Ukrainian Cossacks

Ця книга є першим системним науково-популярним викладом історії Черкащини, здійсненим на концептуальних засадах історичної регіоналістики. Історію краю розглянуто від часів творіння земної тверді до сьогодення в контекстах різночасових державних утворень, але крізь призму прагнення до власного політичного самовизначення (україноцентризму). Стверджується, що територіальна локалізація й регіональна специфіка були зумовлені не тільки природно-ландшафтним середовищем Середньої Наддніпрянщини, а й спільною історичною долею. Простежено зміну геополітичного та ментального статусу регіону, його антропологічного виміру. Описано політичну, адміністративно-територіальну приналежність краю, господарську структуру, культурний розвиток його людності. Звернуто увагу на відображення регіональних особливостей у масовій колективні пам’яті та на трансформацію регіональної ідентичності.

Шумило С. В. Розвиток українсько-афонських духовно-культурних зв’язків у XVІI – першій третині ХІХ ст. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 26.00.01 «Теорія та історія культури» за напрямом – історичні науки. Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури та інформаційної політики України. Київ, 2021. 304 с.


Дисертація є дослідженням історичних духовно-культурних зв’язків України і Афону та діяльності українських духовних осередків на Афоні як в середньовічні, так і ранньомодерні часи, зокрема у XVII – перш. трет. ХІХ ст.
У рамках дисертаційного дослідження на основі аналізу широкого кола архівних джерел та опублікованих матеріалів у роботі розкрито специфіку зародження та розвитку українсько-афонських духовно-культурних зв’язків, їхній вплив на відродження православного руху в Україні та подальші церковні, культурні і політичні процеси в Україні протягом XVII – XVІII ст. Сукупність цих та інших історичних подій сприяла заснуванню та діяльності у XVІІІ ст. чотирьох українських чернечих осередків на Афоні, зосереджених у скитах Чорний Вир та пророка Іллі, Костянтинівській обителі та в монастирі Симонопетра, їхнім зв’язкам з українським козацтвом та чернецтвом, участі Запорозької та Задунайської Січі у ктиторській підтримці цих обителей тощо. Встановлено, що це сприяло як зміцненню контактів з центром православного чернецтва на Афоні, так і посиленню його популярності серед українського чернецтва та козацтва, забезпечуючи взаємний духовний і культурний обмін і вплив один на одного.
Наукова новизна полягає в тому, що у дисертаційному дослідженні використані маловідомі архівні джерела, на основі яких комплексно досліджено процес заснування і діяльності українських чернечих осередків на Афоні у XVIII – перш. трет. ХІХ ст., їх зв’язків з українським чернецтвом та козацтвом в Україні. Наголошено, що українські афонські обителі, зокрема скити «Чорний Вир» та пророка Іллі, є важливою складовою історії, духовної культури і спадщини українського чернецтва на Афоні, прямим свідченням тісних зв’язків Запорозької та Задунайської Січі з Афоном. Зазначено, що ці історико-культурні та архітектурні пам’ятники присутності українського чернецтва та козацтва на Афоні мають духовно-культурну і науково-історичну цінність. Подальше вивчення феномену української присутності на Афоні є одним з перспективних напрямків у сучасній українській науці. Також це сприятиме формуванню українського афонознавства як окремого наукового напрямку.
Ключові слова: Афон, Свята Гора, Гетьманщина, Запорозька Січ, Задунайська Січ, Чорний Вир, Іллінський скит, Симонопетра, чернецтво, скити, монастирі, ісихазм, православ’я


SUMMARY

Shumylo S. V. The Development of Spiritual and Cultural Ties between Ukraine and Athos from the Seventeenth Century to the First Third of the Nineteenth Century. – Qualifying scientific work on the basis of manuscripts.
Thesis for Candidate in History: specialism 26.00.01, The Theory and History of Culture, Historical Science. – National Academy of Cultural and Arts Leaders, Ministry of Culture and Information Policy of Ukraine. Kyiv, 2021.
Shumylo’s thesis explores the history of the spiritual and cultural ties between Ukraine and Athos, and the activity of Athonite spiritual centres in both mediaeval and earlymodern times – from the seventeenth century to the first third of the nineteenth century.
Drawing on a wide range of archival and published documents, it outlines the onset and development of the spiritual and cultural ties between Ukraine and Athos, and shows how these ties influenced the Ukrainian Orthodox revival giving rise to ecclesiastical, cultural and political developments in Ukraine from the seventeenth to the eighteenth centuries.
In particular, the influence of Athos hesychastic tradition during this period was important for further spiritual awakening and cultural development in the Ukrainian lands. Athos monks joined the restoration and spread of hesychasm traditions within the Kyiv metropolitanate, making a significant contribution to the formation of ancient Ukrainian culture, literature and art.
It was found that in the late XVI - early XVII centuries (after the events of the Brest Union in 1596) Ukrainian Athos monks took an active part in the revival of Orthodoxy in Ukraine, joined the restoration of the Orthodox hierarchy of the Kyiv metropolitanate, reforming Ukrainian Orthodox monasteries, cultural and educational, literary and polemical activities, as well as contributed to the involvement of the Ukrainian Cossacks in defending the rights and freedom of the Orthodox religion in the Commonwealth.
It is proved that during the second half of the XVII and XVIII centuries the spiritual and cultural ties of the Ukrainian monasticism and the Cossacks with Athos became noticeably more active. An important role was played by the Ukrainian Cossack foreman, who considered his participation in the material support of Athos monasteries as a certain attribute of his status. Analysis of sources shows that donors of Athos monasteries during the Hetmanate were often Ukrainian hetmans and Cossack officers.
These developments led to the foundation of four flourishing Ukrainian monastic sights on Athos: the Cherny Vir and Prophet Elijah Sketes, the St Constantine Kellion and within Simonopetra Monastery. Ukrainian Cossacks and monks played an important part here, as did benefactors from Zaporozh´ya and Zadunayskaya Sech´. The thesis shows that these ties increased the popularity of Athonite monasticism with the Cossacks and in Ukraine, facilitating mutual spiritual and cultural exchange.
In particular, it was found out that the monastery "Black Whirlpool" was an important Ukrainian center on Mount Athos, and its founders were Ukrainian monks and representatives of the Cossack elders. The monks in this monastery were mostly natives of Ukrainian lands, in particular the former Zaporozhian Cossacks. The existence of close contacts of the Chorny Vyr hermitage with the Zaporozhian Sich and of the waterway from Zaporozhye to Mount Athos in the XVIII century is proved. The results of the study allow us to assert the importance of Ilyinsky monastery, which was also founded by Ukrainian elder Paisiy Velychkovsky, in the history of monasticism on Mount Athos. In that monastery he established his own seminary, and the monastery itself became a center of spirituality, education and literature on Mount Athos and beyond. Later, the Ilyinsky monastery became the spiritual and cultural center of the Ukrainian Cossack emigration, where former Zaporozhian Cossacks from the Transdanubian Sich and Kuban struggled. The decline and devastation of Ukrainian monastic centers on Mount Athos are consequences of the events of the Greek national liberation revolution of 1821–1829.
The thesis is original because it draws on little-known archival sources of the eighteenth to the first third of the nineteenth centuries. It establishes the defining role of the Ukrainian Athonite cloisters – especially of Cherny Vir and the Prophet Elijah Skete – in the history, culture and heritage of Ukrainian monasticism on Athos; and it demonstrates the strong links between the Zaporoz`ka and Zadunayska Sich´ with the Holy Mountain. The presence of Ukrainian and Cossack monks has left significant cultural and architectural traces on Mount Athos. Further study of the Ukrainian Athonite presence is an avenue to be explored by Ukrainian scholars.
Key words: the history of Ukrainian culture, international spiritual and cultural ties, Athos, the Cossack Hetmanate, the Zaporoz`ka Sich, monasticism.

Україна  в  Центрально-Східній  Європі. –  Київ:  Інститут історії України НАНУ, 2021. — Вип. 19-20. –  C. 211-221.

Стаття  присвячена  встановленню  того,  чи  позначала
французька лексема ‟un caleço(n)ˮ у відомій праці французького інженера й картографа  Ґійома  Левассера  де  Боплана «Опис  України» (1651)  саме козацькі широкі штани — шаровари. Дослідити це дискусійне питання, що зринає в агресивній інформаційній кампанії останнього часу, спрямованій на
руйнування  української  національної  ідентичності,  є  метою  автора. Методологічною основою дослідження є метод дискурс-аналізу у поєднанні з принципами й методами лексикологічних та текстологічних досліджень. Основними результатами дослідження є те, що на підставі аналізу широкого  кола  джерел XVII–XVIII  ст.  показано,  що  французькі  автори  того часу, зокрема, П’єр д’Авіті, Жан де Тевено, Альбер Жувен де Рошфор, Жан-Батист  Таверньє, Жан Шарден, Поль  Люка та  інші  мандрівники  й  письменники вживали термін ‟un caleçonˮ однозначно не для позначення вузьких
обтислих  штанів  або  нижньої  білизни.  Ним  звично  називали  широкі, просторі  штани  східного  крою,  описуючи  бачений  у  подорожах  поясний одяг турків, персів, арабів, татар, черкесів, мінгрелів і інших народів Сходу. З огляду на те, що ці штани мали вільний крій, були широкими і носилися як чоловіками,  так  і жінками,  відповідно  до  східних  звичаїв,  цілком  логічно вбачати  у  них  шаровари  й  саме  так  перекладати  цей  термін  у  тих випадках, де йдеться про екзотичне вбрання. Те, що мова йде про шаровари, підтверджують  і дані етнографії щодо згаданих етносів. Судячи з усього, Боплан називав бачені ним штани  запорозьких  козаків  саме цим терміном тому, що  вони  відповідали  кроєві широких штанів  східних  народів, тобто це  однозначно  були шаровари.  Вивчення  історії термінів,  вживаних тогочасними  західноєвропейськими  авторами  для  передачі  реалій  українського побуту,  видається  перспективним  для  подальших  практичних  джерелознавчих студій.

Реестровые казаки являлись частью запорожского казачества, которая была принята на воинскую службу Речи Посполитой и записана в специальные списки-реестры. В отличие от остальных казаков, они получали некоторые привилегии: освобождение от налогов, владение землёй, самоуправление и выборы старшины имели своё знамя и иные регалии. Реестровым казакам назначалась плата за службу. Для максимально близкой реконструкции внешнего облика реестрового казака эпохи восстания 1648-1657 гг., его одежды, вооружения, снаряжения, мы воспользуемся известными опубликованными описаниями, воспоминаниями современников, материала-ми судебных актов, описями имущества, изображениями казаков на картушах географических карт, комплексах печатей Войска Запорожского, археологическими находками и материалами музейных коллекций. Также следует прояснить некоторые косвенные моменты, во многом влияющие на реконструкцию образа реестрового казака. Существует мнение о том, что реестровые казаки регулярно получали от польско-го правительства и короля плату за службу в деньгах и сукнах. Сукно это было хорошего качества, из этого дорогого сукна они шили одинаковую, сословную одежду. Однако это утверждение не соответствует действительности.  По истории украинского казачества написано много книг, картин, снято кинофильмов, и в результате, как ни прискорбно, накопилось огромное количество штампов и «театрально-шароварных» стереотипов. Несмотря на заинтересованность темой украинско-го казачества эпохи Богдана Хмельницкого, наш читатель отнюдь не избалован исторически достоверными публикациями. Комплексного исследования с изучением всего корпуса известных источников по внешнему виду и вооружению казаков пока не проводилось, а немногочисленные книги и публикации рассматривают узкие, ограниченные рамками конкретных исследований вопросы; многие работы грешат различными ошибками, искажающими реальный образ казаков, их одежду и снаряжение. Вольная интерпретация видов одежды, отдельных её конструктивных элементов и снаряжения, анахронично переносимых из других, более поздних эпох, в середину XVII века, стала привычной реальностью.

Serhii Shamenkov Clothing, Military Equipment and Appearance of Cossack Officers  in the Middle – Second Half of the 17th Century.
Based on a set of written and pictorial sources, the issue of appearance, hairstyles and clothes of Ukrainian cossack officers in the middle - second half of the 17th Century are researched.
The article covers the types of headwear, shoulder and waist clothing, underwear, gloves, stockings and footwear, as well as weapons and military equipment used by the cossack officers at that  time.  The  article  explains  the  terms  used  to  denote  different  types  of  shoulder  clothing,  such as a zhupan, kaftan, sermiaha, kuntush, doloman, deliya, feriaz, opancha, shuba. Due attention is paid to the types of belt clothing worn by representatives of the Ukrainian officers
of the period: shtany, hachi, ubranie, sharovary. The main differences between these types of clothing and specifics of their style are explained.

Ця книга є першим системним науково-популярним викладом історії Черкащини, здійсненим на концептуальних засадах історичної регіоналістики. Історію краю розглянуто від часів творіння земної тверді до сьогодення в контекстах різночасових державних утворень, але крізь призму прагнення до власного політичного самовизначення (україноцентризму). Стверджується, що територіальна локалізація й регіональна специфіка були зумовлені не тільки природно-ландшафтним середовищем Середньої Наддніпрянщини, а й спільною історичною долею. Простежено зміну геополітичного та ментального статусу регіону, його антропологічного виміру. Описано політичну, адміністративно-територіальну приналежність краю, господарську структуру, культурний розвиток його людності. Звернуто увагу на відображення регіональних особливостей у масовій колективні пам’яті та на трансформацію регіональної ідентичності.

Рахно Костянтин. До семантики імені козака-бандуриста в українському народному малярстві // Синергія виконавця і слухача в кобзарсько-лірницькій традиції: Збірник наукових праць науково-практичної конференції з міжнародною участю (Київ–Харків, 6 червня 2020 р. – Харків–Київ: Видавець Олександр Савчук; НЦНК «Музей Івана Гончара», 2020. – С. 164-172.

Sovint es considera els cosacs com una cosa del passat. Un joc de rol o una foto folklòrica del tsarisme. I així va ser durant dècades després de que la URSS els perseguís sense pietat. Malgrat tot els cosacs són avui una realitat tangible, puixant, dins de la Rússia actual. Una comunitat viva, plural que batega i, fins a cert punt, condiciona la societat russa en aspectes militars, ètics i socials. El seu renaixement, iniciat el 1990, ha passat per diverses etapes i crisis però en trenta anys han passat de ser un element de museu a una vital comunitat. L'estudi El Renaixement Cosac. Història recent dels cosacs prova d'analitzar, per primera vegada en català, aquest procés.

Kondratiew I. Wyznaczanie granic międzypaństwowych i administracyjnych na ziemi czernihowsko-siewierskiej w XVI–XVII wieku // Realne i wyobrażone granice i rubieże Wielkiego Księstwa Litewskiego / pod red. Doroty Michaluk; Muzeum Rolnictwa im. ks. Krzysztofa Kluka w Ciechanowcu, Instytucja Kultury Wojewуdztwa Podlaskiego, Archiwum Głуwne Akt Dawnych. – Ciechanowiec, 2021. – S.131-150.

The article deals with the transformations of visual representations of power of the last
hetman of Cossack Ukraine Kyrylo Rozumovskyi (1750-1764). The traditional elements of the ruling
elite’s representation included the court of the ruler with its hierarchy, system of political roles,
staff, etiquette and ceremonial, capital and numerous residences. Among the hetman, various
groups of nobles, courtiers, attendants, representatives of the social strata took part in the
performative actions. Political representational acts, including elections, inagurations, investitures,
as well as religious and personal celebrations of rulers, such as, hunting and banquet, were the
most common. Each action had its own ceremonial scenario that was full of explicit or hidden
meanings. Rozumovskyi radically changed the ideology and forms of the external representation of
the Hetman's power. Old clothing, churches and fortresses were replaced by the European
cosmopolitan and secular courtly culture. Hetman preferred to look like a European nobleman. The
cult of the head of the Cossack Troops, as the first knight among equals, transformed into the
image of an enlightened ruler and protector of the Little Russian (Malorossia) country. The way of
life of the Hetman's court changed significantly. While the traditional banquets and hunts
preserved, the new artistic entertainments, such as concerts, spectacles, balls and masquerades,
appeared. A renewed hetman’s capital in Baturin with its exquisite palace and park, university,
state institutions and factories, reflected this new concept of power.The political aspect of symbols
and ceremonials was especially important field of semantic changes. Being a relative of the ruling
dynasty and possesing a hetman's title, Rozumovskyi placed himself outside the existing ruling
hierarchies both in the Russian Empire and in the Hetmanate. As plans for the establishment of
hereditary hetmanhood in Ukraine were made, the visual symbols of the future political project
were formed. They combined a symbolism of the "Little Russian (Malorossian) nation" with the
Rozumovskyi’s personal coat of arms and monograms. This symbiosis clearly reflected the political
ambitions of the Hetman who wanted to see himself as a half-sovereign ruler

This is a publication of the letter of the Suceava Metropolitan Dositheus,
apparently written in November, 1683. It was adressed to the leader
of the Right-Bank Cossacks, Stefan Kunitsky. After being appointed
hetman of the Cossacks by the Polish king Jan III Sobieski, he organized
an invasion of Moldavia and a raid on the territory of the Budzhak
horde in the autumn or winter of 1683. In the letter, Dositheus gave
his permission to Kunitsky to divorce his wife, Elena, who was much
older than him, and, accordingly, allowed a second marriage. Elena
was the widow of G. Lesnitsky, an influential Cossack foreman of the
1650–1660s, and the marriage with her undoubtedly helped Kunitsky
in raising his social status: he was part of the entourage of the Right-Bank hetman P. D. Doroshenko, later became a Cossack colonel under
the rule of the Ottoman Empire, and finally managed to get the hetman
title from the Polish king. The published document is a unique source
that characterizes not only the political aspect of the Cossack-Moldovan
relations in 1683, but also sheds light on the little-studied problem of
career strategies and personal interests of individual representatives
of the Ukrainian Cossacks in the era of Ruina (1660–1680s), for the
implementation of which they used their military and political successes.

В статье рассматриваются неизвестные документы по истории казацкого восстания 1625 г. – список Куруковского договора и речь полковника О. Голуба на раде, посвященной избранию в гетманы М. Жмайло. Речь Голуба – уникальный источник, отражающий идеологию восстания, реконструкция которой из-
за практически полного отсутствия соответствующих текстов до настоящего момента была затруднена. Она определяла политические стремления лидеров украинского казачества 1620–1640-х годов, выражаясь в идее политической автономии Войска запорожского в рамках Киевского и Брацлавского воеводств
Речи Посполитой со ставкой гетмана в Киеве, ликвидацией кварчаного войска и института коронных урядников. Список с Куруковского договора – единственный дошедший до нас текст соглашения на староукраинском языке. В статье исследуется история его происхождения, дается сравнительный анализ текста
с известными польскими копиями. Оба документа публикуются в приложении.

Пропоноване видання представляє опис та зображення одягу, озброєння і спорядження піхотинців у війську українських гетьманів XVII – початку XVIII ст. Читач зможе не лише уявити собі, як виглядали тогочасні реєстрові козаки та європейські солдати в Україні, а й спробувати самостійно реконструювати для себе відповідний військовий стрій та озброєння. Розраховане на всіх, хто цікавиться історією повсякдення, побутовою культурою та військово-історичною реконструкцією.

Авраменко Анатолій. Зміни в географії населених пунктів Кубані, назви яких походять від запорозьких куренів (до проблеми збереження історико-культурної спадщини). // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Т. CCLXХI: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. Львів, 2018. С. 624–640

The article is dedicated to the study of the historical roots and the process
of evolution of the institution of osavul in the Cossack Army and in the
government of Hetmanate (Hetmanshchyna, the Ukrainian Cossack State).
The osavul office appeared in the early Cossack military structure as a result
of its relations with nomadic societies. The comparison between a cossack
osavul and a corresponding officer of a Turkic army reveals a lot of common
functions: both could be responsible for mobilization, commanding of field,
camping and management of quartering, combat intelligence and military
discipline. The other factors that affect the state and the functions of a cossack
osavul included the structure of the Crown Troops of the Polish-Lithuanian
Commonwealth (Rzeczpospolita) and the system of patron-client relations
formed on the frontier during the sixteenth and the seventeenth centuries. In
the Hetmanate, these basic functions were supplemented by administrative
assistance to the hetman, and by some judicial and diplomatic duties.
Keywords: Cossack Hetmanate, Aide-de-Camp, Registered Cossacks,
Cossack Officials, Free-lanced Troops, Nomadic Armies

СЕРМ'ЯГА, ЖУПАН ТА ГЕРМ'ЯК У ГАРДЕРОБІ УКРАЇНСЬКИХ КОЗАКІВ XVII СТОЛІТТЯ SERMIAHA, ZHUPAN AND HERMIAK IN THE WARDROBE OF UKRAINIAN COSSACKS IN THE 17 TH CENTURY Анотація Статтю присвячено верхньому одягу українських козаків XVII ст. Розглянуто комплекс письмових і візуальних джерел, з'ясовано значення терміна, особливості крою, зовнішнього вигляду, тканини й кольорової гами таких видів одягу, як серм'яга, свита, жупан, каптан, гермʼяк та опанча.

the e article is devoted to cartridge belts (ładownice) – a special designed pouches for storing paper cartridges used in the cavalry of the Commonwealth and by the Ukrainian Cossacks in the 17th century. An attempt was made to create, using their design features, a typology of the cartridge belts used in the 17th century. An array of images and museum artifacts was ana-lyzed, which made it possible to conclude on the dating of particular types of cartridge belts.

Ґатунки та кольори сукна у військовому костюмі українського козацтва уДк 94(477):355.665.1"15/16" Шаменков Сергій Ігоревич незалежний дослідник (одеса, україна) Анотація у статті здійснений аналіз письмових і іконографічних джерел з історії ґатунків та кольорів сукна, що використовували українські козаки кінця XVI-XVII ст. виокремлені різні сорти сукна, що виділялося на потреби козацької старшини, військових слуг і простих козаків. встановлено, що найпоширенішим видом сукна українського козацтва було грубе, нефарбоване біле сукно, що найчастіше згадується і зображується у джерелах. Ключові слова: козацтво, військовий одяг, люнське сукно, каразея, габа, єрмяк, серм'яга, жупан. Summary The article analyzes written and iconographic sources for the history of varieties and colours of cloth used in the costume of Ukrainian Cossacks in the end of the 16th century and the first half of the 17th century. Different grades of cloth were distinguished, which stood out for the command staff (foreman) of the category of military servants, and ordinary Cossacks. It was found that the most common type of cloth among the clothes of Ukrainian Cossacks was thick, coarse cloth, not painted white or grey. Such a fabric is mentioned and depicted in the sources most often. в українських та зарубіжних музейних збірках представлені предмети одягу українського козацтва, старшини та цивільного населення XVI-XVII ст., крім того, музейні установи ведуть виставкову роботу щодо залученням реконструкцій одягу козацької доби, тому актуальним є вивчення питання, якими сукнами для пошиття одягу користувалися запорожці та козаки, що перебували на службі уряду речі Посполитої. Питання, в який одяг вбиралося козацьке військо у першій половині XVII ст., вже розглядалося у низці публікацій 1. Щоб з'ясувати питання щодо ґатунків і кольорів сукна для цього одягу, необхідно звернутися до джерел: спогадів сучасників, матеріалів судових актів, описів майна та інших документів. в українському суспільстві побутує стереотипна думка, що склалася під впливом мистецтва та романтичного уявлення про історичний одяг, що козаки, отримуючи дорогі сукна як плату за військову службу, вбиралися на війну в дорогий одяг, в такий спосіб акцентуючи увагу на своєму статусі. однак історичні джерела засвідчують іншій стан справ. у 1568-1572 рр. певна кількість козаків була прийнята на державну службу короля сигізмунда II августа для охорони східних кордонів речі Посполитої. Польський уряд звернувся до князів та шляхти волинської землі з наказом залучити для патрулювання кордонів і здійснення походів у степові регіони проти кримських татар гарнізони прикордонних замків, а також козаків, зокрема, підпорядкованих Дм. вишневецькому. Як винагороду за службу уряд виплатив козацьким загонам двісті кіп грошей, а остерським козакам вислав люнське та вроцлавське сукна. незначна кількість люнського сукна (вісім поставів, в кожній-близько 50 ліктів) свідчить про те, що воно призначалося для козацької старшини, а п'ятдесят постав недорогого вроцлавського сукна-простим козакам. також було відправлено п'ятдесят кіп грошей та п'ятдесят сім поставів різного сукна 1 Шаменков С. Піхота українських гетьманів XVII-поч. XVIII ст.-к., 2010.-146 с.; Шаменков С. И. реестровые казаки Богдана Хмельницкого // старый цейхгауз.-2011.-№ 40-41.-с. 8-16; Шаменков С. И. к вопросу о сортах и цвете сукон в костюме украинского казачества (конец XVI-XVII вв.) / [Эл. ресурс].-режим доступа: http://www.milhist.info/2013/05/27/ shamenkov_4 (дата обращения: 16.05.2018).-название с экрана; Славутич Є. одяг українських козаків переддержавного періоду (до середини XVII ст.) // військово-історичний альманах.

Ivan Mazepa and Peter I. War of proclamations (October - December 1708).

The critical moment of the Great Northern War (1700-1721) between Russia and Sweden came in 1708, when during the attack of the Swedish King Charles XII aganinst Russia, Ivan Mazepa, Hetman of Ukrainian Cossacs, decided to turn against Peter I and took a chance in creating an independent Ukrainian state. Ivan Mazepa's support for Charles, whose landed in Ukraine, could have seriously influenced the course of the war. It was at this point, that both parties to the conflict reached for an extremaly powerful weapon, namely proclamations directed towards the Ukrainian people. Charles XII and Hetman Mazepa failed to convince the Cossacs higher ranks, as well as the rest of the nation, to turn against Russia. Peter I, however, managed to completely discredit Ivan Mazepa with a series of proclamations directed towards individual Cossacs commanders, hierarchs of the Orthodox Church, the people, and the Zaporozhian Cossacs. The monarch depicted Ivan Mazepa as an enemy of the Orthodox Church and a traitor, who intended to incorporate Ukraine into Poland. Peter I deprived Mazepa of the title of Hetman and forced the Orthodox clergy to iusse an anathema against him. This "war proclamations" was accompanied by Russian military actions against Cossacs loyal to Mazepa.

VI International Conference "Archeology and Fortifications of Ukraine" was recently conducted in  Поясний одяг в гардеробі населення українських земель та в костюмі козацтва кінця XVI першої половини XVII ст. / С. Шаменков // «Археологія & Фортифікація України». Збірник матеріалів VІ Міжнародної науково-практичної конференції. – Кам’янець-Подільський: ПП Буйницький О. А., 2016. – С. 198–202
Kamyianets-Podilskyi. Our living history lab was represented by Serhiy Shamenkov, an artist, researcher and reconstructor. In his report, Serhiy presented our view of the problem of reconstructing mens lower body clothing from the end of 16th to the first half of 17th centuries

Ukrayna Hetmanı Petro Doroşenko 1667 yılında Lehistan (Polonya) Kralı ve Moskova Çarı tarafından kendileri ile eşit ve denk bir hükümdar olarak kabul edilmemesi sebebiyle onlarla bir antlaşma imzalayamadığı için farklı bir müttefik arayışına girerek elçiliğini Osmanlı Devleti’ne göndermiş, Osmanlı devlet memurları da alışagelen elçi kabul usulüne istinaden elçiliğin Osmanlı topraklarında bulunduğu müddetçe ihtiyaç duyduğu masrafları hazineden karşılamıştır. Bu çalışmada Doroşenko tarafından Osmanlı İmparatorluğu’na 1667 yılında gönderilen bu ilk elçilik heyetine Osmanlı Hazinesinden harcanan meblağlar araştırılmıştır. Başbakanlık Osmanlı Arşivi’nde (BOA) yer alan elçiliğe ait masraf makbuzları, hil‘at tezkireleri, heyetin Padişahın huzuruna çıkışını bildiren Osmanlı Tarihleri gibi daha önce incelenmeyen kaynakları inceleyerek elçiliğin kaldığı hanenin döşenmesinden tahsis edilen harçlığa kadarki masraflar tespit edilmeye çalışılmıştır.
Metinde yer alan meblağların anlam ifade edilebilmesi için akçe veya kuruş olarak verilen tutarın yanında parantez içinde ABD doları değeri de verilmiş, bunun için iktisat tarihçisi Şevket Pamuk’un “İstanbul ve Diğer Kentlerde 500 Yıllık Fiyatlar ve Ücretler” çalışmasında yer alan listeler kullanılmıştır. Hicri takvim tarihlerinin Miladi takvim tarihlerine çevrilmesi için Türk Tarih Kurumu tarafından hazırlanan çevrimiçi Tarih Çevirme Kılavuzu kullanılmıştır. Ukrayna Kazakları Elçiliği konusu arşiv belgelerine dayanarak ne Türkiye’de ne de Ukrayna’da etraflıca araştırılmış denebilmektedir. Türk araştırmacıları için bu konu, genellikle ilgi alanları dışında kalmaktadır. Onların odak noktaları daha çok Venedik, Avusturya, Polonya ve Rusya gibi büyük devletleri örnek alarak Osmanlı İmparatorluğu’nda elçi kabul usullerini tespit etmektir.
Ukraynalı araştırmacılar arasında 1667 Kazak elçiliği hakkında en kapsamlı çalışmayı ortaya koyan D. Doroşenko ve J. Rypka çalışmalarında ilk defa doğrudan bir Türk kaynağından (Silahdar Tarihi) alıntı yapmışlardır. Diğer çalışmaların çoğunda Polonya ve Rusya arşivlerine odaklanması nedeniyle Osmanlı kaynaklarının incelenmesi şimdiye kadar çok kısıtlı kalmıştır. Bu açıdan bu çalışmada 1667 elçiliğiyle ilgili arşiv belgelerinin araştırılmasına ilişkin ilk adım atılarak Polonya, Rusya ve Ukrayna arşivleri yardımıyla netleştirilemeyen elçilik heyeti kaç kişiden oluşmuş, Osmanlı’da kaç gün kalmış, heyetin ağırlanması için hazineden kaç akçe ayrılmış gibi detayları aydınlatılmaktadır.

У книзі пропонується наукова інтерпретація етносоціального феномену українського козацтва на теренах південних староств Київського воєводства в період від зародження цього явища до початку Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. У дванадцяти нарисах аналізуються різноманітні чинники, які зумовили етносоціальну еволюцію козаччини від хаотичних груп порубіжних добичників до нової національної еліти українського етносоціального організму ранньомодерної доби. З’ясовуються причини та наслідки геополітичних трансформацій, які вплинули на специфіку становища Південної Київщини на цьому етапі та відлуння цього процесу на політичній діяльності українського козацтва, зокрема його основного осередку – Запорозької Січі. З’ясовуються механізми формування та реалізації державотворчої парадигми козаччини, її специфіка та обумовленість етносоціогенезом української народності.

Cтале поєднання таких символів як спис – кінь – дерево утворює певну систему образів в українському фольклорі. Така система у зразках усної народної творчості формує описи магічних дій або ж задіяна у ритуалі. Якщо ця комбінація образів у наративах отримує вищезгадані функції, то зображення аналогічної в образотворчому фольклорі, ймовірно, також слугує ілюстрацією до магічних і ритуальних дій.

У статті досліджується питання зв'язків українського запорозького козацтва із Благовіщенським Золотоніським монастирем. На сьогодні збереглося майже невідоме історичне джерело, котре було тут створене-«Синодик». Цей документ детально не вивчений, а тому перед науковцями стоїть завдання його публікації та аналізу. Його важливість підкреслюється ще й тією обставиною, що він з'явився через два роки після ліквідації Запорозької Січі і запо-розького козацтва як особливого прошарку населення. Він записаний майже повністю одним по-черком; є лише невеликі правки і доповнення, зроблені іншою особою. Історія самого монастиря починається від 1720-х рр. Він був досить значним господарством і мав стабільні зв'язки з українським козацтвом. Це підтверджується не лише «Синодиком», але й іншими документами. Козаки часто виступали в ролі благодійників монастиря, дарували йому необхідні для богослужіння речі, виступали в якості будівельників церковних споруд. У «Синодику» містяться записи про родоводи гетьмана Б. Хмельницького, старшину Геть-манщини та запорозького козацтва. Щодо останнього, то згадуються як померлі козаки, так і живі. З останніх виділяється 94 прізвища. В інших випадках-лише імена. Згадується тут також козак Петро Калниш. Однак, вважати його кошовим отаманом Петром Калнишевським підстав на сьогодні немає. Ключові слова: «Синодик», козацтво, Запорозька Січ, кошовий отаман, рід, монастир, церква.

Морозов, О. Ніжин литовсько-польської доби та передумови формування Ніжинського козацького полку // Нариси історії Ніжині козацької доби. Збірник публікацій та матеріалів / відп. ред. та упор. О.С.Морозов. - Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., - 2019. - с. 18-27