Holy Russia, ROC MP, Moscow Patriarch, RF, Russian aggression, genocide
DOI: 10.5281/zenodo.7747373
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
У статті аналізуються фальшиві «пророцтва» про неподільність України, Росії і Білорусі, які неправдиво приписуються чернігівському святому архімандриту Лаврентію (Проскурі; 1868–1950) і які московський патріарх Кіріл (Гундяєв) заклав в основу своєї фундаменталістської ідеології «русского міра» та «сакрального» обгрунтування загарбницької війни РФ проти України в 2022 році. Автор приходить до висновку, що насправді за словами очільника РПЦ МП криється обман і фальсифікація, а сам прп. Лаврентій Чернігівський ніколи не висловлював приписуваних йому політичних ідей та гасел. З точки зору православної теології ці ідеї можуть розцінюватись як єретичні, оскільки зазіхають на основний догмат православного віровчення – про єдність Божественної Трійці. Проведений аналіз текстів та витоків їх походження засвідчив, що справжнім автором цих лжепророцтв є сектантський діяч і самозваний «схіархиєпископ» Херувим (Дегтяр) із Чернігівщини, який вперше запустив цей фейк у 1994 р. у сфальсифікованій і виданій ним у Москві книжці про прп. Лаврентія (Проскуру) Чернігівського. Належачи до сектантської напівкатакомбної течії «секачівців» і самозвано видаючи себе то за «схіархимандрита», то за «схіархиєпископа», він був одним із перших, хто на початку 1990-х рр. почав поширювати в середовищі РПЦ МП псевдоправославні сектантські культи «святості» Івана Грозного та Григорія Распутіна. Автор аналізує і вводить до наукового обігу маловідомі архівні документи, які стосуються як Херувима Дегтяря, так і Лаврентія Проскури, розкриває маловідомі факти їхніх біографій, поглядів та діяльності. За висновками автора, після канонізації в УПЦ МП прп. Лаврентія Чернігівського його життєпис і повчання в 1994 р. були суттєво сфальсифіковані і перекручені самозваним «архієпископом» Херувимом Дегтярем, який на імені святого спробував створити собі популярність та імідж «учня старця», приписавши подвижнику «висловлювання» і «пророцтва», які насправді той ніколи не казав і не поділяв. Таким чином було здійснено цілеспрямоване перекручення як церковної історії, так і справжнього образу подвижника та сповідуваних ним переконань. Завдяки цій провокації шанованому в народі чернігівському святому було приписано політичні гасла та ідеї з метою їх подальшого просування та поширення серед віруючих від «його імені», штучно привласнюючи їм авторитет т. зв. «пророцтв» і тим «сакралізуючи» самі ці ідеї. Ці вигадані та підроблені сектантським діячем Херувимом Дегтярем «висловлювання» і «пророцтва» були взяті на озброєння при розробці новітньої імперсько-фундаменталістської ідеології «русского міра» і яку тепер посилено просуває в РПЦ МП нинішній московський патріарх Кіріл Гундяєв. Автор приходить до висновку, що в основу проповідуваної в РПЦ МП ідеології «русского міра» покладено гасла, які запозичено не з православної церковної традиції, а із сектантських нетрів маргінальних течій – від відвертих самозванців та авантюристів. Ці фальшиві «пророцтва» нині використовуються для обґрунтування і виправдання як ідей відновлення СРСР / Російської імперії, так і загарбницької війни РФ проти України та здійснення геноциду українського народу.
Ключові слова: Херувим Дегтяр, Лаврентій Проскура, Кіріл Гундяєв, Русскій мір, свята Русь, РПЦ МП, Московський патріарх, РФ, російська агресія, геноцид
Serhii Shumylo
FALSE "PROPHECIES" OF CHERNIHIV "ARCHBISHOP" CHERUVIM DEGTYAR
AS THE UNDERGROUND OF THE MILITARY MYSTIFICATIONS OF MOSCOW PATRIARCH KIRILL
Abstract. The article analyses the false "prophecies" about the oneness of Ukraine, Russia and Belarus which are falsely attributed to the Chernihiv saint Archimandrite Lawrence (Proskura; 1868-1950) and which the Moscow Patriarch Kirill (Gundyaev) laid as the basis for his fundamentalist ideology of "Russian world" and justification of the Russian invading war against Ukraine in 2022. The author concludes that there is in fact deception and forgery in the words of the head of the Russian Orthodox Church Moscow Patriarchate and that St. Lawrence of Chernihiv has never expressed the political ideas and slogans attributed to him. From the point of view of Orthodox theology these ideas can be regarded as heretical, since they encroach upon the basic dogma of the Orthodox doctrine - the unity of the Divine Trinity. The analysis of the texts and their origins showed that the real author of these pseudo-prophecies was a sectarian and self-appointed "archbishop" Cheruvim (Degtyar) from Chernihiv Region who first launched this fake in 1994 in his falsified and published in Moscow book about St. Lawrence (Proskura) of Chernihiv. Belonging to the sectarian semi-katacomb trend of the "Sekachevites" and impersonating himself as "archimandrite" or "archbishop", he was one of the first who in the early 1990s began to spread among the ROC MP pseudo-orthodox sectarian cults of veneration of the "holiness" of Ivan the Terrible and Grigory Rasputin. The author analyzes and introduces the little-known archival documents concerning both Cheruvim Degtyar and Lawrentce Proskura, reveals little-known facts of their biographies, views and activities. According to the conclusions of the author, after Lawrence Chernihiv canonization in UOC MP his biography and teaching in 1994 were significantly falsified and perverted by self-appointed "archbishop" Cheruvim Degtyar who tried to use the name of the saint to create the popularity and image of "disciple of the elder". This was a deliberate distortion of both church history and the true image of the ascetic and his professed beliefs. Through this forgery political slogans and ideas were ascribed to the revered Chernigov saint in order to further promote and spread them among the faithful on "his behalf", artificially attributing to them the authority of "prophecies" and thus "sacralizing" these ideas themselves. These fictitious and spurious "statements" and "prophecies" have been adopted in the development of the latest imperial-fundamentalist ideology of the "Russian world" and which is now being strenuously promoted in the Russian Orthodox Church Moscow Patriarch Kirill Gundev. The author concludes that the ideology of the "Russian world" preached in the ROC MP is based on slogans borrowed not from the Orthodox Church tradition, but from the sectarian slums of marginal currents - from outright impostors and adventurers. These false "prophecies" are used to justify and justify both ideas of restoration of the USSR/Russian Empire, and the invader war of the Russian Federation against Ukraine and the genocide of the Ukrainian people.
Keywords: Cheruvim Degtyar, Lawrence Proskura, Kirill Gundyaev, Russian world, Holy Russia, ROC MP, Moscow Patriarch, RF, Russian aggression, genocide
Research Interests:
Шумило С. В. Ідея «русского міра» як теологія війни московського патріарха Кіріла: до постановки проблеми // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2022. № 4 (166). С. 126 – 134. DOI: 10.5281/zenodo.7491806 ORCID:... more
Шумило С. В. Ідея «русского міра» як теологія війни московського патріарха Кіріла: до постановки проблеми // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2022. № 4 (166). С. 126 – 134.
DOI: 10.5281/zenodo.7491806
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
У статті аналізуються пропагандистські заяви московського патріарха Кіріла Гундяєва з лютого по вересень 2022 р. щодо обгрунтування та виправдання загарбницької війти РФ проти України. Також досліджується розвиток та аналізуються основні ідеологічні постулати сучасної російської фундаменталістсько-войовничої доктрини «русского міра», яка активно впроваджувалась в РПЦ МП Кірілом Гундяєвим та ФСБ з кінця 1990-х років і яка послужила ідейним обгрунтуванням російської агресії проти України та геноциду українського народу в 2022 році. Автор приходить до висновку, що московський патріарх створює якесь нове, власне віровизнання, доктрину, що суперечить вченню Православної Церкви. Зокрема, проголошені ним ідеї «відкуплювальної жертви» загиблих російських солдат є насправді запозиченням ідей шахідизму з радикально-фундаменталістських течій ісламського світу (рос. «ісламскій мір»), згідно з якими, воїн (моджахед) у разі загибелі під час війни з «невірними» (джихад) отримує автоматичне прощення гріхів та потрапляє до «раю». Отже, за висновком автора, такі ідеї, висловлювані Кірілом Гундяєвим, жодним чином не мають стосунку до християнства. Власне й сам термін «російський світ» («русскій мір») впроваджений у вжиток як окрема ідеологема за зразком «ісламського світу» (рос. «ісламского міра»). Автор зазначає, що сучасна гібридна ідеологія «русского міра» не є оригінальною, але містить чимало запозичень та плагіату з інших ідеологій та теорій, має низку ознак, що є набагато ближчими до ісламу, аніж до християнства. Зокрема, серед таких запозичень є уявлення про «русскій мір» як окрему «мегацивілізацію» з власними «традиційними цінностями», «духовними скрєпами» та «сакральною місією», яка відрізняє «русскій народ-богоносєц» від інших народів світу і яка протистоїть «антицивілізації» Заходу. По суті, це є запозиченням ісламістської фундаменталістської ідеї політичної єдності мусульман усього світу незалежно від національних та расових відмінностей задля протистояння Заходу. Запозичуючи подібні уявлення та гасла з фундаменталістських ісламістських течій, сучасні ідеологи «русского міра», по суті, спробували трансплантувати ідеї світового Ісламського Халіфату на православний ґрунт. У новоявленій російській міфотворчості ідеал середньовічного священного Халіфату замінили середньовічним міфом-мрією про «святу Русь». У результаті такого «переодягання», заміни назв та окремих положень і принципів, вийшла нова гібридна ідеологія, що зовні отримала назву «православної», але на практиці має більше подібності з радикальним ісламізмом, аніж із християнством. Окрім того, аналіз фундаменталістської ідеології «русского міра» засвідчує, що у ній також існує багато подібностей із німецьким нацизмом та італійським фашизмом, якими захоплювались окремі російські ідеологи з оточення К. Гундяєва та В. Путіна. За висновком автора, московський патріарх Кіріл Гундяєв був тим, хто сформулював і подав Путіну та його оточенню нову войовничу фундаменталістську квазірелігійну ідеологію, яка була взята на озброєння путінським режимом у його агресії проти України і яка тепер є причиною геноциду та смертей десятків тисяч мирних українських жителів.
Ключові слова: Русскій мір, Шахідизм, Ісламізм, Кіріл Гундяєв, Владімір Путін, РПЦ МП, Московський патріарх, РФ, російська агресія, геноцид
THE IDEA OF "RUSSIAN WORLD" AS THE THEOLOGY OF WAR
OF THE MOSCOW PATRIARCH KIRILL: BEFORE THE PROBLEM STATEMENT
Abstract. The article analyses the propaganda statements of Moscow Patriarch Kirill Gundyaev from February to September 2022 on justification and justification of Russia's war of aggression against Ukraine. It also examines the development and analyses the main ideological postulates of the modern Russian fundamentalist and militant doctrine of the "Russian world", actively implemented in the Russian Orthodox Church MP by Kirill Gundyaev and the FSB since the late 1990s and which served as the ideological justification for Russian aggression against Ukraine and the genocide of the Ukrainian people in 2022. The author concludes that the Moscow patriarch is creating some new faith of his own, a doctrine that contradicts the teachings of the Orthodox Church. In particular, the ideas of "atoning sacrifice" of fallen Russian soldiers he proclaims are in fact a borrowing of the ideas of shahidism from the radical-fundamentalist currents of the Islamic world, according to which a warrior killed in war with "infidels" (jihad) receives automatic forgiveness of sins and goes to "heaven". Consequently, the author concludes that such ideas expressed by Cyril Gundyaev have nothing to do with Christianity. In fact, the term "Russian world" itself was introduced as a separate ideologeme along the lines of "the Islamic world". The author notes that the modern hybrid ideology of the "Russian world" is not original, but contains many borrowings and plagiarism from other ideologies and theories and has a number of features that are much closer to Islam than to Christianity. In particular, among such borrowings is the idea of the "Russian world" as a separate "megacivilisation" with its own "traditional values", "spiritual crosses" and "sacral mission" which distinguishes "the Russian God-bearing people" from other peoples of the world and which opposes the "anti-civilisation" of the West. In essence, it is borrowing the Islamist fundamentalist idea of political unity of Muslims around the world regardless of national and racial differences to oppose the West. Borrowing similar ideas and slogans from fundamentalist Islamist movements, modern ideologues of the Russian world have essentially attempted to transplant the ideas of a global Islamic Caliphate onto Orthodox soil. In the new Russian mythmaking, the ideal of a medieval holy Caliphate has been replaced by a medieval myth-dream of "holy Russia". As a result of this 'disguise', replacing names and certain provisions and principles, a new hybrid ideology emerged, outwardly called 'Orthodox Christianity', but in practice bearing more resemblance to radical Islamism than to Christianity. In addition, an analysis of the fundamentalist ideology of the 'Russian world' shows that it also bears many similarities to German Nazism and Italian Fascism, which were admired by some Russian ideologues around K. Gundyaev and V. Putin. Putin's entourage. The author concludes that Moscow Patriarch Kirill Gundyaev was the one who formulated and presented Putin and his entourage with a new militant fundamentalist quasi-religious ideology, adopted by the Putin regime in its aggression against Ukraine and which is now causing genocide and deaths of Ukrainian civilians.
Keywords: Russian world, Shahidism, Islamism, Kirill Gundyaev, Vladimir Putin, ROC MP, Moscow Patriarch, RF, Russian aggression, genocide
DOI: 10.5281/zenodo.7491806
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
У статті аналізуються пропагандистські заяви московського патріарха Кіріла Гундяєва з лютого по вересень 2022 р. щодо обгрунтування та виправдання загарбницької війти РФ проти України. Також досліджується розвиток та аналізуються основні ідеологічні постулати сучасної російської фундаменталістсько-войовничої доктрини «русского міра», яка активно впроваджувалась в РПЦ МП Кірілом Гундяєвим та ФСБ з кінця 1990-х років і яка послужила ідейним обгрунтуванням російської агресії проти України та геноциду українського народу в 2022 році. Автор приходить до висновку, що московський патріарх створює якесь нове, власне віровизнання, доктрину, що суперечить вченню Православної Церкви. Зокрема, проголошені ним ідеї «відкуплювальної жертви» загиблих російських солдат є насправді запозиченням ідей шахідизму з радикально-фундаменталістських течій ісламського світу (рос. «ісламскій мір»), згідно з якими, воїн (моджахед) у разі загибелі під час війни з «невірними» (джихад) отримує автоматичне прощення гріхів та потрапляє до «раю». Отже, за висновком автора, такі ідеї, висловлювані Кірілом Гундяєвим, жодним чином не мають стосунку до християнства. Власне й сам термін «російський світ» («русскій мір») впроваджений у вжиток як окрема ідеологема за зразком «ісламського світу» (рос. «ісламского міра»). Автор зазначає, що сучасна гібридна ідеологія «русского міра» не є оригінальною, але містить чимало запозичень та плагіату з інших ідеологій та теорій, має низку ознак, що є набагато ближчими до ісламу, аніж до християнства. Зокрема, серед таких запозичень є уявлення про «русскій мір» як окрему «мегацивілізацію» з власними «традиційними цінностями», «духовними скрєпами» та «сакральною місією», яка відрізняє «русскій народ-богоносєц» від інших народів світу і яка протистоїть «антицивілізації» Заходу. По суті, це є запозиченням ісламістської фундаменталістської ідеї політичної єдності мусульман усього світу незалежно від національних та расових відмінностей задля протистояння Заходу. Запозичуючи подібні уявлення та гасла з фундаменталістських ісламістських течій, сучасні ідеологи «русского міра», по суті, спробували трансплантувати ідеї світового Ісламського Халіфату на православний ґрунт. У новоявленій російській міфотворчості ідеал середньовічного священного Халіфату замінили середньовічним міфом-мрією про «святу Русь». У результаті такого «переодягання», заміни назв та окремих положень і принципів, вийшла нова гібридна ідеологія, що зовні отримала назву «православної», але на практиці має більше подібності з радикальним ісламізмом, аніж із християнством. Окрім того, аналіз фундаменталістської ідеології «русского міра» засвідчує, що у ній також існує багато подібностей із німецьким нацизмом та італійським фашизмом, якими захоплювались окремі російські ідеологи з оточення К. Гундяєва та В. Путіна. За висновком автора, московський патріарх Кіріл Гундяєв був тим, хто сформулював і подав Путіну та його оточенню нову войовничу фундаменталістську квазірелігійну ідеологію, яка була взята на озброєння путінським режимом у його агресії проти України і яка тепер є причиною геноциду та смертей десятків тисяч мирних українських жителів.
Ключові слова: Русскій мір, Шахідизм, Ісламізм, Кіріл Гундяєв, Владімір Путін, РПЦ МП, Московський патріарх, РФ, російська агресія, геноцид
THE IDEA OF "RUSSIAN WORLD" AS THE THEOLOGY OF WAR
OF THE MOSCOW PATRIARCH KIRILL: BEFORE THE PROBLEM STATEMENT
Abstract. The article analyses the propaganda statements of Moscow Patriarch Kirill Gundyaev from February to September 2022 on justification and justification of Russia's war of aggression against Ukraine. It also examines the development and analyses the main ideological postulates of the modern Russian fundamentalist and militant doctrine of the "Russian world", actively implemented in the Russian Orthodox Church MP by Kirill Gundyaev and the FSB since the late 1990s and which served as the ideological justification for Russian aggression against Ukraine and the genocide of the Ukrainian people in 2022. The author concludes that the Moscow patriarch is creating some new faith of his own, a doctrine that contradicts the teachings of the Orthodox Church. In particular, the ideas of "atoning sacrifice" of fallen Russian soldiers he proclaims are in fact a borrowing of the ideas of shahidism from the radical-fundamentalist currents of the Islamic world, according to which a warrior killed in war with "infidels" (jihad) receives automatic forgiveness of sins and goes to "heaven". Consequently, the author concludes that such ideas expressed by Cyril Gundyaev have nothing to do with Christianity. In fact, the term "Russian world" itself was introduced as a separate ideologeme along the lines of "the Islamic world". The author notes that the modern hybrid ideology of the "Russian world" is not original, but contains many borrowings and plagiarism from other ideologies and theories and has a number of features that are much closer to Islam than to Christianity. In particular, among such borrowings is the idea of the "Russian world" as a separate "megacivilisation" with its own "traditional values", "spiritual crosses" and "sacral mission" which distinguishes "the Russian God-bearing people" from other peoples of the world and which opposes the "anti-civilisation" of the West. In essence, it is borrowing the Islamist fundamentalist idea of political unity of Muslims around the world regardless of national and racial differences to oppose the West. Borrowing similar ideas and slogans from fundamentalist Islamist movements, modern ideologues of the Russian world have essentially attempted to transplant the ideas of a global Islamic Caliphate onto Orthodox soil. In the new Russian mythmaking, the ideal of a medieval holy Caliphate has been replaced by a medieval myth-dream of "holy Russia". As a result of this 'disguise', replacing names and certain provisions and principles, a new hybrid ideology emerged, outwardly called 'Orthodox Christianity', but in practice bearing more resemblance to radical Islamism than to Christianity. In addition, an analysis of the fundamentalist ideology of the 'Russian world' shows that it also bears many similarities to German Nazism and Italian Fascism, which were admired by some Russian ideologues around K. Gundyaev and V. Putin. Putin's entourage. The author concludes that Moscow Patriarch Kirill Gundyaev was the one who formulated and presented Putin and his entourage with a new militant fundamentalist quasi-religious ideology, adopted by the Putin regime in its aggression against Ukraine and which is now causing genocide and deaths of Ukrainian civilians.
Keywords: Russian world, Shahidism, Islamism, Kirill Gundyaev, Vladimir Putin, ROC MP, Moscow Patriarch, RF, Russian aggression, genocide
Research Interests:
Шумило С. В. Розвиток українсько-афонських духовно-культурних зв’язків у XVІI – першій третині ХІХ ст. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 26.00.01 «Теорія та історія культури» за напрямом –... more
Шумило С. В. Розвиток українсько-афонських духовно-культурних зв’язків у XVІI – першій третині ХІХ ст. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 26.00.01 «Теорія та історія культури» за напрямом – історичні науки. Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури та інформаційної політики України. Київ, 2021. 304 с.
Дисертація є дослідженням історичних духовно-культурних зв’язків України і Афону та діяльності українських духовних осередків на Афоні як в середньовічні, так і ранньомодерні часи, зокрема у XVII – перш. трет. ХІХ ст.
У рамках дисертаційного дослідження на основі аналізу широкого кола архівних джерел та опублікованих матеріалів у роботі розкрито специфіку зародження та розвитку українсько-афонських духовно-культурних зв’язків, їхній вплив на відродження православного руху в Україні та подальші церковні, культурні і політичні процеси в Україні протягом XVII – XVІII ст. Сукупність цих та інших історичних подій сприяла заснуванню та діяльності у XVІІІ ст. чотирьох українських чернечих осередків на Афоні, зосереджених у скитах Чорний Вир та пророка Іллі, Костянтинівській обителі та в монастирі Симонопетра, їхнім зв’язкам з українським козацтвом та чернецтвом, участі Запорозької та Задунайської Січі у ктиторській підтримці цих обителей тощо. Встановлено, що це сприяло як зміцненню контактів з центром православного чернецтва на Афоні, так і посиленню його популярності серед українського чернецтва та козацтва, забезпечуючи взаємний духовний і культурний обмін і вплив один на одного.
Наукова новизна полягає в тому, що у дисертаційному дослідженні використані маловідомі архівні джерела, на основі яких комплексно досліджено процес заснування і діяльності українських чернечих осередків на Афоні у XVIII – перш. трет. ХІХ ст., їх зв’язків з українським чернецтвом та козацтвом в Україні. Наголошено, що українські афонські обителі, зокрема скити «Чорний Вир» та пророка Іллі, є важливою складовою історії, духовної культури і спадщини українського чернецтва на Афоні, прямим свідченням тісних зв’язків Запорозької та Задунайської Січі з Афоном. Зазначено, що ці історико-культурні та архітектурні пам’ятники присутності українського чернецтва та козацтва на Афоні мають духовно-культурну і науково-історичну цінність. Подальше вивчення феномену української присутності на Афоні є одним з перспективних напрямків у сучасній українській науці. Також це сприятиме формуванню українського афонознавства як окремого наукового напрямку.
Ключові слова: Афон, Свята Гора, Гетьманщина, Запорозька Січ, Задунайська Січ, Чорний Вир, Іллінський скит, Симонопетра, чернецтво, скити, монастирі, ісихазм, православ’я
SUMMARY
Shumylo S. V. The Development of Spiritual and Cultural Ties between Ukraine and Athos from the Seventeenth Century to the First Third of the Nineteenth Century. – Qualifying scientific work on the basis of manuscripts.
Thesis for Candidate in History: specialism 26.00.01, The Theory and History of Culture, Historical Science. – National Academy of Cultural and Arts Leaders, Ministry of Culture and Information Policy of Ukraine. Kyiv, 2021.
Shumylo’s thesis explores the history of the spiritual and cultural ties between Ukraine and Athos, and the activity of Athonite spiritual centres in both mediaeval and earlymodern times – from the seventeenth century to the first third of the nineteenth century.
Drawing on a wide range of archival and published documents, it outlines the onset and development of the spiritual and cultural ties between Ukraine and Athos, and shows how these ties influenced the Ukrainian Orthodox revival giving rise to ecclesiastical, cultural and political developments in Ukraine from the seventeenth to the eighteenth centuries.
In particular, the influence of Athos hesychastic tradition during this period was important for further spiritual awakening and cultural development in the Ukrainian lands. Athos monks joined the restoration and spread of hesychasm traditions within the Kyiv metropolitanate, making a significant contribution to the formation of ancient Ukrainian culture, literature and art.
It was found that in the late XVI - early XVII centuries (after the events of the Brest Union in 1596) Ukrainian Athos monks took an active part in the revival of Orthodoxy in Ukraine, joined the restoration of the Orthodox hierarchy of the Kyiv metropolitanate, reforming Ukrainian Orthodox monasteries, cultural and educational, literary and polemical activities, as well as contributed to the involvement of the Ukrainian Cossacks in defending the rights and freedom of the Orthodox religion in the Commonwealth.
It is proved that during the second half of the XVII and XVIII centuries the spiritual and cultural ties of the Ukrainian monasticism and the Cossacks with Athos became noticeably more active. An important role was played by the Ukrainian Cossack foreman, who considered his participation in the material support of Athos monasteries as a certain attribute of his status. Analysis of sources shows that donors of Athos monasteries during the Hetmanate were often Ukrainian hetmans and Cossack officers.
These developments led to the foundation of four flourishing Ukrainian monastic sights on Athos: the Cherny Vir and Prophet Elijah Sketes, the St Constantine Kellion and within Simonopetra Monastery. Ukrainian Cossacks and monks played an important part here, as did benefactors from Zaporozh´ya and Zadunayskaya Sech´. The thesis shows that these ties increased the popularity of Athonite monasticism with the Cossacks and in Ukraine, facilitating mutual spiritual and cultural exchange.
In particular, it was found out that the monastery "Black Whirlpool" was an important Ukrainian center on Mount Athos, and its founders were Ukrainian monks and representatives of the Cossack elders. The monks in this monastery were mostly natives of Ukrainian lands, in particular the former Zaporozhian Cossacks. The existence of close contacts of the Chorny Vyr hermitage with the Zaporozhian Sich and of the waterway from Zaporozhye to Mount Athos in the XVIII century is proved. The results of the study allow us to assert the importance of Ilyinsky monastery, which was also founded by Ukrainian elder Paisiy Velychkovsky, in the history of monasticism on Mount Athos. In that monastery he established his own seminary, and the monastery itself became a center of spirituality, education and literature on Mount Athos and beyond. Later, the Ilyinsky monastery became the spiritual and cultural center of the Ukrainian Cossack emigration, where former Zaporozhian Cossacks from the Transdanubian Sich and Kuban struggled. The decline and devastation of Ukrainian monastic centers on Mount Athos are consequences of the events of the Greek national liberation revolution of 1821–1829.
The thesis is original because it draws on little-known archival sources of the eighteenth to the first third of the nineteenth centuries. It establishes the defining role of the Ukrainian Athonite cloisters – especially of Cherny Vir and the Prophet Elijah Skete – in the history, culture and heritage of Ukrainian monasticism on Athos; and it demonstrates the strong links between the Zaporoz`ka and Zadunayska Sich´ with the Holy Mountain. The presence of Ukrainian and Cossack monks has left significant cultural and architectural traces on Mount Athos. Further study of the Ukrainian Athonite presence is an avenue to be explored by Ukrainian scholars.
Key words: the history of Ukrainian culture, international spiritual and cultural ties, Athos, the Cossack Hetmanate, the Zaporoz`ka Sich, monasticism.
Дисертація є дослідженням історичних духовно-культурних зв’язків України і Афону та діяльності українських духовних осередків на Афоні як в середньовічні, так і ранньомодерні часи, зокрема у XVII – перш. трет. ХІХ ст.
У рамках дисертаційного дослідження на основі аналізу широкого кола архівних джерел та опублікованих матеріалів у роботі розкрито специфіку зародження та розвитку українсько-афонських духовно-культурних зв’язків, їхній вплив на відродження православного руху в Україні та подальші церковні, культурні і політичні процеси в Україні протягом XVII – XVІII ст. Сукупність цих та інших історичних подій сприяла заснуванню та діяльності у XVІІІ ст. чотирьох українських чернечих осередків на Афоні, зосереджених у скитах Чорний Вир та пророка Іллі, Костянтинівській обителі та в монастирі Симонопетра, їхнім зв’язкам з українським козацтвом та чернецтвом, участі Запорозької та Задунайської Січі у ктиторській підтримці цих обителей тощо. Встановлено, що це сприяло як зміцненню контактів з центром православного чернецтва на Афоні, так і посиленню його популярності серед українського чернецтва та козацтва, забезпечуючи взаємний духовний і культурний обмін і вплив один на одного.
Наукова новизна полягає в тому, що у дисертаційному дослідженні використані маловідомі архівні джерела, на основі яких комплексно досліджено процес заснування і діяльності українських чернечих осередків на Афоні у XVIII – перш. трет. ХІХ ст., їх зв’язків з українським чернецтвом та козацтвом в Україні. Наголошено, що українські афонські обителі, зокрема скити «Чорний Вир» та пророка Іллі, є важливою складовою історії, духовної культури і спадщини українського чернецтва на Афоні, прямим свідченням тісних зв’язків Запорозької та Задунайської Січі з Афоном. Зазначено, що ці історико-культурні та архітектурні пам’ятники присутності українського чернецтва та козацтва на Афоні мають духовно-культурну і науково-історичну цінність. Подальше вивчення феномену української присутності на Афоні є одним з перспективних напрямків у сучасній українській науці. Також це сприятиме формуванню українського афонознавства як окремого наукового напрямку.
Ключові слова: Афон, Свята Гора, Гетьманщина, Запорозька Січ, Задунайська Січ, Чорний Вир, Іллінський скит, Симонопетра, чернецтво, скити, монастирі, ісихазм, православ’я
SUMMARY
Shumylo S. V. The Development of Spiritual and Cultural Ties between Ukraine and Athos from the Seventeenth Century to the First Third of the Nineteenth Century. – Qualifying scientific work on the basis of manuscripts.
Thesis for Candidate in History: specialism 26.00.01, The Theory and History of Culture, Historical Science. – National Academy of Cultural and Arts Leaders, Ministry of Culture and Information Policy of Ukraine. Kyiv, 2021.
Shumylo’s thesis explores the history of the spiritual and cultural ties between Ukraine and Athos, and the activity of Athonite spiritual centres in both mediaeval and earlymodern times – from the seventeenth century to the first third of the nineteenth century.
Drawing on a wide range of archival and published documents, it outlines the onset and development of the spiritual and cultural ties between Ukraine and Athos, and shows how these ties influenced the Ukrainian Orthodox revival giving rise to ecclesiastical, cultural and political developments in Ukraine from the seventeenth to the eighteenth centuries.
In particular, the influence of Athos hesychastic tradition during this period was important for further spiritual awakening and cultural development in the Ukrainian lands. Athos monks joined the restoration and spread of hesychasm traditions within the Kyiv metropolitanate, making a significant contribution to the formation of ancient Ukrainian culture, literature and art.
It was found that in the late XVI - early XVII centuries (after the events of the Brest Union in 1596) Ukrainian Athos monks took an active part in the revival of Orthodoxy in Ukraine, joined the restoration of the Orthodox hierarchy of the Kyiv metropolitanate, reforming Ukrainian Orthodox monasteries, cultural and educational, literary and polemical activities, as well as contributed to the involvement of the Ukrainian Cossacks in defending the rights and freedom of the Orthodox religion in the Commonwealth.
It is proved that during the second half of the XVII and XVIII centuries the spiritual and cultural ties of the Ukrainian monasticism and the Cossacks with Athos became noticeably more active. An important role was played by the Ukrainian Cossack foreman, who considered his participation in the material support of Athos monasteries as a certain attribute of his status. Analysis of sources shows that donors of Athos monasteries during the Hetmanate were often Ukrainian hetmans and Cossack officers.
These developments led to the foundation of four flourishing Ukrainian monastic sights on Athos: the Cherny Vir and Prophet Elijah Sketes, the St Constantine Kellion and within Simonopetra Monastery. Ukrainian Cossacks and monks played an important part here, as did benefactors from Zaporozh´ya and Zadunayskaya Sech´. The thesis shows that these ties increased the popularity of Athonite monasticism with the Cossacks and in Ukraine, facilitating mutual spiritual and cultural exchange.
In particular, it was found out that the monastery "Black Whirlpool" was an important Ukrainian center on Mount Athos, and its founders were Ukrainian monks and representatives of the Cossack elders. The monks in this monastery were mostly natives of Ukrainian lands, in particular the former Zaporozhian Cossacks. The existence of close contacts of the Chorny Vyr hermitage with the Zaporozhian Sich and of the waterway from Zaporozhye to Mount Athos in the XVIII century is proved. The results of the study allow us to assert the importance of Ilyinsky monastery, which was also founded by Ukrainian elder Paisiy Velychkovsky, in the history of monasticism on Mount Athos. In that monastery he established his own seminary, and the monastery itself became a center of spirituality, education and literature on Mount Athos and beyond. Later, the Ilyinsky monastery became the spiritual and cultural center of the Ukrainian Cossack emigration, where former Zaporozhian Cossacks from the Transdanubian Sich and Kuban struggled. The decline and devastation of Ukrainian monastic centers on Mount Athos are consequences of the events of the Greek national liberation revolution of 1821–1829.
The thesis is original because it draws on little-known archival sources of the eighteenth to the first third of the nineteenth centuries. It establishes the defining role of the Ukrainian Athonite cloisters – especially of Cherny Vir and the Prophet Elijah Skete – in the history, culture and heritage of Ukrainian monasticism on Athos; and it demonstrates the strong links between the Zaporoz`ka and Zadunayska Sich´ with the Holy Mountain. The presence of Ukrainian and Cossack monks has left significant cultural and architectural traces on Mount Athos. Further study of the Ukrainian Athonite presence is an avenue to be explored by Ukrainian scholars.
Key words: the history of Ukrainian culture, international spiritual and cultural ties, Athos, the Cossack Hetmanate, the Zaporoz`ka Sich, monasticism.
Research Interests: Ukrainian Studies, Mount Athos Studies, Orthodox Christianity, Ukrainian History, Eastern Orthodoxy, and 13 morePatristics, Hagiography, Monastic and Cultural History of Athos and Thessaloniki, Mount Athos and Romanian Princes, Ukrainian & East European History, Eastern Orthodox Church History., Mount Athos, Medieval Monasteries, Mont Athos, History of Ukraine, Zaporozhian Cossacks, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, Cossack History, Zaporizhzhya Cossacks, Ukrainian everyday life XVI-XVIII century, History of Ukraine XVIII century, Ukrainian Orthodox Church, and Ukrainian Cossacks
У книзі у перекладі сучасною українською мовою подано одну із визначних пам’яток української духовної літератури XVIII ст. – автобіографічний твір прп. Паїсія Величковського “Повість про святий собор”. Також у книзі вперше оприлюднено... more
У книзі у перекладі сучасною українською мовою подано одну із визначних пам’яток української духовної літератури XVIII ст. – автобіографічний твір прп. Паїсія Величковського “Повість про святий собор”. Також у книзі вперше оприлюднено документи з архівів України та Афону, у яких висвітлюється діяльність на Афоні, в Греції та Румунії відомого українського святого, культурного і релігійного діяча преподобного Паїсія Величковського.
«Повість» прп. Паїсія Величковського - це унікальний і водночас забутий літературний твір, в якому поєднані майстерність художнього слова, філософські роздуми, духовні настанови, а також історичні та автобіографічні свідчення. У ньому від першої особи розкриваються невідомі досі сторінки історії і побуту українського чернецтва XVIII ст. Цей твір є визначною пам’яткою української і східнослов’янської духовної літератури XVIII ст., залишеною нам у спадок видатним подвижником і просвітителем, значення внеску якого в українську культуру ще належить розкрити й гідно оцінити. Після тривалого забуття ця визначна пам’ятка літератури знову повертається на Батьківщину», - розповів упорядник книги, директор Міжнародного інституту афонської спадщини Сергій Шумило.
За словами автора, у книзі також досліджуються і публікуються українською мовою невідомі раніше листи прп. Паїсія Величковського до київського митрополита Арсенія (Могилянського) і до Кошового отамана Війська Запорізького Петра Калнишевського, виявлені у вітчизняних архівах.
«Вперше публікуються листи преподобного Паїсія, коли він ще був настоятелем стародавнього монастиря Симонорпетра на Афоні. Знайдення цих документів - справжня сенсація. Адже це перші і єдині збережені листи прп. Паїсія, написані ним з Афона. З них ми вперше дізнаємося, що Величковський на Афоні у монастирі Симонопетра намагався створити новий духовний центр слов'янського чернецтва, домігшись передачі цієї стародавньої обителі «малоросійському братству» на «вічні часи», а в облаштуванні її надавали активну допомогу козаки Запорізької Січі і київський митрополит Арсеній (Могилянський)», - повідомив Сергій Шумило.
Книга обсягом 208 сторінок забезпечена великим посилальним апаратом і ілюстративним матеріалом і буде корисна як фахівцям, так і всім, хто цікавиться церковною історією, літературою і богослов'ям.
Преподобний Паїсій Величковський. “Повість про святий собор” та маловідомі листи / Упоряд. та коментарі Шумило С. В. Київ: Видавничий відділ УПЦ, 2016. 207 с. ISBN 978-966-2371-39-0
«Повість» прп. Паїсія Величковського - це унікальний і водночас забутий літературний твір, в якому поєднані майстерність художнього слова, філософські роздуми, духовні настанови, а також історичні та автобіографічні свідчення. У ньому від першої особи розкриваються невідомі досі сторінки історії і побуту українського чернецтва XVIII ст. Цей твір є визначною пам’яткою української і східнослов’янської духовної літератури XVIII ст., залишеною нам у спадок видатним подвижником і просвітителем, значення внеску якого в українську культуру ще належить розкрити й гідно оцінити. Після тривалого забуття ця визначна пам’ятка літератури знову повертається на Батьківщину», - розповів упорядник книги, директор Міжнародного інституту афонської спадщини Сергій Шумило.
За словами автора, у книзі також досліджуються і публікуються українською мовою невідомі раніше листи прп. Паїсія Величковського до київського митрополита Арсенія (Могилянського) і до Кошового отамана Війська Запорізького Петра Калнишевського, виявлені у вітчизняних архівах.
«Вперше публікуються листи преподобного Паїсія, коли він ще був настоятелем стародавнього монастиря Симонорпетра на Афоні. Знайдення цих документів - справжня сенсація. Адже це перші і єдині збережені листи прп. Паїсія, написані ним з Афона. З них ми вперше дізнаємося, що Величковський на Афоні у монастирі Симонопетра намагався створити новий духовний центр слов'янського чернецтва, домігшись передачі цієї стародавньої обителі «малоросійському братству» на «вічні часи», а в облаштуванні її надавали активну допомогу козаки Запорізької Січі і київський митрополит Арсеній (Могилянський)», - повідомив Сергій Шумило.
Книга обсягом 208 сторінок забезпечена великим посилальним апаратом і ілюстративним матеріалом і буде корисна як фахівцям, так і всім, хто цікавиться церковною історією, літературою і богослов'ям.
Преподобний Паїсій Величковський. “Повість про святий собор” та маловідомі листи / Упоряд. та коментарі Шумило С. В. Київ: Видавничий відділ УПЦ, 2016. 207 с. ISBN 978-966-2371-39-0
Research Interests: Ukrainian Studies, Romanian Literature, Romanian Studies, Mount Athos Studies, Ukrainian Literature, and 15 moreHistory and traditions of monasticism at mount Athos and Macedonia, Mount Athos and Romanian Princes, Mount Athos, казачество, Zaporozhian Cossacks, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, исихазъм, Исихазм, Паисий Величковски, исихазма, история казачества, козацтво, Нові дослідження козацької доби, Паисий Величковский, and Гора Афон
Церква мучеників: гоніння на віру та Церкву у ХХ столітті : матеріали Міжнар. наук. конф. (К., 6–7 лютого 2020 р.) / упоряд. С. В. Шумило. — К.: Видавничий відділ УПЦ, 2020. — 616 с. ISBN 978-966-2371-61-1 У збірнику вміщено матеріали... more
Церква мучеників: гоніння на віру та Церкву у ХХ столітті : матеріали Міжнар. наук. конф. (К., 6–7 лютого 2020 р.) / упоряд. С. В. Шумило. — К.: Видавничий відділ УПЦ, 2020. — 616 с. ISBN 978-966-2371-61-1
У збірнику вміщено матеріали Міжнародної наукової конференції «Церква Мучеників: Гоніння на віру і Церкву у ХХ столітті», яка відбулася в Київській духовній академії 6 – 7 лютого 2020 р.
У представлених матеріалах відомі історики, богослови та дослідники на основі маловідомих архівних джерел досліджують факти гонінь та репресій радянської влади проти православних єрархів, духовенства та вірних, описують подвиги святих новомучеників і сповідників Православної Церкви ХХ століття, які постраждали від безбожного комуністичного режиму.
Видання підготовлене Центром вивчення спадщини Новомучеників і Сповідників ХХ століття. Упорядник – Сергій Вікторович Шумило.
Для фахівців з історії Церкви та репресивної політики радянської влади, священнослужителів та всіх, хто цікавиться церковною історією.
У збірнику вміщено матеріали Міжнародної наукової конференції «Церква Мучеників: Гоніння на віру і Церкву у ХХ столітті», яка відбулася в Київській духовній академії 6 – 7 лютого 2020 р.
У представлених матеріалах відомі історики, богослови та дослідники на основі маловідомих архівних джерел досліджують факти гонінь та репресій радянської влади проти православних єрархів, духовенства та вірних, описують подвиги святих новомучеників і сповідників Православної Церкви ХХ століття, які постраждали від безбожного комуністичного режиму.
Видання підготовлене Центром вивчення спадщини Новомучеників і Сповідників ХХ століття. Упорядник – Сергій Вікторович Шумило.
Для фахівців з історії Церкви та репресивної політики радянської влади, священнослужителів та всіх, хто цікавиться церковною історією.
Research Interests: сталинские репрессии, церковь и государство, русская православная церковь, История Церкви, репрессии в Украине, and 9 moreИстория репрессий в СССР, історія політичних репресій, история русской Церкви, история русской православной церкви, украинское православие, история Православной церкви в ХХ в, репрессии против церкви, хрущевские гонения на церковь, and новомученики
Выпуск №№ 5 – 6 альманаха «Афонское наследие» приурочен к 295-летию со дня рождения прп. Паисия Величковского (1722 – 1794), оставившего неизгладимый след в духовности и культуре Украины, России, Молдовы, Румынии, Греции и других... more
Выпуск №№ 5 – 6 альманаха «Афонское наследие» приурочен к 295-летию со дня рождения прп. Паисия Величковского (1722 – 1794), оставившего неизгладимый след в духовности и культуре Украины, России, Молдовы, Румынии, Греции и других православных стран.
В очередной выпуск альманаха вошли материалы проведенных Международным институтом афонского наследия в Украине научных конференций и круглых столов.
В частности, в альманахе впервые в полном объеме опубликованы неизвестные ранее письма прп. Паисия Величковского, подтверждающие факт передачи ему и его «малороссийскому братству» «на вечные времена» древнего афонского монастыря Симонопетра. Также представлены сведения о создании киевскими князьями на Афоне в XI – XII вв. древнерусских монастырей «Ксилургу» и «Старый Русик» .
Всего в этот выпуск альманаха вошло 28 статей известных ученых и богословов из девяти стран мира (Украина, Великобритания, Италия, Болгария, Россия, Молдова, Польша, Германия, США). В них исследователи на основе архивных документов рассматривают историю взаимоотношений Киевской Руси и стран Центрально-Восточной Европы с мировым центром православного монашества и мистицизма на Афоне. Количество страниц — 406, имеется большое количество иллюстраций.
Особое внимание в сборнике уделяется роли и значению Афона, его традиций и наследия в формировании самобытной отечественной духовности и культуры, а также зарождению древнерусского монашества на Святой Горе, его связям с Киевской Русью и славянским миром.
Афонское наследие: Научный альманах («The Athonite Heritage», a Scholar's Anthology). Вып. 5 – 6. Киев – Чернигов: Издание Международного института афонского наследия в Украине, 2017. – 406 с., илл. ISBN 978-966-139-087-3
СОДЕРЖАНИЕ
Слово редактора
АКТУАЛЬНОСТЬ ИСИХАЗМА
Митрополит Диоклийский Каллист (Уэр) (Оксфорд). Исихастский метод и его нехристианские параллели.
Гелиан Прохоров (Санкт-Петербург). Актуальность исихазма.
ИСТОРИЯ АФОНА: СРЕДНЕВЕКОВЬЕ
Сергій Шумило (Киев). Первый древнерусский монастырь на Афоне и его связи с Киевской Русью: 1000 лет.
Кирилл Павликянов (София). Связи русского афонского Свято-Пантелеимонова монастыря с Московским царством во время Великой смуты.
АФОН И ИСКУССТВО СЛОВА
Светлана Шумило (Чернигов). К вопросу о жанровой структуре и исихастском содержании рассказа о Николе Святоше в Киево-Печерском Патерике.
Марьяна Никитенко (Киев). О видении божественного света прп. Исаакием Печерским в контексте традиции исихазма.
Анатолий Турилов (Москва). К вопросу вклада Киевского митрополита Киприана в культуру Руси последней четверти XIV-XV вв.
Александр Магола (Кишинев). Румынские рукописи и документы, хранящиеся в Библиотеке и Архиве Русского Свято-Пантелеимонова монастыря на Афоне.
Архимандрит Амвросий (Макар) (Милан). Афонские рукописи в Амвросианской библиотеке в Милане.
ИСТОРИЯ АФОНА: НОВОЕ ВРЕМЯ
Алина Кондратюк (Киев). Отображение некоторых особенностей афонской богослужебной практики в стенописи киевской церкви Спаса на Берестове 40-х гг. XVII в.
Елена Сергий (Киев). Искусство резной сакральной миниатюры Афона XVI-XVIII веков: памятники коллекции Национального Киево-Печерского историко-культурного заповедника.
Ежи Остапчук (Варшава). О том, кто из афонских архимандритов и когда мог подарить украинскому гетману рукопись Евангелия.
Мария Маханько (Москва). Образ преподобного Максима Кавсокаливита в произведениях изобразительного искусства на Афоне XV-XX вв.
Валерий Пирогов, Дмитрий Зубов, Дмитрий Кикоть (Москва). Некоторые аспекты создания «Афониады» 1865 года из собрания Русского Пантелеимонова монастыря на Афоне.
Евгений Чернухин (Киев). «Афонский портфель» Андрея Николаевича Муравьева (1806-1874).
ПРЕПОДОБНЫЙ ПАИСИЙ ВЕЛИЧКОВСКИЙ
Сергей Шумило (Киев). Неизвестное письмо прп. Паисия Величковского за 1763 г. и другие документы, касающиеся его игуменства в монастыре Симонопетра.
Анна Брискина-Мюллер (Галле-Виттенберг). Спор об уставе между Афанасием Молдаванином и прп. Паисием Величковским: страница истории Афона и Паисианского братства.
Дарья Морозова (Киев). Преп. Паисий Величковский на перекрестке богослужебных традиций XVIII в.
Петр Жгун (Санкт-Петербург), Олег Родионов (Москва). Рукописи в архивах Святой Горы, содержащие переводы или сочинения прп. Паисия (Величковского).
Елена Заяц (Киев). Иеромонах Киево-Печерской Лавры Антоний (Медведев) как ученик Паисия Величковского и представитель оптинского старчества в Киеве.
ИСТОРИЯ АФОНА: НОВЕЙШЕЕ ВРЕМЯ
Симона Мерло (Рим). Архимандрит Спиридон (Кисляков) – подвижник на Афоне.
Михаил Шкаровский (Санкт-Петербург). Карульские старцы Феодосий и Никодим.
Протоиерей Серафим Ган (Нью-Йорк). Протоиерей Ростислав Ган (1911-1975) и его переписка с русскими святогорцами.
Юрий Данилец (Ужгород). Под покровом Афона: Пантелеимоновский мужской монастырь в г. Хуст-Колесарево.
АФОН И БОГОСЛОВИЕ
Андрей Царенок (Чернигов). Проблема богоискания в духовном наследии св. Григория Нисского: философско-эстетический аспект.
Евгений Джиджора (Одесса). Энергийная сопричастность верующего Творцу в гимнографическом триптихе патриарха Филофея Коккина.
Марина Столяр (Чернигов). Учение старца Паисия Святогорца о помыслах.
ПАМЯТИ ГЕЛИАНА МИХАЙЛОВИЧА ПРОХОРОВА.
Афонское наследие: Научный альманах («The Athonite Heritage», a Scholar's Anthology). Вып. 5 – 6. Киев – Чернигов: Издание Международного института афонского наследия в Украине, 2017. – 406 с., илл. ISBN 978-966-139-087-3
В очередной выпуск альманаха вошли материалы проведенных Международным институтом афонского наследия в Украине научных конференций и круглых столов.
В частности, в альманахе впервые в полном объеме опубликованы неизвестные ранее письма прп. Паисия Величковского, подтверждающие факт передачи ему и его «малороссийскому братству» «на вечные времена» древнего афонского монастыря Симонопетра. Также представлены сведения о создании киевскими князьями на Афоне в XI – XII вв. древнерусских монастырей «Ксилургу» и «Старый Русик» .
Всего в этот выпуск альманаха вошло 28 статей известных ученых и богословов из девяти стран мира (Украина, Великобритания, Италия, Болгария, Россия, Молдова, Польша, Германия, США). В них исследователи на основе архивных документов рассматривают историю взаимоотношений Киевской Руси и стран Центрально-Восточной Европы с мировым центром православного монашества и мистицизма на Афоне. Количество страниц — 406, имеется большое количество иллюстраций.
Особое внимание в сборнике уделяется роли и значению Афона, его традиций и наследия в формировании самобытной отечественной духовности и культуры, а также зарождению древнерусского монашества на Святой Горе, его связям с Киевской Русью и славянским миром.
Афонское наследие: Научный альманах («The Athonite Heritage», a Scholar's Anthology). Вып. 5 – 6. Киев – Чернигов: Издание Международного института афонского наследия в Украине, 2017. – 406 с., илл. ISBN 978-966-139-087-3
СОДЕРЖАНИЕ
Слово редактора
АКТУАЛЬНОСТЬ ИСИХАЗМА
Митрополит Диоклийский Каллист (Уэр) (Оксфорд). Исихастский метод и его нехристианские параллели.
Гелиан Прохоров (Санкт-Петербург). Актуальность исихазма.
ИСТОРИЯ АФОНА: СРЕДНЕВЕКОВЬЕ
Сергій Шумило (Киев). Первый древнерусский монастырь на Афоне и его связи с Киевской Русью: 1000 лет.
Кирилл Павликянов (София). Связи русского афонского Свято-Пантелеимонова монастыря с Московским царством во время Великой смуты.
АФОН И ИСКУССТВО СЛОВА
Светлана Шумило (Чернигов). К вопросу о жанровой структуре и исихастском содержании рассказа о Николе Святоше в Киево-Печерском Патерике.
Марьяна Никитенко (Киев). О видении божественного света прп. Исаакием Печерским в контексте традиции исихазма.
Анатолий Турилов (Москва). К вопросу вклада Киевского митрополита Киприана в культуру Руси последней четверти XIV-XV вв.
Александр Магола (Кишинев). Румынские рукописи и документы, хранящиеся в Библиотеке и Архиве Русского Свято-Пантелеимонова монастыря на Афоне.
Архимандрит Амвросий (Макар) (Милан). Афонские рукописи в Амвросианской библиотеке в Милане.
ИСТОРИЯ АФОНА: НОВОЕ ВРЕМЯ
Алина Кондратюк (Киев). Отображение некоторых особенностей афонской богослужебной практики в стенописи киевской церкви Спаса на Берестове 40-х гг. XVII в.
Елена Сергий (Киев). Искусство резной сакральной миниатюры Афона XVI-XVIII веков: памятники коллекции Национального Киево-Печерского историко-культурного заповедника.
Ежи Остапчук (Варшава). О том, кто из афонских архимандритов и когда мог подарить украинскому гетману рукопись Евангелия.
Мария Маханько (Москва). Образ преподобного Максима Кавсокаливита в произведениях изобразительного искусства на Афоне XV-XX вв.
Валерий Пирогов, Дмитрий Зубов, Дмитрий Кикоть (Москва). Некоторые аспекты создания «Афониады» 1865 года из собрания Русского Пантелеимонова монастыря на Афоне.
Евгений Чернухин (Киев). «Афонский портфель» Андрея Николаевича Муравьева (1806-1874).
ПРЕПОДОБНЫЙ ПАИСИЙ ВЕЛИЧКОВСКИЙ
Сергей Шумило (Киев). Неизвестное письмо прп. Паисия Величковского за 1763 г. и другие документы, касающиеся его игуменства в монастыре Симонопетра.
Анна Брискина-Мюллер (Галле-Виттенберг). Спор об уставе между Афанасием Молдаванином и прп. Паисием Величковским: страница истории Афона и Паисианского братства.
Дарья Морозова (Киев). Преп. Паисий Величковский на перекрестке богослужебных традиций XVIII в.
Петр Жгун (Санкт-Петербург), Олег Родионов (Москва). Рукописи в архивах Святой Горы, содержащие переводы или сочинения прп. Паисия (Величковского).
Елена Заяц (Киев). Иеромонах Киево-Печерской Лавры Антоний (Медведев) как ученик Паисия Величковского и представитель оптинского старчества в Киеве.
ИСТОРИЯ АФОНА: НОВЕЙШЕЕ ВРЕМЯ
Симона Мерло (Рим). Архимандрит Спиридон (Кисляков) – подвижник на Афоне.
Михаил Шкаровский (Санкт-Петербург). Карульские старцы Феодосий и Никодим.
Протоиерей Серафим Ган (Нью-Йорк). Протоиерей Ростислав Ган (1911-1975) и его переписка с русскими святогорцами.
Юрий Данилец (Ужгород). Под покровом Афона: Пантелеимоновский мужской монастырь в г. Хуст-Колесарево.
АФОН И БОГОСЛОВИЕ
Андрей Царенок (Чернигов). Проблема богоискания в духовном наследии св. Григория Нисского: философско-эстетический аспект.
Евгений Джиджора (Одесса). Энергийная сопричастность верующего Творцу в гимнографическом триптихе патриарха Филофея Коккина.
Марина Столяр (Чернигов). Учение старца Паисия Святогорца о помыслах.
ПАМЯТИ ГЕЛИАНА МИХАЙЛОВИЧА ПРОХОРОВА.
Афонское наследие: Научный альманах («The Athonite Heritage», a Scholar's Anthology). Вып. 5 – 6. Киев – Чернигов: Издание Международного института афонского наследия в Украине, 2017. – 406 с., илл. ISBN 978-966-139-087-3
Research Interests:
Афонское наследие: Научный альманах («The Athonite Heritage», a Scholar's Anthology). Вып. 3 – 4. Киев – Чернигов: Издание Международного института афонского наследия в Украине, 2016. – 360 с., илл. Новый выпуск (№№ 3 – 4) научного... more
Афонское наследие: Научный альманах («The Athonite Heritage», a Scholar's Anthology). Вып. 3 – 4. Киев – Чернигов: Издание Международного института афонского наследия в Украине, 2016. – 360 с., илл.
Новый выпуск (№№ 3 – 4) научного альманаха «Афонское наследие» («The Athonite Heritage») вышел в свет в 2016 г. в рамках издательских проектов Международного института афонского наследия в Украине (МИАНУ).
В альманах вошли материалы проведенных Международным институтом афонского наследия в Украине научных конференций в Киеве (2015 г.) и Чернигове (2014 г.). В частности, здесь опубликованы более 30 научных статей и исследований разных авторов из Греции, Украины, России, Италии, Сербии, Словении, а также Святой Горы Афон. Количество страниц — 360, имеется большое количество иллюстраций.
Особое внимание в сборнике уделяется роли и значению Афона, его традиций и наследия в формировании самобытной отечественной духовности и культуры, а также зарождению древнерусского монашества на Святой Горе, его связям с Киевской Русью и славянским миром.
Издание приурочено к 1000-летию древнерусского монашества на Святой Горе Афон. Открывается альманах приветственным словом 101-летнего игумена Афонского Свято-Пантелеимонова монастыря схиархимандрита Иеремии (Алехина), который незадолго до своей кончины благословил выход очередного выпуска альманаха.
Главный редактор альманаха – директор Международного института афонского наследия в Украине Шумило Сергей Викторович.
Альманах рассчитан как на ученых, преподавателей, священнослужителей, студентов, аспирантов, так и всех, кто интересуется церковной историей и афонским наследием. Рекомендован к печати Ученым советом Черниговского национального педагогического университета им. Т.Г. Шевченко и Рецензионной комиссией Украинской Православной Церкви.
В состав редакционной коллегии альманаха ввходят: профессор Оксфордского университета, митрополит Диоклийский Каллист Уэр (Оксфорд, Великобритания); ректор Киевской духовной академии и семинарии, митрополит Броварской Антоний Паканич (Киев, Украина); директор Института археологии НАНУ, д.и.н., академик НАНУ П. П. Толочко (Киев, Украина); член-корреспондент Афинской академии, д.и.н., профессор А.-Э. Тахиаос (Салоники, Греция); директор Института Русского Афона В. И. Пирогов (Москва, Россия); старший научный сотрудник Оксфордского центра византийских исследований, ответственный секретарь Международного общества «Friends of Mount Athos» д-р Грэхем Спик (Оксфорд, Великобритания); директор Международного института афонского наследия в Украине С. В. Шумило (Киев, Украина), и другие.
Афонское наследие: Научный альманах («The Athonite Heritage», a Scholar's Anthology). Вып. 3 – 4. Киев – Чернигов: Издание Международного института афонского наследия в Украине, 2016. – 360 с., илл.
Новый выпуск (№№ 3 – 4) научного альманаха «Афонское наследие» («The Athonite Heritage») вышел в свет в 2016 г. в рамках издательских проектов Международного института афонского наследия в Украине (МИАНУ).
В альманах вошли материалы проведенных Международным институтом афонского наследия в Украине научных конференций в Киеве (2015 г.) и Чернигове (2014 г.). В частности, здесь опубликованы более 30 научных статей и исследований разных авторов из Греции, Украины, России, Италии, Сербии, Словении, а также Святой Горы Афон. Количество страниц — 360, имеется большое количество иллюстраций.
Особое внимание в сборнике уделяется роли и значению Афона, его традиций и наследия в формировании самобытной отечественной духовности и культуры, а также зарождению древнерусского монашества на Святой Горе, его связям с Киевской Русью и славянским миром.
Издание приурочено к 1000-летию древнерусского монашества на Святой Горе Афон. Открывается альманах приветственным словом 101-летнего игумена Афонского Свято-Пантелеимонова монастыря схиархимандрита Иеремии (Алехина), который незадолго до своей кончины благословил выход очередного выпуска альманаха.
Главный редактор альманаха – директор Международного института афонского наследия в Украине Шумило Сергей Викторович.
Альманах рассчитан как на ученых, преподавателей, священнослужителей, студентов, аспирантов, так и всех, кто интересуется церковной историей и афонским наследием. Рекомендован к печати Ученым советом Черниговского национального педагогического университета им. Т.Г. Шевченко и Рецензионной комиссией Украинской Православной Церкви.
В состав редакционной коллегии альманаха ввходят: профессор Оксфордского университета, митрополит Диоклийский Каллист Уэр (Оксфорд, Великобритания); ректор Киевской духовной академии и семинарии, митрополит Броварской Антоний Паканич (Киев, Украина); директор Института археологии НАНУ, д.и.н., академик НАНУ П. П. Толочко (Киев, Украина); член-корреспондент Афинской академии, д.и.н., профессор А.-Э. Тахиаос (Салоники, Греция); директор Института Русского Афона В. И. Пирогов (Москва, Россия); старший научный сотрудник Оксфордского центра византийских исследований, ответственный секретарь Международного общества «Friends of Mount Athos» д-р Грэхем Спик (Оксфорд, Великобритания); директор Международного института афонского наследия в Украине С. В. Шумило (Киев, Украина), и другие.
Афонское наследие: Научный альманах («The Athonite Heritage», a Scholar's Anthology). Вып. 3 – 4. Киев – Чернигов: Издание Международного института афонского наследия в Украине, 2016. – 360 с., илл.
Research Interests: Medieval Philosophy, Late Antique and Byzantine History, Late Antique and Byzantine Studies, Medieval Literature, Medieval History, and 32 moreMedieval Studies, Byzantine Literature, Ukrainian Studies, Orthodox Theology, Early Medieval Archaeology, Russian Orthodox Church, Medieval Church History, Early Medieval History, Medieval Archaeology, Byzantine Studies, Mount Athos Studies, Byzantine History, Byzantine Architecture, Byzantine Liturgy, Byzantine Iconography, Byzantine Archaeology, Russian Orthodoxy, Byzantine monasticism, Ukraine (History), Medieval Art, Manuscripts (Medieval Studies), Eastern Orthodox Liturgical Theology, Orthodox Christianity, Byzantine historiography, Ukrainian Literature, Ukrainian History, Historia Medieval, Byzantine art, Eastern Orthodoxy, Mount Athos, Eastern Orthodox Theology, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
Афонское наследие: Научный альманах («The Athonite Heritage», a Scholar’s Anthology). Вып. 1 – 2: Материалы международной научной конференции «Русь и Афон: тысячелетие духовно-культурных связей», Чернигов, 28-29 ноября 2014 г. Киев –... more
Афонское наследие: Научный альманах («The Athonite Heritage», a Scholar’s Anthology). Вып. 1 – 2: Материалы международной научной конференции «Русь и Афон: тысячелетие духовно-культурных связей», Чернигов, 28-29 ноября 2014 г. Киев – Чернигов: Издание Международного института афонского наследия в Украине, 2015. – 512 стр., илл.
Первый выпуск научного альманаха «Афонское наследие» («The Athonite Heritage») вышел в свет в рамках издательских проектов Международного института афонского наследия в Украине (МИАНУ).
На его страницах авторитетне учене из разных стран пытаются тщательно рассмотреть историю взаимоотношений Киевской Руси и стран Центрально-Восточной Европы по мировым центром православного монашества и мистицизма на Афоне.
В первом выпуске альманаха опубликованы материалы международной научной конференции «Русь и Афон: тысячелетие духовно-культурных связей», состоявшейся в Чернигове (Украина) 28-29 ноября 2014 г. Посвящен 1000-летию древнерусского монашества на Афоне и 220-летию преставления преп. Паисия Величковского (+28 ноября 1794 г.).
Выпуск направлен на системное и разностороннее освещение истории и духовно-культурного наследия Святой Горы Афон в развитии славянских стран и Киевской Руси. Призван расширить представления о тысячелетней духовной и культурной связи Киевской Руси и Афона, о влиянии афонских традиций на многие пласты духовной, культурной и даже политической жизни славянского мира.
Главный редактор альманаха – директор Международного института афонского наследия в Украине Шумило Сергей Викторович.
Альманах рассчитан на ученых, преподавателей, священнослужителей, студентов, аспирантов и всех, кто интересуется церковной историей и афонским наследием.
В состав редакционной коллегии альманаха вошли: профессор Оксфордского университета, митрополит Диоклийский Каллист Уэр (Оксфорд, Великобритания); ректор Киевской духовной академии и семинарии, митрополит Броварской Антоний Паканич (Киев, Украина); директор Института археологии НАНУ, д.и.н., академик НАНУ П. П. Толочко (Киев, Украина); член-корреспондент Афинской академии, д.и.н., профессор А.-Э. Тахиаос (Салоники, Греция); старший научный сотрудник Оксфордского центра византийских исследований, ответственный секретарь Международного общества «Friends of Mount Athos» д-р Грэхем Спик (Оксфорд, Великобритания); директор Международного института афонского наследия в Украине С. В. Шумило (Киев, Украина), и другие.
Рекомендован к печати Ученым советом Черниговского национального педагогического университета им. Т.Г. Шевченко и Рецензионной комиссией Украинской Православной Церкви (ВВ 01-15-05-14).
Свидетельство о государственной регистрации: Серия КВ № 21259-11059-Р от 20 марта 2015 г.
Афонское наследие: Научный альманах («The Athonite Heritage», a Scholar’s Anthology). Вып. 1 – 2: Материалы международной научной конференции «Русь и Афон: тысячелетие духовно-культурных связей», Чернигов, 28-29 ноября 2014 г. Киев – Чернигов: Издание Международного института афонского наследия в Украине, 2015. – 512 стр., илл.
Первый выпуск научного альманаха «Афонское наследие» («The Athonite Heritage») вышел в свет в рамках издательских проектов Международного института афонского наследия в Украине (МИАНУ).
На его страницах авторитетне учене из разных стран пытаются тщательно рассмотреть историю взаимоотношений Киевской Руси и стран Центрально-Восточной Европы по мировым центром православного монашества и мистицизма на Афоне.
В первом выпуске альманаха опубликованы материалы международной научной конференции «Русь и Афон: тысячелетие духовно-культурных связей», состоявшейся в Чернигове (Украина) 28-29 ноября 2014 г. Посвящен 1000-летию древнерусского монашества на Афоне и 220-летию преставления преп. Паисия Величковского (+28 ноября 1794 г.).
Выпуск направлен на системное и разностороннее освещение истории и духовно-культурного наследия Святой Горы Афон в развитии славянских стран и Киевской Руси. Призван расширить представления о тысячелетней духовной и культурной связи Киевской Руси и Афона, о влиянии афонских традиций на многие пласты духовной, культурной и даже политической жизни славянского мира.
Главный редактор альманаха – директор Международного института афонского наследия в Украине Шумило Сергей Викторович.
Альманах рассчитан на ученых, преподавателей, священнослужителей, студентов, аспирантов и всех, кто интересуется церковной историей и афонским наследием.
В состав редакционной коллегии альманаха вошли: профессор Оксфордского университета, митрополит Диоклийский Каллист Уэр (Оксфорд, Великобритания); ректор Киевской духовной академии и семинарии, митрополит Броварской Антоний Паканич (Киев, Украина); директор Института археологии НАНУ, д.и.н., академик НАНУ П. П. Толочко (Киев, Украина); член-корреспондент Афинской академии, д.и.н., профессор А.-Э. Тахиаос (Салоники, Греция); старший научный сотрудник Оксфордского центра византийских исследований, ответственный секретарь Международного общества «Friends of Mount Athos» д-р Грэхем Спик (Оксфорд, Великобритания); директор Международного института афонского наследия в Украине С. В. Шумило (Киев, Украина), и другие.
Рекомендован к печати Ученым советом Черниговского национального педагогического университета им. Т.Г. Шевченко и Рецензионной комиссией Украинской Православной Церкви (ВВ 01-15-05-14).
Свидетельство о государственной регистрации: Серия КВ № 21259-11059-Р от 20 марта 2015 г.
Афонское наследие: Научный альманах («The Athonite Heritage», a Scholar’s Anthology). Вып. 1 – 2: Материалы международной научной конференции «Русь и Афон: тысячелетие духовно-культурных связей», Чернигов, 28-29 ноября 2014 г. Киев – Чернигов: Издание Международного института афонского наследия в Украине, 2015. – 512 стр., илл.
Research Interests: Orthopedic Surgery, Medieval Philosophy, Late Antique and Byzantine History, Late Antique and Byzantine Studies, Medieval Literature, and 28 moreMedieval History, Medieval Studies, Byzantine Literature, Ukrainian Studies, Orthodox Theology, Russian Orthodox Church, Medieval Church History, Medieval Archaeology, Byzantine Studies, Mount Athos Studies, Byzantine History, Byzantine Liturgy, Byzantine Iconography, Byzantine Archaeology, Russian Orthodoxy, Byzantine monasticism, Ukraine (History), Manuscripts (Medieval Studies), Eastern Orthodox Liturgical Theology, Orthodox Christianity, Byzantine historiography, Ukrainian Literature, Ukrainian History, Eastern Orthodoxy, Mount Athos, Eastern Orthodox Theology, Orthopaedic Surgery, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
Збірник містить матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 1150-річчю походу князя Оскольда на Константинополь та початку християнізації Русі. На підставі маловідомих та нововиявлених матеріалів, значна частина яких вперше... more
Збірник містить матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 1150-річчю походу князя Оскольда на Константинополь та початку християнізації Русі. На підставі маловідомих та нововиявлених матеріалів, значна частина яких вперше запроваджується до наукового обігу, у збірнику висвітлено історію княжіння Оскольда, його походу на Царгород, перших християнських впливів на Русі, а також розглянуто історію наукової полеміки щодо Оскольдового походу та початків існування Київської Русі як окремої незалежної і самодостатньої держави.
Для науковців, викладачів, аспірантів, студентів та усіх, хто цікавиться вітчизняною історією.
Редакційна колегія: П.П. Толочко, А.-Е.Н. Тахіаос, В.О. Дятлов, М.Ф. Котляр, К.М. Ячменіхін, Віктор (Бедь), О.Б. Коваленко (відповідальний редактор), В.П. Коваленко, С.М. Шуміло, С.В. Шумило.
ЗМІСТ
Перша частина:
Похід князя Оскольда на Константинополь та початок християнізації Русі
Резолюція конференції
Толочко П.П.
Где находилась изначальная «Русь»?
Сахаров А.Н.
860 год: начало Руси.
Котляр М.Ф.
«Иде Асколдъ и Диръ на греки».
Цветков С.В.
Поход русов на Константинополь в 860 году и проблема «Выбора веры».
Шумило С.В.
Початок християнізації на Русі за часів князя Оскольда.
Архимандрит Макарий (Веретенников)
К вопросу о начале Русской иерархии.
Івакін В.Г.
Початковий етап християнізації в Києві (за даними поховального обряду Х ст.).
Ситий Ю.М.
Могилы христиан Чернигова Х века (к постановке проблемы).
Коваленко В.П.
Христиане некрещеной Руси (по материалам Днепровского Левобережья).
Шуміло В.В.
Мирний договір 860 р. та міжнародне визнання Русі.
Архімандрит Віктор (Бедь).
Хрещення Великого князя (кагана) київського Оскольда та заснування Київської Митрополії (Української Православної Церкви).
Васюта О.В.
Зовнішня політика князя Оскольда.
Коваленко В.П.
Стародавній Седнів та війна Олега з сіверянами у 884 р.
Шуміло С.М.
Наукова спадщина академіка В.І. Ламанського та хазаро-руська місія Кирила і Мефодія.
Конча С.В.
Літопис Іоакима: проблема авторства.
Лущай Ю.В.
Русь у IX столітті за даними Длугоша і Стрийковського.
Бондар О.М.
Перші християни серед населення дружинних таборів Середнього Подесення доби формування державності (на матеріалах Кулонівського та Табаївського курганних могильників).
Ситий Ю.М. Новик Т.Г.
Матеріали по християнізації населення Чернігова (ділянка могильника по вул. Воровського).
Махорін Г.Л.
Заснування Житомира у IX столітті: незавершена дискусія.
Друга частина:
Впливи християнства на світогляд, культуру та побут в Київській Русі
в ІХ-Х та подальших століттях
Тахиаос А.-Е.Н.
Какое наследство получил славянский мир от святых Кирилла и Мефодия.
Кузенков П.В.
Походы Олега и Игоря на Константинополь – общее и особенное.
Руденок В.Я., Новик Т.Г.
Початок християнського впливу на поховальний обряд за археологічними матеріалами Чернігова.
Сита Л.Ф.
Хрестики з розкопок у Шестовиці із зібрання Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського.
Черненко О.Є.
Нові знахідки предметів давньоруського культового лиття з території Чернігово-Сіверщини.
Личковах В.А.
Сигнатура Семаргла в ранньохристиянській культурі Київської Русі.
Самойленко Г.В.
Літописна література Чернігівщини ХІІ ст.
Осипов Б.И.
И еще раз о «Влесовой книге».
Шумило С.В.
Оскольдова могила – древнейший памятник Киевской Руси.
Жаркевич Н.М.
М.Н. Сперанский – исследователь «Слова о полку Игореве».
Шуміло С.М.
До питання про жанрову структуру та ісихастський зміст оповідання про Ніколу Святошу у Києво-Печерському патерику.
Загорулько М.А.
Вплив естетичного тезаурусу християнства на розуміння краси в культурі Київської Русі.
Християнізаційні впливи в Київській Русі за часів князя Оскольда: 1150 років. Матеріали міжнародної наукової конференції. – Чернігів-Луцьк, 2011
Для науковців, викладачів, аспірантів, студентів та усіх, хто цікавиться вітчизняною історією.
Редакційна колегія: П.П. Толочко, А.-Е.Н. Тахіаос, В.О. Дятлов, М.Ф. Котляр, К.М. Ячменіхін, Віктор (Бедь), О.Б. Коваленко (відповідальний редактор), В.П. Коваленко, С.М. Шуміло, С.В. Шумило.
ЗМІСТ
Перша частина:
Похід князя Оскольда на Константинополь та початок християнізації Русі
Резолюція конференції
Толочко П.П.
Где находилась изначальная «Русь»?
Сахаров А.Н.
860 год: начало Руси.
Котляр М.Ф.
«Иде Асколдъ и Диръ на греки».
Цветков С.В.
Поход русов на Константинополь в 860 году и проблема «Выбора веры».
Шумило С.В.
Початок християнізації на Русі за часів князя Оскольда.
Архимандрит Макарий (Веретенников)
К вопросу о начале Русской иерархии.
Івакін В.Г.
Початковий етап християнізації в Києві (за даними поховального обряду Х ст.).
Ситий Ю.М.
Могилы христиан Чернигова Х века (к постановке проблемы).
Коваленко В.П.
Христиане некрещеной Руси (по материалам Днепровского Левобережья).
Шуміло В.В.
Мирний договір 860 р. та міжнародне визнання Русі.
Архімандрит Віктор (Бедь).
Хрещення Великого князя (кагана) київського Оскольда та заснування Київської Митрополії (Української Православної Церкви).
Васюта О.В.
Зовнішня політика князя Оскольда.
Коваленко В.П.
Стародавній Седнів та війна Олега з сіверянами у 884 р.
Шуміло С.М.
Наукова спадщина академіка В.І. Ламанського та хазаро-руська місія Кирила і Мефодія.
Конча С.В.
Літопис Іоакима: проблема авторства.
Лущай Ю.В.
Русь у IX столітті за даними Длугоша і Стрийковського.
Бондар О.М.
Перші християни серед населення дружинних таборів Середнього Подесення доби формування державності (на матеріалах Кулонівського та Табаївського курганних могильників).
Ситий Ю.М. Новик Т.Г.
Матеріали по християнізації населення Чернігова (ділянка могильника по вул. Воровського).
Махорін Г.Л.
Заснування Житомира у IX столітті: незавершена дискусія.
Друга частина:
Впливи християнства на світогляд, культуру та побут в Київській Русі
в ІХ-Х та подальших століттях
Тахиаос А.-Е.Н.
Какое наследство получил славянский мир от святых Кирилла и Мефодия.
Кузенков П.В.
Походы Олега и Игоря на Константинополь – общее и особенное.
Руденок В.Я., Новик Т.Г.
Початок християнського впливу на поховальний обряд за археологічними матеріалами Чернігова.
Сита Л.Ф.
Хрестики з розкопок у Шестовиці із зібрання Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського.
Черненко О.Є.
Нові знахідки предметів давньоруського культового лиття з території Чернігово-Сіверщини.
Личковах В.А.
Сигнатура Семаргла в ранньохристиянській культурі Київської Русі.
Самойленко Г.В.
Літописна література Чернігівщини ХІІ ст.
Осипов Б.И.
И еще раз о «Влесовой книге».
Шумило С.В.
Оскольдова могила – древнейший памятник Киевской Руси.
Жаркевич Н.М.
М.Н. Сперанский – исследователь «Слова о полку Игореве».
Шуміло С.М.
До питання про жанрову структуру та ісихастський зміст оповідання про Ніколу Святошу у Києво-Печерському патерику.
Загорулько М.А.
Вплив естетичного тезаурусу християнства на розуміння краси в культурі Київської Русі.
Християнізаційні впливи в Київській Русі за часів князя Оскольда: 1150 років. Матеріали міжнародної наукової конференції. – Чернігів-Луцьк, 2011
Research Interests:
Шумило С. В. Старец Иоанн Вишенский: афонский подвижник и православный писатель-полемист. Материалы к жизнеописанию «блаженной памяти великого старца Иоанна Вишенского Святогорца» — К., 2016. — 208 с., ил. ISBN 978-966-2371-40-6 Книга... more
Шумило С. В. Старец Иоанн Вишенский: афонский подвижник и православный писатель-полемист. Материалы к жизнеописанию «блаженной памяти великого старца Иоанна Вишенского Святогорца» — К., 2016. — 208 с., ил. ISBN 978-966-2371-40-6
Книга посвящена афонскому старцу и православному писателю-полемисту Иоанну Вишенскому (1550-е — 1620-е гг.) — одному из выдающихся отечественных подвижников, сыгравших важную роль в возрождении православия в Украине в XVII веке. В работе впервые на основе малоизвестных архивных документов предпринята попытка воссоздания подробного жизнеописания святогорского старца. Также анализируется его духовно-литературное наследие. В отличие от большинства светских исследователей, автор пытается взглянуть на Иоанна Вишенского и его произведения через призму афонской исихастско-святоотеческой традиции, в рамках которой мыслил, писал и жил подвижник.
Книга снабжена обширным ссылочным аппаратом и будет интересна как специалистам, так и всем интересующимся церковной историей, литературой и богословием.
Научный редактор: Пелешенко Юрий Владимирович, доктор филологических наук, ведущий научный сотрудник Института литературы имени Т. Г. Шевченко Национальной академии наук Украины. Рецензенты: Александров Александр Васильевич, доктор филологических наук, профессор Одесского национального университета имени И. И. Мечникова; Исаченко Татьяна Александровна, доктор филологических наук, ведущий научный сотрудник Российской государственной библиотеки.
Рекомендовано к печати Ученым советом Таврического национального университета имени В. И. Вернадского (протокол № 13 от 14 июня 2016 г.) и Рецензионной комиссией Украинской Православной Церкви (ВВ 01-16-07-07).
ОГЛАВЛЕНИЕ:
Вступительное слово антипросопа Афонского Свято-Пантелеимонова монастыря при Священном Киноте Святой Горы Афон . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7
Вместо предисловия. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
Старец Иоанн Вишенский . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
Иоанн Вишенский и его связь с православным духовно-культурным центром в Остроге . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
Уход Иоанна Вишенского на Афон . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
Иоанн Вишенский и древнерусский монастырь на Афоне. Русик как центр духовного просвещения . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
Святитель Мелетий Пигас и первые послания отца Иоанна Вишенского. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
Монашеская реформа в Украине: старец Иоанн Вишенский и его сподвижники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70
Возвращение на Афон. Скитания и уход в пещерный затвор . …………………………... . . . 91
Кончина старца Иоанна. Бессмертие его творений. . . . . . . . . ……………. . . . . . . 110
Влияние учения святителя Григория Паламы об Иисусовой молитве и «внешних» и «внутренних» знаниях на взгляды Иоанна Вишенского. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119
Духовное наследие афонского старца Иоанна Вишенского. . . . . ……………………. . 137
Источники и литература. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173
Издательские проекты МИАНУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 197
Книга посвящена афонскому старцу и православному писателю-полемисту Иоанну Вишенскому (1550-е — 1620-е гг.) — одному из выдающихся отечественных подвижников, сыгравших важную роль в возрождении православия в Украине в XVII веке. В работе впервые на основе малоизвестных архивных документов предпринята попытка воссоздания подробного жизнеописания святогорского старца. Также анализируется его духовно-литературное наследие. В отличие от большинства светских исследователей, автор пытается взглянуть на Иоанна Вишенского и его произведения через призму афонской исихастско-святоотеческой традиции, в рамках которой мыслил, писал и жил подвижник.
Книга снабжена обширным ссылочным аппаратом и будет интересна как специалистам, так и всем интересующимся церковной историей, литературой и богословием.
Научный редактор: Пелешенко Юрий Владимирович, доктор филологических наук, ведущий научный сотрудник Института литературы имени Т. Г. Шевченко Национальной академии наук Украины. Рецензенты: Александров Александр Васильевич, доктор филологических наук, профессор Одесского национального университета имени И. И. Мечникова; Исаченко Татьяна Александровна, доктор филологических наук, ведущий научный сотрудник Российской государственной библиотеки.
Рекомендовано к печати Ученым советом Таврического национального университета имени В. И. Вернадского (протокол № 13 от 14 июня 2016 г.) и Рецензионной комиссией Украинской Православной Церкви (ВВ 01-16-07-07).
ОГЛАВЛЕНИЕ:
Вступительное слово антипросопа Афонского Свято-Пантелеимонова монастыря при Священном Киноте Святой Горы Афон . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7
Вместо предисловия. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
Старец Иоанн Вишенский . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
Иоанн Вишенский и его связь с православным духовно-культурным центром в Остроге . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
Уход Иоанна Вишенского на Афон . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
Иоанн Вишенский и древнерусский монастырь на Афоне. Русик как центр духовного просвещения . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
Святитель Мелетий Пигас и первые послания отца Иоанна Вишенского. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
Монашеская реформа в Украине: старец Иоанн Вишенский и его сподвижники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70
Возвращение на Афон. Скитания и уход в пещерный затвор . …………………………... . . . 91
Кончина старца Иоанна. Бессмертие его творений. . . . . . . . . ……………. . . . . . . 110
Влияние учения святителя Григория Паламы об Иисусовой молитве и «внешних» и «внутренних» знаниях на взгляды Иоанна Вишенского. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 119
Духовное наследие афонского старца Иоанна Вишенского. . . . . ……………………. . 137
Источники и литература. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 173
Издательские проекты МИАНУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 197
Research Interests: Byzantine Literature, Ukrainian Studies, Monastic Studies, Orthodox Theology, Russian Orthodox Church, and 18 moreByzantine Studies, Mount Athos Studies, Byzantine History, Russian Orthodoxy, Byzantine monasticism, Monasticism, Ukraine (History), History of Monasticism, Orthodox Christianity, Ukrainian Literature, Ukraine, Ukrainian History, Medieval Monasticism, Eastern Orthodoxy, Mount Athos, Eastern Orthodox Theology, Athonite Church Type, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
Шумило С. В. Преподобный Паисий Величковский и Запорожская Сечь. Киев; Серпухов: Международный институт афонского наследия в Украине; «Наследие Православного Востока», 2015. — 128 с. ISBN 978-5-9905423-3-4 В предлагаемой читателю книге... more
Шумило С. В. Преподобный Паисий Величковский и Запорожская Сечь. Киев; Серпухов: Международный институт афонского наследия в Украине; «Наследие Православного Востока», 2015. — 128 с. ISBN 978-5-9905423-3-4
В предлагаемой читателю книге впервые исследуются и полностью публикуются малоизвестные письма прп. Паисия Величковского к Кошевому атаману Войска Запорожского Петру Калнышевскому, обнаруженные в украинских архивах, анализируется история взаимоотношений прп. Паисия, афонского и молдавского монашества с Запорожской Сечью.
Также в книге впервые приводятся свидетельства из архивов Украины и Афона, подтверждающие факты настоятельства прп. Паисия Величковского в афонском монастыре Симонопетра и келлии св. Константина.
Книга снабжена большим количеством иллюстраций, обширным ссылочным аппаратом и будет интересна как специалистам, так и всем интересующимся церковной историей.
Научный редактор: Тахиаос А.-Э., д-р истор. наук, проф., член-кор. Афинской академии, почет. пред. Международного института афонского наследия в Украине. Рецензенты: Акашев Ю. Д., д-р истор. наук, проф.; Лиман И. И., д-р истор. наук, проф.; Михайлуца Н. И., д-р истор. наук, проф.
Рекомендовано к печати Ученым советом Института истории, этнологии и правоведения им. А. М. Лазаревского Черниговского национального педагогического университета им. Т.Г. Шевченко (протокол № 8 от 27 марта 2015 г.).
СОДЕРЖАНИЕ:
1. Прп. Паисий в наследии и культуре христианского Востока (вместо предисловия)…….. 5
2. Малоизвестные письма прп. Паисия на Запорожскую Сечь……………. 11
3. Монастырь прп. Паисия в Драгомирне и его связи с Запорожской Сечью…………………… 16
4. «Найпаче же отъ Православноименития страни Запорожския»………………….. 32
5. «Якоже пришедшии з Святия Афонския Гори»………………………….. 43
6. Гонения и клеветы на прп. Паисия……………………… 47
7. Наставления прп. Паисия христолюбивому запорожскому воїнству……………….. 53
8. Дальнейшая судьба прп. Паисия и П. Калнышевского. Предсказание «венца»…………………. 56
9. К вопросу духовничества прп. Паисия Величковского в Константиновской келлии на Афоне……………… 66
10 . К истории игуменства прп. Паисия Величковского в афонском монастыре Симонопетра…………………. 74
11. Письма прп. Паисия Величковского к Кошевому атаману Войска Запорожского Петру Калнышевскому……………………… 93
Сокращения…………………………….. 122
Список иллюстраций………………………. 122
В предлагаемой читателю книге впервые исследуются и полностью публикуются малоизвестные письма прп. Паисия Величковского к Кошевому атаману Войска Запорожского Петру Калнышевскому, обнаруженные в украинских архивах, анализируется история взаимоотношений прп. Паисия, афонского и молдавского монашества с Запорожской Сечью.
Также в книге впервые приводятся свидетельства из архивов Украины и Афона, подтверждающие факты настоятельства прп. Паисия Величковского в афонском монастыре Симонопетра и келлии св. Константина.
Книга снабжена большим количеством иллюстраций, обширным ссылочным аппаратом и будет интересна как специалистам, так и всем интересующимся церковной историей.
Научный редактор: Тахиаос А.-Э., д-р истор. наук, проф., член-кор. Афинской академии, почет. пред. Международного института афонского наследия в Украине. Рецензенты: Акашев Ю. Д., д-р истор. наук, проф.; Лиман И. И., д-р истор. наук, проф.; Михайлуца Н. И., д-р истор. наук, проф.
Рекомендовано к печати Ученым советом Института истории, этнологии и правоведения им. А. М. Лазаревского Черниговского национального педагогического университета им. Т.Г. Шевченко (протокол № 8 от 27 марта 2015 г.).
СОДЕРЖАНИЕ:
1. Прп. Паисий в наследии и культуре христианского Востока (вместо предисловия)…….. 5
2. Малоизвестные письма прп. Паисия на Запорожскую Сечь……………. 11
3. Монастырь прп. Паисия в Драгомирне и его связи с Запорожской Сечью…………………… 16
4. «Найпаче же отъ Православноименития страни Запорожския»………………….. 32
5. «Якоже пришедшии з Святия Афонския Гори»………………………….. 43
6. Гонения и клеветы на прп. Паисия……………………… 47
7. Наставления прп. Паисия христолюбивому запорожскому воїнству……………….. 53
8. Дальнейшая судьба прп. Паисия и П. Калнышевского. Предсказание «венца»…………………. 56
9. К вопросу духовничества прп. Паисия Величковского в Константиновской келлии на Афоне……………… 66
10 . К истории игуменства прп. Паисия Величковского в афонском монастыре Симонопетра…………………. 74
11. Письма прп. Паисия Величковского к Кошевому атаману Войска Запорожского Петру Калнышевскому……………………… 93
Сокращения…………………………….. 122
Список иллюстраций………………………. 122
Research Interests: Ukrainian Studies, Monastic Studies, Orthodox Theology, Russian Orthodox Church, Mount Athos Studies, and 13 moreRussian Orthodoxy, Byzantine monasticism, Monasticism, Ukraine (History), History of Monasticism, Orthodox Christianity, Ukrainian Literature, Ukrainian History, Cossacks, Mount Athos, Athonite Church Type, Zaporozhian Cossacks, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
Шумило С. В. «Духовное Запорожье» на Афоне. Малоизвестный казачий скит «Черный Выр» на Святой Горе. Киев, 2015. 116 с. ISBN 978-966-2371-34-5. В книге впервые на основе архивных материалов предпринята попытка изучения и систематизации... more
Шумило С. В. «Духовное Запорожье» на Афоне. Малоизвестный казачий скит «Черный Выр» на Святой Горе. Киев, 2015. 116 с. ISBN 978-966-2371-34-5.
В книге впервые на основе архивных материалов предпринята попытка изучения и систематизации информации о малоизвестном украинском казачьем ските «Черный Выр» на Святой Горе Афон.
До сих пор не было ни одного исследования об этой казачьей афонской святыне. Работа позволяет заново открыть этот центр украинской духовности и уникальный памятник присутствия запорожцев на далеком Афоне, который казаки с любовью называли «Духовным Запорожьем».
Книга снабжена большим количеством иллюстраций, обширным ссылочным аппаратом.
Издание будет интересно специалистам по истории Афона и Запорожского казачества, а также всем, кто интересуется церковной историей.
Научный редактор: Чешмеджиев Д., д-р истор. наук, Пловдивский ун-т им. Св. Паисия Хиландарского, Кирилло-Мефодиевский науч. центр БАН. Рецензенты: Чухлиб Т. В., д-р истор. наук, проф.; Киридон А. Н., д-р истор. наук, проф.; Тригуб А. П., д-р истор. наук, проф. Литературный редактор: Шумило С. М., канд. филол. наук, доцент.
Рекомендовано к печати Ученым советом Института истории, этнологии и правоведения им. А. М. Лазаревского Черниговского национального педагогического университета им. Т. Г. Шевченко (протокол № 8 от 27 марта 2015 г.) и Научно-методическим советом Научно-исследовательского института казачества Института истории Украины НАН Украины (протокол № 2 от 24 марта 2015 г.).
СОДЕРЖАНИЕ:
Роль Афона в истории культуры и духовности Украины (вместо предисловия) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7
Малоизвестный запорожский скит «Черный Выр» на Афоне : по материалам украинских архивов . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
Статус афонских обителей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
Афонский Зографский монастырь и его связи с Украиной . . . . . . . 24
Положение русского монашества на Афоне и основание скита «Черный Выр» в XVIII в. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
Афонский скит «Черный Выр» и его связи с Запорожской Сечью. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32
Ктиторство запорожских казаков на Афоне. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
Насельники «Черного Выра» и их отношения с прп. Паисием Величковским . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
«Знатный запорожец» на Афоне. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
«Казацкий епископ» Анатолий (Мелесь) и Афон. . . . . . . . . . . . . . . . 51
Водным путем «из Запорожья на Афон». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
Дикеи и некоторые иноки «Черного Выра». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
Сохранившиеся описания «Черного Выра». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
Греческая революция и запустение «Черного Выра» и других обителей Афона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
«Малороссийский» Ильинский скит и другие обители на Афоне в XIX в. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68
Памятник присутствия запорожских казаков на Афоне . . . . . . . . . . 76
Сокращения. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99
Список иллюстраций . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100
Список использованных источников и литературы. . . . . . . . . . . . . . 103
В книге впервые на основе архивных материалов предпринята попытка изучения и систематизации информации о малоизвестном украинском казачьем ските «Черный Выр» на Святой Горе Афон.
До сих пор не было ни одного исследования об этой казачьей афонской святыне. Работа позволяет заново открыть этот центр украинской духовности и уникальный памятник присутствия запорожцев на далеком Афоне, который казаки с любовью называли «Духовным Запорожьем».
Книга снабжена большим количеством иллюстраций, обширным ссылочным аппаратом.
Издание будет интересно специалистам по истории Афона и Запорожского казачества, а также всем, кто интересуется церковной историей.
Научный редактор: Чешмеджиев Д., д-р истор. наук, Пловдивский ун-т им. Св. Паисия Хиландарского, Кирилло-Мефодиевский науч. центр БАН. Рецензенты: Чухлиб Т. В., д-р истор. наук, проф.; Киридон А. Н., д-р истор. наук, проф.; Тригуб А. П., д-р истор. наук, проф. Литературный редактор: Шумило С. М., канд. филол. наук, доцент.
Рекомендовано к печати Ученым советом Института истории, этнологии и правоведения им. А. М. Лазаревского Черниговского национального педагогического университета им. Т. Г. Шевченко (протокол № 8 от 27 марта 2015 г.) и Научно-методическим советом Научно-исследовательского института казачества Института истории Украины НАН Украины (протокол № 2 от 24 марта 2015 г.).
СОДЕРЖАНИЕ:
Роль Афона в истории культуры и духовности Украины (вместо предисловия) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7
Малоизвестный запорожский скит «Черный Выр» на Афоне : по материалам украинских архивов . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
Статус афонских обителей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
Афонский Зографский монастырь и его связи с Украиной . . . . . . . 24
Положение русского монашества на Афоне и основание скита «Черный Выр» в XVIII в. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
Афонский скит «Черный Выр» и его связи с Запорожской Сечью. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32
Ктиторство запорожских казаков на Афоне. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
Насельники «Черного Выра» и их отношения с прп. Паисием Величковским . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
«Знатный запорожец» на Афоне. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
«Казацкий епископ» Анатолий (Мелесь) и Афон. . . . . . . . . . . . . . . . 51
Водным путем «из Запорожья на Афон». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
Дикеи и некоторые иноки «Черного Выра». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
Сохранившиеся описания «Черного Выра». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
Греческая революция и запустение «Черного Выра» и других обителей Афона . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
«Малороссийский» Ильинский скит и другие обители на Афоне в XIX в. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68
Памятник присутствия запорожских казаков на Афоне . . . . . . . . . . 76
Сокращения. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99
Список иллюстраций . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100
Список использованных источников и литературы. . . . . . . . . . . . . . 103
Research Interests:
Книга посвящена вопросам начальной христианизации Киевской Руси в IX веке. Опираясь на различные исторические свидетельства, автор исследует факты принятия христианства князем Оскольдом (Аскольдом) Киевским после похода на Константинополь... more
Книга посвящена вопросам начальной христианизации Киевской Руси в IX веке. Опираясь на различные исторические свидетельства, автор исследует факты принятия христианства князем Оскольдом (Аскольдом) Киевским после похода на Константинополь в 860 году, а также его смерти в 882 году от рук язычников, возглавляемых Олегом. В книге даны высказывания авторитетных историков и иерархов Русской Церкви о первом Оскольдовом Крещении Руси, а также собраны факты почитания князя-мученика Оскольда в дореволюционные времена.
Research Interests:
Шумило С. В., Ластовський В. В. "…де Хмельниченок лежить" (До питання останніх років життя та місця поховання Ю. Хмельницького) // Український історичний журнал. 2022, травень-червень. Ч. 3 (564). С. 142-157. Анотація. Юрій... more
Шумило С. В., Ластовський В. В. "…де Хмельниченок лежить" (До питання останніх років життя та місця поховання Ю. Хмельницького) // Український історичний журнал. 2022, травень-червень. Ч. 3 (564). С. 142-157.
Анотація. Юрій Хмельницький – одна із найбільш суперечливих постатей української історії. Як правило, в історичній літературі вона представляється у більш негативному світлі, ніж позитивному. Є підстави стверджувати про панування в наукових працях багатьох міфів, пов’язаних із сином Богдана Хмельницького. Тим не менше, детальних досліджень біографії гетьмана до сих пір ще створено не було. Нез’ясованими або помилковими залишаються багато аспектів його політичної діяльності, а також останні роки життя і смерті. Загадкою є й місце його поховання. На сьогодні існує не менше 10 версій, що стосуються смерті Юрія Хмельницького і, при цьому, жодна з них не відповідає дійсності. Відомі ж на сьогодні документальні джерела дозволяють реконструювати більш детально останній період життя гетьмана і висловити та обґрунтувати ідею щодо його реального місця поховання. Мета статті – проаналізувати існуючі версії щодо останніх років життя, смерті і місця поховання українського гетьмана Юрія Хмельницького та спробувати визначити найбільш реальну з них. Наукова новизна полягає в актуалізації в науковому обігу деяких історичних джерел, що раніше не бралися до уваги істориками. На їх основі здійснено спробу визначити імовірне місце смерті та поховання Ю. Хмельницького. Висновки. На сьогодні впевнено можна стверджувати, що майже всі версії щодо останніх років життя і смерті українського гетьмана Юрія Хмельницького виявилися хибними і безпідставними. Детальний аналіз ряду джерел, у т.ч. маловідомих для істориків, дозволяє стверджувати, що його життя після відставки у 1681 р. закінчилося мирно, у сані ченця і, найімовірніше, він був похований у місті Геліболу на Галліполійському півострові.
Ключові слова: Юрій Хмельницький, Гедеон, чернецтво, паломництво, Константинопольський патріархат, Єрусалимський патріархат, Калліполь, Геліболу, Галліполійський півострів.
Сергій ШУМИЛО
кандидат історичних наук, доктор теології (ThDr),
директор Міжнародного інституту афонської спадщини,
науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
(Київ, Україна), institute@afon.org.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Валерій ЛАСТОВСЬКИЙ
доктор історичних наук,
професор кафедри міжнародних відносин,
Київський національний університет культури і мистецтв
(Київ, Україна), lastov@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8900-5569
"...where Khmelnychenko lies" (on the question of the last years of Yury Khmelnytskyi's life and burial place)
Serhii SHUMYLO,
Ph.D. in History, Doctor of Theology (ThDr.),
Research fellow of the Institute of History of Ukraine at the National Academy of Sciences of Ukraine,
Associate professor of the Department of Humanities of National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts , Honored Worker of Ukraine Culture,
(Kiev, Ukraine), institute@afon.org.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Valerii LASTOVSKYI,
Doctor of Historical Sciences (Dr. Habil. in History),
Professor of Department of International Relations,
Kyiv National University of Culture and Arts
(Kyiv, Ukraine), lastov@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8900-5569
Abstract. Yuriy Khmelnytskyi is one of the most controversial figures in Ukrainian history. As a rule, in historical literature it is presented in a more negative light than positive. There are reasons to assert the dominance of many myths related to the son of Bohdan Khmelnytskyi in scientific works. Nevertheless, detailed studies of the hetman's biography have not yet been created. Many aspects of his political activity, as well as the last years of his life, remain unexplained or erroneous. The place of his burial is also a mystery. Today, there are no less than 10 versions concerning the death of Yury Khmelnytskyi, and none of them are true. Documentary sources known today allow us to reconstruct in more detail the last period of the hetman's life and to express and substantiate the idea about his actual burial place. The purpose of the article is to analyze the existing versions regarding the last years of the life, death and burial place of the Ukrainian Hetman Yury Khmelnytskyi and to try to determine the most real of them. The research methodology is based on the application of the principles of historicism, systematicity, scientificity, and interdisciplinary. The following general historical methods were used: historiographical, historical-genetic and comparative analysis. Scientific novelty consists in the actualization in scientific circulation of some historical sources that were previously not taken into account by historians. Based on them, an attempt was made to determine the likely place of death and burial of Yu. Khmelnytskyi. Conclusions. Today, it is safe to say that almost all the versions regarding the last years of the life and death of the Ukrainian hetman Yury Khmelnytskyi turned out to be false and unfounded. Detailed analysis of a number of sources, including little known to historians, allows us to assert that his life after his resignation in 1681 ended peacefully, in the sleigh of a monk and, most likely, he was buried in the city of Helibol on the Gallipoli peninsula.
Key words: Yuri Khmelnytskyi, Gideon, monasticism, pilgrimage, Patriarchate of Constantinople, Patriarchate of Jerusalem, Callipolis, Gallipoli, Gallipoli peninsula.
Анотація. Юрій Хмельницький – одна із найбільш суперечливих постатей української історії. Як правило, в історичній літературі вона представляється у більш негативному світлі, ніж позитивному. Є підстави стверджувати про панування в наукових працях багатьох міфів, пов’язаних із сином Богдана Хмельницького. Тим не менше, детальних досліджень біографії гетьмана до сих пір ще створено не було. Нез’ясованими або помилковими залишаються багато аспектів його політичної діяльності, а також останні роки життя і смерті. Загадкою є й місце його поховання. На сьогодні існує не менше 10 версій, що стосуються смерті Юрія Хмельницького і, при цьому, жодна з них не відповідає дійсності. Відомі ж на сьогодні документальні джерела дозволяють реконструювати більш детально останній період життя гетьмана і висловити та обґрунтувати ідею щодо його реального місця поховання. Мета статті – проаналізувати існуючі версії щодо останніх років життя, смерті і місця поховання українського гетьмана Юрія Хмельницького та спробувати визначити найбільш реальну з них. Наукова новизна полягає в актуалізації в науковому обігу деяких історичних джерел, що раніше не бралися до уваги істориками. На їх основі здійснено спробу визначити імовірне місце смерті та поховання Ю. Хмельницького. Висновки. На сьогодні впевнено можна стверджувати, що майже всі версії щодо останніх років життя і смерті українського гетьмана Юрія Хмельницького виявилися хибними і безпідставними. Детальний аналіз ряду джерел, у т.ч. маловідомих для істориків, дозволяє стверджувати, що його життя після відставки у 1681 р. закінчилося мирно, у сані ченця і, найімовірніше, він був похований у місті Геліболу на Галліполійському півострові.
Ключові слова: Юрій Хмельницький, Гедеон, чернецтво, паломництво, Константинопольський патріархат, Єрусалимський патріархат, Калліполь, Геліболу, Галліполійський півострів.
Сергій ШУМИЛО
кандидат історичних наук, доктор теології (ThDr),
директор Міжнародного інституту афонської спадщини,
науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
(Київ, Україна), institute@afon.org.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Валерій ЛАСТОВСЬКИЙ
доктор історичних наук,
професор кафедри міжнародних відносин,
Київський національний університет культури і мистецтв
(Київ, Україна), lastov@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8900-5569
"...where Khmelnychenko lies" (on the question of the last years of Yury Khmelnytskyi's life and burial place)
Serhii SHUMYLO,
Ph.D. in History, Doctor of Theology (ThDr.),
Research fellow of the Institute of History of Ukraine at the National Academy of Sciences of Ukraine,
Associate professor of the Department of Humanities of National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts , Honored Worker of Ukraine Culture,
(Kiev, Ukraine), institute@afon.org.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Valerii LASTOVSKYI,
Doctor of Historical Sciences (Dr. Habil. in History),
Professor of Department of International Relations,
Kyiv National University of Culture and Arts
(Kyiv, Ukraine), lastov@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8900-5569
Abstract. Yuriy Khmelnytskyi is one of the most controversial figures in Ukrainian history. As a rule, in historical literature it is presented in a more negative light than positive. There are reasons to assert the dominance of many myths related to the son of Bohdan Khmelnytskyi in scientific works. Nevertheless, detailed studies of the hetman's biography have not yet been created. Many aspects of his political activity, as well as the last years of his life, remain unexplained or erroneous. The place of his burial is also a mystery. Today, there are no less than 10 versions concerning the death of Yury Khmelnytskyi, and none of them are true. Documentary sources known today allow us to reconstruct in more detail the last period of the hetman's life and to express and substantiate the idea about his actual burial place. The purpose of the article is to analyze the existing versions regarding the last years of the life, death and burial place of the Ukrainian Hetman Yury Khmelnytskyi and to try to determine the most real of them. The research methodology is based on the application of the principles of historicism, systematicity, scientificity, and interdisciplinary. The following general historical methods were used: historiographical, historical-genetic and comparative analysis. Scientific novelty consists in the actualization in scientific circulation of some historical sources that were previously not taken into account by historians. Based on them, an attempt was made to determine the likely place of death and burial of Yu. Khmelnytskyi. Conclusions. Today, it is safe to say that almost all the versions regarding the last years of the life and death of the Ukrainian hetman Yury Khmelnytskyi turned out to be false and unfounded. Detailed analysis of a number of sources, including little known to historians, allows us to assert that his life after his resignation in 1681 ended peacefully, in the sleigh of a monk and, most likely, he was buried in the city of Helibol on the Gallipoli peninsula.
Key words: Yuri Khmelnytskyi, Gideon, monasticism, pilgrimage, Patriarchate of Constantinople, Patriarchate of Jerusalem, Callipolis, Gallipoli, Gallipoli peninsula.
Research Interests: Ukrainian Studies, Mount Athos Studies, Ukrainian Church History, Ukrainian History, Cossacks, and 15 moreOrthodox Church, Eastern Orthodoxy, Ukrainian & East European History, Eastern Orthodox Church History., Mount Athos, Orthodox Chirch History, Mont Athos, Османская империя, Mt. Athos, History of Ukraine, History of the Orthodox Church, Ukraine (Church History), Zaporozhian Cossacks, Ukrain, Cossack History, and Cossacks and Ottomans
Шумило С. В. Листи з афонського Ватопедського монастиря на Січ до П. Калнишевського та І. Глоби (1767–1768 рр.) (вступна стаття й публікація С. Шумила) // Український історичний журнал / Нац. акад. наук України, Інститут історії України.... more
Шумило С. В. Листи з афонського Ватопедського монастиря на Січ до П. Калнишевського та І. Глоби (1767–1768 рр.) (вступна стаття й публікація С. Шумила) // Український історичний журнал / Нац. акад. наук України, Інститут історії України. 2022, січень-лютий. № 1 (562). - C. 180 - 189.
У публікації запроваджуються до наукового обігу документи, які розкривають невідомі факти існування тісних зв’язків афонського монастиря Ватопед із Запорозькою Січчю у XVIII ст. та ктиторської підтримки з боку української козацької старшини щодо цієї афонської обителі. Наукова новизна полягає в тому, що вперше до наукового обігу уведені листи від Афонського Ватопедського монастиря за 1767–1768 рр. на ім’я останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського та генерального писаря Війська Запорозького Івана Глоби. Шляхом аналізу архівних матеріалів виявлено малознані аспекти ктиторської підтримки українською козацькою старшиною афонських монастирів та, зокрема, «ктиторського патронування» з боку Запорозької Січі та її кошового отамана П. Калнишевського над древнім монастирем Ватопед на Афоні та святогірською школою «Афоніада», що діяла при цій обителі. Представлена стаття на основі архівних джерел по-новому розкриває історію українських контактів з Ватопедським монастирем на Афоні у XVIII ст. Автор використовує наявну джерельну базу, вводить до наукового обігу невідомі джерела і робить спробу розв’язати питання історії зв’язків Афону з українським чернецтвом та козацтвом у XVIII ст. Наголошено, що аналіз архівних джерел XVIII ст. засвідчує, що ктиторами, донаторами та жертводавцями афонських обителей у цей час нерідко виступали представники знатної української козацької старшини, яка розглядала свою участь у підтримці афонських монастирів як неодмінний атрибут свого елітарного статусу в українському суспільстві XVIII ст.
Ключові слова: Ватопед, Ватопедський монастир, Афоніада, Свята Гора, Афон, Гетьманщина, Військо Запорозьке, Січ, Кіш, Петро Калнишевський, Іван Глоба, козацтво, чернецтво
Letters from the Athos Vatopedi Monastery to the Zaporozhye Sich to P. Kalnyshevsky and I. Globa for 1767 – 1768
Abstract. The purpose of the publication is to introduce into scientific circulation documents that reveal unknown facts of the existence of close ties between the Athonite monastery Vatopedi and the Zaporozhye Sich in the 18th century and the patronage of the Ukrainian Cossack foreman of this Athonite monastery. The methodological foundations of the research are based on the principles of historicism, scientific objectivity, consistency, and a dialectical approach to historical phenomena. According to the set goal and objectives, a set of general scientific, interdisciplinary, special research methods was used. The scientific novelty lies in the fact that for the first time letters from the Athos Vatopedi Monastery for 1767–1768 were introduced into scientific circulation. in the name of the last koshevoy ataman of the Zaporizhzhya Sich Peter Kalnyshevsky and the general clerk of the Zaporizhzhya Army Ivan Globa. By analyzing archival materials, little-known aspects of the patron’s support from the Ukrainian Cossack foreman of the Athonite monasteries and, in particular, “patronage” from the Zaporozhye Sich and its koshevoy chieftain P. Kalnyshevsky over the ancient Vatopedi monastery were revealed. The presented article, based on archival sources, reveals in a new way the history of Ukrainian contacts with the Vatopedi Monastery on Mount Athos in the 18th century. The author uses the existing source base, introduces unknown sources into scientific circulation and tries to uncover the issues of the history of Athos's ties with Ukrainian monasticism and Cossacks in the 18th century. It is noted that the analysis of the archival sources of the 18th century testifies that representatives of the noble Ukrainian Cossack elders, who considered their participation in the support of the Athonite monasteries as an indispensable attribute of their elite status in the Ukrainian society of the 18th century, often acted as donors, donors and donors of the Athonite monasteries at that time.
Keywords: Vatopedi, Vatopedi Monastery, Afoniada, Holy Mountain, Athos, Hetmanate, Zaporizhian Army, Sich, Kosh, Pyotr Kalnyshevsky, Ivan Globa, Job Knyagynytsky, Cossacks, monasticism.
Письма из Афонского Ватопедского монастыря на Запорожскую Сечь к П. Калнышевскому и И. Глобе за 1767 - 1768 гг.
Аннотация. Целью публикации является введение в научный оборот документов, раскрывающих неизвестные факты существования тесных связей афонского монастыря Ватопед с Запорожской Сечью в XVIII веке и ктиторской поддержки со стороны украинской казацкой старшины этой афонской обители. Научная новизна заключается в том, что впервые в научный оборот введены письма от Афонского Ватопедского монастыря за 1767–1768 гг. на имя последнего кошевого атамана Запорожской Сечи Петра Калнышевского и генерального писаря Войска Запорожского Ивана Глобы. Путем анализа архивных материалов выявлены малоизвестные аспекты ктиторской поддержки со стороны украинской казацкой старшины афонских монастырей и, в частности, «ктиторского патронирования» со стороны Запорожской Сечи и ее кошевого атамана П. Калнышевского над древним Ватопедским монастырем. Представленная статья на основе архивных источников по-новому раскрывает историю украинских контактов с Ватопедским монастырем на Афоне в XVIII веке. Автор использует имеющуюся источниковую базу, вводит в научный оборот неизвестные источники и пытается раскрыть вопросы истории связей Афона с украинским монашеством и казачеством в XVIII веке. Отмечается, что анализ архивных источников XVIII века свидетельствует, что ктиторами, донаторами и жертвователями афонских обителей в это время нередко выступали представители знатной украинской казацкой старшины, рассматривавшей свое участие в поддержке афонских монастырей как непременный атрибут своего элитарного статуса в украинском обществе XVIII века.
У публікації запроваджуються до наукового обігу документи, які розкривають невідомі факти існування тісних зв’язків афонського монастиря Ватопед із Запорозькою Січчю у XVIII ст. та ктиторської підтримки з боку української козацької старшини щодо цієї афонської обителі. Наукова новизна полягає в тому, що вперше до наукового обігу уведені листи від Афонського Ватопедського монастиря за 1767–1768 рр. на ім’я останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського та генерального писаря Війська Запорозького Івана Глоби. Шляхом аналізу архівних матеріалів виявлено малознані аспекти ктиторської підтримки українською козацькою старшиною афонських монастирів та, зокрема, «ктиторського патронування» з боку Запорозької Січі та її кошового отамана П. Калнишевського над древнім монастирем Ватопед на Афоні та святогірською школою «Афоніада», що діяла при цій обителі. Представлена стаття на основі архівних джерел по-новому розкриває історію українських контактів з Ватопедським монастирем на Афоні у XVIII ст. Автор використовує наявну джерельну базу, вводить до наукового обігу невідомі джерела і робить спробу розв’язати питання історії зв’язків Афону з українським чернецтвом та козацтвом у XVIII ст. Наголошено, що аналіз архівних джерел XVIII ст. засвідчує, що ктиторами, донаторами та жертводавцями афонських обителей у цей час нерідко виступали представники знатної української козацької старшини, яка розглядала свою участь у підтримці афонських монастирів як неодмінний атрибут свого елітарного статусу в українському суспільстві XVIII ст.
Ключові слова: Ватопед, Ватопедський монастир, Афоніада, Свята Гора, Афон, Гетьманщина, Військо Запорозьке, Січ, Кіш, Петро Калнишевський, Іван Глоба, козацтво, чернецтво
Letters from the Athos Vatopedi Monastery to the Zaporozhye Sich to P. Kalnyshevsky and I. Globa for 1767 – 1768
Abstract. The purpose of the publication is to introduce into scientific circulation documents that reveal unknown facts of the existence of close ties between the Athonite monastery Vatopedi and the Zaporozhye Sich in the 18th century and the patronage of the Ukrainian Cossack foreman of this Athonite monastery. The methodological foundations of the research are based on the principles of historicism, scientific objectivity, consistency, and a dialectical approach to historical phenomena. According to the set goal and objectives, a set of general scientific, interdisciplinary, special research methods was used. The scientific novelty lies in the fact that for the first time letters from the Athos Vatopedi Monastery for 1767–1768 were introduced into scientific circulation. in the name of the last koshevoy ataman of the Zaporizhzhya Sich Peter Kalnyshevsky and the general clerk of the Zaporizhzhya Army Ivan Globa. By analyzing archival materials, little-known aspects of the patron’s support from the Ukrainian Cossack foreman of the Athonite monasteries and, in particular, “patronage” from the Zaporozhye Sich and its koshevoy chieftain P. Kalnyshevsky over the ancient Vatopedi monastery were revealed. The presented article, based on archival sources, reveals in a new way the history of Ukrainian contacts with the Vatopedi Monastery on Mount Athos in the 18th century. The author uses the existing source base, introduces unknown sources into scientific circulation and tries to uncover the issues of the history of Athos's ties with Ukrainian monasticism and Cossacks in the 18th century. It is noted that the analysis of the archival sources of the 18th century testifies that representatives of the noble Ukrainian Cossack elders, who considered their participation in the support of the Athonite monasteries as an indispensable attribute of their elite status in the Ukrainian society of the 18th century, often acted as donors, donors and donors of the Athonite monasteries at that time.
Keywords: Vatopedi, Vatopedi Monastery, Afoniada, Holy Mountain, Athos, Hetmanate, Zaporizhian Army, Sich, Kosh, Pyotr Kalnyshevsky, Ivan Globa, Job Knyagynytsky, Cossacks, monasticism.
Письма из Афонского Ватопедского монастыря на Запорожскую Сечь к П. Калнышевскому и И. Глобе за 1767 - 1768 гг.
Аннотация. Целью публикации является введение в научный оборот документов, раскрывающих неизвестные факты существования тесных связей афонского монастыря Ватопед с Запорожской Сечью в XVIII веке и ктиторской поддержки со стороны украинской казацкой старшины этой афонской обители. Научная новизна заключается в том, что впервые в научный оборот введены письма от Афонского Ватопедского монастыря за 1767–1768 гг. на имя последнего кошевого атамана Запорожской Сечи Петра Калнышевского и генерального писаря Войска Запорожского Ивана Глобы. Путем анализа архивных материалов выявлены малоизвестные аспекты ктиторской поддержки со стороны украинской казацкой старшины афонских монастырей и, в частности, «ктиторского патронирования» со стороны Запорожской Сечи и ее кошевого атамана П. Калнышевского над древним Ватопедским монастырем. Представленная статья на основе архивных источников по-новому раскрывает историю украинских контактов с Ватопедским монастырем на Афоне в XVIII веке. Автор использует имеющуюся источниковую базу, вводит в научный оборот неизвестные источники и пытается раскрыть вопросы истории связей Афона с украинским монашеством и казачеством в XVIII веке. Отмечается, что анализ архивных источников XVIII века свидетельствует, что ктиторами, донаторами и жертвователями афонских обителей в это время нередко выступали представители знатной украинской казацкой старшины, рассматривавшей свое участие в поддержке афонских монастырей как непременный атрибут своего элитарного статуса в украинском обществе XVIII века.
Research Interests:
Шумило С. В. "Малоросійський" Іллінський скит на Афоні та його зв’язки з українським козацтвом у другій пол. XVIII ст. // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. / Нац. акад. наук України, Інститут історії України. К.: Ін-т історії України НАН України, 2021. ‒ Вип. 15. С. 115-132more
У статті розглянуто історію засновання та розвитку на Афоні «малоросійського» Іллінського скиту, заснованого в 1757 році українським старцем, духовно-культурним діячем та письменником Паїсієм Величковським. Досліджено роль і значення цієї... more
У статті розглянуто історію засновання та розвитку на Афоні «малоросійського» Іллінського скиту, заснованого в 1757 році українським старцем, духовно-культурним діячем та письменником Паїсієм Величковським. Досліджено роль і значення цієї обителі в історії як українського чернецтва на Афоні, а й усієї святогірської чернечої спільноти XVIII століття. Проаналізовано національний склад серед ченців Іллінського скиту та їхні зв’язки з українським козацтвом, розглянуто листування Паїсія Величковського з кошовим отаманом Запорозької Січі Петром Калнишевським. Наголошено, що Іллінський скит був важливм духовно-культурним центром української козацької еміграції XVIII століття, остаточно увібравши риси «малоросійської» обителі, де після ліквідації Запорозької Січі в основному подвизалися колишні запорозькі козаки з Задунайської Січі й Кубані.
Ключові слова: Іллінський скит, Афон, Запорозька Січ, Україна, Паїсій Величковський, Петро Калнишевський, Арсеній Могилянський
Serhii Shumylo. The “Malorosian” (Ukrainian) skete of St. Elijah on the Mount Athos and its connections with the Ukrainian Cossacks in the second half of the 18th century
The article examines the history of the founding and development of the Ukrainian skete of St. Elijah on Mount Athos, founded in 1757 by the Ukrainian elder, spiritual and cultural figure and writer Paisiy Velichkovsky. The role and significance of this monastery in the history of both Ukrainian monasticism on Athos and the entire Svyatogorsk monastic community of the 18th century has been investigated. The ethnic composition among the monks of the skete of St. Elijah and their connections with the Ukrainian Cossacks are analyzed, the correspondence of Paisiy Velichkovsky with the Koshev Ataman of the Zaporizhzhya Sich Peter Kalnyshevsky is considered. It is noted that the Ilyinsky skete was an important spiritual and cultural center of the Ukrainian Cossack emigration of the 18th century, finally absorbing the features of the Ukrainian monastery, where, after the liquidation of the Zaporozhye Sich, the former Zaporozhye Cossacks from the Transdanubian Sich and the Kuban were mainly ascetic.
Key words: Skete of St. Elijah, Mount Athos, Zaporozhian Sich, Ukraine, Paisiy Velychkovsky, Petro Kalnyshevsky, Arseniy Mohylyansky
Ключові слова: Іллінський скит, Афон, Запорозька Січ, Україна, Паїсій Величковський, Петро Калнишевський, Арсеній Могилянський
Serhii Shumylo. The “Malorosian” (Ukrainian) skete of St. Elijah on the Mount Athos and its connections with the Ukrainian Cossacks in the second half of the 18th century
The article examines the history of the founding and development of the Ukrainian skete of St. Elijah on Mount Athos, founded in 1757 by the Ukrainian elder, spiritual and cultural figure and writer Paisiy Velichkovsky. The role and significance of this monastery in the history of both Ukrainian monasticism on Athos and the entire Svyatogorsk monastic community of the 18th century has been investigated. The ethnic composition among the monks of the skete of St. Elijah and their connections with the Ukrainian Cossacks are analyzed, the correspondence of Paisiy Velichkovsky with the Koshev Ataman of the Zaporizhzhya Sich Peter Kalnyshevsky is considered. It is noted that the Ilyinsky skete was an important spiritual and cultural center of the Ukrainian Cossack emigration of the 18th century, finally absorbing the features of the Ukrainian monastery, where, after the liquidation of the Zaporozhye Sich, the former Zaporozhye Cossacks from the Transdanubian Sich and the Kuban were mainly ascetic.
Key words: Skete of St. Elijah, Mount Athos, Zaporozhian Sich, Ukraine, Paisiy Velychkovsky, Petro Kalnyshevsky, Arseniy Mohylyansky
Research Interests: Ukrainian Studies, Old Church Slavonic, Mount Athos Studies, Church History, Ukraine (History), and 10 moreOrthodox Christianity, Ukrainian Literature, Ukrainian History, Cossacks, Eastern Orthodoxy, Mount Athos, History of the Russian Church, Zaporozhian Cossacks, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, and Zaporizhzhya Cossacks, Ukrainian everyday life XVI-XVIII century, History of Ukraine XVIII century
Шумило С. В. Український осередок на Афоні: скит Чорний Вир та його зв’язки з козацтвом // Український історичний журнал / НАНУ, Інститут історії України. - 2020. - № 3 (552). С. 119 – 133. Ukrainian Center on Mount Athos: Black... more
Шумило С. В. Український осередок на Афоні: скит Чорний Вир та його зв’язки з козацтвом // Український історичний журнал / НАНУ, Інститут історії України. - 2020. - № 3 (552). С. 119 – 133.
Ukrainian Center on Mount Athos: Black Whirlpool Skete and Its Relationship with the Cossacks
Анотація. Мета дослідження. На основі аналізу широкого кола архівних джерел та опублікованих матеріалів дослідити заснування, розвиток та занепад у XVIII – першій половині ХІХ століття на теренах світового православного чернечого центру на Афоні українського духовно-культурного осередку – чернечого скиту «Чорний Вир» («Мавро Вир»), розкрити його роль в житті українського чернецтва на Афоні та зв’язки з українським козацтвом, Запорозькою та Задунайською Січчю, виявити роль української козацької старшині у ктиторській підтримці українського скиту «Чорний Вир» та українського чернецтва на Афоні. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах історизму, наукової об’єктивності та системності, діалектичному підході до історичних явищ. Відповідно до поставленої мети й завдань було використано сукупність загальнонаукових, міждисциплінарних та спеціальних методів дослідження. Наукова новизна полягає в тому, що у статті використані маловідомі архівні джерела, на основі яких комплексно досліджено процес заснування і діяльності українського скиту «Чорний Вир» на Афоні у XVIII – першій половині ХІХ століття. На основі аналізу архівних джерел та опублікованих матеріалів виявлено маловивчені аспекти розвитку й діяльності цього українського чернечого осередку на Афоні, його зв’язки з українським чернецтвом та козацтвом в Україні. Наголошено, що цей афонський «козацький» скит є важливою складовою історії, духовної культури, традиції і спадщини українського чернецтва на Афоні, прямим свідченням тісних духовно-культурних зв’язків Запорозької Січі з центром православного чернецтва та ісихазму на на Афоні. Зазначено, що цей пам’ятник присутності запорожців на Афоні має духовно-культурну і науково-історичну цінність, потребує подальших досліджень та відновлення.
Ключові слова: Чорний Вир, Мавро Вир, Афон, Свята Гора, Греція, Україна, Козацтво, Запорозька Січ, Скит, Чрнецтво, Григорій Голуб, Петро Калнишевський.
Serhii Shumylo,
Director of the International Institute of the Athonite Legacy
(Kyiv, Ukraine), institute@afon.org.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Ukrainian Center on Mount Athos: Black Whirlpool Skete and Its Relationship with the Cossacks
Abstract. The aim of the study. On the basis of the analysis of a wide range of archival sources and published materials, to investigate the foundation, development and decline of the Ukrainian spiritual and cultural center – skete «Black Whirlpool» (Mavros Viros) in the 18th - first half of the 19th century at the World Orthodox Monastic Center in Athos. to reveal its role in the life of Ukrainian monasticism in Athos and relations with Ukrainian Cossacks, Zaporizhzhya and Zadunay Sich, to identify the role of Ukrainian Cossack officers in the donor's support of the Ukrainian skete "Black Whirlpool" and krayinskoho monks on Mount Athos. The methodological foundations of the study are based on the principles of historicism, scientific objectivity and systematic, dialectical approach to historical phenomena. In accordance with the set goals and objectives, a set of general scientific, interdisciplinary and special research methods was used. The scientific novelty is that the article thoroughly investigates the process of foundation and activity of the Ukrainian skete "Black Whirlpool" on Mount Athos in the XVIII - the first half of the 19th century. Based on the analysis of archival sources and published materials, the little-studied aspects of the development and activity of this Ukrainian monastic unit in Athos, its connection with Ukrainian monasticism and the Cossacks in Ukraine, have been identified. It is emphasized that this Athos Cossack monastery is an important component of the history, spiritual culture, tradition and heritage of Ukrainian monasticism in Athos, a direct testimony to the close spiritual and cultural ties of Zaporizhzhya Sich with the center of Orthodox monasticism and isychasm in Athos. It is stated that this monument of the presence of the Cossacks at Athos has spiritual, cultural and scientific-historical value, needs further research and restoration.
Keywords: Black Whirlpool, Mavros Viros, Athos, Holy Mountain, Greece, Ukraine, Cossacks, Zaporizhzhya Sich, Skete, Monks, Gregory Golub, Petro Kalnyshevsky.
Ukrainian Center on Mount Athos: Black Whirlpool Skete and Its Relationship with the Cossacks
Анотація. Мета дослідження. На основі аналізу широкого кола архівних джерел та опублікованих матеріалів дослідити заснування, розвиток та занепад у XVIII – першій половині ХІХ століття на теренах світового православного чернечого центру на Афоні українського духовно-культурного осередку – чернечого скиту «Чорний Вир» («Мавро Вир»), розкрити його роль в житті українського чернецтва на Афоні та зв’язки з українським козацтвом, Запорозькою та Задунайською Січчю, виявити роль української козацької старшині у ктиторській підтримці українського скиту «Чорний Вир» та українського чернецтва на Афоні. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах історизму, наукової об’єктивності та системності, діалектичному підході до історичних явищ. Відповідно до поставленої мети й завдань було використано сукупність загальнонаукових, міждисциплінарних та спеціальних методів дослідження. Наукова новизна полягає в тому, що у статті використані маловідомі архівні джерела, на основі яких комплексно досліджено процес заснування і діяльності українського скиту «Чорний Вир» на Афоні у XVIII – першій половині ХІХ століття. На основі аналізу архівних джерел та опублікованих матеріалів виявлено маловивчені аспекти розвитку й діяльності цього українського чернечого осередку на Афоні, його зв’язки з українським чернецтвом та козацтвом в Україні. Наголошено, що цей афонський «козацький» скит є важливою складовою історії, духовної культури, традиції і спадщини українського чернецтва на Афоні, прямим свідченням тісних духовно-культурних зв’язків Запорозької Січі з центром православного чернецтва та ісихазму на на Афоні. Зазначено, що цей пам’ятник присутності запорожців на Афоні має духовно-культурну і науково-історичну цінність, потребує подальших досліджень та відновлення.
Ключові слова: Чорний Вир, Мавро Вир, Афон, Свята Гора, Греція, Україна, Козацтво, Запорозька Січ, Скит, Чрнецтво, Григорій Голуб, Петро Калнишевський.
Serhii Shumylo,
Director of the International Institute of the Athonite Legacy
(Kyiv, Ukraine), institute@afon.org.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Ukrainian Center on Mount Athos: Black Whirlpool Skete and Its Relationship with the Cossacks
Abstract. The aim of the study. On the basis of the analysis of a wide range of archival sources and published materials, to investigate the foundation, development and decline of the Ukrainian spiritual and cultural center – skete «Black Whirlpool» (Mavros Viros) in the 18th - first half of the 19th century at the World Orthodox Monastic Center in Athos. to reveal its role in the life of Ukrainian monasticism in Athos and relations with Ukrainian Cossacks, Zaporizhzhya and Zadunay Sich, to identify the role of Ukrainian Cossack officers in the donor's support of the Ukrainian skete "Black Whirlpool" and krayinskoho monks on Mount Athos. The methodological foundations of the study are based on the principles of historicism, scientific objectivity and systematic, dialectical approach to historical phenomena. In accordance with the set goals and objectives, a set of general scientific, interdisciplinary and special research methods was used. The scientific novelty is that the article thoroughly investigates the process of foundation and activity of the Ukrainian skete "Black Whirlpool" on Mount Athos in the XVIII - the first half of the 19th century. Based on the analysis of archival sources and published materials, the little-studied aspects of the development and activity of this Ukrainian monastic unit in Athos, its connection with Ukrainian monasticism and the Cossacks in Ukraine, have been identified. It is emphasized that this Athos Cossack monastery is an important component of the history, spiritual culture, tradition and heritage of Ukrainian monasticism in Athos, a direct testimony to the close spiritual and cultural ties of Zaporizhzhya Sich with the center of Orthodox monasticism and isychasm in Athos. It is stated that this monument of the presence of the Cossacks at Athos has spiritual, cultural and scientific-historical value, needs further research and restoration.
Keywords: Black Whirlpool, Mavros Viros, Athos, Holy Mountain, Greece, Ukraine, Cossacks, Zaporizhzhya Sich, Skete, Monks, Gregory Golub, Petro Kalnyshevsky.
Research Interests:
В статье раскрывается значение духовной традиции странничества в исканиях и творчестве выдающегося украинского духовно-культурного деятеля, переводчика, писателя и старца преподобного Паисия Величковского (1722 – 1794). Отмечается, что... more
В статье раскрывается значение духовной традиции странничества в исканиях и творчестве выдающегося украинского духовно-культурного деятеля, переводчика, писателя и старца преподобного Паисия Величковского (1722 – 1794). Отмечается, что большая часть его сознательной жизни прошла в странствиях и скитаниях, что наложило серьезный отпечаток на его мировоззрение и наследие. В то же время эта особенность духовно-творческого пути подвижника остается недостаточно изученной. Хотя без понимания этой духовной традиции и ее влияния на подвижника сложно понять феномен Паисия Величковского.
Кроме того, рассматриваются связи Паисия Величковского с различными монастырями Левобережной и Правобережной Украины и Молдо-Валахии, и их подвижниками. Впервые на основе архивных источников устанавливается факт тесных отношений между П. Величковским и Анатолием Мелесем, который впоследствии на Афоне стал епископом и пытался на Запорожской Сечи создать автономную «казачью» епархию. Как установил автор, оказывается П. Величковский и А. Мелесь даже жили в одной келлии.
Ключевые слова: Паисий Величковский, Анатолий Мелесь, Афон, Святая Гора, Украина, Речь Посполитая, Российская империя, Молдова, Валахия, Киево-Печерская Лавра, Монашество, Странничество, Православие
The Wanderings of Paisius Velychkovsky in Ukraine and Moldova-Wallachia in the 1740s
Abstract
The article reveals the significance of the spiritual tradition of pilgrimage in the searches and works of the outstanding Ukrainian spiritual and cultural figure, translator, writer and elder Rev. Paisiy Velychkovsky (1722 - 1794). It is noted that most of his conscious life passed in wanderings and wanderings, which left a serious imprint on his worldview and heritage. At the same time, this feature of the spiritual and creative path of the ascetic remains insufficiently studied. Although, without understanding this spiritual tradition and its influence on the ascetic, it is difficult to understand the phenomenon of Paisius Velychkovsky.
In addition, the connections of Paisiy Velychkovsky with various monasteries of the Left-Bank and Right-Bank Ukraine and Moldavia-Wallachia, and their ascetics are examined. For the first time, on the basis of archival sources, the fact of close relations was established between P. Velychkovsky and Anatoly Meles, who later became bishop on Athos and tried to create an autonomous "Cossack" diocese in the Zaporizhzhya Sich. As the author established, it turns out that P. Velychkovsky and A. Meles even lived in the same cell.
Keywords: Paisy Velychkovsky, Anatoly Meles, Athos, Holy Mountain, Ukraine, Rzeczpospolita, The Russian Empire, Moldova, Wallachia, Kiev-Pechersk Lavra, Monasticism, The Wanderings, Orthodoxy
Кроме того, рассматриваются связи Паисия Величковского с различными монастырями Левобережной и Правобережной Украины и Молдо-Валахии, и их подвижниками. Впервые на основе архивных источников устанавливается факт тесных отношений между П. Величковским и Анатолием Мелесем, который впоследствии на Афоне стал епископом и пытался на Запорожской Сечи создать автономную «казачью» епархию. Как установил автор, оказывается П. Величковский и А. Мелесь даже жили в одной келлии.
Ключевые слова: Паисий Величковский, Анатолий Мелесь, Афон, Святая Гора, Украина, Речь Посполитая, Российская империя, Молдова, Валахия, Киево-Печерская Лавра, Монашество, Странничество, Православие
The Wanderings of Paisius Velychkovsky in Ukraine and Moldova-Wallachia in the 1740s
Abstract
The article reveals the significance of the spiritual tradition of pilgrimage in the searches and works of the outstanding Ukrainian spiritual and cultural figure, translator, writer and elder Rev. Paisiy Velychkovsky (1722 - 1794). It is noted that most of his conscious life passed in wanderings and wanderings, which left a serious imprint on his worldview and heritage. At the same time, this feature of the spiritual and creative path of the ascetic remains insufficiently studied. Although, without understanding this spiritual tradition and its influence on the ascetic, it is difficult to understand the phenomenon of Paisius Velychkovsky.
In addition, the connections of Paisiy Velychkovsky with various monasteries of the Left-Bank and Right-Bank Ukraine and Moldavia-Wallachia, and their ascetics are examined. For the first time, on the basis of archival sources, the fact of close relations was established between P. Velychkovsky and Anatoly Meles, who later became bishop on Athos and tried to create an autonomous "Cossack" diocese in the Zaporizhzhya Sich. As the author established, it turns out that P. Velychkovsky and A. Meles even lived in the same cell.
Keywords: Paisy Velychkovsky, Anatoly Meles, Athos, Holy Mountain, Ukraine, Rzeczpospolita, The Russian Empire, Moldova, Wallachia, Kiev-Pechersk Lavra, Monasticism, The Wanderings, Orthodoxy
Research Interests: Romanian History, History of Religion, Ukrainian Studies, Romanian Studies, Mount Athos Studies, and 15 moreUkraine (History), Orthodox Christianity, Ukrainian History, Eastern Orthodoxy, Patristics, Hagiography, Monastic and Cultural History of Athos and Thessaloniki, History and traditions of monasticism at mount Athos and Macedonia, Mount Athos and Romanian Princes, Mount Athos, Eastern Orthodox Christianity, History of Ukraine, Paisius Velichkovskij, Isihazam, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, Paisius Velichkovsky, and isihasm
Неизвестное письмо иеросхимонаха Антония (Булатовича) на имя императора Николая II как источник к истории скита «Черный Вир» и «имяславских споров» на Афоне Аннотация. В статье впервые подробно исследуется и вводится в научный оборот... more
Неизвестное письмо иеросхимонаха Антония (Булатовича) на имя императора Николая II как источник к истории скита «Черный Вир» и «имяславских споров» на Афоне
Аннотация. В статье впервые подробно исследуется и вводится в научный оборот письмо иеросхимонаха Антония (бывшего командира гусарского эскадрона А. К. Булатовича; 1870 – 1919) на имя императора Николая II. В качестве приложения к статье публикуется и сам текст письма, сохранившийся в архиве сербского Хиландарского монастыря на Афоне.
Этот документ является ценным источником как по истории афонского «казацкого» скита «Черный Вир», так и истории «имяславских споров» на Афоне и биографии самого иеросхимонаха Антония (Булатовича). Он восполняет ряд пробелов в биографии Булатовича за 1912 год, в частности относительно его попыток после возвращения из Эфиопии заполучить заброшенный бывший «казацкий» скит «Черный Вир» для переселения в него своих единомышленников-монахов – бывших «отставных военных» и «имяслацев».
В статье рассматриваются сведения и легенды о банковском вкладе и субсидиях, выделенных императрицей Елизаветой Петровной в 1740-е годы на банковские счета скита «Черный Вир», немалые проценты от которого за более чем 100 лет надеялся получить о. Антоний (Булатович). Кроме того, в статье рассматриваются попытки создания Булатовичем собственного монастыря в Эфиопии и причины конфликта с игуменом Андреевского скита, после которого он возглавил на Афоне радикально-оппозиционную партию «имяславцев».
Несмотря на то, что об Антонии Булатовиче написано довольно много, некоторые моменты его биографии до сих пор остаются недостаточно изученными. Поиск и изучение архивных документов помог бы выявить многие неизвестные или приукрашенные факты как биографии этого человека, так и истории «афонской смуты» начала ХХ века.
Ключевые слова: Антоний Булатович, Николай II, Афон, Святая Гора, Эфиопия, Андреевский скит, Черный Вир, Мавро Вир, Имяславие, Имябожие, Афонская смута
Шумило Сергей Викторович,
директор Международного института афонского наследия,
главный редактор научного альманаха «Афонское наследие»,
institute@afon.org.ua
ORCID: 0000-0001-7041-7766
Shumylo Sergey,
Director of the International Institute of the athonite legacy,
chief editor of the scholar's anthology " The Athonite Heritage",
Kyiv, Ukraine
institute@afon.org.ua
Unknown letter of Hieroschimonhon Anthony (Bulatovich) addressed to Emperor Nicholas II as a source for the history of the skete “Black Whirlpool ” and “name-glorifiers disputes” on Athos
S. SHUMYLO
Abstract: For the first time, the article thoroughly explores and introduces into scientific circulation the letter of hieromonk Anthony (former commander of the hussar squadron A.K. Bulatovich; 1870 - 1919) addressed to Emperor Nicholas II. The text of the letter itself, preserved in the archive of the Serbian Hilandar monastery on Mount Athos, is also published as an appendix to the article.
This document is a valuable source both on the history of the Athos “Cossack” skete “Black Whirlpool”, and the history of “name-glorifiers disputes” on Mount Athos and the biography of hieromonk Anthony (Bulatovich). He fills a number of gaps in Bulatovich’s biography for 1912, in particular regarding his attempts after returning from Ethiopia to get the abandoned former “Cossack” skete “Black Whirlpool” to resettle his like-minded monks - former “retired military men” and “name-glorifiers”.
The article discusses information and legends about the bank deposit and subsidies allocated by the Empress Elizaveta Petrovna in the 1740s to the bank accounts of the “Black Whirlpool” skete, which Antony (Bulatovich) hoped to get considerable interest from. In addition, the article discusses attempts by Bulatovich to create his own monastery in Ethiopia and the reasons for the conflict with the abbot of St. Andrew’s Skete, after which he led the radical opposition party “name-glorifiers” on Mount Athos.
Despite the fact that quite a lot has been written about Anthony Bulatovich, some aspects of his biography still remain insufficiently studied. A search and study of archival documents would help to reveal many unknown or embellished facts of both the biography of this person and the history of the "Athos trouble" of the early XX century.
Keywords: Anthony Bulatovich, Nicholas II, Athos, Holy Mountain, Ethiopia, St. Andrew’s Skete, Black Whirlpool, Mavroviros, Name-Glorifiers, Name of God, Athos Troubles
Аннотация. В статье впервые подробно исследуется и вводится в научный оборот письмо иеросхимонаха Антония (бывшего командира гусарского эскадрона А. К. Булатовича; 1870 – 1919) на имя императора Николая II. В качестве приложения к статье публикуется и сам текст письма, сохранившийся в архиве сербского Хиландарского монастыря на Афоне.
Этот документ является ценным источником как по истории афонского «казацкого» скита «Черный Вир», так и истории «имяславских споров» на Афоне и биографии самого иеросхимонаха Антония (Булатовича). Он восполняет ряд пробелов в биографии Булатовича за 1912 год, в частности относительно его попыток после возвращения из Эфиопии заполучить заброшенный бывший «казацкий» скит «Черный Вир» для переселения в него своих единомышленников-монахов – бывших «отставных военных» и «имяслацев».
В статье рассматриваются сведения и легенды о банковском вкладе и субсидиях, выделенных императрицей Елизаветой Петровной в 1740-е годы на банковские счета скита «Черный Вир», немалые проценты от которого за более чем 100 лет надеялся получить о. Антоний (Булатович). Кроме того, в статье рассматриваются попытки создания Булатовичем собственного монастыря в Эфиопии и причины конфликта с игуменом Андреевского скита, после которого он возглавил на Афоне радикально-оппозиционную партию «имяславцев».
Несмотря на то, что об Антонии Булатовиче написано довольно много, некоторые моменты его биографии до сих пор остаются недостаточно изученными. Поиск и изучение архивных документов помог бы выявить многие неизвестные или приукрашенные факты как биографии этого человека, так и истории «афонской смуты» начала ХХ века.
Ключевые слова: Антоний Булатович, Николай II, Афон, Святая Гора, Эфиопия, Андреевский скит, Черный Вир, Мавро Вир, Имяславие, Имябожие, Афонская смута
Шумило Сергей Викторович,
директор Международного института афонского наследия,
главный редактор научного альманаха «Афонское наследие»,
institute@afon.org.ua
ORCID: 0000-0001-7041-7766
Shumylo Sergey,
Director of the International Institute of the athonite legacy,
chief editor of the scholar's anthology " The Athonite Heritage",
Kyiv, Ukraine
institute@afon.org.ua
Unknown letter of Hieroschimonhon Anthony (Bulatovich) addressed to Emperor Nicholas II as a source for the history of the skete “Black Whirlpool ” and “name-glorifiers disputes” on Athos
S. SHUMYLO
Abstract: For the first time, the article thoroughly explores and introduces into scientific circulation the letter of hieromonk Anthony (former commander of the hussar squadron A.K. Bulatovich; 1870 - 1919) addressed to Emperor Nicholas II. The text of the letter itself, preserved in the archive of the Serbian Hilandar monastery on Mount Athos, is also published as an appendix to the article.
This document is a valuable source both on the history of the Athos “Cossack” skete “Black Whirlpool”, and the history of “name-glorifiers disputes” on Mount Athos and the biography of hieromonk Anthony (Bulatovich). He fills a number of gaps in Bulatovich’s biography for 1912, in particular regarding his attempts after returning from Ethiopia to get the abandoned former “Cossack” skete “Black Whirlpool” to resettle his like-minded monks - former “retired military men” and “name-glorifiers”.
The article discusses information and legends about the bank deposit and subsidies allocated by the Empress Elizaveta Petrovna in the 1740s to the bank accounts of the “Black Whirlpool” skete, which Antony (Bulatovich) hoped to get considerable interest from. In addition, the article discusses attempts by Bulatovich to create his own monastery in Ethiopia and the reasons for the conflict with the abbot of St. Andrew’s Skete, after which he led the radical opposition party “name-glorifiers” on Mount Athos.
Despite the fact that quite a lot has been written about Anthony Bulatovich, some aspects of his biography still remain insufficiently studied. A search and study of archival documents would help to reveal many unknown or embellished facts of both the biography of this person and the history of the "Athos trouble" of the early XX century.
Keywords: Anthony Bulatovich, Nicholas II, Athos, Holy Mountain, Ethiopia, St. Andrew’s Skete, Black Whirlpool, Mavroviros, Name-Glorifiers, Name of God, Athos Troubles
Research Interests:
Шумило С. В., Алфьоров О. А. Печатка «козацького» скиту «Чорний Вир» на Афоні (середина XVIII – початок ХІХ ст.) // Київські історичні студії (Kyiv Historical Studies). Науковий журнал Київського університету імені Бориса Грінченка. 2020,... more
Шумило С. В., Алфьоров О. А. Печатка «козацького» скиту «Чорний Вир» на Афоні (середина XVIII – початок ХІХ ст.) // Київські історичні студії (Kyiv Historical Studies). Науковий журнал Київського університету імені Бориса Грінченка. 2020, січень-лютий. № 1 (10). С. 6 – 11.
У статті досліджується та вперше запроваджується до наукового обігу печатка «козацького» скиту на Афоні «Чорний Вир» («Мавро Вир») XVIII – початку XIX ст. Її зображення було віднайдене в українських та іноземних архівах серед трьох документів скиту за 1758, 1766 та 1802 рр. У додатках вперше публікуються два документи скиту цієї доби. На основі аналізу архівних джерел виявлено маловідомі факти, зокрема щодо статусу «Чорного Виру» як самоврядного скита на Афоні. Встановлено, що печатка «Чорного Виру» має не тільки історичну цінність, але й являє собою зразок українського печаткового мистецтва та має також художню цінність. Ця печатка є важливим підтвердженням і атрибутом офіційного статусу обителі. Цей статус самоврядного скита і національний склад його насельників зазначені на самій печатці, що вже саме по собі є вагомим історичним свідченням.
У статті актуалізоване питання історії скиту «Чорний Вир» на Афоні та підтверджена причетність до його заснування представників українського козацтва. Дослідження вносить наукову новизну в контексті вивчення історичних та духовно-культурних зв’язків України та Афону у XVIII столітті.
Ключові слова: Чорний Вир, Мавро Вир, Скит Різдва Богородиці, «козацький скит», Афон, Свята Гора, Печатка
Сергій Шумило
ORCID iD 0000-0001-7041-7766
Олександр Алфьоров
ORCID iD 0000-0003-4896-2762
The article examines and first introduces into scientific circulation the seal of the “Cossack” skete on Mount Athos “Black Whirlpool” (“Mavro Vir”) of the 18th – early 19th centuries. Her image was found in Ukrainian and foreign archives among three skete documents for 1758, 1766 and 1802. For the first time, two skete documents from this era are published in applications. Based on the analysis of archival sources, little-known facts are revealed, in particular regarding the status of the Black Whirlpool as a self-governing skete on Mount Athos. It has been established that the seal of the Black Whirlpool has not only historical value, but also represents an example of Ukrainian printing art and also has artistic value. This seal is an important confirmation and attribute of the official status of the monastery. This status of a self-governing skete and the national composition of its inhabitants are indicated on the seal itself, which in itself is a significant historical evidence.
The article actualizes the issue of the history of skete “Black Whirlpool” on Mount Athos and confirms the involvement of representatives of the Ukrainian Cossacks in its founding. The study introduces scientific novelty in the context of studying the historical, spiritual and cultural ties between Ukraine and Athos in the 18th century.
Keywords: Black Whirlpool, Mavro Vir, Nativity of the Virgin Mary Skete, Cossack skete, Athos, Holy Mountain, Seal
Sergiy Shumylo,
Oleksandr Alfyorov
ДЖЕРЕЛА
1. АБЗМА. (Архів Болгарського Зографського монастиря на Афоні). История за Скито Чернъ Виръ. Препис от писмото на Браницкия епископ Неофит до архимандрита Григория, игумен на Свещената Зографска обител. Рукопис. Арк. 1–62.
2. Алфьоров О. Роль козацько-старшинського роду Голубів в історії України другої половина XVI – кінця XVIII ст. : дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. Київ, 2012. 233 с.
3. ДАЧО. (Державний архів Чернігівської області) Ф. 679. Оп. 1. Спр. 762. Арк. 1–9.
4. РДІА. (Російський державний історичний архів) Ф. 796. Оп. 83. Спр. 870. Арк. 1–4.
5. ЦДІАУК. (Центральний історичний архів України, м. Київ) 127. Оп. 162. Спр. 35. Арк. 1–12.
6. Чернухін Є. Печатки й штампи монастирів, скитів і келій на горі Афон за документами XVIII-ХІХ ст. з фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць.: зб. наук. пр. / відп. ред. Г.В. Боряк, упор. О.А. Алфьоров. К., 2019. Вип. 29-30. С. 88–100.
7. Шумило С. «Духовное Запорожье» на Афоне. Малоизвестный казачий скит «Черный Выр» на Святой Горе. К.: Издательский отдел УПЦ, Международный институт афонского наследия в Украине (МИАНУ), 2015. 120 с.
8. Шумило С. Афонский скит «Черный Выр» и попытки воссоздания нового Русика в XVIII в. на Святой Горе. Афон и славянский мир: Материалы межд. науч. конф., посв. 1000-летию присутствия русских монахов на Святой Горе. Киев, 21–23 мая 2015 г. Свято-Пантелеимонов монастырь на Афоне, 2016. С. 214–246.
9. Шумило С. Козацький скит «Чорний Вир» на Афоні у XVIII ст. за маловідомими архівними джерелами. Церква – Наука – Суспільство: питання взаємодії. Матеріали 15-ї міжнар. наук. конф., 29 трав.–3 чер. 2017 р. Київ, 2017. С. 69–77.
10. Aρχείο Πρωτάτου. Eπιτομές μεταβυζαντινών εγγράφων [Αθωνικά Σύμμεικτα 2] / ed. X. Γάσπαρης. Aθήνα, 1991. 320 ς.
11. Tchentsova V. A Corpus of Post-Byzantine Seals: Research cataloguing project. Byzantine and Rus’ Seals: матер. міжнар. колоквіуму Русько-Візантійської Сиґіллографії, 13-16 вер. 2013 р. Київ, 2015. С. 263–279.
12. Σμυρνάκης Γ. Τὸ Άγιο Όρος. Aθήνα, 1903. 650 ς.
REFERENCES
1. ABZMA (Arkhív Bolgars'kogo Zografs'kogo monastirya na Afoní) – ABZMA (Archives of the Bulgarian Zograf Monastery at Athos). Istoriya za Skito Cherni Vir. Prepis ot pismoto na Branitskiya yepiskop Neofit do arkhimandrita Grigoriya, igumen na Sveshchenata Zografska obitel. Rukopis.
2. DACHO. (Derzhavnyy arkhiv Chernihivsʹkoyi oblasti) – SAChR (State archive of Chernihiv region). F. 679. Op. 1. Spr. 762.
3. RDIA. (Rosiysʹkyy derzhavnyy istorychnyy arkhiv) – RSHA (Russian State Historical Archive). F. 796. Op. 83. Spr. 870.
4. TsDIAK Ukrainy (Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Kyiv) – CSHAK of Ukraine (Central State Historical Archives of Ukraine in the city of Kyiv). F. 127. Op. 162. Spr. 35.
5. Alfʹorov, O. (2012). Rolʹ kozatsʹko-starshynsʹkoho rodu Holubiv v istoriyi Ukrayiny druhoyi polovyny XVI – kintsya XVIII st. [The role of the Cossack-elders kind of Pigeons in the history of Ukraine of the second half of the 16th - the end. 18th]. Dysertatsiya kand. ist. nauk. Kyiv: Natsionalʹnyy pedahohichnyy universytet imeni M.P. Drahomanova, 233 p. [in Ukrainian].
6. Archeío Protátou. Epitomés metabyzantinon engráphon Protatos [Archive. Abstracts of post-Byzantine documents] (1991). Athoniká Sýmmeikta, 2. Ed. X. Gásparēs. Athena, 320 s̱. [in Greece].
7. Chernukhin, E. (2019). Pechatky y shtampy monastyriv, skytiv i keliy na hori Afon za dokumentamy XVIII-XIX st. z fondiv Instytutu rukopysu Natsionalʹnoyi biblioteky Ukrayiny im. V.I. Vernadsʹkoho [Seals and stamps of monasteries, monasteries and cells on Mount Athos according to documents of the XVIII-XIX centuries. from the holdings of the Institute of Manuscripts of the National Library of Ukraine V. Vernadsky]. Spetsialʹni istorychni dystsypliny: pytannya teoriyi ta metodyky. Zbirka naukovykh pratsʹ.: zb. nauk. pr. / vidp. red. H.V. Boryak, upor. O.A. Alfʹorov. Kyiv, Vyp. 29-30, 88–100 [in Ukrainian].
8. Smyrnákēs, G. (1903). Tò Hágion Óros [Mount Athos]. Athena, 650 p. [in Greece].
9. Shumylo, S. V. (2015). «Dukhovnoye Zaporozh'ye» na Afone. Maloizvestnyy kazachiy skit «Chernyy Vyr» na Svyatoy Gore ["Spiritual Zaporozhye" on Athos. Little-known Cossack skete "Black Whirlpool" on the Holy Mountain]. Kyiv, 120 p. [in Ukrainian].
10. Shumylo, S. V. (2016). Afonskiy skit «Chernyy Vyr» i popytki vossozdaniya novogo Rusika v XVIII v. na Svyatoy Gore [Athos skete "Black Whirlpool" and attempts to recreate the new Rusik in the XVIII century. on the Holy Mountain]. Afon i slavyanskiy mir. Sb. 3. Materialy mezhdunar. nauch. konf., posv. 1000-letiyu prisutstviya russkikh monakhov na Svyatoy Gore. Kiyev, 21–23 maya 2015 g. Athos: Svyato-Panteleimonov monastyr' na Afone, 214–246 [in Greece].
11. Shumylo, S. V. (2017). Kozats'kiy skit «Chorniy Vir» na Afoní u XVIII st. za malovídomimi arkhívnimi dzherelami [Cossack skete "Black Whirlpool" on Athos in the XVIII century. by little known archival sources]. Tserkva – Nauka – Suspíl'stvo: pitannya vzaêmodíí̈. Materíali 15-í̈ mízhnarodnoí̈ naukovoí̈ konferentsíí̈ (29 travnya – 3 chervnya 2017 r.). Kyiv: Natsíonal'niy Kiêvo-Pechers'kiy ístoriko-kul'turniy zapovídnik, 69–77 [in Ukrainian].
12. Tchentsova, V. A (2015). Corpus of Post-Byzantine Seals: Research cataloguing project. Byzantine and Rusʺ Seals: mater. mizhnar. kolokviumu Rusʹko-Vizantiysʹkoyi Sygillohrafiyi, 13-16 ver. 2013 r., 263–279. Kyiv [in Ukrainian].
У статті досліджується та вперше запроваджується до наукового обігу печатка «козацького» скиту на Афоні «Чорний Вир» («Мавро Вир») XVIII – початку XIX ст. Її зображення було віднайдене в українських та іноземних архівах серед трьох документів скиту за 1758, 1766 та 1802 рр. У додатках вперше публікуються два документи скиту цієї доби. На основі аналізу архівних джерел виявлено маловідомі факти, зокрема щодо статусу «Чорного Виру» як самоврядного скита на Афоні. Встановлено, що печатка «Чорного Виру» має не тільки історичну цінність, але й являє собою зразок українського печаткового мистецтва та має також художню цінність. Ця печатка є важливим підтвердженням і атрибутом офіційного статусу обителі. Цей статус самоврядного скита і національний склад його насельників зазначені на самій печатці, що вже саме по собі є вагомим історичним свідченням.
У статті актуалізоване питання історії скиту «Чорний Вир» на Афоні та підтверджена причетність до його заснування представників українського козацтва. Дослідження вносить наукову новизну в контексті вивчення історичних та духовно-культурних зв’язків України та Афону у XVIII столітті.
Ключові слова: Чорний Вир, Мавро Вир, Скит Різдва Богородиці, «козацький скит», Афон, Свята Гора, Печатка
Сергій Шумило
ORCID iD 0000-0001-7041-7766
Олександр Алфьоров
ORCID iD 0000-0003-4896-2762
The article examines and first introduces into scientific circulation the seal of the “Cossack” skete on Mount Athos “Black Whirlpool” (“Mavro Vir”) of the 18th – early 19th centuries. Her image was found in Ukrainian and foreign archives among three skete documents for 1758, 1766 and 1802. For the first time, two skete documents from this era are published in applications. Based on the analysis of archival sources, little-known facts are revealed, in particular regarding the status of the Black Whirlpool as a self-governing skete on Mount Athos. It has been established that the seal of the Black Whirlpool has not only historical value, but also represents an example of Ukrainian printing art and also has artistic value. This seal is an important confirmation and attribute of the official status of the monastery. This status of a self-governing skete and the national composition of its inhabitants are indicated on the seal itself, which in itself is a significant historical evidence.
The article actualizes the issue of the history of skete “Black Whirlpool” on Mount Athos and confirms the involvement of representatives of the Ukrainian Cossacks in its founding. The study introduces scientific novelty in the context of studying the historical, spiritual and cultural ties between Ukraine and Athos in the 18th century.
Keywords: Black Whirlpool, Mavro Vir, Nativity of the Virgin Mary Skete, Cossack skete, Athos, Holy Mountain, Seal
Sergiy Shumylo,
Oleksandr Alfyorov
ДЖЕРЕЛА
1. АБЗМА. (Архів Болгарського Зографського монастиря на Афоні). История за Скито Чернъ Виръ. Препис от писмото на Браницкия епископ Неофит до архимандрита Григория, игумен на Свещената Зографска обител. Рукопис. Арк. 1–62.
2. Алфьоров О. Роль козацько-старшинського роду Голубів в історії України другої половина XVI – кінця XVIII ст. : дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. Київ, 2012. 233 с.
3. ДАЧО. (Державний архів Чернігівської області) Ф. 679. Оп. 1. Спр. 762. Арк. 1–9.
4. РДІА. (Російський державний історичний архів) Ф. 796. Оп. 83. Спр. 870. Арк. 1–4.
5. ЦДІАУК. (Центральний історичний архів України, м. Київ) 127. Оп. 162. Спр. 35. Арк. 1–12.
6. Чернухін Є. Печатки й штампи монастирів, скитів і келій на горі Афон за документами XVIII-ХІХ ст. з фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць.: зб. наук. пр. / відп. ред. Г.В. Боряк, упор. О.А. Алфьоров. К., 2019. Вип. 29-30. С. 88–100.
7. Шумило С. «Духовное Запорожье» на Афоне. Малоизвестный казачий скит «Черный Выр» на Святой Горе. К.: Издательский отдел УПЦ, Международный институт афонского наследия в Украине (МИАНУ), 2015. 120 с.
8. Шумило С. Афонский скит «Черный Выр» и попытки воссоздания нового Русика в XVIII в. на Святой Горе. Афон и славянский мир: Материалы межд. науч. конф., посв. 1000-летию присутствия русских монахов на Святой Горе. Киев, 21–23 мая 2015 г. Свято-Пантелеимонов монастырь на Афоне, 2016. С. 214–246.
9. Шумило С. Козацький скит «Чорний Вир» на Афоні у XVIII ст. за маловідомими архівними джерелами. Церква – Наука – Суспільство: питання взаємодії. Матеріали 15-ї міжнар. наук. конф., 29 трав.–3 чер. 2017 р. Київ, 2017. С. 69–77.
10. Aρχείο Πρωτάτου. Eπιτομές μεταβυζαντινών εγγράφων [Αθωνικά Σύμμεικτα 2] / ed. X. Γάσπαρης. Aθήνα, 1991. 320 ς.
11. Tchentsova V. A Corpus of Post-Byzantine Seals: Research cataloguing project. Byzantine and Rus’ Seals: матер. міжнар. колоквіуму Русько-Візантійської Сиґіллографії, 13-16 вер. 2013 р. Київ, 2015. С. 263–279.
12. Σμυρνάκης Γ. Τὸ Άγιο Όρος. Aθήνα, 1903. 650 ς.
REFERENCES
1. ABZMA (Arkhív Bolgars'kogo Zografs'kogo monastirya na Afoní) – ABZMA (Archives of the Bulgarian Zograf Monastery at Athos). Istoriya za Skito Cherni Vir. Prepis ot pismoto na Branitskiya yepiskop Neofit do arkhimandrita Grigoriya, igumen na Sveshchenata Zografska obitel. Rukopis.
2. DACHO. (Derzhavnyy arkhiv Chernihivsʹkoyi oblasti) – SAChR (State archive of Chernihiv region). F. 679. Op. 1. Spr. 762.
3. RDIA. (Rosiysʹkyy derzhavnyy istorychnyy arkhiv) – RSHA (Russian State Historical Archive). F. 796. Op. 83. Spr. 870.
4. TsDIAK Ukrainy (Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Kyiv) – CSHAK of Ukraine (Central State Historical Archives of Ukraine in the city of Kyiv). F. 127. Op. 162. Spr. 35.
5. Alfʹorov, O. (2012). Rolʹ kozatsʹko-starshynsʹkoho rodu Holubiv v istoriyi Ukrayiny druhoyi polovyny XVI – kintsya XVIII st. [The role of the Cossack-elders kind of Pigeons in the history of Ukraine of the second half of the 16th - the end. 18th]. Dysertatsiya kand. ist. nauk. Kyiv: Natsionalʹnyy pedahohichnyy universytet imeni M.P. Drahomanova, 233 p. [in Ukrainian].
6. Archeío Protátou. Epitomés metabyzantinon engráphon Protatos [Archive. Abstracts of post-Byzantine documents] (1991). Athoniká Sýmmeikta, 2. Ed. X. Gásparēs. Athena, 320 s̱. [in Greece].
7. Chernukhin, E. (2019). Pechatky y shtampy monastyriv, skytiv i keliy na hori Afon za dokumentamy XVIII-XIX st. z fondiv Instytutu rukopysu Natsionalʹnoyi biblioteky Ukrayiny im. V.I. Vernadsʹkoho [Seals and stamps of monasteries, monasteries and cells on Mount Athos according to documents of the XVIII-XIX centuries. from the holdings of the Institute of Manuscripts of the National Library of Ukraine V. Vernadsky]. Spetsialʹni istorychni dystsypliny: pytannya teoriyi ta metodyky. Zbirka naukovykh pratsʹ.: zb. nauk. pr. / vidp. red. H.V. Boryak, upor. O.A. Alfʹorov. Kyiv, Vyp. 29-30, 88–100 [in Ukrainian].
8. Smyrnákēs, G. (1903). Tò Hágion Óros [Mount Athos]. Athena, 650 p. [in Greece].
9. Shumylo, S. V. (2015). «Dukhovnoye Zaporozh'ye» na Afone. Maloizvestnyy kazachiy skit «Chernyy Vyr» na Svyatoy Gore ["Spiritual Zaporozhye" on Athos. Little-known Cossack skete "Black Whirlpool" on the Holy Mountain]. Kyiv, 120 p. [in Ukrainian].
10. Shumylo, S. V. (2016). Afonskiy skit «Chernyy Vyr» i popytki vossozdaniya novogo Rusika v XVIII v. na Svyatoy Gore [Athos skete "Black Whirlpool" and attempts to recreate the new Rusik in the XVIII century. on the Holy Mountain]. Afon i slavyanskiy mir. Sb. 3. Materialy mezhdunar. nauch. konf., posv. 1000-letiyu prisutstviya russkikh monakhov na Svyatoy Gore. Kiyev, 21–23 maya 2015 g. Athos: Svyato-Panteleimonov monastyr' na Afone, 214–246 [in Greece].
11. Shumylo, S. V. (2017). Kozats'kiy skit «Chorniy Vir» na Afoní u XVIII st. za malovídomimi arkhívnimi dzherelami [Cossack skete "Black Whirlpool" on Athos in the XVIII century. by little known archival sources]. Tserkva – Nauka – Suspíl'stvo: pitannya vzaêmodíí̈. Materíali 15-í̈ mízhnarodnoí̈ naukovoí̈ konferentsíí̈ (29 travnya – 3 chervnya 2017 r.). Kyiv: Natsíonal'niy Kiêvo-Pechers'kiy ístoriko-kul'turniy zapovídnik, 69–77 [in Ukrainian].
12. Tchentsova, V. A (2015). Corpus of Post-Byzantine Seals: Research cataloguing project. Byzantine and Rusʺ Seals: mater. mizhnar. kolokviumu Rusʹko-Vizantiysʹkoyi Sygillohrafiyi, 13-16 ver. 2013 r., 263–279. Kyiv [in Ukrainian].
Research Interests:
THE INFLUENCE OF THE HESYCHAST DOCTRINE OF GREGORY PALAMAS ON THE HERITAGE OF THE UKRAINIAN-ATHONIAN POLEMICST AND SAINT JOHN OF VISHENSKYI Serhii Viktorovich SHUMYLO, director of The International Institute of the Athonite Legacy,... more
THE INFLUENCE OF THE HESYCHAST DOCTRINE OF GREGORY PALAMAS ON THE HERITAGE OF THE UKRAINIAN-ATHONIAN POLEMICST AND SAINT JOHN OF VISHENSKYI
Serhii Viktorovich SHUMYLO, director of The International Institute of the Athonite Legacy, editor in chief of the scientific anthology «The Athonite Heritage», Kyiv, Ukraine, e-mail: institute@afon.org.ua
Abstract
The article examines the spiritual and literary heritage of the Ukrainian St. John of Vishensky (1550s - 1620s) and the influence of the Athos hesychasm teachings of St. Gregory Palamas on it. The author compares the works of Gregory Palamas and the works of John Vishensky and concludes that the Athos heritage of Gregory Palamas had a serious impact on the views and worldview of John Vishensky. In particular, after analyzing the works of the two saints, the author comes to the conclusion that the legacy of the elder John Vyshensky cannot be understood and interpreted in isolation from the teachings of St. Gregory Palamas and outside the Athos hesychast-patristic heritage, on which all his views were based. According to the author, the works of John Vishensky are an important component of both Ukrainian literature and the world Orthodox heritage.
Keywords: John of Vishensky, Gregory Palamas, Hesychasm, Athos, Holy Mountain, Monasticism, Eldership, Holy Fathers, Orthodoxy, Ukraine
ВЛИЯНИЕ УЧЕНИЯ СВТ. ГРИГОРИЯ ПАЛАМЫ
НА НАСЛЕДИЕ УКРАИНСКО-АФОНСКОГО ПОЛЕМИСТА И СТАРЦА ИОАННА ВИШЕНСКОГО
Шумило Сергей Викторович,
директор Международного института афонского наследия,
главный редактор научного альманаха «Афонское наследие», г. Киев, Украина
E-mail: institute@afon.org.ua
Аннотация
В статье рассматривается духовно-литературное наследие украинского старца Иоанна Вишенского (1550–1620-е гг.) и влияние на него афонского учения исихазма св. Григория Паламы. Автор сравнивает произведения Григория Паламы и произведения Иоанна Вишенского и приходит к выводу, что афонское наследие Григория Паламы оказало серьезное влияние на взгляды и мировоззрение Иоанна Вишенского. В частности, проанализировав труды двух святых, автор приходит к выводу, что наследие старца Иоанна Вишенского не может быть понято и истолковано в отрыве от учения святого Григория Паламы и вне афонского исихастско-святоотеческого наследия, на котором основывались все его взгляды. По мнению автора, произведения Иоанна Вишенского являются важной составляющей как украинской литературы, так и мирового православного наследия.
Ключевые слова: Иоанн Вишенский, Григорий Палама, Исихазм, Афон, Святая Гора, Монашество, Старчество, Святые Отцы, Православие, Украина
SUMMARY
The article is devoted to the spiritual and literary heritage of the Monk John of Vishensky (1550s - 1620s), who was one of the prominent Athos devotees who played an important role in the revival of Orthodoxy in Ukraine in the 17th century. Several generations of Ukrainian writers, church-cultural and political figures were brought up on the works of John Vyshensky. Having undergone a “new birth” and repeated reprints in the 19th – 20th centuries, his messages even in Soviet times were placed in school textbooks and reader books on Ukrainian literature. Thanks to this, in Soviet Ukraine, despite the then prevailing ideology of godlessness, schoolchildren could learn about faith in God, about Athos and his traditions.
At the same time, the legacy of Elder John of Vishensky cannot be understood and interpreted in isolation from the teachings of St. Gregory Palamas and outside the Athos-Hesychast-patristic heritage, on which all his views were based.
The works and legacy of Elder John are an invaluable spiritual and literary treasury. Undeservedly forgotten today, it is an important component of both Ukrainian culture and world Orthodox civilization. Nowadays, this heritage is gaining new relevance and requires deeper study and rebirth.
Serhii Viktorovich SHUMYLO, director of The International Institute of the Athonite Legacy, editor in chief of the scientific anthology «The Athonite Heritage», Kyiv, Ukraine, e-mail: institute@afon.org.ua
Abstract
The article examines the spiritual and literary heritage of the Ukrainian St. John of Vishensky (1550s - 1620s) and the influence of the Athos hesychasm teachings of St. Gregory Palamas on it. The author compares the works of Gregory Palamas and the works of John Vishensky and concludes that the Athos heritage of Gregory Palamas had a serious impact on the views and worldview of John Vishensky. In particular, after analyzing the works of the two saints, the author comes to the conclusion that the legacy of the elder John Vyshensky cannot be understood and interpreted in isolation from the teachings of St. Gregory Palamas and outside the Athos hesychast-patristic heritage, on which all his views were based. According to the author, the works of John Vishensky are an important component of both Ukrainian literature and the world Orthodox heritage.
Keywords: John of Vishensky, Gregory Palamas, Hesychasm, Athos, Holy Mountain, Monasticism, Eldership, Holy Fathers, Orthodoxy, Ukraine
ВЛИЯНИЕ УЧЕНИЯ СВТ. ГРИГОРИЯ ПАЛАМЫ
НА НАСЛЕДИЕ УКРАИНСКО-АФОНСКОГО ПОЛЕМИСТА И СТАРЦА ИОАННА ВИШЕНСКОГО
Шумило Сергей Викторович,
директор Международного института афонского наследия,
главный редактор научного альманаха «Афонское наследие», г. Киев, Украина
E-mail: institute@afon.org.ua
Аннотация
В статье рассматривается духовно-литературное наследие украинского старца Иоанна Вишенского (1550–1620-е гг.) и влияние на него афонского учения исихазма св. Григория Паламы. Автор сравнивает произведения Григория Паламы и произведения Иоанна Вишенского и приходит к выводу, что афонское наследие Григория Паламы оказало серьезное влияние на взгляды и мировоззрение Иоанна Вишенского. В частности, проанализировав труды двух святых, автор приходит к выводу, что наследие старца Иоанна Вишенского не может быть понято и истолковано в отрыве от учения святого Григория Паламы и вне афонского исихастско-святоотеческого наследия, на котором основывались все его взгляды. По мнению автора, произведения Иоанна Вишенского являются важной составляющей как украинской литературы, так и мирового православного наследия.
Ключевые слова: Иоанн Вишенский, Григорий Палама, Исихазм, Афон, Святая Гора, Монашество, Старчество, Святые Отцы, Православие, Украина
SUMMARY
The article is devoted to the spiritual and literary heritage of the Monk John of Vishensky (1550s - 1620s), who was one of the prominent Athos devotees who played an important role in the revival of Orthodoxy in Ukraine in the 17th century. Several generations of Ukrainian writers, church-cultural and political figures were brought up on the works of John Vyshensky. Having undergone a “new birth” and repeated reprints in the 19th – 20th centuries, his messages even in Soviet times were placed in school textbooks and reader books on Ukrainian literature. Thanks to this, in Soviet Ukraine, despite the then prevailing ideology of godlessness, schoolchildren could learn about faith in God, about Athos and his traditions.
At the same time, the legacy of Elder John of Vishensky cannot be understood and interpreted in isolation from the teachings of St. Gregory Palamas and outside the Athos-Hesychast-patristic heritage, on which all his views were based.
The works and legacy of Elder John are an invaluable spiritual and literary treasury. Undeservedly forgotten today, it is an important component of both Ukrainian culture and world Orthodox civilization. Nowadays, this heritage is gaining new relevance and requires deeper study and rebirth.
Research Interests:
Шумило С. В. Бунчуковий товариш Ніжинського полку Григорій Голуб та заснування ним скиту «Чорний Вир» на Афоні // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2020, березень-квітень. № 2 (152). C. 60 – 80. Мета статті –... more
Шумило С. В. Бунчуковий товариш Ніжинського полку Григорій Голуб та заснування ним скиту «Чорний Вир» на Афоні // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2020, березень-квітень. № 2 (152). C. 60 – 80.
Мета статті – дослідження родоводу та біографії бунчукового товариша Ніжинського полку Григорія Голуба та заснування ним в 1740-і роки чернечого скиту «Чорний Вир» («Мавро Вир») на Афоні, розкрити роль української козацької старшині у ктиторській підтримці афонського скиту «Чорний Вир» на Святій Горі. Методологія роботи ґрунтуються на принципах історизму, представлена відповідно до антропологічного та діалектичному підходу до історичних явищ. Наукова новизна. Вперше детально проаналізовано походження Григорія Голуба з українського козацько-старшинського роду та заснування ним на Афоні чернечого скиту «Чорний Вир», на основі аналізу архівних джерел виявлено маловідомі факти і документи, зокрема щодо діяльності цього українського чернечого осередку на Афоні. Актуалізовано питання генеалогічних зв’язків між ним та гетьманом Оліфером Голубом. Висновки. Докладно досліджено родовід Григорія Голуба та його зв’язки з Чернігівщиною. Встановлено, що Григорій Голуб та його родина є яскравими представниками української козацької старшини кінця XVII–XVIII ст. Автор на основі архівних джерел та свідчень встановлює приблизну дату і місце народження Григорія Голуба, час залишення ним військової служби і прийняття чернецтва, заснування ним на Афоні скиту «Чорний Вир» та приблизний час його смерті у віці не менше 80 років. Також автор аналізує різні документи, свідчення та гіпотези про заснування та будівництво на Афоні скиту «Чорний Вир» і встановлює причетність до цього представників українського козацтва та, зокрема, Григорія Голуба. Також спростовуються упереджені твердження про те, що розбудова скиту «Чорний Вир» здійснювалась начебто не українськими ченцями та доводяться тісні зв’язки українського чернецтва та козацтва з цим осередком духовності у світовому центрі православного чернецтва на Афоні.
Ключові слова: Григорій Голуб, Петро Калнишевський, Ніфонт Ніколов, Вилчо Баанов, Єлизавета ІІ, Чорний Вир, Мавро Вир, Зограф, Афон, Свята Гора, Греція, Україна, Козацтво, Скит, Чернецтво.
Shumylo Serhii V. – Editor-in-Chief of the scientific anthology «The Athonite Heritage», Director of The International Institute of the Athonite Legacy. E-mail: institute@afon.org.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Gregory Golub: comrade-bunchuk Nezhinsky regiment and the founding of the skete "Black Whirlpool" on Mount Athos
Abstract. The aim of the study. The purpose of the article is to study the pedigree and biography of comrade-bunchuk Nezhinsky regiment Gregory Golub and the establishment of the monastic skete "Black Whirlpool" ("Mavro Vir") on Mount Athos in the 1740s. To reveal the role of the Ukrainian Cossacks in the donor support of the Athos skete "Black Whirlpool" on the Holy Mountain. The methodology of work is based on the principles of historicism, presented in accordance with the anthropological and dialectical approach to historical phenomena. Scientific novelty. For the first time, the origin of Grigory Golub from the Ukrainian Cossack-elders family and the establishment of the Black Whirlpool by him on Mount Athos were carefully analyzed. Based on the analysis of archival sources, little-known facts and documents are revealed, in particular about the activities of this Ukrainian monastic monastery on Mount Athos. The issue of genealogical relations between Grigory Golub and Hetman Olifer Golub has been actualized. Conclusions. The genealogy of Grigory Golub and its relationship with the Chernihiv region are studied in detail. It was established that Grigory Golub and his family are outstanding representatives of the Ukrainian Cossack foreman of the late XVII - XVIII centuries. Based on archival sources and evidence, the author establishes the approximate date and place of birth of Grigory Golub, the time of his departure from military service and his adoption of monasticism, institution on Mount Athos skete "Black Whirlpool", the approximate time of his death at the age of about 80 years. The author also analyzes various documents, reviews and hypotheses about the foundation and construction of the Black-Vyrsky monastery on Mount Athos and establishes the fact of participation in this of representatives of the Ukrainian Cossacks and, in particular, Grigory Golub. He also refutes the biased allegations that the construction of the Black Whirlpool skete was not carried out by Ukrainian monks and proved the close ties of Ukrainian monasticism and Cossacks with this center of spirituality in the world center of Orthodox monasticism.
Keywords: Grigory Golub, Petro Kalnyshevsky, Nifont Nikolov, Vilcho Baanov, Elizabeth II, Black Whirlpool, Mavro Wir, Zograf, Athos, Holy Mountain, Greece, Ukraine, Cossacks, Scete, Monks.
Мета статті – дослідження родоводу та біографії бунчукового товариша Ніжинського полку Григорія Голуба та заснування ним в 1740-і роки чернечого скиту «Чорний Вир» («Мавро Вир») на Афоні, розкрити роль української козацької старшині у ктиторській підтримці афонського скиту «Чорний Вир» на Святій Горі. Методологія роботи ґрунтуються на принципах історизму, представлена відповідно до антропологічного та діалектичному підходу до історичних явищ. Наукова новизна. Вперше детально проаналізовано походження Григорія Голуба з українського козацько-старшинського роду та заснування ним на Афоні чернечого скиту «Чорний Вир», на основі аналізу архівних джерел виявлено маловідомі факти і документи, зокрема щодо діяльності цього українського чернечого осередку на Афоні. Актуалізовано питання генеалогічних зв’язків між ним та гетьманом Оліфером Голубом. Висновки. Докладно досліджено родовід Григорія Голуба та його зв’язки з Чернігівщиною. Встановлено, що Григорій Голуб та його родина є яскравими представниками української козацької старшини кінця XVII–XVIII ст. Автор на основі архівних джерел та свідчень встановлює приблизну дату і місце народження Григорія Голуба, час залишення ним військової служби і прийняття чернецтва, заснування ним на Афоні скиту «Чорний Вир» та приблизний час його смерті у віці не менше 80 років. Також автор аналізує різні документи, свідчення та гіпотези про заснування та будівництво на Афоні скиту «Чорний Вир» і встановлює причетність до цього представників українського козацтва та, зокрема, Григорія Голуба. Також спростовуються упереджені твердження про те, що розбудова скиту «Чорний Вир» здійснювалась начебто не українськими ченцями та доводяться тісні зв’язки українського чернецтва та козацтва з цим осередком духовності у світовому центрі православного чернецтва на Афоні.
Ключові слова: Григорій Голуб, Петро Калнишевський, Ніфонт Ніколов, Вилчо Баанов, Єлизавета ІІ, Чорний Вир, Мавро Вир, Зограф, Афон, Свята Гора, Греція, Україна, Козацтво, Скит, Чернецтво.
Shumylo Serhii V. – Editor-in-Chief of the scientific anthology «The Athonite Heritage», Director of The International Institute of the Athonite Legacy. E-mail: institute@afon.org.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7041-7766
Gregory Golub: comrade-bunchuk Nezhinsky regiment and the founding of the skete "Black Whirlpool" on Mount Athos
Abstract. The aim of the study. The purpose of the article is to study the pedigree and biography of comrade-bunchuk Nezhinsky regiment Gregory Golub and the establishment of the monastic skete "Black Whirlpool" ("Mavro Vir") on Mount Athos in the 1740s. To reveal the role of the Ukrainian Cossacks in the donor support of the Athos skete "Black Whirlpool" on the Holy Mountain. The methodology of work is based on the principles of historicism, presented in accordance with the anthropological and dialectical approach to historical phenomena. Scientific novelty. For the first time, the origin of Grigory Golub from the Ukrainian Cossack-elders family and the establishment of the Black Whirlpool by him on Mount Athos were carefully analyzed. Based on the analysis of archival sources, little-known facts and documents are revealed, in particular about the activities of this Ukrainian monastic monastery on Mount Athos. The issue of genealogical relations between Grigory Golub and Hetman Olifer Golub has been actualized. Conclusions. The genealogy of Grigory Golub and its relationship with the Chernihiv region are studied in detail. It was established that Grigory Golub and his family are outstanding representatives of the Ukrainian Cossack foreman of the late XVII - XVIII centuries. Based on archival sources and evidence, the author establishes the approximate date and place of birth of Grigory Golub, the time of his departure from military service and his adoption of monasticism, institution on Mount Athos skete "Black Whirlpool", the approximate time of his death at the age of about 80 years. The author also analyzes various documents, reviews and hypotheses about the foundation and construction of the Black-Vyrsky monastery on Mount Athos and establishes the fact of participation in this of representatives of the Ukrainian Cossacks and, in particular, Grigory Golub. He also refutes the biased allegations that the construction of the Black Whirlpool skete was not carried out by Ukrainian monks and proved the close ties of Ukrainian monasticism and Cossacks with this center of spirituality in the world center of Orthodox monasticism.
Keywords: Grigory Golub, Petro Kalnyshevsky, Nifont Nikolov, Vilcho Baanov, Elizabeth II, Black Whirlpool, Mavro Wir, Zograf, Athos, Holy Mountain, Greece, Ukraine, Cossacks, Scete, Monks.
Research Interests:
Статья посвящена исследованию начального периода пребывания старца Паисия Величковского на Афоне в 1746 – 1754 гг. Поскольку этот вопрос ранее не подлежал подробному изучению, исследование представляет собой важное значение в вопросе... more
Статья посвящена исследованию начального периода пребывания старца Паисия Величковского на Афоне в 1746 – 1754 гг. Поскольку этот вопрос ранее не подлежал подробному изучению, исследование представляет собой важное значение в вопросе восполнения «белых пятен» не только в биографии подвижника, но и в истории славяно-молдавского монашества на Афоне. Автор использует малоизвестные источники. Анализируется положение отечественного монашества на Афоне в рассматриваемый период, причины, по которым Паисий Величковский на начальной стадии вынужден был влачить нищенское существование и хотел покинуть Афон, подробно исследуется вопрос его перехода от уединенного отшельничества к общежительству и созданию собственного монашеского братства. На основе анализа источников и свидетельств автор устанавливает точное месторасположение каливы «Кипарис» и других приобретенных прп. Паисием калив, а также первоначальный состав его монашеской общины. В статье автор на основе имеющихся источников устанавливает имя многолетнего афонского духовника Паисия Величковского – старца Даниила из Ватопедского скита св. Димитрия. Отмечено, что указанные Паисиевские очаги на Афоне являются важной составляющей истории, духовной культуры, традиции и наследия украинского и молдавского монашества на Афоне, и имеют особую историческую и сакральную ценность. Поскольку эти святые места ныне пребывают в заброшенном состоянии, автор акцентирует внимание, что они нуждаются в проведении дальнейших исследований (в т. ч. археологических), реконструкции и восстановлении. Научная новизна заключается в том, что в статье комплексно исследованы предпосылки и процесс создания и деятельности монашеской общины под руководством украинского подвижника прп. Паисия Величковского в начальный период его пребывания на Афоне. На основе анализа агиографических источников и опубликованных материалов выявлены малоизученные аспекты развития и деятельности этого монашеского очага на Афоне.
Ключевые слова: Паисий Величковский, Афон, Святая Гора, Пантократорский монастырь, Калива, Кипарис, Константиновская келлия
LITTLE-KNOWN EVIDENCE OF THE INITIAL PERIOD OF STAY OF ST. PAISIUS OF VELICHKOV IN THE KALIVA PANTOCRATOR MONASTERY ON ATHOS
Serhii Shumylo
Director of The International Institute of the Athonite Legacy, Editor in chief of the scientific anthology «The Athonite Heritage», Kyiv
The article is devoted to the study of the initial period of the stay of St. Paisius Velichkovsky on Mount Athos in 1746 – 1754. Since this issue was not previously subject to detailed study, the study is important in the issue of replenishing the “white spots” not only in the biography of the ascetic, but also in the history of Slavic-Moldavian monasticism on Mount Athos. The author uses little-known sources. The situation of domestic monasticism on Athos during the period under consideration is analyzed, the reasons why Paisy Velichkovsky was forced to eke out a miserable existence at the initial stage and wanted to leave Athos, the issue of his transition from solitary seclusion to dormitory and the creation of his own monastic fraternity is studied in detail. Based on the analysis of sources and evidence, the author establishes the exact location of the Kalivas «Cypress», and other kellius, a well as the initial composition of his monastic community. Based on available sources, the author establishes the name of the long-standing Athos confessor Paisius Velichkovsky - Elder Daniil from the Vatopedi Skete of St. Demetrius. It is noted that these Paisievsky foci on Mount Athos are an important component of the history, spiritual culture, tradition and heritage of Ukrainian and Moldavian monasticism on Mount Athos, and have a special historical and sacred value. Since these holy places are now in an abandoned state, the author emphasizes that they need further research (including archaeological), reconstruction and restoration. The scientific novelty lies in the fact that the article comprehensively investigated the prerequisites and the process of creation and activity of a monastic community under the leadership of the Ukrainian ascetic Rev. Paisiy Velichkovsky in the initial period of his stay on Mount Athos. Based on the analysis of hagiographic sources and published materials, poorly studied aspects of the development and activity of this monastic center on Mount Athos are revealed.
Ключевые слова: Паисий Величковский, Афон, Святая Гора, Пантократорский монастырь, Калива, Кипарис, Константиновская келлия
LITTLE-KNOWN EVIDENCE OF THE INITIAL PERIOD OF STAY OF ST. PAISIUS OF VELICHKOV IN THE KALIVA PANTOCRATOR MONASTERY ON ATHOS
Serhii Shumylo
Director of The International Institute of the Athonite Legacy, Editor in chief of the scientific anthology «The Athonite Heritage», Kyiv
The article is devoted to the study of the initial period of the stay of St. Paisius Velichkovsky on Mount Athos in 1746 – 1754. Since this issue was not previously subject to detailed study, the study is important in the issue of replenishing the “white spots” not only in the biography of the ascetic, but also in the history of Slavic-Moldavian monasticism on Mount Athos. The author uses little-known sources. The situation of domestic monasticism on Athos during the period under consideration is analyzed, the reasons why Paisy Velichkovsky was forced to eke out a miserable existence at the initial stage and wanted to leave Athos, the issue of his transition from solitary seclusion to dormitory and the creation of his own monastic fraternity is studied in detail. Based on the analysis of sources and evidence, the author establishes the exact location of the Kalivas «Cypress», and other kellius, a well as the initial composition of his monastic community. Based on available sources, the author establishes the name of the long-standing Athos confessor Paisius Velichkovsky - Elder Daniil from the Vatopedi Skete of St. Demetrius. It is noted that these Paisievsky foci on Mount Athos are an important component of the history, spiritual culture, tradition and heritage of Ukrainian and Moldavian monasticism on Mount Athos, and have a special historical and sacred value. Since these holy places are now in an abandoned state, the author emphasizes that they need further research (including archaeological), reconstruction and restoration. The scientific novelty lies in the fact that the article comprehensively investigated the prerequisites and the process of creation and activity of a monastic community under the leadership of the Ukrainian ascetic Rev. Paisiy Velichkovsky in the initial period of his stay on Mount Athos. Based on the analysis of hagiographic sources and published materials, poorly studied aspects of the development and activity of this monastic center on Mount Athos are revealed.
Research Interests:
The birth of monasticism in Rus’ occurred under the direct influence of the monasteries of Mount Athos. Shortly after the Baptism of Rus’ on Mount Athos, an ancient monastery in honor of the Dormition of the Mother of God, known as the... more
The birth of monasticism in Rus’ occurred under the direct influence of the monasteries of Mount Athos. Shortly after the Baptism of Rus’ on Mount Athos, an ancient monastery in honor of the Dormition of the Mother of God, known as the Ksilurga, became a blacksmith for monasticism in Rus’ and the center of Orthodox books, culture and enlightenment. Act of 1016 that was found in the archives of the Great Lavra testifies that at this time an ancient monastery already existed on Mount Athos, its rector was Herasym the abbot. The most abundant abode was acquired during the reign of Yaroslav the Wise the Kyiv Prince. This can be seen from the documents of 1030, 1048 and 1070 that have been preserved in the archives of the Panteleimon Monastery on Mount Athos. There is still no glorious information about the monastic vows of St. Antonii of the Caves on Mount Athos who was the founder of the Kyiv-Pechersk Lavra. At the same time, the study of the history of the Athos monastery Ksilurga gives reason to believe that it happened in this monastery that was "the father of ancient monasticism". That is why this monastery can rightly be considered "maternal abode" for monasticism of Rus’. Like the Kyiv-Pechersk Lavra, the Ksilourgou Monastery was dedicated to the Dormition of the Most Holy Mother of God, which also indicates a certain connection between these ancient monasteries. Under their influence, the tradition to devote central churches to the Dormition of the Most Holy Mother of God gradually spread throughout Rus’. In the act of 1048, Constantine IX Monomachos the Byzantine emperor called the Ruthenian Athos Monastery Ksilurga the "Tsar Lavra", having secured corresponding privileges for it. Documents of 12th clearly testify that natives of Rus’ lived in this monastery. In particular, in the description of the property of the monastery Ksilurga of 1142, 49 "Ruthenian books" were mentioned, while the Greek books do not mention there. This indicates not only the nationality of the inhabitants of the monastery, but also one of their possible lessons – rewriting books.
Shumilo S. The First Russian Monks on Mount Athos // Mount Athos and Russia: 1016 – 2016 / N. Fennel, G. Speake (eds.). Oxford, 2018. P. 23-44.
ISBN: 978-1-78707-880-2
Shumilo S. The First Russian Monks on Mount Athos // Mount Athos and Russia: 1016 – 2016 / N. Fennel, G. Speake (eds.). Oxford, 2018. P. 23-44.
ISBN: 978-1-78707-880-2
Research Interests: Ukrainian Studies, Old Church Slavonic, Russian Orthodox Church, Medieval Church History, Byzantine Studies, and 15 moreMount Athos Studies, Byzantine History, Church History, Russian Orthodoxy, Byzantine Paleography and codicology, Ukraine (History), Byzantium, Orthodox Christianity, Byzantine historiography, Ukrainian Literature, Ukrainian History, Patristics, Hagiography, Monastic and Cultural History of Athos and Thessaloniki, History and traditions of monasticism at mount Athos and Macedonia, Mount Athos, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
У статті досліджується найперше іконографічне забраження прп. Паїсія Величковского – фреска з його зображенням в кафоліконі болгарського Зографського монастиря на Афоні, яка відноситься до 1817 року, тоді як на цей момент від дня смерті... more
У статті досліджується найперше іконографічне забраження прп. Паїсія Величковского – фреска з його зображенням в кафоліконі болгарського Зографського монастиря на Афоні, яка відноситься до 1817 року, тоді як на цей момент від дня смерті старця Паїсія Величковського минуло тільки 23 роки, а до його офіційної канонізації залишався 171 рік. За висновком автора, факт наявності серед розписів у кафоликоні Зографского монастиря фрески із зображенням прп. Паїсія Величковського свідчить про те, що на Афоні його шанування як святого (подвижник на фресці зображений з німбом над головою) поширилося дуже давно, вже незабаром після кончини старця.
Шумило С. В. Найперше іконографічне зображення прп. Паїсія Величковського // Преподобний Паїсій Величковський. “Повість про святий собор” та маловідомі листи / Упоряд. та коментарі Шумила С.В. Київ: Видавничий відділ УПЦ, 2016. С. 39 – 41.
ISBN 978-966-2371-39-0
Шумило С. В. Найперше іконографічне зображення прп. Паїсія Величковського // Преподобний Паїсій Величковський. “Повість про святий собор” та маловідомі листи / Упоряд. та коментарі Шумила С.В. Київ: Видавничий відділ УПЦ, 2016. С. 39 – 41.
ISBN 978-966-2371-39-0
Research Interests: Ukrainian Studies, Russian Orthodox Church, Medieval Church History, Mount Athos Studies, Church History, and 15 moreRussian Orthodoxy, Ukraine (History), Eastern Orthodox Liturgical Theology, Orthodox Christianity, Ukrainian Literature, Ukrainian History, Patristics, Hagiography, Monastic and Cultural History of Athos and Thessaloniki, Mount Athos and Romanian Princes, Mount Athos, Athonite Church Type, Ikonos, Paisius Velichkovskij, Isihazam, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, and Paisius Velichkovsky
Стаття присвячена видатному українському подвижнику, духовно-культурному діячеві, письменнику і перекладачу преподобному Паїсію Величковському (1722 – 1794). Зокрема, детально досліджуються родовід Паїсія Величковського та його зв'язки з... more
Стаття присвячена видатному українському подвижнику, духовно-культурному діячеві, письменнику і перекладачу преподобному Паїсію Величковському (1722 – 1794). Зокрема, детально досліджуються родовід Паїсія Величковського та його зв'язки з Чернігівщиною. У статті відображено, що Паїсій Величковський і його рід є яскравими представниками родини українських козацьких священиків та церковно-культурних діячів кінця XVII - XVIII ст., які мали старовинне шляхетське походження. І хоча загальноприйнято вважати, що цей рід походить з Полтавщини, дослідження родоводів української козацької старшини показують, що початкове «гніздо» козацько-шляхетського роду Величковських зосереджено в Любечі на Чернігівщині. Зокрема, полтавська гілка роду Величковських починається з відомого українського письменника і священика Іоанна Величковського, який переїхав до Полтави з Чернігівщини близько 1687 року. Родовим же гніздом шляхетського роду Величковських протягом багатьох століть була Чернігівщина. Привртає увагу той акт, що й свій шлях першого чернечого послуху Паїсій Величковський почав саме на Чернігівщині, у Любечі, на батьківщині своїх предків, куди він вирушив, покинувши навчання у Києво-Могилянській академії.
Ключові слова: Паїсій Величковський, Іван Величковський, Григорій Магденко, Родовід, Чернець, Монастир, Полтава, Полтавщина, Полтавський полк, Любеч, Чернігів, Чернігівщина, Чернігівський полк.
To the question of the origin of the genus prp. Paisiya Velichkovsky and its relations with Chernihiv
The article is dedicated to the prominent Ukrainian ascetic, spiritual and cultural figure, writer and translator, Rev. Paisii Velichkovsky (1722 - 1794). In particular, the pedigree of Paisii Velichkovsky and his links with the Chernihiv region are explored in detail. The article reflects that Paisiy Velichkovsky and his family are the bright representatives of the family of Ukrainian Cossack priests and ecclesiastical and cultural figures of the late XVII - XVIII centuries who had an ancient noble lineage. Although it is generally accepted that this genus comes from the Poltava region, studies of genealogies of the Ukrainian Cossack elders show that the original "nest" of the Cossack-noble family Velichkovsky is concentrated in Lyubechy, in the Chernihiv region. In particular, the Poltava branch of the Velichkovsky family begins with the famous Ukrainian writer and priest John Velichkovsky, who moved to Poltava from Chernihiv around 1687. For many centuries, the ancestral nest of the noble Velichkovsky family was Lubech. Attention is drawn to the fact that the path of the first monastic obedience Paisii Velichkovsky started from the Chernihiv region, in Lyubech. It was here, in the homeland of his ancestors, that he left first when he left his studies at the Kyiv-Mohyla Academy.
Keywords: Paisii Velichkovsky, Ivan Velichkovsky, Hryhoriy Magdenko, Rodovid, Chernets, Monastery, Poltava, Poltava region, Poltava regiment, Lyubech, Chernihiv, Chernihiv region, Chernihiv regiment.
Шумило С. В. До питання про походження роду прп. Паїсія Величковського і його зв’язки з Чернігівщиною // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2020, січень-лютий. № 1 (151). C. 144 – 163
Ключові слова: Паїсій Величковський, Іван Величковський, Григорій Магденко, Родовід, Чернець, Монастир, Полтава, Полтавщина, Полтавський полк, Любеч, Чернігів, Чернігівщина, Чернігівський полк.
To the question of the origin of the genus prp. Paisiya Velichkovsky and its relations with Chernihiv
The article is dedicated to the prominent Ukrainian ascetic, spiritual and cultural figure, writer and translator, Rev. Paisii Velichkovsky (1722 - 1794). In particular, the pedigree of Paisii Velichkovsky and his links with the Chernihiv region are explored in detail. The article reflects that Paisiy Velichkovsky and his family are the bright representatives of the family of Ukrainian Cossack priests and ecclesiastical and cultural figures of the late XVII - XVIII centuries who had an ancient noble lineage. Although it is generally accepted that this genus comes from the Poltava region, studies of genealogies of the Ukrainian Cossack elders show that the original "nest" of the Cossack-noble family Velichkovsky is concentrated in Lyubechy, in the Chernihiv region. In particular, the Poltava branch of the Velichkovsky family begins with the famous Ukrainian writer and priest John Velichkovsky, who moved to Poltava from Chernihiv around 1687. For many centuries, the ancestral nest of the noble Velichkovsky family was Lubech. Attention is drawn to the fact that the path of the first monastic obedience Paisii Velichkovsky started from the Chernihiv region, in Lyubech. It was here, in the homeland of his ancestors, that he left first when he left his studies at the Kyiv-Mohyla Academy.
Keywords: Paisii Velichkovsky, Ivan Velichkovsky, Hryhoriy Magdenko, Rodovid, Chernets, Monastery, Poltava, Poltava region, Poltava regiment, Lyubech, Chernihiv, Chernihiv region, Chernihiv regiment.
Шумило С. В. До питання про походження роду прп. Паїсія Величковського і його зв’язки з Чернігівщиною // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2020, січень-лютий. № 1 (151). C. 144 – 163
Research Interests: Ukrainian Studies, Russian Orthodox Church, Medieval Church History, Mount Athos Studies, Church History, and 13 moreRussian Orthodoxy, Ukraine (History), Orthodox Christianity, Ukrainian Literature, Ukrainian History, Mount Athos and Romanian Princes, Mount Athos, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, исихазъм, Исихазм, Паисий Величковски, исихазма, and Паисий Величковский
Стаття присвячена історії афонських давньоруських монастирів «Ксилургу» і «Русик» та їхнім зв’язкам з Київською Руссю. Зазначено, що зародження чернецтва в Русі відбувалося за безпосереднього впливу афонських монастирів. Невдовзі після... more
Стаття присвячена історії афонських давньоруських монастирів «Ксилургу» і «Русик» та їхнім зв’язкам з Київською Руссю. Зазначено, що зародження чернецтва в Русі відбувалося за безпосереднього впливу афонських монастирів. Невдовзі після хрещення на Святій Горі з’явилася руська обитель на честь Успіння Богородиці, також відома як Ксилургу. Виявлений в архіві Великої лаври акт за 1016 р. засвідчує, що тоді на Афоні вже існував руський монастир, настоятелем якого був ігумен Герасим. Про нього згадано в документах від 1030, 1048 і 1070-х рр., що збереглися в архіві афонського Пантелеймонівського монастиря. Досі немає достеменних відомостей, де саме на Святій Горі прийняв чернечий постриг засновник Києво-Печерської лаври Антоній Печерський. Вивчення історії Ксилургу дає підстави вважати, що «батько» руського чернецтва перебував саме тут. Як і Київська лавра, цей монастир було присвячено Успінню Богородиці, що також вказує на певний зв’язок між ними. Традиція присвячувати центральні храми саме Успінню Богородиці поступово поширилася по всій Русі. В акті від 1048 р. візантійський імператор Константин IX Мономах назвав Ксилургу «царською лаврою», закріпивши за обителлю відповідні привілеї. Документи ХІІ ст. однозначно свідчать, що у цьому монастирі жили вихідці з Русі. Так, в описі майна від 1142 р. згадано 49 «руських книг», натомість про грецькі взагалі не йдеться. Це вказує не лише на національність насельників обителі, але й на одне з можливих їх занять – книгопереписування.
Ключові слова: Афон, Ксилургу, Антоній Печерський, Русь, Київ, чернецтво, монастир.
Шумило С. В. Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський // Український історичний журнал / НАНУ, Інститут історії України. - 2018. - № 5. - C. 4-20.
УДК 271.2-788(234.425.21)
Ключові слова: Афон, Ксилургу, Антоній Печерський, Русь, Київ, чернецтво, монастир.
Шумило С. В. Руська Успенська лавра на Афоні та Антоній Печерський // Український історичний журнал / НАНУ, Інститут історії України. - 2018. - № 5. - C. 4-20.
УДК 271.2-788(234.425.21)
Research Interests: Ukrainian Studies, Medieval Church History, Byzantine Studies, Mount Athos Studies, Byzantine History, and 14 moreChurch History, Russian Orthodoxy, Ukraine (History), Byzantium, Orthodox Christianity, Ukrainian Literature, Ukrainian History, Patristics, Hagiography, Monastic and Cultural History of Athos and Thessaloniki, History and traditions of monasticism at mount Athos and Macedonia, Mount Athos and Romanian Princes, Mount Athos, Byzantine Architecture on Mount Athos, Byzantine Monasticism In Mount Athos, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
В статье раскрывается роль и участие представителей афонских монастырей, и в частности игумена русского Пантелеимонова монастыря на Афоне архимандрита Матфея, в полемике и антиунийном сопротивлении в Украине и в Речи Посполитой в конце... more
В статье раскрывается роль и участие представителей афонских монастырей, и в частности игумена русского Пантелеимонова монастыря на Афоне архимандрита Матфея, в полемике и антиунийном сопротивлении в Украине и в Речи Посполитой в конце XVI – начале XVII веков. На основе архивных источников описывается участие архимандрита Матфея в альтернативном православном церковном Соборе в Бресте в 1596 году, на котором была осуждена Брестская уния. Поскольку до последнего момента личность и биография афонского архимандрита Матфея оставались неизвестными, на основе ранее не публиковавшихся архивных документов из архива Афонского Пантелеимонова монастыря автор реконструирует некоторые эпизоды жизни этого церковного деятеля и его роли в истории возглавляемого им монастыря на Афоне. Раскрываются неизвестные ранее факты его поездок в Украину и Россию в конце 1590-го – начале 1591 годов, контакты с князем Константином Острожским и участие в антиунийном Соборе в Бресте в 1596 году. Кроме того, рассматриваются связи архимандрита Матфея и украинского полемиста Ивана Вишенского, служившего при дворе князя Константина Острожского и отправившегося в этот период на Афон, где стал монахом и провел оставшиеся 40 лет жизни. На Афоне Иван Вишенский составляет одно из первых своих полемический посланий против унии, которое было опубликовано в 1598 году в острожской «Книжице», изданной на средства князя Константина Острожского. Высказывается предположение, что на составление этого послания украинского полемиста мог иметь влияние афонский архимандрит Матфей. Кроме того, в статье рассматривается малоизвестный афонский документ 1619–1620 годов, под которым стоит подпись некоего отца Киприана Русина. В статье высказывается предположение, что упомянутый здесь Киприан Русин – это известный украинский церковный и культурный деятель иеромонах Киприан Острожанин, обучавшийся в Венеции и Падуи, участвовавший в антиунийном Соборе в Бресте, а позже ушедший следом за Иваном Вишенским на Афон. Долгое время дальнейшая судьба Киприана Острожанина считалась неизвестной. Однако на основе этого документа есть все основания считать, что Киприан Острожанин после смерти архимандрита Матфея стал игуменом русского Пантелеимонова монастыря на Афоне.
Шумило С. В. Участие в антиунийном сопротивлении в Украине игумена Афонского Пантелеимонова монастыря архимандрита Матфея и его связи с Иоанном Вишенским и Киприаном Острожанином // Rocznik Teologiczny. Chrześcijańska Akademia Teologiczna w Warszawie. LXI – z. 4, 2019. S. 631-649.
Шумило С. В. Участие в антиунийном сопротивлении в Украине игумена Афонского Пантелеимонова монастыря архимандрита Матфея и его связи с Иоанном Вишенским и Киприаном Острожанином // Rocznik Teologiczny. Chrześcijańska Akademia Teologiczna w Warszawie. LXI – z. 4, 2019. S. 631-649.
Research Interests: Ukrainian Studies, Russian Orthodox Church, Medieval Church History, Mount Athos Studies, Church History, and 10 moreRussian Orthodoxy, Ukraine (History), Orthodox Christianity, Ukrainian Literature, Ukrainian History, Patristics, Hagiography, Monastic and Cultural History of Athos and Thessaloniki, History and traditions of monasticism at mount Athos and Macedonia, Mount Athos and Romanian Princes, Mount Athos, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
Стаття присвячена вивченню виявленого в архіві болгарського Зографського монастиря на Афоні рукопису XVII – XVIIІ століть. Він має назву «Руський Зографський Пом’янник». У ньому записані відомості про роди українських гетьманів та... more
Стаття присвячена вивченню виявленого в архіві болгарського Зографського монастиря на Афоні рукопису XVII – XVIIІ століть. Він має назву «Руський Зографський Пом’янник». У ньому записані відомості про роди українських гетьманів та козацької старшини, яка здійснювала з 1639 р. і до кінця XVIII ст. пожертви на Зографський монастир на Афоні. Зокрема, стаття присвячена висвітленню зв’язків української козацької верхівки Чернігово-Сіверщини з центром православного чернецтва на Афоні в XVII – XVIII століттях.
Ключові слова: козацтво, старшина, гетьмани, благодійність, пом’янник, Афон, Зограф, Чернігово-Сіверщина.
Шумило С. В. Представники козацько-старшинських родин Чернігово-Сіверщини в афонському Зографському пом’яннику XVII – XVIII ст. // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2019, листопад-грудень. № 6 (150). С. 41 – 63.
Ключові слова: козацтво, старшина, гетьмани, благодійність, пом’янник, Афон, Зограф, Чернігово-Сіверщина.
Шумило С. В. Представники козацько-старшинських родин Чернігово-Сіверщини в афонському Зографському пом’яннику XVII – XVIII ст. // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2019, листопад-грудень. № 6 (150). С. 41 – 63.
Research Interests: Ukrainian Studies, Old Church Slavonic, Bulgaria, Bulgarian Literature, Mount Athos Studies, and 15 moreChurch History, Russian Orthodoxy, Ukraine (History), Orthodox Christianity, Ukrainian Literature, Ukrainian History, Cossacks, Patristics, Hagiography, Monastic and Cultural History of Athos and Thessaloniki, History and traditions of monasticism at mount Athos and Macedonia, Mount Athos and Romanian Princes, Mount Athos, Muslims in Bulgaria and the Balkans, Zaporozhian Cossacks, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, and Cossack History
Стаття присвячена діяльності афонського старця ієросхимонаха Аввакума (Вакарова; 1899-1972) - уродженця Закарпаття, який з 1926 по 1972 рр. подвизався на Святій Горі Афон у Свято-Пантелеймонівському монастирі. Багато років старець Аввакум... more
Стаття присвячена діяльності афонського старця ієросхимонаха Аввакума (Вакарова; 1899-1972) - уродженця Закарпаття, який з 1926 по 1972 рр. подвизався на Святій Горі Афон у Свято-Пантелеймонівському монастирі. Багато років старець Аввакум був членом Собору старців обителі, економом і антіпросопом (представником) при Священному Кіноті Афона. Його зусиллями і стараннями руський Пантелеймонів монастир на Афоні був збережений від остаточного розорення і занепаду в 1960-і роки. У статті використовуються невідомі раніше документи з архіву Пантелеймонова монастиря на Афоні і Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату. УДК 281.9-94(477+495)«1899/1972»
Шумило С. В. Иеросхимонах Аввакум (Вакаров) и его деятельность как антипросопа при Священном Киноте Афона // Наукові записки Богословсько-історичного науково-дослідного центру імені архімандрита Василія (Проніна). - 2019. - №6. – С. 669 – 691. ISSN 2617-1317
Шумило С. В. Иеросхимонах Аввакум (Вакаров) и его деятельность как антипросопа при Священном Киноте Афона // Наукові записки Богословсько-історичного науково-дослідного центру імені архімандрита Василія (Проніна). - 2019. - №6. – С. 669 – 691. ISSN 2617-1317
Research Interests: Ukrainian Studies, Mount Athos Studies, Ukraine, Patristics, Hagiography, Monastic and Cultural History of Athos and Thessaloniki, History and traditions of monasticism at mount Athos and Macedonia, and 4 moreMount Athos and Romanian Princes, Mount Athos, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, and Zakarpattya
У статті розповідається про молодіжний антирадянський рух та боротьбу за незалежність України на Чернігівщині в 1989 – 1991 рр. учасників першої альтернативної до комсомолу «Спілки Незалежної Української Молоді» (СНУМ). Шумило С. В. СНУМ... more
У статті розповідається про молодіжний антирадянський рух та боротьбу за незалежність України на Чернігівщині в 1989 – 1991 рр. учасників першої альтернативної до комсомолу «Спілки Незалежної Української Молоді» (СНУМ).
Шумило С. В. СНУМ та антикомуністичний молодіжно-опозиційний рух на Чернігівщині в 1989 – 1991 рр. – з чого все починалося? // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2018, січень-квітень. - № 1-2 (139-140). C. 246 – 258.
Шумило С. В. СНУМ та антикомуністичний молодіжно-опозиційний рух на Чернігівщині в 1989 – 1991 рр. – з чого все починалося? // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2018, січень-квітень. - № 1-2 (139-140). C. 246 – 258.
Research Interests:
В статье исследуется жизнь и служение православного исповедника протоиерея Александра Макова (1881–1985), пережившего революцию и Гражданскую войну, обновленческий раскол, гонения на веру, репрессии и катакомбное служение в СССР. В 1920-е... more
В статье исследуется жизнь и служение православного исповедника протоиерея Александра Макова (1881–1985), пережившего революцию и Гражданскую войну, обновленческий раскол, гонения на веру, репрессии и катакомбное служение в СССР. В 1920-е гг. в г. Екатеринодаре (Краснодаре) он был единственным православным священником, оставшимся верным Патриарху Тихону, тогда как остальные клирики города во главе с правящим архиереем отпали в обновленческий раскол. Не имея в городе ни одного «тихоновского» православного храма, он в 1922—1923 гг. впервые перешел на катакомбное положение и стал совершать богослужения на дому. Получив от Патриарха Тихона особое благословение, он принимал через покаяние из обновленчества в православие священников на Кубани. Неоднократно арестовывался и преследовался советской властью. После длительного срока в концлагерях и ссылках ему было запрещено проживание на Кубани и в крупных городах СССР. Скрываясь от гонителей, он переехал в г. Чернигов, где организовал катакомбную общину и нелегально совершал богослужения на дому вплоть до своей кончины в 1985 г. Поскольку после переезда в Чернигов и перехода на нелегальное служение о нем не было больше достоверных сведений, принято было считать, что он окончил жизнь в период массовых сталинских репрессий. На основании этого мнения сведения о нем, заимствованные из книги протопресвитера Михаила Польского, были внесены в списки новомучеников и исповедников Российских, поданные на прославление Собором РПЦЗ в 1981 г. На тот момент о. Александру Макову должно было быть ровно 100 лет, и надежд, что он мог выжить в горниле гонений до таких преклонных лет, ни у кого уже не было. Однако на самом деле он в 1981 г. был еще жив, продолжая нести свое исповедническое служение на катакомбном положении. Умер он в 1985 г. Подобный прецедент с прижизненной канонизацией не имеет аналогов в истории Церкви.
Шумило С. В. Канонизированный при жизни… Исповедническое служение протоиерея Александра Макова (1881 — 1985) на Кубани и в Чернигове // Вестник ПСТГУ. Серия II: История. История Русской Православной Церкви. 2019. Вып. 90. С. 79–114.
Шумило С. В. Канонизированный при жизни… Исповедническое служение протоиерея Александра Макова (1881 — 1985) на Кубани и в Чернигове // Вестник ПСТГУ. Серия II: История. История Русской Православной Церкви. 2019. Вып. 90. С. 79–114.
Research Interests:
УДК 94 (477) Сергій Шумило. «СІВЕРСЬКИЙ АРХІЄПИСКОП» ТА ОПАЛЬНИЙ МИТРОПОЛИТ ІСАЙЯ (КОПИНСЬКИЙ) ЯК НАТХНЕННИК КОЗАЦЬКИХ ПОВСТАНЬ ТА ЧЕРНЕЧОГО ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ У XVІI ст. Стаття присвячена «Сіверському архієпископу» та опальному... more
УДК 94 (477) Сергій Шумило. «СІВЕРСЬКИЙ АРХІЄПИСКОП» ТА ОПАЛЬНИЙ МИТРОПОЛИТ ІСАЙЯ (КОПИНСЬКИЙ) ЯК НАТХНЕННИК КОЗАЦЬКИХ ПОВСТАНЬ ТА ЧЕРНЕЧОГО ВІДРОДЖЕННЯ В УКРАЇНІ У XVІI ст.
Стаття присвячена «Сіверському архієпископу» та опальному митрополиту Київському Ісайї (Копинському), який був натхненником козацьких повстань та чернечого відродження в Україні в XVІI ст.
Митрополит Ісайя Копинський, лишаючись найменш дослідженою постаттю української церковної історії XVII ст., залишив незгладимий слід в українській духовно-культурній спадщині. Очоливши процес духовного відродження в дуже непростий і суперечливий період, він суттєво, хоча й неоднозначно, вплинув на хід багатьох історичних подій у країні. Серед безперечних заслуг Ісайї Копинського була активна участь у створенні Києво-Братського монастиря й однойменної школи при ньому, у відродженні православної ієрархії і православного чернецтва в Україні, в оцерковленні українського козацтва та долученні його до боротьби під гаслами оборони православної віри. Він мав серйозні ідейні суперечки з іншим видатним діячем тієї епохи – митрополитом Петром Могилою, а конфлікт між обома митрополитами іноді набирав трагічних рис. Водночас, це не дає підстав викреслювати ім’я Ісайї Копинського з історії або ж огульно очорняти і засуджувати його з метою виправдати ті чи інші дії його опонентів.
Шумило С. В. «Сіверський архієпископ» та опальний митрополит Ісайя (Копинський) як натхненник козацьких повстань та чернечого відродження в Україні в XVІI ст. // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2019, січень-квітень. - № 1-2. С. 58-69.
Стаття присвячена «Сіверському архієпископу» та опальному митрополиту Київському Ісайї (Копинському), який був натхненником козацьких повстань та чернечого відродження в Україні в XVІI ст.
Митрополит Ісайя Копинський, лишаючись найменш дослідженою постаттю української церковної історії XVII ст., залишив незгладимий слід в українській духовно-культурній спадщині. Очоливши процес духовного відродження в дуже непростий і суперечливий період, він суттєво, хоча й неоднозначно, вплинув на хід багатьох історичних подій у країні. Серед безперечних заслуг Ісайї Копинського була активна участь у створенні Києво-Братського монастиря й однойменної школи при ньому, у відродженні православної ієрархії і православного чернецтва в Україні, в оцерковленні українського козацтва та долученні його до боротьби під гаслами оборони православної віри. Він мав серйозні ідейні суперечки з іншим видатним діячем тієї епохи – митрополитом Петром Могилою, а конфлікт між обома митрополитами іноді набирав трагічних рис. Водночас, це не дає підстав викреслювати ім’я Ісайї Копинського з історії або ж огульно очорняти і засуджувати його з метою виправдати ті чи інші дії його опонентів.
Шумило С. В. «Сіверський архієпископ» та опальний митрополит Ісайя (Копинський) як натхненник козацьких повстань та чернечого відродження в Україні в XVІI ст. // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2019, січень-квітень. - № 1-2. С. 58-69.
Research Interests:
Статья посвящена духовно-литературной характеритике сохранившегося наследия афонского старца и украинского православного писателя-полемиста XVI – XVII ст. Иоанна Вишенского. Исследование проведено в контексте византийско-святоотеческого и... more
Статья посвящена духовно-литературной характеритике сохранившегося наследия афонского старца и украинского православного писателя-полемиста XVI – XVII ст. Иоанна Вишенского. Исследование проведено в контексте византийско-святоотеческого и мистико-исихастического богословия, имевшего большое влияние на творчество старца. В статье приводятся дополнителтные сведения о произведениях Иоанна Вишенского Святогорца, подвизавшегося на Афоне около 40 лет и отсюда писавшего в Украину свои полемические послания.
Šumilo Sergiej. Spiritual and literal heritage of the Mount Athos elder Ivan Vishenski // Rocznik Teologiczny. Chrześcijańska Akademia Teologiczna w Warszawie. LX – z. 1, 2018. S. 111-135.
Шумило С. В. Духовно-литературное наследие афонского старца Иоанна Вишенского // Rocznik Teologiczny. Chrześcijańska Akademia Teologiczna w Warszawie. LX – z. 1, 2018. S. 111-135.
Šumilo Sergiej. Spiritual and literal heritage of the Mount Athos elder Ivan Vishenski // Rocznik Teologiczny. Chrześcijańska Akademia Teologiczna w Warszawie. LX – z. 1, 2018. S. 111-135.
Шумило С. В. Духовно-литературное наследие афонского старца Иоанна Вишенского // Rocznik Teologiczny. Chrześcijańska Akademia Teologiczna w Warszawie. LX – z. 1, 2018. S. 111-135.
Research Interests: Russian Studies, Russian Literature, Ukrainian Studies, Orthodox Theology, Mount Athos Studies, and 10 moreRussian Orthodoxy, Ukraine (History), Palamism, Orthodox Christianity, Ukrainian Literature, Ukrainian History, Patristics, Hagiography, Monastic and Cultural History of Athos and Thessaloniki, Mount Athos, Isihazam, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
Стаття присвячена культурно-просвітницькій діяльності давньоруського чернецтва на Афоні, історії афонських давньоруських монастирів «Ксилургу» і «Русик» та їхнім зв’язкам з Київською Руссю. Доповідь прочитана на 16йї міжнародній науковій... more
Стаття присвячена культурно-просвітницькій діяльності давньоруського чернецтва на Афоні, історії афонських давньоруських монастирів «Ксилургу» і «Русик» та їхнім зв’язкам з Київською Руссю. Доповідь прочитана на 16йї міжнародній науковій конференції «Церква – Наука – Суспільство: питання взаємодії» (29 травня – 2 червня 2018 р., Київ, Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник).
Шумило С. В. Культурно-просвітницька діяльність давньоруського монастиря на Афоні та його зв’язки з Київською Руссю // Церква – Наука – Суспільство: питання взаємодії. Матеріали 16-ї міжнародної наукової конференції (29 травня – 2 червня 2018 р.). К.: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2018. С. 25 – 31.
Шумило С. В. Культурно-просвітницька діяльність давньоруського монастиря на Афоні та його зв’язки з Київською Руссю // Церква – Наука – Суспільство: питання взаємодії. Матеріали 16-ї міжнародної наукової конференції (29 травня – 2 червня 2018 р.). К.: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2018. С. 25 – 31.
Research Interests: Russian Studies, Russian Literature, Ukrainian Studies, Byzantine Studies, Mount Athos Studies, and 13 moreByzantine History, Russian History, Byzantine Paleography and codicology, Byzantium, Byzantine historiography, Ukrainian Literature, Ukrainian History, Patristics, Hagiography, Monastic and Cultural History of Athos and Thessaloniki, History and traditions of monasticism at mount Athos and Macedonia, Mount Athos, History of Ukraine, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, and Agion Oros
В статье исследуется история создания киевскими князьями на Афоне в XI – XII вв. древнерусских монастырей «Ксилургу» и «Старый Русик», а также духовно-культурные связи Киевской Руси и Афона. Критически рассматривается легенда о пребывании... more
В статье исследуется история создания киевскими князьями на Афоне в XI – XII вв. древнерусских монастырей «Ксилургу» и «Старый Русик», а также духовно-культурные связи Киевской Руси и Афона. Критически рассматривается легенда о пребывании прп. Антония Печерского в греческом монастыре Эсфигмен, высказывается предположение ктиторской помощи древнерусскому монастырю на Афоне Евфросинии Полоцкой, Лазаря Богши и киевского князя Изяслава - Пантелеимона Мстиславича (ок. 1097-1154 гг.). Также рассматривается возможность причастности игумена Русика Мефодия к основанию монастыря на Почаевской горе на Волыни.
Шумило С. В. Перший давньоруський монастир на Афоні та його зв’язки з Київською Руссю: 1000 років // Афонское наследие: Научный альманах («The Athonite Heritage», a Scholar's Anthology). Вып. 5 – 6. Киев – Чернигов: Издание Международного института афонского наследия в Украине, 2017. С. 46 – 82.
Шумило С. В. Перший давньоруський монастир на Афоні та його зв’язки з Київською Руссю: 1000 років // Афонское наследие: Научный альманах («The Athonite Heritage», a Scholar's Anthology). Вып. 5 – 6. Киев – Чернигов: Издание Международного института афонского наследия в Украине, 2017. С. 46 – 82.
Research Interests: Russian Studies, Russian Literature, Ukrainian Studies, Russian Orthodox Church, Mount Athos Studies, and 8 moreRussian History, Russian Orthodoxy, Orthodox Christianity, Ukrainian History, Patristics, Hagiography, Monastic and Cultural History of Athos and Thessaloniki, Mount Athos, Byzantine Monasticism In Mount Athos, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
В статье впервые анализируются и публикуются письмо прп. Паисия Величковского к митрополиту Киевскому Арсению (Могилянскому) от 20 апреля 1763 г., а также грамоты бывшего Константинопольского патриарха Кирилла V (Каракаллоса) и Собора... more
В статье впервые анализируются и публикуются письмо прп. Паисия Величковского к митрополиту Киевскому Арсению (Могилянскому) от 20 апреля 1763 г., а также грамоты бывшего Константинопольского патриарха Кирилла V (Каракаллоса) и Собора Святой Горы за подписью игуменов 20 афонских монастырей за 1762 г., в которых сообщается, что решением общего «Священно-Духовного всея Святыя Горы Собора» обитель Симонопетра передана духовнику Паисию Малороссу и его «малороссийскому братству», как и «приходящых зъ россійскихъ странъ их Сѣчи Запорожской», «во вѣчнія рωди».
Документы эти хранятся в материалах дела о приезде в Киев с Афона в 1762 г. учеников прп. Паисия иеродиакона Парфения (Кармазина) и монаха Гавриила (Петки) для сбора пожертвований в Запорожской Сечи и по всей Украине на восстановление обители Симонопетра, именуемой в грамотах «Новым Вифлиемом».
В статье на основе упомянутых выше писем подробно описывается пребывание старца Паисия Величковского с «малороссийской» братией в этом знаменитом афонском монастыре и причины их ухода оттуда в дальнейшем.
Как отмечается в статье, в письме прп. Паисия Величковского к митрополиту Киевскому Арсению (Могилянскому) от 20 апреля 1763 г. из первых уст мы узнаем о том, что монастырь Симонопетра был передан ему по решению Собора Святой Горы. Как сообщает старец, «видящи соборъ Святыя Горы в малом нашεм скитку оумножεнїя ради братїи вεликую тѣсноту, и тяжεсти ради во оном скиту воздуха крайнεε здравїя ихъ разорεнїε, оусовѣтовали и приговорили были ωтдати нам εдинъ ωпустѣлый монастыр имεнуεмый Сїмопетръ, болшагω ради общεму нашεму житїю оутвεрждεнїя».
Факт передачи обители Симонопетра прп. Паисию подтверждается и в грамотах как Собора святогорских монастырей, так и патриарха Кирилла V.
Шумило С. В. Неизвестное письмо прп. Паисия Величковского за 1763 г. и другие документы, касающиеся его игуменства в монастыре Симонопетра // Афонское наследие: Научный альманах («The Athonite Heritage», a Scholar's Anthology). Вып. 5 – 6. Киев – Чернигов: Издание Международного института афонского наследия в Украине, 2017. С. 231 – 255.
Документы эти хранятся в материалах дела о приезде в Киев с Афона в 1762 г. учеников прп. Паисия иеродиакона Парфения (Кармазина) и монаха Гавриила (Петки) для сбора пожертвований в Запорожской Сечи и по всей Украине на восстановление обители Симонопетра, именуемой в грамотах «Новым Вифлиемом».
В статье на основе упомянутых выше писем подробно описывается пребывание старца Паисия Величковского с «малороссийской» братией в этом знаменитом афонском монастыре и причины их ухода оттуда в дальнейшем.
Как отмечается в статье, в письме прп. Паисия Величковского к митрополиту Киевскому Арсению (Могилянскому) от 20 апреля 1763 г. из первых уст мы узнаем о том, что монастырь Симонопетра был передан ему по решению Собора Святой Горы. Как сообщает старец, «видящи соборъ Святыя Горы в малом нашεм скитку оумножεнїя ради братїи вεликую тѣсноту, и тяжεсти ради во оном скиту воздуха крайнεε здравїя ихъ разорεнїε, оусовѣтовали и приговорили были ωтдати нам εдинъ ωпустѣлый монастыр имεнуεмый Сїмопетръ, болшагω ради общεму нашεму житїю оутвεрждεнїя».
Факт передачи обители Симонопетра прп. Паисию подтверждается и в грамотах как Собора святогорских монастырей, так и патриарха Кирилла V.
Шумило С. В. Неизвестное письмо прп. Паисия Величковского за 1763 г. и другие документы, касающиеся его игуменства в монастыре Симонопетра // Афонское наследие: Научный альманах («The Athonite Heritage», a Scholar's Anthology). Вып. 5 – 6. Киев – Чернигов: Издание Международного института афонского наследия в Украине, 2017. С. 231 – 255.
Research Interests: Ukrainian Studies, Russian Orthodox Church, Mount Athos Studies, Russian Orthodoxy, Orthodox Christianity, and 15 moreUkrainian History, Cossacks, Patristics, Hagiography, Monastic and Cultural History of Athos and Thessaloniki, History and tradition of monasticism at mount Athos and Macedonia, Mount Athos, Paisius Velichkovskij, Zaporozhian Cossacks, Byzantine Monasticism In Mount Athos, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, исихазъм, Исихазм, Cossack History, Паисий Величковски, Paisios the Athonite, and Паисий Величковский
Тризуб з хрестом: 100 років боротьби за право на існування. В статті досліджується питання запровадження під час державотворчих національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. тризуба як державного герба незалежної України, розглядаються... more
Тризуб з хрестом: 100 років боротьби за право на існування. В статті досліджується питання запровадження під час державотворчих національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. тризуба як державного герба незалежної України, розглядаються існуючі суперечки навколо цього та спроби використовувати тризуб з хрестом як символ країни. Попри опір та намагання українських лівих та більшовиків викинути хрест з тризуба, він все одно продовжував зберігатись як традиційний символ України в національній символіці. Його використовували на перших українських грошах, в українському флоті та війську. Згодом саме цей символ використовували на еміграції послідовники українського національно-консервативного гетьманського руху (прихильники Гетьманату П. Скоропадського), а також представники українських церков в діаспорі (як православні, так і греко-католики). Коли в 1939 р. Сейм Карпатської України прийняв рішення про відокремлення від Чехословаччини та проголосив повну державну самостійність Карпатської України, то в якості її державного герба так само було визнано саме тризуб з хрестом. З часів національно-визвольних змагань 1917-21 рр. в Україні і далі на еміграції тризуб з хрестом міцно увійшов до української геральдичної, історичної та релігійної традиції і став невід'ємною її складовою.
Шумило С. В. Тризуб з хрестом: 100 років боротьби за право на існування // Сіверянський літопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2018, вересень-жовтень. - № 5 (143). С. 148-161.
Шумило С. В. Тризуб з хрестом: 100 років боротьби за право на існування // Сіверянський літопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2018, вересень-жовтень. - № 5 (143). С. 148-161.
Research Interests:
Шумило С. В. От Афона до застенков НКВД: крестный путь архиепископа Дамаскина (Малюты, 1883–1946) // Вестник ПСТГУ. Серия II: История. История Русской Православной Церкви. 2017. Вып. 76. С. 89-106. The Life and Martyric Death of... more
Шумило С. В. От Афона до застенков НКВД: крестный путь архиепископа Дамаскина (Малюты, 1883–1946) // Вестник ПСТГУ. Серия II: История. История Русской Православной Церкви. 2017. Вып. 76. С. 89-106.
The Life and Martyric Death of Damaskin Maliuta, (1883-1946), Archbishop of Volynia and Deputy of Pochaev Lavra : An Archival Study
The paper presents the results of research on the biographical data concerning the life and activities of the Archbishop of Volhynia and Podilia Damaskin (Maluta, 1883-1946), the former Athonite monk, Abbot of Pochayiv Lavra and locum tenens of the throne of the Ukrainian Autonomous Orthodox Church. Despite the fact that his name is now practically forgotten, he played a decisive role in the destinies of the Pochayiv Lavra and of the Orthodox Church in Ukraine in the 1920s-1940s. The proposed study is based on the documents from the investigation file of the NKGB (People’s Commissariat for State Security) of the Ukrainian Soviet Socialist Republic dated 1944, which contains records about the arrest of Archbishop Damaskin in May 1944 and his sentence to 15 years of prison, as well as materials from the funds of Pochayiv Lavra from the Ternopil State Regional Archives. Archival evidence allowed to reconstruct a detailed biography of Archbishop Damaskin, to analyse his activities and ministry and discover previously unknown information concerning not only the biography of the hierarch, but also the history of the Orthodox Church in Ukraine in the 1920s-1940s.
Keywords: Archbishop Damaskin (Maluta), Metropolitan Alexij (Gromadsky), Metropolitan Dionisij (Valedinsky), Ukrainian Orthodox Church, Athos, Saint Panteleimon Monastery, Pochayiv Lavra
The Life and Martyric Death of Damaskin Maliuta, (1883-1946), Archbishop of Volynia and Deputy of Pochaev Lavra : An Archival Study
The paper presents the results of research on the biographical data concerning the life and activities of the Archbishop of Volhynia and Podilia Damaskin (Maluta, 1883-1946), the former Athonite monk, Abbot of Pochayiv Lavra and locum tenens of the throne of the Ukrainian Autonomous Orthodox Church. Despite the fact that his name is now practically forgotten, he played a decisive role in the destinies of the Pochayiv Lavra and of the Orthodox Church in Ukraine in the 1920s-1940s. The proposed study is based on the documents from the investigation file of the NKGB (People’s Commissariat for State Security) of the Ukrainian Soviet Socialist Republic dated 1944, which contains records about the arrest of Archbishop Damaskin in May 1944 and his sentence to 15 years of prison, as well as materials from the funds of Pochayiv Lavra from the Ternopil State Regional Archives. Archival evidence allowed to reconstruct a detailed biography of Archbishop Damaskin, to analyse his activities and ministry and discover previously unknown information concerning not only the biography of the hierarch, but also the history of the Orthodox Church in Ukraine in the 1920s-1940s.
Keywords: Archbishop Damaskin (Maluta), Metropolitan Alexij (Gromadsky), Metropolitan Dionisij (Valedinsky), Ukrainian Orthodox Church, Athos, Saint Panteleimon Monastery, Pochayiv Lavra
Research Interests: Orthodontics, Ukrainian Studies, Christian Orthodoxy and Nationalism, Russian Orthodox Church, Mount Athos Studies, and 9 moreChurch History, Russian Orthodoxy, Ukraine (History), Orthodox Christianity, Ukrainian History, Mount Athos, Athonite Church Type, History of Ukraine, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
Шумило С. В. До питання локалізації місця перебування прп. Антонія Печерського на Афоні // Церква – Наука – Суспільство: питання взаємодії. Матеріали 15-ї міжнародної наукової конференції (29 травня – 3 червня 2017 р.). К.: Національний... more
Шумило С. В. До питання локалізації місця перебування прп. Антонія Печерського на Афоні // Церква – Наука – Суспільство: питання взаємодії. Матеріали 15-ї міжнародної наукової конференції (29 травня – 3 червня 2017 р.). К.: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2017. С. 62 – 69.
Стаття присвячена маловивченій темі – дослідженню можливого місця перебування на Афоні «батька давньоруського чернецтва» та засновника Києво-Печерської Лаври прп. Антонія Печерського. Розглядаються легенди та перекази про постриг прп. Антонія в афонських монастирях Есфігмен, Іверон та Велика Лавра. Також розглядається історія давньоруського монастиря «ксилургу» на Афоні та його впливу на створення Києво-Печерської Лаври та формування чернецтва в Київській Русі.
Стаття присвячена маловивченій темі – дослідженню можливого місця перебування на Афоні «батька давньоруського чернецтва» та засновника Києво-Печерської Лаври прп. Антонія Печерського. Розглядаються легенди та перекази про постриг прп. Антонія в афонських монастирях Есфігмен, Іверон та Велика Лавра. Також розглядається історія давньоруського монастиря «ксилургу» на Афоні та його впливу на створення Києво-Печерської Лаври та формування чернецтва в Київській Русі.
Research Interests: Orthodontics, Late Antique and Byzantine Studies, Ukrainian Studies, Russian Orthodox Church, Byzantine Studies, and 17 moreMount Athos Studies, Byzantine History, Byzantine Liturgy, Byzantine Archaeology, Byzantine monasticism, Ukraine (History), Byzantium, Orthodox Christianity, Byzantine historiography, Ukraine, Ukrainian History, Archeologia Bizantina, Eastern Orthodoxy, Mount Athos, Athonite Church Type, History of Ukraine, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
Шумило С. В. Козацький скит «Чорний Вир» на Афоні у XVIII ст. за маловідомими архівними джерелами // Церква – Наука – Суспільство: питання взаємодії. Матеріали 15-ї міжнародної наукової конференції (29 травня – 3 червня 2017 р.). К.:... more
Шумило С. В. Козацький скит «Чорний Вир» на Афоні у XVIII ст. за маловідомими архівними джерелами // Церква – Наука – Суспільство: питання взаємодії. Матеріали 15-ї міжнародної наукової конференції (29 травня – 3 червня 2017 р.). К.: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2017. С. 69 – 77.
В статті досліджується питання створення та існування на Святій Горі Афон (Греція) у XVIII ст. українського козацького скиту «Чорний Вир». Він був заснований у той період, коли давньоруські афонські обителі «Русик» та «Ксилургу» більше не належали слов’янським ченцям і були зайняті греками. Ктиторами нової обителі виступили запорозькі козаки. Як відомо, Афон і його подвижники відіграли важливу роль у духовно-культурному відродженні України у XVII–XVIII ст. Разом з тим афонський козацький скит «Чорний Вир» залишається важливою складовою історії, духовної культури, традиції і спадщини українського чернецтва на Афоні, прямим свідченням тісних духовно-культурних зв’язків Запорозької Січі з центром православного чернецтва та ісихазму на Святій Горі.
“Chornyi Vyr” – is forgotten and abandoned monastery on Athos Mountain, which was once belonged to the monks who had the origins among Zaporozhian Cossacks, It is the place which was in a custody of Zaporozhian Sich and corresponded with it. Historical materials about the life of the monastery, letters to atamans and St. Virgin Church on Athos Mountain, painted in the Ukrainian style, remained nowadays. The article presents brief history of the monastery called “Chornyi Vyr”.
В статті досліджується питання створення та існування на Святій Горі Афон (Греція) у XVIII ст. українського козацького скиту «Чорний Вир». Він був заснований у той період, коли давньоруські афонські обителі «Русик» та «Ксилургу» більше не належали слов’янським ченцям і були зайняті греками. Ктиторами нової обителі виступили запорозькі козаки. Як відомо, Афон і його подвижники відіграли важливу роль у духовно-культурному відродженні України у XVII–XVIII ст. Разом з тим афонський козацький скит «Чорний Вир» залишається важливою складовою історії, духовної культури, традиції і спадщини українського чернецтва на Афоні, прямим свідченням тісних духовно-культурних зв’язків Запорозької Січі з центром православного чернецтва та ісихазму на Святій Горі.
“Chornyi Vyr” – is forgotten and abandoned monastery on Athos Mountain, which was once belonged to the monks who had the origins among Zaporozhian Cossacks, It is the place which was in a custody of Zaporozhian Sich and corresponded with it. Historical materials about the life of the monastery, letters to atamans and St. Virgin Church on Athos Mountain, painted in the Ukrainian style, remained nowadays. The article presents brief history of the monastery called “Chornyi Vyr”.
Research Interests:
Шумило С. В. Новоафонские новомученики на Северном Кавказе: путь исповедничества и мученичества в годы советских богоборческих гонений в ХХ веке // Труды Киевской духовной академии. № 26. Киев, 2017. С. 109-122. В статье на основе... more
Шумило С. В. Новоафонские новомученики на Северном Кавказе: путь исповедничества и мученичества в годы советских богоборческих гонений в ХХ веке // Труды Киевской духовной академии. № 26. Киев, 2017. С. 109-122.
В статье на основе архивных материалов из следственных дел ОГПУ-НКВД исследуется история гонений и репрессий советской властью афонских монахов, подвизавшихся в Новоафонском Симоно-Кананитском монастыре в Абхазии (Северный Кавказ). В частности, представлены материалы о 12 афонских монахах, приговоренных к расстрелу, и 9 новоафонских иноках, приговореных к 10 годам лишения свободы с отбыванием срока в советских концлагерях.
В статье на основе архивных материалов из следственных дел ОГПУ-НКВД исследуется история гонений и репрессий советской властью афонских монахов, подвизавшихся в Новоафонском Симоно-Кананитском монастыре в Абхазии (Северный Кавказ). В частности, представлены материалы о 12 афонских монахах, приговоренных к расстрелу, и 9 новоафонских иноках, приговореных к 10 годам лишения свободы с отбыванием срока в советских концлагерях.
Research Interests:
Шумило С. В. Прп. Паисий Величковский и попытка воссоздания Русика в монастыре Симонопетра: неизвестные письма с Афона // Русь – Святая Гора Афон: Тысяча лет духовного и культурного единства. Материалы Международной научной конференции в... more
Шумило С. В. Прп. Паисий Величковский и попытка воссоздания Русика в монастыре Симонопетра: неизвестные письма с Афона // Русь – Святая Гора Афон: Тысяча лет духовного и культурного единства. Материалы Международной научной конференции в рамках юбилейных торжеств, приуроченных к празднованию 1000-летия присутствия русского монашества на Афоне, 21 – 23 сентября 2016 г. – М., 2017. – С. 318-338.
В статье исследуются биографические источники житийных списков прп. Паисия Величковского, а также впервые приводятся документальные свидетельства из архивов Украины и Афона, подтверждающие факты настоятельства прп. Паисия в афонском монастыре Симонопетра. Эти свидетельства открывают новые страницы в истории как отечественного монашества на Афоне и в житии прп. Паисия Величковского, так и попыток с его стороны восстановить на новом месте духовный центр русского святогорского монашества, по сути — воссоздать на Афоне новый Русик после того, как исторический древнерусский святогорский Пантелеимонов монастырь (Старый Русик) к середине XVIII века перешёл в руки греческих монахов.
В статье исследуются биографические источники житийных списков прп. Паисия Величковского, а также впервые приводятся документальные свидетельства из архивов Украины и Афона, подтверждающие факты настоятельства прп. Паисия в афонском монастыре Симонопетра. Эти свидетельства открывают новые страницы в истории как отечественного монашества на Афоне и в житии прп. Паисия Величковского, так и попыток с его стороны восстановить на новом месте духовный центр русского святогорского монашества, по сути — воссоздать на Афоне новый Русик после того, как исторический древнерусский святогорский Пантелеимонов монастырь (Старый Русик) к середине XVIII века перешёл в руки греческих монахов.
Research Interests: Byzantine Literature, Ukrainian Studies, Orthodox Theology, Russian Orthodox Church, Byzantine Studies, and 15 moreMount Athos Studies, Russian Orthodoxy, Byzantine monasticism, Orthodox Christianity, Ukrainian Literature, Cossacks, Mount Athos, Athonite Church Type, Zaporozhian Cossacks, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, исихазъм, Исихазм, Паисий Величковски, исихазма, and Паисий Величковский
В статье впервые приводятся документы из архивов Украины и Афона, подтверждающие факты настоятельства прп. Паисия Величковского в древнем монастыре Симонопетра на Афоне. Эти свидетельства открывают новые страницы в истории как украинского... more
В статье впервые приводятся документы из архивов Украины и Афона, подтверждающие факты настоятельства прп. Паисия Величковского в древнем монастыре Симонопетра на Афоне.
Эти свидетельства открывают новые страницы в истории как украинского и славянского монашества на Афоне и в житии прп. Паисия Величковского, так и попыток с его стороны восстановить на новом месте духовный центр славянского святогорского монашества, по сути — воссоздать на Афоне новый Русик после того, как исторический древнерусский святогорский Пантелеимонов монастырь (Старый Русик) к середине XVIII века перешёл в руки греческих монахов.
Эти свидетельства открывают новые страницы в истории как украинского и славянского монашества на Афоне и в житии прп. Паисия Величковского, так и попыток с его стороны восстановить на новом месте духовный центр славянского святогорского монашества, по сути — воссоздать на Афоне новый Русик после того, как исторический древнерусский святогорский Пантелеимонов монастырь (Старый Русик) к середине XVIII века перешёл в руки греческих монахов.
Research Interests: Orthodontics, Ukrainian Studies, Monastic Studies, Mount Athos Studies, Russian Orthodoxy, and 15 moreByzantine monasticism, Monasticism, Ukraine (History), History of Monasticism, Orthodox Christianity, Ukrainian Literature, Ukrainian History, Cossacks, Mount Athos, Zaporozhian Cossacks, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, исихазъм, Исихазм, Паисий Величковски, and Паисий Величковский
Шумило С.В. Нове джерело до біографії І. Мазепи та історії зв’язків української козацької старшини з центром православного чернецтва на Афоні // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2016, листопад-грудень. - № 6 (132).... more
Шумило С.В. Нове джерело до біографії І. Мазепи та історії зв’язків української козацької старшини з центром православного чернецтва на Афоні // Сiверянський лiтопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2016, листопад-грудень. - № 6 (132). - С. 73-84.
Виявлений в архіві Зографського монастиря «Руський Пом’янник» є унікальною пам’яткою та важливим джерелом як до біографії І. Мазепи, так і історії зв’язків українських гетьманів та козацької старшини з центром православного чернецтва на Афоні в XVII – XVIIІ ст. Цей рукопис може послужити цінним джерелом у майбутніх дослідженнях з історії Церкви, козацької старшини та України доби Гетьманщини.
Зографський Пом’янник дозволяє встановити імена учасників різних історичних подій, виявити їхні родинні зв’язки тощо. У ньому збережено свідчення не тільки про знатних українських меценатів, але й повні відомості про склад їхніх родин. Останнє являє особливу цінність, оскільки про багатьох представників української козацької старшини та шляхти таких даних не збереглося і завдяки віднайденому рукопису тепер є можливість відновити генеалогічне древо цих родів. Окрім того, документ є цінним джерелом для вивчення українсько-болгарських відносин в XVII – XVIIІ ст.
Цей документ в чергове засвідчує, що тисячолітні зв’язки зі Святою Горою Афон, вплив її традицій та її послідовників на духовно-культурні процеси в історії України відігравали важливе значення. А сама афонська спадщина, безперечно, — одна з важливих складових української національної духовної культури і традиції, яка потребує подальшого вивчення.
Продовження пошуків та досліджень в архівах та бібліотеках монастирів Афону можуть відкрити нові, невідомі досі цінні джерела та свідчення з української історії, культури та духовності.
Виявлений в архіві Зографського монастиря «Руський Пом’янник» є унікальною пам’яткою та важливим джерелом як до біографії І. Мазепи, так і історії зв’язків українських гетьманів та козацької старшини з центром православного чернецтва на Афоні в XVII – XVIIІ ст. Цей рукопис може послужити цінним джерелом у майбутніх дослідженнях з історії Церкви, козацької старшини та України доби Гетьманщини.
Зографський Пом’янник дозволяє встановити імена учасників різних історичних подій, виявити їхні родинні зв’язки тощо. У ньому збережено свідчення не тільки про знатних українських меценатів, але й повні відомості про склад їхніх родин. Останнє являє особливу цінність, оскільки про багатьох представників української козацької старшини та шляхти таких даних не збереглося і завдяки віднайденому рукопису тепер є можливість відновити генеалогічне древо цих родів. Окрім того, документ є цінним джерелом для вивчення українсько-болгарських відносин в XVII – XVIIІ ст.
Цей документ в чергове засвідчує, що тисячолітні зв’язки зі Святою Горою Афон, вплив її традицій та її послідовників на духовно-культурні процеси в історії України відігравали важливе значення. А сама афонська спадщина, безперечно, — одна з важливих складових української національної духовної культури і традиції, яка потребує подальшого вивчення.
Продовження пошуків та досліджень в архівах та бібліотеках монастирів Афону можуть відкрити нові, невідомі досі цінні джерела та свідчення з української історії, культури та духовності.
Research Interests: Medieval Studies, Ukrainian Studies, Medieval Church History, Byzantine Studies, Mount Athos Studies, and 10 moreByzantine monasticism, Politics of Ukraine, Orthodox Christianity, Ukrainian Literature, Ukraine, Ukrainian History, Cossacks, Mount Athos, Zaporozhian Cossacks, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
Шумило С.В. Прп. Паисий Величковский и последний Кошевой атаман Запорожской Сечи П. Калнышевский: малоизвестные письма // Orientalia Christiana Cracoviensia: czasopismo naukowe, Uniwersytet Papieski Jana Pawła II w Krakowie. № 7 (2015).... more
Шумило С.В. Прп. Паисий Величковский и последний Кошевой атаман Запорожской Сечи П. Калнышевский: малоизвестные письма // Orientalia Christiana Cracoviensia: czasopismo naukowe, Uniwersytet Papieski Jana Pawła II w Krakowie. № 7 (2015). S. 27–57.
В статье исследуются малоизвестные письма святого Паисия Величковского на Запорожскую Сечь и к последнему атаману запорожских казаков Петру Калнышевскому. Также анализируется история взаимоотношений прп. Паисия, афонского и молдавского монашества с запорожским казачеством. Данные письма являются ценным источником, дополнящим сведения как о святом Паисии, так и о последнем кошевом атамане Запорожской Сечи.
В статье исследуются малоизвестные письма святого Паисия Величковского на Запорожскую Сечь и к последнему атаману запорожских казаков Петру Калнышевскому. Также анализируется история взаимоотношений прп. Паисия, афонского и молдавского монашества с запорожским казачеством. Данные письма являются ценным источником, дополнящим сведения как о святом Паисии, так и о последнем кошевом атамане Запорожской Сечи.
Research Interests: Mount Athos Studies, Byzantine Liturgy, Ukraine (History), Ukrainian History, Heresy and Orthodoxy, and 15 moreMount Athos, Eastern Orthodox Theology, History of Ukraine, казачество, Zaporozhian Cossacks, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, исихазъм, Исихазм, Паисий Величковски, исихазма, история казачества, Запорожская Сечь, запорожские казаки , Паисий Величковский, and Гора Афон
Шумило С.В. Новые архивные документы, подтверждающие настоятельство прп. Паисия Величковского в келье св. Константина и монастыре Симонопетра на Афоне // Обсерватория культуры: научный журнал Российской государственной библиотеки (РГБ).... more
Шумило С.В. Новые архивные документы, подтверждающие настоятельство прп. Паисия Величковского в келье св. Константина и монастыре Симонопетра на Афоне // Обсерватория культуры: научный журнал Российской государственной библиотеки (РГБ). М., 2016. Т. 13, № 3. С. 377-383.
В статье исследуются биографические источники житийных списков прп. Паисия Величковского, а также впервые приводятся документальные свидетельства из архивов Украины и Афона, подтверждающие факты настоятельства прп. Паисия в обители св. царя Константина при Пантократорском монастыре и игуменства в афонском монастыре Симонопетра. Эти материалы открывают новые страницы в истории отечественного монашества на Афоне и в житии прп. Паисия Величковского и подтверждают его попытки восстановить на новом месте духовный центр русского святогорского монашества, по сути — воссоздать на Афоне новый Русик после того, как исторический древнерусский святогорский Пантелеимонов монастырь (Старый Русик) к середине XVIII в. перешел в руки греческих монахов.
В статье исследуются биографические источники житийных списков прп. Паисия Величковского, а также впервые приводятся документальные свидетельства из архивов Украины и Афона, подтверждающие факты настоятельства прп. Паисия в обители св. царя Константина при Пантократорском монастыре и игуменства в афонском монастыре Симонопетра. Эти материалы открывают новые страницы в истории отечественного монашества на Афоне и в житии прп. Паисия Величковского и подтверждают его попытки восстановить на новом месте духовный центр русского святогорского монашества, по сути — воссоздать на Афоне новый Русик после того, как исторический древнерусский святогорский Пантелеимонов монастырь (Старый Русик) к середине XVIII в. перешел в руки греческих монахов.
Research Interests: Medieval Literature, Ukrainian Studies, Orthodox Theology, Medieval Church History, Mount Athos Studies, and 11 moreRussian Orthodoxy, Orthodox Christianity, Ukrainian Literature, Mount Athos, Eastern Orthodox Theology, Orthodox Monasticism and Mt. Athos, исихазъм, Исихазм, Паисий Величковски, исихазма, and Паисий Величковский
Шумило С.В. Афонский скит «Черный Выр» и попытки воссоздания нового Русика в XVIII в. на Святой Горе // Афон и славянский мир. Сб. 3. Материалы междунар. науч. конф., посв. 1000-летию присутствия русских монахов на Святой Горе. Киев,... more
Шумило С.В. Афонский скит «Черный Выр» и попытки воссоздания нового Русика в XVIII в. на Святой Горе // Афон и славянский мир. Сб. 3. Материалы междунар. науч. конф., посв. 1000-летию присутствия русских монахов на Святой Горе. Киев, 21–23 мая 2015 г. Свято-Пантелеимонов монастырь на Афоне, 2016. С. 214-246.
Research Interests:
Шумило С.В. «Посилати русинів, схильних до благочестя, на Афон». Роль Святої Гори в історії культури і духовності України // День. Щоденна всеукраїнська газета. - № 164–165 (4287-4288), 5–6 вересня 2014 р. - С. 13.
Research Interests:
«Чорний Вир» на Святій Горі. Інтерв’ю з дослідником Афону Сергієм Шумилом // Голос України: Всеукраїнська газета, офіційний друкований орган Верховної Ради України. - № 180 (6184), 29 вересня 2015 р. – С. 1, 10.
Research Interests:
Афон: главные находки и открытия 2015 года. Интервью с С.В. Шумило // Православная жизнь. Сетевой ресурс. URL: http://pravlife.org/content/afon-glavnye-nahodki-i-otkrytiya-2015-goda [дата обращения: 16.01.2016]
Research Interests:
Затерянная обитель запорожских казаков. Интервью с С. В. Шумило // Комсомольская правда в Украине: Всеукраинская ежедневная газета. - № 148 (5016/26411), 13 июля 2015. - C. 10.
Research Interests:
На Афоне отыскали заброшенный скит, в котором селились украинские казаки, принявшие монашество. Интервью с С.В. Шумило // Факты и комментарии: Всеукраинская ежедневная газета. - № 182 (4400), 6 октября 2015. - С. 6.
Research Interests:
Затерянный мир» Святой Горы. Интервью с Сергеем Шумило // Православная жизнь. Сетевой ресурс. URL: http://pravlife.org/content/zateryannyy-mir-svyatoy-gory-afon [дата обращения: 26.06.2015]
Research Interests:
Шумило С.В. «Мирянське старчество» в духовній традиції українського кобзарства // Релігія в Україні. Мережевий ресурс. URL:... more
Шумило С.В. «Мирянське старчество» в духовній традиції українського кобзарства // Релігія в Україні. Мережевий ресурс. URL: http://www.religion.in.ua/main/history/23860-miryanske-starchestvo-v-duxovnij-tradiciyi-ukrayinskogo-kobzarstva.html [дата звернення: 05.11.2013]
Research Interests:
Шумило С.В. Окультно-художній образ «графа Дракули» як приклад маніпуляції та викривлення історії // Релігія в Україні. Мережевий ресурс. URL: http://www.religion.in.ua/main/history/23671-okultno-xudozhnij-obraz-g
Шумило С.В. Окультно-художній образ «графа Дракули» як приклад маніпуляції та викривлення історії // Релігія в Україні. Мережевий ресурс. URL:... more
Шумило С.В. Окультно-художній образ «графа Дракули» як приклад маніпуляції та викривлення історії // Релігія в Україні. Мережевий ресурс. URL: http://www.religion.in.ua/main/history/23671-okultno-xudozhnij-obraz-grafa-drakuli-yak-priklad-manipulyaciyi-ta-vikrivlennya-istoriyi.html [дата звернення: 18.10.2013]
Research Interests:
Шумило С.В. К вопросу об основании древнерусского монастыря на Афоне во времена св. князя Владимира Киевского // Afonit.info, афонский духовно-просветительский портал. Сетевой ресурс. URL:... more
Шумило С.В. К вопросу об основании древнерусского монастыря на Афоне во времена св. князя Владимира Киевского // Afonit.info, афонский духовно-просветительский портал. Сетевой ресурс. URL: http://afonit.info/biblioteka/istoriya-russkogo-monastyrya/knyaz-vladimir-kievskiy-i-afon [дата обращения: 27.08.2016]
Research Interests:
Шумило С.В. Наследование афонских традиций в чине Погребения Богородицы в Киево-Печерской Лавре // Afonit.info, афонский духовно-просветительский портал. Сетевой ресурс. URL:... more
Шумило С.В. Наследование афонских традиций в чине Погребения Богородицы в Киево-Печерской Лавре // Afonit.info, афонский духовно-просветительский портал. Сетевой ресурс. URL: http://afonit.info/biblioteka/nasledie-russkogo-monastyrya/v-kievo-pecherskoj-lavre [дата обращения: 30.08.2015]
Research Interests:
Шумило С.В. «Казачья Лавра». Из истории Свято-Михайловской Афонской Закубанской пустыни // Afonit.info, афонский духовно-просветительский портал. Сетевой ресурс. URL: http://afonit.info/biblioteka/nasledie-svyatoj-gory/kazachya-lavra... more
Шумило С.В. «Казачья Лавра». Из истории Свято-Михайловской Афонской Закубанской пустыни // Afonit.info, афонский духовно-просветительский портал. Сетевой ресурс. URL: http://afonit.info/biblioteka/nasledie-svyatoj-gory/kazachya-lavra [дата обращения: 27.09.2014]
Research Interests:
Шумило С.В. Братство русских обителей Афона в кон. XIX – нач. XX веков // Afonit.info, афонский духовно-просветительский портал. Сетевой ресурс. URL:... more
Шумило С.В. Братство русских обителей Афона в кон. XIX – нач. XX веков // Afonit.info, афонский духовно-просветительский портал. Сетевой ресурс. URL: http://afonit.info/biblioteka/russkij-afon/bratstvo-russkikh-obitelej-afona-v-kon-xix-nach-xx-vekov [дата обращения: 15.11.2016]
Research Interests:
Шумило С.В. Славянские старцы-отшельники на Святой Горе Афон // Afonit.info, афонский духовно-просветительский портал. Сетевой ресурс. URL: http://afonit.info/biblioteka/istoriya-russkogo-monastyrya/russkie-startsy-otshelniki-na-afone... more
Шумило С.В. Славянские старцы-отшельники на Святой Горе Афон // Afonit.info, афонский духовно-просветительский портал. Сетевой ресурс. URL: http://afonit.info/biblioteka/istoriya-russkogo-monastyrya/russkie-startsy-otshelniki-na-afone [дата обращения: 23.02.2017]
Research Interests:
Шумило С.В. Русские старцы-отшельники на афонских Карулях // Afonit.info, афонский духовно-просветительский портал. Сетевой ресурс. URL: http://afonit.info/biblioteka/russkij-afon/russkie-startsy-otshelniki-na-karulyakh [дата обращения:... more
Шумило С.В. Русские старцы-отшельники на афонских Карулях // Afonit.info, афонский духовно-просветительский портал. Сетевой ресурс. URL: http://afonit.info/biblioteka/russkij-afon/russkie-startsy-otshelniki-na-karulyakh [дата обращения: 27.08.2016]
Research Interests:
Круглий стіл на тему «Селянські повстання та діяльність отамана Галаки на півночі Чернігівщини в 1919-1921 рр.: факти, джерела, оцінки» (м. Чернігів, 6 жовтня 2017 р.). Круглий стіл присвячений історії селянських антибільшовицьких... more
Круглий стіл на тему «Селянські повстання та діяльність отамана Галаки
на півночі Чернігівщини в 1919-1921 рр.: факти, джерела, оцінки» (м. Чернігів, 6 жовтня 2017 р.).
Круглий стіл присвячений історії селянських антибільшовицьких повстань на Чернігівщині в 1919-1921 роки та, зокрема, діяльності одного з селянських ватажків того періоду – отамана Галаки.
Мета круглого столу: дослідити феномен особистості в історії, зокрема, ким був Галака як історична особистість – народним месником, «польовим командиром», національним героєм чи «кримінальним авторитетом» періоду подій 1919-1921 рр. в Україні.
на півночі Чернігівщини в 1919-1921 рр.: факти, джерела, оцінки» (м. Чернігів, 6 жовтня 2017 р.).
Круглий стіл присвячений історії селянських антибільшовицьких повстань на Чернігівщині в 1919-1921 роки та, зокрема, діяльності одного з селянських ватажків того періоду – отамана Галаки.
Мета круглого столу: дослідити феномен особистості в історії, зокрема, ким був Галака як історична особистість – народним месником, «польовим командиром», національним героєм чи «кримінальним авторитетом» періоду подій 1919-1921 рр. в Україні.
Research Interests:
I-я Международная научная конференция «ПАИСИЕВСКИЕ ЧТЕНИЯ» Посвящена 295-летию со дня рождения прп. Паисия Величковского и его духовно-культурному наследию. 27 - 28 ноября 2017 года. Международная научная конференция «Паисиевские... more
I-я Международная научная конференция
«ПАИСИЕВСКИЕ ЧТЕНИЯ»
Посвящена 295-летию со дня рождения прп. Паисия Величковского
и его духовно-культурному наследию.
27 - 28 ноября 2017 года.
Международная научная конференция «Паисиевские чтения» посвящена памяти прп. Паисия Величковского (+28 ноября 1794 г.) – выдающегося афонского подвижника, церковно-культурного деятеля и писателя, оставившего неизгладимый след в духовности и культуре Украины, Греции, России, Румынии и Молдовы.
Конференция призвана стать площадкой для обмена опытом, системного и разностороннего обсуждения, изучения и популяризации наследия прп. Паисия Величковского, а также истории и влияния исихазма и Афона в развитии духовности, культуры, философии, искусства и литературы народов Центрально-Восточной Европы.
Приурочена к 295-летию со дня рождения прп. Паисия Величковского, проводится в день его памяти.
Предполагаемые секции конференции:
1. Украинский, румынский и греческий церковно-культурный деятель прп. Паисий Величковский.
2. Школа и ученики прп. Паисия Величковского на Балканах и в Центрально-Восточной Европе.
3. Прп. Паисий Величковский и Киево-Печерская Лавра.
4. Наследие прп. Паисия Величковского и его влияние на возрождение православного богословия, монашества и старчества.
5. Исихазм в культуре и духовности народов Центрально-Восточной Европы.
6. Влияние Афона на развитие духовности, монашества, книжности и культуры на Руси.
7. Литературные связи Центрально-Восточной Европы с Афоном.
8. Современное осмысление наследия прп. Паисия Величковского и переиздание его трудов.
Рабочие языки конференции: украинский, русский, английский.
Место проведения: г. Киев, ул. Лаврская, 15, корп. № 45 (конференц-зал Свято-Успенской Киево-Печерской Лавры).
В работе конференции предусматривается очное и заочное участие.
По результатам работы планируется издание научного сборника материалов конференции.
Организаторы обеспечивают бесплатным проживанием и питанием на время проведения конференции.
Электронный адрес оргкомитета: institut@afonit.info (Международный институт афонского наследия в Украине, директор – Шумило Сергей Викторович).
Для участия в конференции просим прислать до 20 сентября 2017 на эл-адрес institut@afonit.info заявку и тезисы доклада. В заявке необходимо указать тему доклада и сведения об авторе (фамилия, имя, отчество, ученая степень, ученое звание или духовный сан, место работы, адрес, домашний или мобильный телефон, электронный адрес и т.д.).
«ПАИСИЕВСКИЕ ЧТЕНИЯ»
Посвящена 295-летию со дня рождения прп. Паисия Величковского
и его духовно-культурному наследию.
27 - 28 ноября 2017 года.
Международная научная конференция «Паисиевские чтения» посвящена памяти прп. Паисия Величковского (+28 ноября 1794 г.) – выдающегося афонского подвижника, церковно-культурного деятеля и писателя, оставившего неизгладимый след в духовности и культуре Украины, Греции, России, Румынии и Молдовы.
Конференция призвана стать площадкой для обмена опытом, системного и разностороннего обсуждения, изучения и популяризации наследия прп. Паисия Величковского, а также истории и влияния исихазма и Афона в развитии духовности, культуры, философии, искусства и литературы народов Центрально-Восточной Европы.
Приурочена к 295-летию со дня рождения прп. Паисия Величковского, проводится в день его памяти.
Предполагаемые секции конференции:
1. Украинский, румынский и греческий церковно-культурный деятель прп. Паисий Величковский.
2. Школа и ученики прп. Паисия Величковского на Балканах и в Центрально-Восточной Европе.
3. Прп. Паисий Величковский и Киево-Печерская Лавра.
4. Наследие прп. Паисия Величковского и его влияние на возрождение православного богословия, монашества и старчества.
5. Исихазм в культуре и духовности народов Центрально-Восточной Европы.
6. Влияние Афона на развитие духовности, монашества, книжности и культуры на Руси.
7. Литературные связи Центрально-Восточной Европы с Афоном.
8. Современное осмысление наследия прп. Паисия Величковского и переиздание его трудов.
Рабочие языки конференции: украинский, русский, английский.
Место проведения: г. Киев, ул. Лаврская, 15, корп. № 45 (конференц-зал Свято-Успенской Киево-Печерской Лавры).
В работе конференции предусматривается очное и заочное участие.
По результатам работы планируется издание научного сборника материалов конференции.
Организаторы обеспечивают бесплатным проживанием и питанием на время проведения конференции.
Электронный адрес оргкомитета: institut@afonit.info (Международный институт афонского наследия в Украине, директор – Шумило Сергей Викторович).
Для участия в конференции просим прислать до 20 сентября 2017 на эл-адрес institut@afonit.info заявку и тезисы доклада. В заявке необходимо указать тему доклада и сведения об авторе (фамилия, имя, отчество, ученая степень, ученое звание или духовный сан, место работы, адрес, домашний или мобильный телефон, электронный адрес и т.д.).
Research Interests:
В Кембридже и Лондоне (Великобритания) в феврале 2017 г. прошли мероприятия, посвященные 1000-летию древнерусского монашества на Афоне. В частности, в Кембридже с 3 по 5 февраля 2017 г. прошла международная научная конференция «Святая... more
В Кембридже и Лондоне (Великобритания) в феврале 2017 г. прошли мероприятия, посвященные 1000-летию древнерусского монашества на Афоне.
В частности, в Кембридже с 3 по 5 февраля 2017 г. прошла международная научная конференция «Святая Гора Афон и Русь: 1016-2016». Ее организатором выступило британское общество «Friends of Mount Athos» («Друзья Афона»), почетным председателем которого является Принц Уэльский Чарльз.
В частности, в Кембридже с 3 по 5 февраля 2017 г. прошла международная научная конференция «Святая Гора Афон и Русь: 1016-2016». Ее организатором выступило британское общество «Friends of Mount Athos» («Друзья Афона»), почетным председателем которого является Принц Уэльский Чарльз.
Research Interests: Medieval Philosophy, Medieval Literature, Medieval History, Medieval Studies, Byzantine Literature, and 13 moreOrthodox Theology, Medieval Church History, Early Medieval History, Byzantine Studies, Mount Athos Studies, Byzantine History, Byzantine Liturgy, Byzantine Iconography, Russian Orthodoxy, Byzantine monasticism, Orthodox Christianity, Mount Athos, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
В Риме 4-6 декабря 2016 г. Международным институтом афонского наследия в Украине был проведен ряд мероприятий, посвященных 1000-летию древнерусского монашества на Афоне. Так в Восточном папском институте состоялась встреча с... more
В Риме 4-6 декабря 2016 г. Международным институтом афонского наследия в Украине был проведен ряд мероприятий, посвященных 1000-летию древнерусского монашества на Афоне.
Так в Восточном папском институте состоялась встреча с преподавателями и студентами этого учебного заведения. В мероприятии приняли участие заместитель председателя ОВЦС УПЦ протоиерей Николай Данилевич и директор Международного института афонского наследия в Украине (МИАНУ) Сергей Шумило. Они представили присутствующим фильм о Святой Горе Афон, презентовали афонские издательские проекты УПЦ и МИАНУ и рассказали о многовековой православной сокровищнице Афона, его значении для всего христианского мира.
Отдельно был затронут вопрос духовно-исторических связей Италии с Афоном до разделения Церкви 1054 года. В частности, Сергей Шумило рассказал о существовании в древности на Афоне нескольких латинских монастырей, где подвизались выходцы из Рима, Амальфи, Неаполя, Калабрии и других городов Италии.
Были также проведены встречи с представителями других научных учреждений Рима.
Так в Восточном папском институте состоялась встреча с преподавателями и студентами этого учебного заведения. В мероприятии приняли участие заместитель председателя ОВЦС УПЦ протоиерей Николай Данилевич и директор Международного института афонского наследия в Украине (МИАНУ) Сергей Шумило. Они представили присутствующим фильм о Святой Горе Афон, презентовали афонские издательские проекты УПЦ и МИАНУ и рассказали о многовековой православной сокровищнице Афона, его значении для всего христианского мира.
Отдельно был затронут вопрос духовно-исторических связей Италии с Афоном до разделения Церкви 1054 года. В частности, Сергей Шумило рассказал о существовании в древности на Афоне нескольких латинских монастырей, где подвизались выходцы из Рима, Амальфи, Неаполя, Калабрии и других городов Италии.
Были также проведены встречи с представителями других научных учреждений Рима.
Research Interests:
В Женеве (Швейцария) Международным институтом афонского наследия в Украине 7-9 декабря 2016 г. был проведен ряд мероприятий, посвященных 1000-летию древнерусского монашества на Афоне.
Research Interests:
Международный симпозиум, посвященный 1000-летию духовно-культурных связей Руси и Афона, состоялся 3-5 ноября 2016 г. в старинном румынском городе Яссы. Полное название форума: «Традиционная греческая культура в европейском контексте:... more
Международный симпозиум, посвященный 1000-летию духовно-культурных связей Руси и Афона, состоялся 3-5 ноября 2016 г. в старинном румынском городе Яссы.
Полное название форума: «Традиционная греческая культура в европейском контексте: связи с румынским и славянским пространством. Культурная ось Афон - Афины - София - Бухарест - Яссы - Киев - Москва».
Главной темой симпозиума, посвященного 1000-летию древнерусского монашества на Святой Горе, стали вопросы взаимодействия и взаимовлияния Афона, балканских стран, Румынии и Руси в духовно-культурных процессах прошлого.
Полное название форума: «Традиционная греческая культура в европейском контексте: связи с румынским и славянским пространством. Культурная ось Афон - Афины - София - Бухарест - Яссы - Киев - Москва».
Главной темой симпозиума, посвященного 1000-летию древнерусского монашества на Святой Горе, стали вопросы взаимодействия и взаимовлияния Афона, балканских стран, Румынии и Руси в духовно-культурных процессах прошлого.
Research Interests: Medieval Literature, Medieval History, Medieval Studies, Byzantine Literature, Ukrainian Studies, and 10 moreOrthodox Theology, Medieval Church History, Byzantine Studies, Mount Athos Studies, Byzantine History, Russian Orthodoxy, Byzantine monasticism, Orthodox Christianity, Mount Athos, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
Международная конференция «Монашество в древнем мире и современном секулярном обществе» (Милан, Италия, 12 сентября 2016 г.) и Духовно-культурный вечер, посвященный 1000-летию древнерусского монашества на Афоне (Милан, Италия, 11 декабря... more
Международная конференция «Монашество в древнем мире и современном секулярном обществе» (Милан, Италия, 12 сентября 2016 г.) и Духовно-культурный вечер, посвященный 1000-летию древнерусского монашества на Афоне (Милан, Италия, 11 декабря 1016 г.)
В Милане (Италия) 12 сентября 2016 г. состоялась международная научно-богословская конференция на тему «Монашество в древнем мире и современном секулярном обществе», посвященная 1000-летию древнерусского монашеского присутствия на Святой Горе Афон.
11 декабря 1016 г. в Милане (Италия) Международным институтом афонского наследия в Украине был организован духовно-культурный вечер, посвященный 1000-летию древнерусского монашества на Афоне, на которое пришло более 200 человек.
В Милане (Италия) 12 сентября 2016 г. состоялась международная научно-богословская конференция на тему «Монашество в древнем мире и современном секулярном обществе», посвященная 1000-летию древнерусского монашеского присутствия на Святой Горе Афон.
11 декабря 1016 г. в Милане (Италия) Международным институтом афонского наследия в Украине был организован духовно-культурный вечер, посвященный 1000-летию древнерусского монашества на Афоне, на которое пришло более 200 человек.
Research Interests: Medieval History, Medieval Studies, Byzantine Literature, Orthodox Theology, Medieval Church History, and 11 moreEarly Medieval History, Byzantine Studies, Mount Athos Studies, Byzantine History, Byzantine Liturgy, Russian Orthodoxy, Byzantine monasticism, Orthodox Christianity, Byzantine historiography, Mount Athos, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
Международный научный форум, посвященный 1000-летию древнерусского монашества на Афоне, состоялся 25-26 октября 2016 года в Киевской духовной академии УПЦ . Организаторами форума выступили Киевская духовная академия Украинской... more
Международный научный форум, посвященный 1000-летию древнерусского монашества на Афоне, состоялся 25-26 октября 2016 года в Киевской духовной академии УПЦ .
Организаторами форума выступили Киевская духовная академия Украинской Православной Церкви и Международный институт афонского наследия в Украине (МИАНУ).
Мероприятие состоялось в рамках VІII международной научно-практической конференции «Духовное и светское образование: история взаимоотношений - современность - перспективы». В этом году конференция посвящена 1000-летию древнерусского монашества на Афоне и влиянию монашеских традиций на духовное образование и культуру в Восточной Европе.
В работе форума приняло участие около 100 участников: иерархи, священнослужители, историки, богословы, филологи, искусствоведы, библеисты, философы.
В частности, со своими докладами выступят докладчики не только из Украины, но и из Италии, Германии, России, США, Польши, Чехии и других стран.
Организаторами форума выступили Киевская духовная академия Украинской Православной Церкви и Международный институт афонского наследия в Украине (МИАНУ).
Мероприятие состоялось в рамках VІII международной научно-практической конференции «Духовное и светское образование: история взаимоотношений - современность - перспективы». В этом году конференция посвящена 1000-летию древнерусского монашества на Афоне и влиянию монашеских традиций на духовное образование и культуру в Восточной Европе.
В работе форума приняло участие около 100 участников: иерархи, священнослужители, историки, богословы, филологи, искусствоведы, библеисты, философы.
В частности, со своими докладами выступят докладчики не только из Украины, но и из Италии, Германии, России, США, Польши, Чехии и других стран.
Research Interests: Medieval Philosophy, Medieval Literature, Medieval History, Medieval Studies, Byzantine Literature, and 19 moreUkrainian Studies, Orthodox Theology, Medieval Church History, Early Medieval History, Byzantine Studies, Mount Athos Studies, Byzantine History, Byzantine Liturgy, Byzantine Iconography, Russian Orthodoxy, Byzantine monasticism, Ukraine (History), Orthodox Christianity, Byzantine historiography, Ukrainian Literature, Ukrainian History, Historia Medieval, Mount Athos, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
Круглый стол «Актуальные вопросы изучения афонского наследия» прошел 26 октября 2016 г. в Церковно-археологическом музее Киевской духовной академии УПЦ в рамках международного научного форума, посвященного 1000-летию древнерусского... more
Круглый стол «Актуальные вопросы изучения афонского наследия» прошел 26 октября 2016 г. в Церковно-археологическом музее Киевской духовной академии УПЦ в рамках международного научного форума, посвященного 1000-летию древнерусского монашества на Афоне.
Во встрече приняли участие: почетный митрополит Чешских земель и Словакии архиепископ Христофор, первый проректор КДА протоиерей Сергий Ющик, проректор КДА по научно-исследовательской работе Владимир Бурега, епископ Исаия Шумперский (Чехия), историки и богословы из Украины, России, Германии, Словакии, США и других стран.
Модерировал круглый стол директор Международного института афонского наследия в Украине Сергей Шумило.
Во встрече приняли участие: почетный митрополит Чешских земель и Словакии архиепископ Христофор, первый проректор КДА протоиерей Сергий Ющик, проректор КДА по научно-исследовательской работе Владимир Бурега, епископ Исаия Шумперский (Чехия), историки и богословы из Украины, России, Германии, Словакии, США и других стран.
Модерировал круглый стол директор Международного института афонского наследия в Украине Сергей Шумило.
Research Interests: Medieval Philosophy, Medieval Literature, Medieval History, Medieval Studies, Byzantine Literature, and 20 moreUkrainian Studies, Orthodox Theology, Medieval Church History, Early Medieval History, Byzantine Studies, Mount Athos Studies, Byzantine History, Byzantine Liturgy, Byzantine Iconography, Russian Orthodoxy, Byzantine monasticism, Ukraine (History), Orthodox Christianity, Byzantine historiography, Ukrainian Literature, Ukrainian History, Historia Medieval, Mount Athos, Eastern Orthodox Theology, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
С 21 по 23 мая 2015 г. в Киеве, на территории Свято-Успенской Киево-Печерской Лавры, проходила III-я Международная научная конференция «Афон и славянский мир», посвященная 1000-летию древнерусского монашества на Святой Горе Афон.... more
С 21 по 23 мая 2015 г. в Киеве, на территории Свято-Успенской Киево-Печерской Лавры, проходила III-я Международная научная конференция «Афон и славянский мир», посвященная 1000-летию древнерусского монашества на Святой Горе Афон.
Организаторами конференции выступили Афонский Свято-Пантелеимонов монастырь и Международный институт афонского наследия в Украине.
В конференции приняло участие более 70 ученых из Украины, России, Греции, Великобритании, Болгарии, Сербии, Хорватии, Чехии, Словакии, Румынии, Молдовы, Франции, Италии, Польши, Литвы, США, занимающиеся изучением истории и наследия Святой Горы Афон.
В течение трех дней ученые из 16 стран мира совместно с духовенством и монашествующими со Святой Горы Афон плодотворно работали над изучением богатого и разностороннего афонского наследия. На конференции были охвачены различные пласты истории, традиций и культуры Афона, их влияния на развитие самобытных славянских православных культур, а также взаимоотношений и вклада славянских народов в общую сокровищницу Афона и православного мира.
Организаторами конференции выступили Афонский Свято-Пантелеимонов монастырь и Международный институт афонского наследия в Украине.
В конференции приняло участие более 70 ученых из Украины, России, Греции, Великобритании, Болгарии, Сербии, Хорватии, Чехии, Словакии, Румынии, Молдовы, Франции, Италии, Польши, Литвы, США, занимающиеся изучением истории и наследия Святой Горы Афон.
В течение трех дней ученые из 16 стран мира совместно с духовенством и монашествующими со Святой Горы Афон плодотворно работали над изучением богатого и разностороннего афонского наследия. На конференции были охвачены различные пласты истории, традиций и культуры Афона, их влияния на развитие самобытных славянских православных культур, а также взаимоотношений и вклада славянских народов в общую сокровищницу Афона и православного мира.
Research Interests: Medieval Philosophy, Medieval Literature, Medieval History, Medieval Studies, Byzantine Literature, and 18 moreUkrainian Studies, Orthodox Theology, Medieval Church History, Byzantine Studies, Mount Athos Studies, Byzantine History, Byzantine Liturgy, Byzantine Iconography, Russian Orthodoxy, Ukraine (History), Orthodox Christianity, Byzantine historiography, Ukrainian Literature, Ukrainian History, Historia Medieval, Mount Athos, Byzantine history and archaeology, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
Международная научная конференция «"Малый Афон" – монастыри и монашество на Закарпатье: традиции и современность» состоялась 3 октября 2015 г. в г. Мукачево (Закарпатье, Украина). Конференция посвящена 1000-летию древнерусского... more
Международная научная конференция «"Малый Афон" – монастыри и монашество на Закарпатье: традиции и современность» состоялась 3 октября 2015 г. в г. Мукачево (Закарпатье, Украина).
Конференция посвящена 1000-летию древнерусского монашества на Афоне.
Организаторами конференции выступили Мукачевская Епархия Украинской Православной Церкви, Богословско-исторический научно-исследовательский центр им. архим. В. Пронина, Международный институт афонского наследия в Украине (МИАНУ) совместно с кафедрой истории Украины Ужгородского национального университета, Государственным архивом Закарпатской области, Научно-исследовательским центром историко-религиозных студий «Логос» и другими организациями.
По словам организаторов, инициатива проведения конференции в Закарпатье связана с тем, что возрождение Православия в регионе в начале ХХ века в значительной степени происходило под влиянием монашества Святой Горы Афон.
Конференция посвящена 1000-летию древнерусского монашества на Афоне.
Организаторами конференции выступили Мукачевская Епархия Украинской Православной Церкви, Богословско-исторический научно-исследовательский центр им. архим. В. Пронина, Международный институт афонского наследия в Украине (МИАНУ) совместно с кафедрой истории Украины Ужгородского национального университета, Государственным архивом Закарпатской области, Научно-исследовательским центром историко-религиозных студий «Логос» и другими организациями.
По словам организаторов, инициатива проведения конференции в Закарпатье связана с тем, что возрождение Православия в регионе в начале ХХ века в значительной степени происходило под влиянием монашества Святой Горы Афон.
Research Interests:
«Русь и Афон: тысячелетие духовно-культурных связей» – под таким названием состоялась 28-29 ноября 2014 г. в городе Чернигов (Украина) международная научная конференция, посвященная 1000-летию древнерусского монашества на Афоне и... more
«Русь и Афон: тысячелетие духовно-культурных связей» – под таким названием состоялась 28-29 ноября 2014 г. в городе Чернигов (Украина) международная научная конференция, посвященная 1000-летию древнерусского монашества на Афоне и 220-летию преставления преп. Паисия Величковского.
Инициатором конференции выступил Международный институт афонского наследия в Украине (МИАНУ) совместно с Черниговским национальным педагогическим университетом им. Т.Г. Шевченко.
Инициатором конференции выступил Международный институт афонского наследия в Украине (МИАНУ) совместно с Черниговским национальным педагогическим университетом им. Т.Г. Шевченко.
Research Interests: Medieval Literature, Medieval Studies, Byzantine Literature, Ukrainian Studies, Orthodox Theology, and 15 moreMedieval Church History, Byzantine Studies, Mount Athos Studies, Byzantine History, Byzantine Liturgy, Byzantine Iconography, Russian Orthodoxy, Byzantine monasticism, Ukraine (History), Orthodox Christianity, Byzantine historiography, Ukrainian Literature, Ukrainian History, Mount Athos, and Orthodox Monasticism and Mt. Athos
С 14 по 16 мая 2014 года в Софии (Болгария) прошла вторая международная научная конференция «Афон и славянский мир», посвященная 1000-летию древнерусского монашества на Святой Горе Афон. Ее организатором выступил Свято-Пантелеимонов... more
С 14 по 16 мая 2014 года в Софии (Болгария) прошла вторая международная научная конференция «Афон и славянский мир», посвященная 1000-летию древнерусского монашества на Святой Горе Афон. Ее организатором выступил Свято-Пантелеимонов монастырь на Афоне.
В мероприятии приняли участие ученые из Болгарии, Греции, России, Украины, Сербии, Литвы, Польши, Грузии, Австрии, Италии, Норвегии.
В ходе трехдневной работы конференции ее участниками были освещены многогранные афонско-славянские связи с древнейшего периода до ХХ в., отражено влияние Афона на формирование самобытных славянских культур и духовности. Особое внимание уделено литературным связям, рукописному наследию, литургической и агиографической традициям.
В мероприятии приняли участие ученые из Болгарии, Греции, России, Украины, Сербии, Литвы, Польши, Грузии, Австрии, Италии, Норвегии.
В ходе трехдневной работы конференции ее участниками были освещены многогранные афонско-славянские связи с древнейшего периода до ХХ в., отражено влияние Афона на формирование самобытных славянских культур и духовности. Особое внимание уделено литературным связям, рукописному наследию, литургической и агиографической традициям.
Research Interests: Medieval Philosophy, Medieval Literature, Medieval History, Medieval Studies, Byzantine Literature, and 14 moreOrthodox Theology, Russian Orthodox Church, Medieval Church History, Early Medieval History, Byzantine Studies, Mount Athos Studies, Byzantine History, Byzantine Liturgy, Byzantine Iconography, Russian Orthodoxy, Byzantine monasticism, Orthodox Christianity, Byzantine historiography, and Mount Athos
БЕЛГРАД. 16-18 мая 2013 г. в столице Сербии Белграде прошла международная научная конференция «Афон и славянский мир», посвященная 1000-летию древнерусского монашества на Святой Горе Афон. В форуме приняли участие специалисты из России,... more
БЕЛГРАД. 16-18 мая 2013 г. в столице Сербии Белграде прошла международная научная конференция «Афон и славянский мир», посвященная 1000-летию древнерусского монашества на Святой Горе Афон.
В форуме приняли участие специалисты из России, Сербии, Болгарии, Украины, Греции, Италии, Норвегии и Литвы. Конференция была организована Свято-Пантелеимоновым монастырем на Афоне.
В докладах были освещены многогранные афонско-славянские связи с древнейшего периода до ХХ в., включая переломные эпохи исихазма и филокалического возрождения. Особую тему составили доклады, посвященные литературным связям, рукописному наследию, литургической и агиографической традициям.
В форуме приняли участие специалисты из России, Сербии, Болгарии, Украины, Греции, Италии, Норвегии и Литвы. Конференция была организована Свято-Пантелеимоновым монастырем на Афоне.
В докладах были освещены многогранные афонско-славянские связи с древнейшего периода до ХХ в., включая переломные эпохи исихазма и филокалического возрождения. Особую тему составили доклады, посвященные литературным связям, рукописному наследию, литургической и агиографической традициям.
Research Interests: Medieval Philosophy, Medieval Literature, Medieval History, Medieval Studies, Byzantine Literature, and 13 moreOrthodox Theology, Medieval Church History, Early Medieval History, Byzantine Studies, Mount Athos Studies, Byzantine History, Byzantine Liturgy, Byzantine Iconography, Russian Orthodoxy, Byzantine monasticism, Orthodox Christianity, Byzantine historiography, and Mount Athos
Международная научная конференция «Исихазм в истории и культуре Православного Востока: к 290-летию старца Паисия Величковского» (Чернигов, 30 ноября – 1 декабря 2012 г.). Конференция призвана системно и разносторонне рассмотреть историю... more
Международная научная конференция «Исихазм в истории и культуре Православного Востока: к 290-летию старца Паисия Величковского» (Чернигов, 30 ноября – 1 декабря 2012 г.).
Конференция призвана системно и разносторонне рассмотреть историю возникновения исихазма, его развитие и влияние на философию, культуру, искусство, литературу Православного Востока. Конференция посвящена памяти одного из знаменитых православных писателей, переводчика святоотеческой литературы, работавшего в XVIII в. над возрождением исихастского учения, старцу Паисию Величковскому.
Организаторы конференции: Черниговский национальный педагогический университет имени Т.Г. Шевченко совместно с Институтом русской литературы (Пушкинским Домом) Российской академии наук (Санкт-Петербург), Международным институтом афонского наследия в Украине (МИАНУ), Кафедрой ЮНЕСКО по компаративным исследованиям духовных традиций, специфике их культур и межрелигиозного диалога при поддержке Черниговской областной государственной администрации.
Конференция призвана системно и разносторонне рассмотреть историю возникновения исихазма, его развитие и влияние на философию, культуру, искусство, литературу Православного Востока. Конференция посвящена памяти одного из знаменитых православных писателей, переводчика святоотеческой литературы, работавшего в XVIII в. над возрождением исихастского учения, старцу Паисию Величковскому.
Организаторы конференции: Черниговский национальный педагогический университет имени Т.Г. Шевченко совместно с Институтом русской литературы (Пушкинским Домом) Российской академии наук (Санкт-Петербург), Международным институтом афонского наследия в Украине (МИАНУ), Кафедрой ЮНЕСКО по компаративным исследованиям духовных традиций, специфике их культур и межрелигиозного диалога при поддержке Черниговской областной государственной администрации.
Research Interests:
10 – 13 октября 2013 г. в Чернигове состоялась международная научная конференция «Чтения по истории и культуре Древней Руси», которую организовали Центр истории религии и Церкви (Чернигов), Черниговский национальный педагогический... more
10 – 13 октября 2013 г. в Чернигове состоялась международная научная конференция «Чтения по истории и культуре Древней Руси», которую организовали Центр истории религии и Церкви (Чернигов), Черниговский национальный педагогический университет имени Т.Г. Шевченко и Международный институт афонского наследия в Украине (МИАНУ) совместно с Отделом древнерусской литературы Института русской литературы (Пушкинский Дом) РАН (Санкт-Петербург)