Hetmanate

Гай-Нижник П. Військова розвідка і контррозвідка УНР та УД: створення, завдання, діяльність (1918 р.) // Національна спецслужба в українському державотворенні: збірник статей і матеріалів з нагоди 29-ї річниці утворення СБУ. – К.: Прометей, 2021. – С.77–102.

Kalashnyk E. Daily life of the village in the first half of the XVIII ct. (Komarivka village of the Poltava regiment in testimony about tatar invasion of the 1731)
In the article analyzes the testimonies of residents of Komarivka village of Bilyky squadron of Poltava regiment, about loses caused by the tatar raid in the winter 1731. Some aspects of the daily life of the village in the first half of the XVIII ct. reconstructed on complaints of the residents. The text describes the relative composition of the population, the family, the exterior and interior of the buildings, agriculture, crafts and the environment.
Key words: Poltava regiment, Bilyky squadron, Komarivka village, tatar foray 1731, daily life.

В январе 1654 г. украинские казаки во главе с Б.М. Хмельницким принесли в Переяславле присягу на верность царю. Вслед за этим царские воеводы и гарнизоны появились сначала в Киеве, а позднее (с 1659 г.) и в других украинских городах. Дальнейший процесс установления российского военно-административного контроля над Украиной и выстраивания взаимоотношений с казацкой элитой и другими сословными группами нередко сопровождался изменами царскому престолу и способствовал изменениям состава и функционала царской администрации. Несмотря на военные неудачи, политическую нестабильность и неблагоприятную внешнеполитическую конъюнктуру 1660-х гг., Российскому государству удалось сохранить свое влияние и контроль над Левобережной Украиной. За счет каких механизмов и ресурсов (экономических, политических, социальных) царскому правительству удавалось поддерживать и сохранять контроль в этом непростом регионе? Как менялись функции и численность российских воевод и гарнизонов в украинских городах? Об этих сюжетах, а также истории российско-украинских отношений в 50-60-х гг. XVII вв. вы сможете прочитать в данном томе.
Книга предназначена для всех интересующихся отечественной историей вт. пол. XVII в. и историей российско-украинских отношений.

Pavlo Hai-Nyzhnyk. Pavlo Skoropadskyi and Hetman's Own Headquarters of All Ukraine: Fight for Power and Statehood. - K .: Krok, 2019. - 626 p.

Гай-Нижник П. Павло Скоропадський і Власний Штаб гетьмана всієї України: боротьба за владу і державність. – К.: Крок, 2019. – 626 с.

У новій книзі доктора історичних наук П.П.Гай-Нижника на основі широкого спектру документальних джерел та матеріалів, значна частина яких вперше вводиться до наукового обігу, автор висвітлює підготовку й перебіг перевороту П.Скоропадського 29 квітня 1918 р., змальовує життя при дворі й у палаці гетьмана, розкриває структуру та діяльність Головної Квартири ясновельможного пана гетьмана всієї України П.Скоропадського, зокрема гетьманського Власного Штабу й канцелярії, а також характеризує його довірених осіб та ад’ютантів за часів існування Української Держави у формі Гетьманату (29 квітня – 14 грудня 1918 р.).

Переважна більшість старшин та службовців Головної Квартири були співучасниками гетьманського перевороту, що привів П.Скоропадського до влади, й мали суттєвий вплив на диктатора України та його рішення як його довірені особи чи давні знайомі тощо, а отже й позалаштунково впливали і на загальні чи окремі політичні процеси в Українській Державі. Охарактеризовано комплектацію та повноваження особистої охорони П.Скоропадського та гетьманських спеціальних служб, проаналізовано їхню діяльність протягом існування Української Держави. Висвітлено перебіг підготовки збройного заколоту проти П.Скоропадського та хроніку розгортання антигетьманського повстання на чолі з Директорією, що призвело до падіння Української Держави у формі Гетьманату 14 грудня 1918 р.

Для істориків, політологів, дослідників історії державної служби і державного управління, а також широкого загалу читачів, що цікавляться історією українського державотворення.

ЗМІСТ

Замість передмови. Періодизація політичної історії України поч. ХХ ст.: визначення термінів і хронологічних меж Національно-визвольної боротьби, Української революції та державності.

Розділ 1. Державний переворот 29 квітня 1918 р.: підготовка та здійснення.

Розділ 2. Палац пана гетьмана всієї України – резиденція П.Скоропадського та його Головної Квартири. Життя при дворі.

Розділ 3. Офіційні відвідини гетьманом всієї України П.Скоропадським Німеччини та його зустріч з кайзером Вільгельмом ІІ.

Розділ 4. Головна Квартира і Власний Штаб гетьмана всієї України.
4. 1. Структура, повноваження та завдання Власного Штабу гетьмана всієї України.
4. 2. Начальник Власного Штабу гетьмана всієї України.
4. 3. Генеральний (персональний) секретар пана гетьмана.
4. 4. Особи біля гетьмана (гетьманські ад’ютанти).
4. 5. Власна його світлості пана гетьмана всієї України канцелярія.
4. 6. Управління гетьманського господаря.
4. 7. Гетьманська Похідна канцелярія.
4. 8. Управління гетьманського коменданта.
4. 9. Загін осібного призначення та Осібний (Особливий) відділ Власного Штабу гетьмана всієї України.

Розділ 5. Боротьба гетьманських спецслужб та органів правопорядку з радикальною політичною опозицією та антидержавним підпіллям (травень–жовтень 1918 р.).

Розділ 6. Повалення Гетьманату П.Скоропадського: підготовка і здійснення (жовтень–грудень 1918 р.).

Прикінцеве слово. П.Скоропадський у тектоніці революційної та національно-державної доби.

Замість післямови. Утвердження тризубу в офіційній символіці Української Народної Республіки та Української Держави за часів Центральної Ради і Гетьманату (1917–1918 рр.)

This article shows how the Cossacks developed the concept of a united Cossack Ukraine on both banks of the Dnipro as their " fatherland " and began viewing this " fatherland " as an object of common identity, loyalty, and reverence. It demonstrates that in a period of two decades the Cossack elite underwent a major shift in group identity from considering as its fatherland the Polish-Lithuanian Commonwealth in favour of a Cossack Ukrainian/Little Russian polity. It further indicates that all major political actors in Cossack Ukraine accepted and adopted this concept and that by the late 1680s the idea of a Ukrainian/Little Russian fatherland had become entrenched in early modern Ukrainian political culture. Finally, it points to the long-term consequences of this identity shift on relations with the Polish-Lithuanian Commonwealth, Muscovy/Russia, and the emergence of a modern Ukrainian identity. RÉSUMÉ : Cet article montre comment les Cosaques ont développé le concept d'une Ukraine cosaque unie, située sur les deux rives du Dniepr, représentant leur « patrie » et ont commencé à voir cette « patrie » comme un objet d'identité commune, de loyauté et de vénération. Il démontre qu'en deux décennies, un retournement majeur de l'identité de groupe s'est opéré au sein de l'élite cosaque qui en est venue à considérer comme sa patrie non plus la République des Deux-Nations, mais un régime politique cosaque ukrainien/petit-russien. L'article montre en outre que tous les acteurs politiques importants de l'Ukraine cosaque ont accepté et ont adopté ce concept et qu'à la fin des années 1680, l'idée d'une patrie ukrainienne/petite-russienne s'était enracinée dans la culture politique de l'Ukraine alors à l'aube de sa modernité. Finalement, ce texte met en lumière les conséquences à long terme de ce changement identitaire sur les relations de l'Ukraine avec d'un côté la République des Deux Nations et de l'autre la Moscovie/Russie, ainsi que sur l'émergence d'une identité ukrainienne moderne. In the last several decades there has been a growing interest in early modern discourses on identity and patriotism and whether such discourses represent a direct link between early modern and modern expressions of identity and national consciousness. 1 Most national histories assume such a link. However,

З М І С Т

Передмова . . . 9

Розділ 1. Фінансові війни: Росія проти України (березень 1917 р. – лютий 1918 р.) . . . 19

Розділ 2. Українсько-французькі взаємини як віддзеркалення стосунків між Центральною Радою та країнами Антанти (фінансово-політичний аспект). . . 41

Розділ 3. Фінансові взаємини УНР з Німеччиною та Австро-Угорщиною в контексті загальної господарчо-грошової політики уряду Центральної Ради (1918 рік). . . 75

3.1. Фінансові аспекти Берестейського договору . . . 79

3.2. Діяльність тристоронньої міжнародної Фінансової комісії. Укладення Угоди про встановлення розрахункового курсу валют . . . 87

3.3. Утворення тристоронньої міжнародної Комісії з товарообміну. Перемовини щодо укладання Фінансового договору пронадання Німеччиною та Австро-Угорщиною грошового авансу урядові УНР . . . 101

3.4. Перемовини УНР з Німеччиною та Австро-Угорщиною щодо фінансової трансакції. Сумарний договір з товарообміну між УНР та Центральними державами від 23 квітня 1918 р. (фінансовий аспект) . . . 114

Розділ 4. Міжнародні фінансові угоди Української Держави з Німеччиною та Австро-Угорщиною (29 квітня – 14 грудня 1918 р.) . . . 125

4.1. Фінансові угоди між Українською Державою та Німеччиною й Австро-Угорщиною від 15 травня та 4 липня 1918 р. . . . 127

4.2. Економічний договір та Фінансова угода між Українською Державою та Німеччиною й Австро-Угорщиною від 10 вересня 1918 р. . . . 139

4.3. Заходи гетьманського уряду щодо виходу України з російської рубльової зони у 1918 р. . . . 158

4.4. Фінансові взаємини Гетьманату з квазідержавними частинами колишньої Російської імперії. . . . 176

4.5. Перша Світова війна та її вплив на європейські державні фінанси. . . . 182

Розділ 5. Міжнародна фінансова діяльність Директорії та уряду УНР (1918–1922 рр.). . . 191

5.1. Унезалежнення української грошової одиниці: заходи уряду УНР щодо вилучення з обігу російського рубля (грудень 1918 – серпень 1919 рр.). . . . 193

5.2. Валютний «спадок» УНР й витрати уряду Директорії. Спроба зав’язати фінансові взаємини між УНР та країнами Антанти і нейтральними державами. Заснування Фінансової агентури УНР у Берліні. . . . 210

5.3. «Справа «Deutsche Luft Reederei»: коли і на яких умовах урядові УНР переправлялися гроші з Німеччини. . . . 231

5.4. «Супруніада»: уряд Директорії проти Фінансової агентури УНР у Німеччині (1919–1921рр.). . . 253

5.5. Спроба укладання й реалізації економічних угод та державної валютної позики уряду УНР з фірмами «Optorg» та «Pabisco» (1920–1922 рр.). . . . 294

Післямова. . . . 315

Додатки . . . 327

[...] Проведеною редколегією перевіркою за допомогою інформаційної системи з виявлення збігів / ідентичності, особистим аналізом текстів відповідних публікацій виявлено, що у тексті згаданої статті О. Ходановича 42,2% обсягу тексту є запозиченням (має схожість) із працями П. Гай-Нижника — одного із провідних дослідників історії України доби гетьманату П. Скоропадського та Української революції 1917–1921 рр. [...]

The author demonstrates that the existing historical and sociological models explaining the peculiarities of control over the region by means of military forces and entralised bureaucracy, which exercised repressive management practices in relation to local (national) elites, do not correlate with real historical practices. According to the tsarist government’s initial plans, local self-governing corporations (the Zaporozhye Registry Army and cities that were self-governing according to Magdeburg Rights) were to be the main resources for holding sustainable control over the region, including as intermediaries in
tax collection The article notes that this trend intensified during the geopolitical competition over Little Russia (with the Polish-Lithuanian Commonwealth, the Crimean Khanate, and Ottoman Turkey) and as a consequence
of the political instability within the Cossack elites and the financial crisis of 1662 As a result, the Russian state could not fully financially support the few enclaves of tsarist (voivoda) administration in the region Referring to the history of Russian institutions in the region (voivoda offices) in the 1670s–1690s, the author demonstrates the reasons which prevented the tsar’s agents from
keeping the region under control and resisting unrest The article notes that for the sake of preserving even such limited control and maintaining the loyalty
of the Cossack elite, the tsarist government did not collect taxes from the local population between 1669 and 1722.


Автор показывает, что существующие историко-социологические модели, объясняющие специфику механизмов контроля над регионом за счет военной силы и централизованной бюрократии, генерировавшей по отношению к локальным (национальным) элитам репрессивные практики управления, слабо соотносятся с реальными историческими практиками. Изначально в представлениях царского правительства основными ресурсами поддержания устойчивого контроля над
регионом должны были стать местные амоуправляющиеся корпорации (Войско Запорожское реестровое и города, самоуправлявшиеся по магдебургскому праву), включая функции посредников при сборе налогов. Отмечается, что данный тренд усиливался еще заметнее в условиях геополитической конкуренции за «Малую Россию» с Речью Посполитой, Крымским ханством и Османской Турцией, а также в со-
четании с политической нестабильностью внутри казацких элит и финансовым кризисом 1662 г. В результате этого Российское государство
не могло в полной мере материально поддерживать немногочисленные анклавы царской (воеводской) администрации в регионе, стабилизировать их численность. На примере истории российских институций (воеводских приказных изб) за 70–90-е гг. XVII в. автор реконструирует причины, мешавшие царским агентам эффективно поддерживать
контроль в регионе и противостоять массовым и даже локальным выступлениям. Ради сохранения даже такого ограниченного контроля
и поддержания лояльности казацкой элиты царское правительство в 1669–1722 гг. отказалось от сбора налогов с местного населения.

Як Скоропадський посадив Петлюру і що з того вийшло (Д. Шурхало VS П.Гай-Нижник) // Радіо Свобода. – 2022. – 27 січня [Електронний ресурс] Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/yak-skoropadskyy-posadyv-petlyuru-i-shcho-z-toho-vyyshlo/31672781.html?fbclid=IwAR3YxEbw-RjE2qS3n1-zSfxP329heymOxtiIG8ebmLBjQUupi_ddereiEno

Гай-Нижник П. П. Українсько-грузинські дипломатичні взаємини за часів УНР і ГДР (грудень 1918 р. – листопад 1921 р.) // Науковий вісник Дипломатичної академії України. – Вип.24. Зовнішня політика і дипломатія: інституціоналізація, трансформація, традиціоналізм. – Ч.1. – Серія "Історичні науки". – К., 2017. – С.82–91.

У статті, вводиться до наукового обігу “Екстракт” із сотницьких рапортів щодо стану фортець Полтавського полку у 1749 р. На підставі відомостей наданих сотниками аналізуються наявні оборонні елементи сотенних фортець та засади ремонту фортечних укріплень у сер. XVIII ст.

Lewobrzeżna Hetmańszczyzna ze stolicą w Hadziaczu (potem w Baturynie, a później w Głuchowie) jest dla polskiej historiografii wciąż terra incognitа . Z tego powodu zainteresowanie Katarzyny Losson problemem kozackich kancelistów w okresie 1670-1720 działających na Lewobrzeżnej Ukrainie, ma istotne znaczenie dla rozwoju polskich studiów wschodnich. Autorka postawiła sobie za cel zbadać “świadomość i aspiracje elity politycznej i kulturowej tego kraju – najwyższych urzędników kancelarii hetmańskiej, którym miła była całość ojczyzny” (s.7). Poddane przez nią analizie teksty źródłowe i literatura przedmiotu pozwoliły jej przedstawić kilka ważnych zagadnień, w tym m.in. dzieje wojska zaporoskiego i dziedzictwo kulturowe I Rzeczypospolitej na lewym brzegu Dniepru, legitymizację historyczną państwa kozackiego, postrzeganie przez kancelistów idei wolności, równości i ustroju społecznego oraz kwestie religijności kancelistów. Niestety, podane przez Autorkę uzasadnienie wyboru tematu rozprawy i wyjaśnienie podstawowych terminów, określenie granic chronologicznych oraz dobór źródeł budzą poważne wątpliwości.

Гай-Нижник П. Одна доба з життя опозиціонера. Як Винниченка гетьманські спецслужби арештували // Деловая столица. – 2018. – 12 липня [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.dsnews.ua/nasha_revolyutsiya_1917/odna-doba-z-zhittya-opozitsionera-yak-vinnichenka-getmanski-12072018200000

Гай-Нижник П. Дипломатичні контакти на найвищому рівні між Німецькою імперією та Українською Державою у 1918 р.: персональний вимір // Україна та Німеччина: міждержавні відносини: збірник наукових праць. – Чернігів: Сіверський центр післядипломної освіти, 2018. – С.147–165.

У статті розглядаються обставини появи, джерела та характер конституції Пилипа Орлика 1710 р., аналізуються правові норми, інститути, категорії документа в контексті конституційних та міждержавних актів того часу, визначається його місце в історії українського права, політичної та правової думки.

Жуковський Олександр. Вспомини часів епохи Великої Східньої Революції початка 1917–19 рр. (Із окопів до Тюрми). Записка книжечка. 1919 рік / Упорядник: Павло Гай-Нижник. – Київ, 2018. – 274 c.

Увазі читача пропонуються спогади Олександра Тимофійовича Жуковського (1884–1925[?]) – громадсько-політичного та військового діяча, члена Українського генерального військового комітету і заступника генерального секретаря військових справ (1917 р.), полковника Армії УНР, військового міністра і міністра флоту УНР (1918 р.), командира Окремого корпусу кордонної охорони і начальника залоги Кам’янця-Подільського (1919 р.), військового аташе УНР у Чехо-Словаччині й ревізора військових місій УНР у Празі, Відні та Берліні (1919–1920 рр.), а також одного з провідних діячів Української партії соціалістів-революціонерів, зокрема її закордонної організації. У серпні 1921 р. він вів перемовини з урядом УСРР щодо повернення віденської групи УПСР на Батьківщину й у 1922 р. повернувся до Радянської України.

Рукописи “Вспоминів” О. Жуковського, що хронологічно охоплюють часоплин від початку 1917 р. і до початку 1919 р., зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України й публікуються вперше; “Записка книжечка” від 1919 року вже друкувалася в основній своїй частині у 80-х рр. ХХ ст. у часописі “Український історик” (США).

The research analyzes significant modernization projects of the Hetmanate Ukrainian central administration over the period from the late 1680's to the early 1760's. Part 1 of the book deals with historical sources used in my research. In the next part of the research the use of Modernization Concepts in the studies of Early Modern History in post-communist Poland, Russia and Ukraine as well as the methodology of my research is traced. The research uses traditional methods (analysis, comparison, synthesis), as well as сorpus linguistics, sociological and textual ones. Historical Source Research Scientific Laboratory takes the key role in the research methodology. It has been shown that the changes, implemented by Cossack central administration, belonged to the moderate modernization. The Part 3 of the book proves that Mazepa’s moderate modernization (1687-1708) provided increase in central administration efficiency, military taxes, implementation of church and educational policy, justice improvement and legal delimitation of Cossacks and common people. Part 4 of the book presents the Ukrainian Constitution (1710) of the representatives of Сossack administration in exile, innovation elements regarding protection of Ukrainian trade and justice improvement in Ivan Skoropadsky’s policy (1708-1722), as well as efforts of hetman Pavlo Polubotko (1722-1723) to adapt Ukrainian autonomy to new conditions of the Russian Empire as different attempts to implement Mazepa's model of modernization. Part 5 proves that reforms in administration, finances, justice, and army in Danylo Apostol times (1727-1734) were continuation of the main components of Mazepa's modernization. This part demonstrates that Apostol’s modernization was of both progressive (development of Ukrainian finance, beginning of army rearmament etc.) and regressive character (the final transfer of judicial power to colonels and captains, refusal of imperial projects that had to improve administration and judiciary etc.). The final part of the book researches moderate modernization in times of Kyrylo Rozumovsky (1750-1764). It describes successes of Ukrainian administration in reforming of legal system, improving administrative structures etc. It also represents the causes for most unrealized modernization projects.

The article examines the state of knowledge of the issues
connected to the presence of Russian Waywodes in
Ukrainian towns during the second half of the XVII c. The
author discusses those specific questions which have not
been resolved in historiographical analysis. The questions
include the order of assignment and shift of the Waywodes,
their areas of responsibilities, their conflicts with local authorities and their service rewards.

Гай-Нижник П. П. Фінансові взаємини України з Австро-Угорщиною (кінець 1917–1918 рр.) // Австрія й Україна на історичних перехрестях: науковий збірник. – К.: Дипломатична академія України при МЗС України, 2016. – C.153–185.

Pavlo HAJ-NYSHNYK 
(Prof., Dr., Nationale Forschungsinstitut fur 
Ukrainekunde und Weltgeschichte) 
"Finanzielle Beziehungen der Ukraine und Osterreich-Ungarn
(1917–1918)"