Ukrainian-Russian Relations

At the beginning of 2019, Russia was quite confident it would be able to either redirect its gas transit to the EU away from Ukraine before the expiration of the transit contract or renew the deal on Moscow’s own terms. But despite Gazprom’s (i.e., the Kremlin’s) transit diversification strategy, the new five-year deal shows that the Ukrainian transit corridor still remains of paramount importance for Russia

Hai-Nyzhnyk P., Chupriy L., Fihurnyi Y., Krasnodemska I., Chyrkov O. (2018). Aggression of the Russian Federation against Ukraine: ethnonational dimension and civilizational confrontation. Saarbrucken (Germany): LAP Lambert Academic Publishing. 229 p.

The expert-analytical study analyzes the preconditions, course and contemporary socio-political consequences of the aggression of the Russian Federation against Ukraine and the Ukrainian nation, which has signs of not only direct and covert, but also inter-state conflict and even civilizational confrontation.

Hai-Nyzhnyk Pavlo. Russian-Ukrainian War — War for Life (2014—2022): Periodization // Ukrainian Studies. – 2022. – №1. – C.51–76.

Гай-Нижник П. Російсько-українська війна – Війна за Життя (2014–2022 рр.): періодизація // Українознавство. – 2022. – №1. – C.51–76.

Агресія Росії проти України: історичні передумови та сучасні виклики / П.П.Гай-Нижник (керівник проекту, упоряд. і наук. ред.); авт. кол.: П. П. Гай-Нижник, Л. Л. Залізняк, І.Й.Краснодемська, Ю.С.Фігурний, О.А.Чирков, Л.В.Чупрій. – К.: «МП Леся», 2016. – 586 с.

Автори колективної монографії «Агресія Росії проти України: історичні переду-
мови та сучасні виклики» подали увазі читача власний погляд на історичні витоки та паралелі російської агресії проти України, здійснили наукову оцінку Російській Федерації як державі-агресору та спонсору міжнародного тероризму, проаналізували російсько-українську війну, що розпочалася у 2014 р. внаслідок віроломного нападу Росії, а також сучасні виклики та шляхи зміцнення системи національної безпеки України. Пропонується увазі державних органів влади, істориків, політологів, викладачів вищих навчальних закладів, студентів й усіх, хто цікавиться новітньою історією України і є небайдужим до долі соборної і самостійної України.
Колективна монографія містить результати досліджень, проведених за грантової підтримки Державного фонду фундаментальних досліджень за конкурсним проектом (Ф-72/21443) «Історичні передумови та сучасні суспільні наслідки агресії Російської Федерації проти України».

Російська агресія проти України: правда і вигадки, причини і наслідки / П.П.Гай-Нижник (керівник проекту, упоряд. і наук. ред.); авт. кол.: П.П.Гай-Нижник, І.Й.Краснодемська, Ю.С.Фігурний, О.А.Чирков, Л.В.Чупрій. – К.: «МП Леся», 2018. – 435 c.

Статья рассматривает политические и личные отношения гетмана Украины Ивана Мазепы и царского фаворита А.Д. Меншиков в начальный период Северной войны. Привлекая новые архивные источники, автор критически анализирует известные ранее данные о противоречиях между ними. Обращается внимание на заинтересованность гетмана в поддержании тесных контактов с Меншиковым вплоть до своего побега к шведскому королю в 1708 г.

The article deals with political and personal relationships between the Hetman of Ukraine Ivan Mazepa and tsar’s favourite Alexander Menshykov during the first period of the Great Northern War. Using new archrival sources, the author critically analyzed well-known facts of some conflicts between them. It is also emphasized that the Cossack Hetman had been interested in close contacts with Menshykov up to the moment of his desertion to the Swedish king in 1708.

Hai-Nyzhnyk, Pavlo. Neutrality of the gray zone of a secure Russia or NATO membership and the overthrow of Russia: why are the authorities still in the grip of illusions? // Pavlo Hai-Nyzhnyk. Facebook page. - 2022. - April 2 [Electronic resource]
https://www.facebook.com/photo?fbid=5108749452517099&set=a.198016753590418

Гай-Нижник П. Досить ілюзій – час зважати на дійсність // Павло Гай-Нижник. Сторінка у Facebook. – 2022. – 19 березня [Електронний ресурс]^ https://www.facebook.com/photo/?fbid=5071901416201903&set=a.198016753590418

Гай-Нижник П. Про перемовні манівці в лабіринті примари миру з Путіним // Павло Гай-Нижник. Сторінка у Facebook. – 2022. – 18 березня [Електронний ресурс]: https://www.facebook.com/photo/?fbid=5071226242936087&set=a.198016753590418

Гай-Нижник П. Зазираючи у завтра… // Гай-Нижник Павло / Pavlo Hai-Nyzhnyk. – 2022. – 26 лютого [Сторінка у Facebook]
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=5203370599694963&id=287651954600210&notif_id=1645905984278738&notif_t=page_post_reaction&ref=notif

European misperceptions of the Ukrainian-Russian conflict are the result of, among others, lacking expert knowledge about Ukraine, in the member states of the EU. The most recent example of continuing misunderstanding is a Western fixation on quality of governance issues, and not on the Ukrainian state’s principal chances of survival. In Ukraine today, a major strategic task is the de-poisoning of the investment climate, especially in the South-Eastern Azov and Black Sea regions. In light of ongoing threats from Russia, Kyiv needs Western-backed guarantees to insure foreign direct investment against political risks, especially in Ukraine’s russophone parts.

Prezentowany tekst stanowi odpowiedź redaktorowi naczelnemu działu „Ale Historia” w Gazecie Wyborczej, Mirosławowi Maciorowskiemu, który poprosił mnie o wyjaśnienie mojej niepochlebnej opinii w sprawie wywiadu z prof. Tadeuszem Klimowiczem z dnia 16 marca 2022 pt. "Kiedyś wierzyłem, że Rosjanie się zmienią, dziś już nie". W swoim mailu, wysłanym w dniu 7 kwietnia br. do redakcji „GW”, które stanowiło głos poparcia dla tekstu Jurija Andruchowycza (Bucza to prawdziwa "wielka rosyjska kultura". Gadanie o Bułhakowie to współudział w zbrodni, 6.04.2022, przekł. pol. M. Piotrowski) i Szczepana Twardocha (Eto wojna, eto Rossija, eto russkij sołdat, 6.04.2022) w sprawie ostracyzmu kultury rosyjskiej w świecie z powodu zbrojnej napaści Rosji na Ukrainę, użyłam sformułowania, iż pan profesor zademonstrował w wywiadzie stanowisko „rozgrzeszające” Rosjan i kulturę rosyjską z odpowiedzialności za to, co obecnie dzieje się w Ukrainie. Mam nadzieję, że niniejszy tekst nie będzie już budził wątpliwości pana redaktora a propos – A.M.

The Russia-controlled East Ukrainian separatists have been operating a small concentration camp in the city of Donetsk, Ukraine, for more than six years now. Outside any regular jurisdiction, men and women are being physically and psychologically tormented on a daily basis, in ways reminiscent of Europe’s darkest times.

The EU should revert back to its pre-Minsk approach to Russia’s intervention in Ukraine. The main raft of sanctions were introduced before both of the Minsk Agreements were negotiated. Back then, the lifting of sanctions had been linked to a full restoration of, at least, mainland Ukraine’s territorial integrity. Only later was the prolongation of the sanctions tied to the implementation of the Minsk Agreements – including those parts that concern Ukrainian domestic affairs.

The paper addresses the problem of Russian-Ukrainian asymmetric relations as revealed in the struggle of two discourses—the discourse of imperial dominance and the discourse of national/ nationalistic resistance and liberation. Critical discourse analysis is applied to deconstruct the imperial discourse as a major obstacle for the normalization of Russian-Ukrainian relations. Postcoloniality is suggested as a desirable condition for both Russian and Ukrainian cultures to achieve internal freedom and eliminate colonial stereotypes and anti-colonial mobilization, respectively.

Доктор Андреас Умланд – персона весьма известная даже в мировом масштабе, а уж тем паче – на постсоветском пространстве, которое стало центральным полем его деятельности. Специалист по экстремистам, правым, ультраправым, фашистам, неофашистам – ну и еще по многочисленным названиям, описывающих одно и то же проклятое Западом явление… Разумеется, всё это он нашел на территории рухнувшего Советского Союза. Умланда особо привлекает Россия: его две диссертации как раз посвящены соответственно деятельности А. Г. Дугина и политическому взлёту ЛДПР (выводы, которые он делает в своих исследованиях, являются именно теми, которых так вожделеет либеральная Европа – грань между либеральным политологом и пропагандистом либерализма зачастую настолько тонка, что её будто бы и нет). Помимо всего прочего, Умланд преподает в Киевском Национальном Университете им. Тараса Шевченко, а также читает лекции в рамках программы академических обменов DAAD. Фактически, мы видим: Умланд не менее, чем манифестация самого Европейского Союза – как жрец в отдельных архаических обществах считался манифестацией самого Бога. Умланд – образец для подражания всего украинского народа, мало того – он осуществляет в Украине самоотверженное служение, в надежде на то, что ему удастся научить, убедить, утешить и приободрить примитивных аборигенов дикого, но всё же европейского, Востока. Показав утопическую модель западного либерализма – направить инертную массу в нужном направлении, к светлому будущему западных ценностей… Наверно, таким представляет себя сам Умланд, а в особенности – его многочисленные почитатели из числа отечественных либералов, которым почтенный доктор политологии также дает советы левой рукой, а правой в то же время клеймит «врагов открытого общества», которые затаились в глубинах российского политикума. Оказывается, что приезжий Умланд разбирается в каждой мелочи нашего общества, и, как писал Энгельс о Марксе, видит дальше и глубже, чем кто‐либо – в особенности, чем все ещё советские люди, homines sovietici…

Dalla pagina de L'Ora-Edizione straordinaria, un'intervista di Claudia Palazzo a Mario Corti, ex direttore del Servizio Russo della leggendaria emittente statunitense Radio Free Europe/Radio Liberty. Negli anni più caldi della Guerra Fredda fino ai tragici anni '90 dell'URSS si è anche occupato di Samizdat e dissenso sovietico. Per cominciare, facciamo chiarezza: cosa sta succedendo in Ucraina? Nelle ultime settimane abbiamo sentito le opinioni di analisti, opinionisti, dei cosiddetti Russlandversteher. Ridevano delle previsioni Usa, ci rassicuravano che Putin non avrebbe mai attaccato l'Ucraina. Poi ci hanno detto che si sarebbe limitato ad appoggiare le due repubbliche di Luhansk e Doneck. Al massimo avrebbe preso le città di Mariupol, Berdiansk, Melitopol e Kherson per crearsi un corridoio tra il Donbas e la Crimea. Poi qualcuno ha detto che si sarebbe fermato ai confini con l'Ucraina Occidentale. Ora sappiamo quanto valevano le loro previsioni.

The author analyzes the relations between USSR and RSFSR during rst months of communism development in Ukraine. Based on authentic (or in terms of Communism  party “ideological uneven”) documents, one of them is the plenum of resolution of Central Committee Communist Party of Ukraine from 27 May, 1919s, author discredits the established in the historiography development scheme of this kind of relations. The evidential mistakes, specic for collections and documents of this theme, are  xed. The main attention is paid for analysis of “unifying” resolution of All-Russian Central Executive Committee from 1 June 1919s, which in the modern historiography traditionally considered as the agreement about “military-political alliance”.



Аналізуються відносини між УСРР та РСФРР у перші місяці комуністичного будівництва в Україні. Залучаються до наукового обігу автентичні, але з погляду компартійних діячів «ідеологічно невитримані» документи, один з яких – резолюція пленуму ЦК КП(б)У від 27 травня 1919 р. Ставиться під сумнів усталена в історіографії схема розвитку таких відносин. Виправляються фактологічні помилки, характерні для деяких праць та збірників документів із цієї тема­тики. Особливу увагу приділено аналізу «об'єднавчої» постанови Всеросійського ЦВК від 1 червня 1919 р., котра у сучасній історіографії традиційно означаєть­ся як угода про «воєнно­політичний союз».

... 243 Page 10. Ukrainian insurgent army during and after World War II. Indeed, for the Russians, the victory in the battle of Poltava against the Swedish army in 1709 signified the elevation of Russia to the status of an important European power. ...

The ongoing (in Russia) and forthcoming (in Ukraine) changes in leadership and direction of both countries may result in, among others, new chances for an end to, or for an escalation of, the war between Russia-led irregular separatists and Russian covert regular troops, on the one side, and Ukrainian governmental forces as well as some paramilitary units, in the Eastern parts of the Ukrainian Donets Basin, on the other.

Die Länder zwischen Ostsee und Schwarzem Meer sind durch ein gemeinsames Schicksal und geteilte Risiken verbunden. Um an Stärke gegenüber Russland zu gewinnen, könnten sie sich in einer Koalition zusammenschließen. Diese kann auf einer Idee aus Polen nach dem Ersten Weltkrieg auf bauen: ein Block der Länder des Intermariums.

Russia’s recent domestic political changes and the new constitutional reform will not only have far-reaching implications for the Russian population. The changes will also have certain repercussions for Moscow’s stance on foreign affairs, above all its attitude to Ukraine and other post-Soviet states. What does Russia’s ongoing transmutation mean for Ukraine and for other post-Soviet states?

Різноманітні політичні деталі так званого «референдуму», організованого Кремлем 16-го березня 2014 року ставлять під сумнів популярну серед напрочуд багатьох західних політиків, журналістів та дипломатів тезу, згідно з якою переважна більшість жителів Криму нібито вимагала «возз’єднання» РФ із півостровом, та що для цього аншлюсу були вагомі історичні причини.

Hai-Nyzhnyk, P.  P. Russia against Ukraine (1990–2016): from blackmail and coercion policy to the war aimed at ab-sorption and the attempt at destruction. Kyiv: Lesia, 2017. 332 p.

Гай-Нижник П. П. Росія проти України (1990–2016 рр.): від політики шантажу і примусу до війни на поглинання та спроби знищення. – К.: «МП Леся», 2017. – 332 с.

Рекомендовано до друку Вченою радою Дипломатичної академії України при МЗС України (протокол №12 від 21 грудня 2016 р.)

У новій монографії доктора історичних наук П.П.Гай-Нижника «Росія протиУкраїни (1990–2016 рр.): від політики шантажу і примусу до війни на поглинання таспроби знищення» висвітлюється комплекс дипломатичних та воєнно-політичнихвзаємин між Російською Федерацією та Україною в контексті геополітичних інтересівМоскви та зовнішньополітичного курсу Києва, внутрішнього політичного і соціально-економічного становища в Україні протягом 1990–2016 рр. У книзі аналізуютьсяміжнародна політика урядів України в контексті національної безпеки, історичніпередумови та геополітичні причини агресії Російської Федерації проти України у2014 р., а також воєнно-політичний і фінансового-економічний аспекти Російсько-української війни крізь призму розвитку глобальних світових процесів і перетворень.
Розглянуто політико-теоретичні, геополітичні, культурно-історичні й зовнішньополітичні аспекти анексії Криму та збройного конфлікту на Донбасі. З огляду та зпозицій реалізму проінтерпретовано специфіку міжнародних відносин на постімперському (пострадянському) політичному просторі, в тому числі й місця і ролі України уцивілізаційному протистоянні європейського Заходу та московитського Сходу. Автор подає власну оцінку Російській Федерації як державі-агресору та спонсорові міжнародного тероризму, проаналізовано сучасні виклики та шляхи їх розв’язання щодо зміцнення національної ідентичності українців, стратегії реінтеграції та деокупації Криму, посилення системи національної безпеки та оборони України.
Пропонується увазі державних органів влади, істориків, політологів, викладачів вищих навчальних закладів, студентів й усіх, хто цікавиться новітньою історією України і є небайдужим до долі соборної і самостійної держави Україна.

ЗМІСТ
Передмова
Світ мусить об’єднатися навколо України аби зберегти себе й урятувати цивілізаційний поступ ....................................5
Розділ 1
Національна безпека України в гуманітарній сфері: структуроформуючі чинники та актуальні проблеми ...........................7
1.1. Національні інтереси, національні цінності та національні цілі як структуроформуючі чинники політики національної безпеки ...............8
1.2. Культура як основа «м’якої сили» держави Україна в контексті підвищення її зовнішньополітичного авторитету .............................22
1.3. Формування загальнонаціональної ідентичності українців в контексті сучасних викликів ..................................................31
Розділ 2
Росія проти України (1990–2016 рр.): від політики шантажу іпримусу до війни на поглинання і спроби знищення ................53
2.1. Будапештський меморандум: передумови і наслідки (не)гарантії національної безпеки України .........................................56
2.2. Прелюдія війни: українсько-російські воєнно-політичні взаємини в контексті міжнародного права і системи національної безпеки (1995–2010 рр.).................................74
2.3. На порозі кривавої бані: російсько-українські міждержавні взаємини у2010–2013 роках .................................................109
2.4. Бій за Свободу і Гідність: революційне повстання проти проросійського режиму внутрішньої окупації України (листопад 2013 р. – лютий 2014 р.) ......................................162
2.5. Агресія Росії проти України (2014–2016 рр.): гібридна війна напоглинання та спроба знищення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .188
Розділ 3
Стратегія реінтеграції Криму та послаблення регіональноїпроросійської ідентичності в контексті національної безпеки України:штрихи до проблеми й напрямки розв’язання..........285
3.1. Кримська регіональна проросійська ідентичність: ґенеза посилення ішляхи до послаблення...........................................287
3.2. Анексія Криму Російською Федерацією: історико-правовий фальсифікаті проблема деокупації в контексті стратегії реінтеграції в Україну.........301
Післямова
Проблеми оптимізації державного управління та системи національної безпеки у сфері гуманітарної політики України.............321

Wie konnte es passieren, dass bedeutende Teile des deutschen Bildungsbürgertums über Monate den proeuropäischen Aufstand eines der großen Opfervölker von Deutschlands “Russlandfeldzug” 1941-1944 mit dutzenden Halbwahrheiten, Verdrehungen und Unterstellungen entwürdigten? Wo bleibt die deutsche Fähigkeit zur Kritik, Ausgewogenheit und Balance, wenn es nicht um die Brandmarkung arroganter Amerikaner, nationsversessener Ukrainer oder blinder Eurokraten, sondern um Reue für eigene Aberrationen geht? Ist der demonstrativen „Unparteilichkeit“, welche große Teile der deutschen Öffentlichkeit und Elite 2014-2015 bei der Debatte um die „Ukrainekrise“ in dutzenden Talkshows, Reportagen, Kommentaren, offenen Briefen, Podiumsdiskussionen und Satiren zelebrierte, heute nichts mehr hinzuzufügen?

The continuing international inattention for the Glazyev Tapes was and is surprising. If they are indeed authentic, the Glazyev Tapes should modify our understanding of the origins and nature of the Russian-Ukrainian conflict. The most important aspect of the Glazyev Tapes is arguably not their contents. What is remarkable about these conversations is the time of their recording in February-March 2014, i.e. several weeks before the post-Euromaidan civil conflict in eastern Ukraine turned into a pseudo-civil war in the Donbass.

As long as the social, political and business climate in Ukraine is marked by fear of more Russian escalation, invasion, occupation, annexation or/and expropriation, a sustainable economic recovery cannot be expected. But Ukraine's state – reformed or not – cannot survive for long without massive domestic and foreign investment. If Russia does not cease its subversion of social stability and state security in Ukraine, even a thoroughly reformed Ukrainian state formally ready for EU accession would be doomed to failure.

The “Ukraine Crisis” will have various repercussions for international relations beyond Eastern Europe. The crisis, in connection with the devaluation of Ukraine’s 1994 Budapest Memorandum on Security Assurances, is undermining worldwide efforts against the proliferation of weapons of mass destruction. It is having an increasingly salient negative impact on Russia’s economy and position in the world, and will thus inflict lasting damage on an important actor in international affairs. The “Ukraine Crisis” is preventing the further European integration of Russia, and thus the creation of a Greater or Wider Europe, as well as a common trade and security area from Lisbon to Vladivostok. The currently popular idea that Moscow would be able to replace its partnership with the West by a Sino-Russian alliance is unsustainable. In view of Russia’s declining economic weight and China’s growing geoeconomic might, a mutually satisfactory, close partnership between Russia and China is unlikely. Russia’s economic recession and political isolation weakens it in its relationships not only with the West, but also with Asia. Moscow’s “turn to the East” has little prospects for success.

The forecast for 2019 is that the leadership in the Ukrainian executive and legislature could provide an international pretext for – and domestic impulse to – the solution of the Donbass conflict. The hope is that a change in Ukraine’s leadership will, with the accumulating effects of western sanctions against Moscow, lead to a reset in Russian-Ukrainian relations, and motivate Putin at last to decide to pull out from the Donets Basin.

Many East European investigators of the MH17 incident – among them the Russian military expert Mark Solonin, Russian political scientist Andrei Piontkovsky, or Security Service of Ukraine (SBU) – believe that the only full explanation for the arrival of the Russian Buk missile in the Donezbecken in July 2014 was that Moscow indeed wanted to shoot down a high-flying passenger plane. Yet, the Kremlin wanted to bring down not a Malaysian airliner, but a Russian one. The responsibility for the shooting of a Russian passenger plane over Eastern Ukraine would have been ascribed to the Ukrainian armed forces, with reference to Ukraine’s accidental shooting of a Russian passenger plane, Siberian Airlines 1812, in October 2001. The horrible incident and blaming of Kyiv in July 2014 would have provided Moscow with a Casus Belli to implement its "Novorossiia" (New Russia) project – i.e. the annexation of Russophone Eastern and Southern mainland Ukraine via an invasion of regular Russian military forces.

В научный оборот вводится неизвестное письмо патриаршего
местоблюстителя Стефана Яворского украинскому гетману
И. С. Мазепе с просьбой о заступничестве за осужденных по
делу В. Л. Кочубея и И. Искры.
The author introduces the unknown letter of the Patriarch locum
Stefan Yavorsky to the Ukranian Hetman I. S. Mazepa containing a
request to protect convicts with regard to the case of V. L. Kochubey
and I. I. Iskra into scientifi c discourse.

Avant la publication des révélations de Glazyev, l’interprétation conventionelle des causes du conflit russo-ukrainien c’était que Moscou avaient intervenu  – d’abord avec des paramilitaires et puis après avec des troupes réguliers – dans une confrontation entre les citoyens pro-Kyiv et pro-Moscou dans le bassin du Donets. Bien sûr, personne ne doutait le rôle central du Kremlin dans la transformation de ces confrontations initialement pas non-armées mais violentes dans les rues de l’est et le sud de l’Ukraine en une soi-disant guerre civile au printemps 2014. Cependant, il existait déjà un débat concernant la nature des manifestations pro-Moscou précédant l’escalation de la violence armée.
Même plusiers commentateurs 'russo-centriques' de la confrontation dans l’est de Ukraine ont remarqué les différences culturelles et régionales entre les régions russophones de l’est et le sud par rapport à les régions ukrainophones dans l’ouest et le centre bilingue.  Ces différences étaient la cause pricnipale des tensions dans les villes russophones comme Kharkiv, Luhansk, Donetsk, et Odessa, après les événements de l’Euromaïdan. Les activités populaires post-revolutionnaires, anti-Kyiv des russophones en Ukraine –d’après le récit – avaient mené finalement à leur confrontation avec les pro-occidentaux, nationalistes qui étaient portés au pouvoir à cause de l’Euromaïdan. Les tensions au niveau local avaient mené à un conflit au Donbass auquel le Kremlin se sentait obligé d’intervenir.

Гай-Нижник П. П. Українсько-російські воєнно-політичні взаємини за президентств Л.Кравчука та Л.Кучми в контексті системи національної безпеки (1991–2004 рр.) // Гілея. – 2021. – Вип.164 (№8–9). Філософські науки, Політичні науки. – С.52–68.

La révolution orange, dans l'élan des révolutions pacifiques de l'aire post-socialiste, avait suscité nombre d'espoirs, en Ukraine comme à l'Ouest. Peut-être trop. L'élection de Viktor Ianoukovitch à la présidence invite au rappel d'un certain nombre de réalités sur ce pays en transition qui est soumis à des influences extérieures multiples.