Russian-Ukrainian conflict

Hai-Nyzhnyk P., Chupriy L., Fihurnyi Y., Krasnodemska I., Chyrkov O. (2018). Aggression of the Russian Federation against Ukraine: ethnonational dimension and civilizational confrontation. Saarbrucken (Germany): LAP Lambert Academic Publishing. 229 p.

The expert-analytical study analyzes the preconditions, course and contemporary socio-political consequences of the aggression of the Russian Federation against Ukraine and the Ukrainian nation, which has signs of not only direct and covert, but also inter-state conflict and even civilizational confrontation.

Агресія Росії проти України: історичні передумови та сучасні виклики / П.П.Гай-Нижник (керівник проекту, упоряд. і наук. ред.); авт. кол.: П. П. Гай-Нижник, Л. Л. Залізняк, І.Й.Краснодемська, Ю.С.Фігурний, О.А.Чирков, Л.В.Чупрій. – К.: «МП Леся», 2016. – 586 с.

Автори колективної монографії «Агресія Росії проти України: історичні переду-
мови та сучасні виклики» подали увазі читача власний погляд на історичні витоки та паралелі російської агресії проти України, здійснили наукову оцінку Російській Федерації як державі-агресору та спонсору міжнародного тероризму, проаналізували російсько-українську війну, що розпочалася у 2014 р. внаслідок віроломного нападу Росії, а також сучасні виклики та шляхи зміцнення системи національної безпеки України. Пропонується увазі державних органів влади, істориків, політологів, викладачів вищих навчальних закладів, студентів й усіх, хто цікавиться новітньою історією України і є небайдужим до долі соборної і самостійної України.
Колективна монографія містить результати досліджень, проведених за грантової підтримки Державного фонду фундаментальних досліджень за конкурсним проектом (Ф-72/21443) «Історичні передумови та сучасні суспільні наслідки агресії Російської Федерації проти України».

Resumen: el estudio presente trata de dilucidar si la política exterior de Rusia responde a un modelo de neorrealismo ofensivo o defensivo. Con tal objeto se ha establecido un marco teórico comparativo entre ambas escuelas de las Relaciones Internacionales, incluyendo parámetros cualitativos diferenciadores. Así mismo, el análisis de datos se desarrolla de acuerdo con una metodología basada en un estudio de caso focalizado en la historia reciente de Rusia y en la guerra de Ucrania, y en tres variables: ideología, geopolítica y cultura. La actitud competitiva en el espacio exsoviético y la ruptura del statu quo y el uso de la fuerza en Ucrania mostrarían una tendencia ofensiva

Abstract: the present research tries to determine if Russia's foreign policy responds to a model of offensive or defensive realism. To this end, a theoretical framework has been established between the two schools of International Relations, including qualitative and parameters to differentiate. Likewise, the data analysis is developed according to a methodology based on a case study focused on the recent history of Russia and the war in Ukraine, and on three variables: ideology, geopolitics and culture. The competitive attitude in the ex-Soviet space and the rupture of the status quo and the use of the force in the Ukraine would show an offensive tendency.

THIS IS A PRELIMINARY DRAFT VERSION. FOR THE APPROVED AND EDITED VERSION WITH PAGE NUMBERING PLEASE GO TO THE PUBLISHER'S WEBSITE USING THE LINK ABOVE. The developments in Ukraine in 2014, including Euromaidan demonstrations, annexation of Crimea by Russia, and war in the country's two Eastern regions, became so intensely reported by Russian media that they often overshadowed internal news.1 In this review, I will try to take a closer look at the Russian discourses on Ukraine.

Hai-Nyzhnyk, Pavlo. Neutrality of the gray zone of a secure Russia or NATO membership and the overthrow of Russia: why are the authorities still in the grip of illusions? // Pavlo Hai-Nyzhnyk. Facebook page. - 2022. - April 2 [Electronic resource]
https://www.facebook.com/photo?fbid=5108749452517099&set=a.198016753590418

The EU should revert back to its pre-Minsk approach to Russia’s intervention in Ukraine. The main raft of sanctions were introduced before both of the Minsk Agreements were negotiated. Back then, the lifting of sanctions had been linked to a full restoration of, at least, mainland Ukraine’s territorial integrity. Only later was the prolongation of the sanctions tied to the implementation of the Minsk Agreements – including those parts that concern Ukrainian domestic affairs.

Hai-Nyzhnyk, P.  P. Russia against Ukraine (1990–2016): from blackmail and coercion policy to the war aimed at ab-sorption and the attempt at destruction. Kyiv: Lesia, 2017. 332 p.

Гай-Нижник П. П. Росія проти України (1990–2016 рр.): від політики шантажу і примусу до війни на поглинання та спроби знищення. – К.: «МП Леся», 2017. – 332 с.

Рекомендовано до друку Вченою радою Дипломатичної академії України при МЗС України (протокол №12 від 21 грудня 2016 р.)

У новій монографії доктора історичних наук П.П.Гай-Нижника «Росія протиУкраїни (1990–2016 рр.): від політики шантажу і примусу до війни на поглинання таспроби знищення» висвітлюється комплекс дипломатичних та воєнно-політичнихвзаємин між Російською Федерацією та Україною в контексті геополітичних інтересівМоскви та зовнішньополітичного курсу Києва, внутрішнього політичного і соціально-економічного становища в Україні протягом 1990–2016 рр. У книзі аналізуютьсяміжнародна політика урядів України в контексті національної безпеки, історичніпередумови та геополітичні причини агресії Російської Федерації проти України у2014 р., а також воєнно-політичний і фінансового-економічний аспекти Російсько-української війни крізь призму розвитку глобальних світових процесів і перетворень.
Розглянуто політико-теоретичні, геополітичні, культурно-історичні й зовнішньополітичні аспекти анексії Криму та збройного конфлікту на Донбасі. З огляду та зпозицій реалізму проінтерпретовано специфіку міжнародних відносин на постімперському (пострадянському) політичному просторі, в тому числі й місця і ролі України уцивілізаційному протистоянні європейського Заходу та московитського Сходу. Автор подає власну оцінку Російській Федерації як державі-агресору та спонсорові міжнародного тероризму, проаналізовано сучасні виклики та шляхи їх розв’язання щодо зміцнення національної ідентичності українців, стратегії реінтеграції та деокупації Криму, посилення системи національної безпеки та оборони України.
Пропонується увазі державних органів влади, істориків, політологів, викладачів вищих навчальних закладів, студентів й усіх, хто цікавиться новітньою історією України і є небайдужим до долі соборної і самостійної держави Україна.

ЗМІСТ
Передмова
Світ мусить об’єднатися навколо України аби зберегти себе й урятувати цивілізаційний поступ ....................................5
Розділ 1
Національна безпека України в гуманітарній сфері: структуроформуючі чинники та актуальні проблеми ...........................7
1.1. Національні інтереси, національні цінності та національні цілі як структуроформуючі чинники політики національної безпеки ...............8
1.2. Культура як основа «м’якої сили» держави Україна в контексті підвищення її зовнішньополітичного авторитету .............................22
1.3. Формування загальнонаціональної ідентичності українців в контексті сучасних викликів ..................................................31
Розділ 2
Росія проти України (1990–2016 рр.): від політики шантажу іпримусу до війни на поглинання і спроби знищення ................53
2.1. Будапештський меморандум: передумови і наслідки (не)гарантії національної безпеки України .........................................56
2.2. Прелюдія війни: українсько-російські воєнно-політичні взаємини в контексті міжнародного права і системи національної безпеки (1995–2010 рр.).................................74
2.3. На порозі кривавої бані: російсько-українські міждержавні взаємини у2010–2013 роках .................................................109
2.4. Бій за Свободу і Гідність: революційне повстання проти проросійського режиму внутрішньої окупації України (листопад 2013 р. – лютий 2014 р.) ......................................162
2.5. Агресія Росії проти України (2014–2016 рр.): гібридна війна напоглинання та спроба знищення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .188
Розділ 3
Стратегія реінтеграції Криму та послаблення регіональноїпроросійської ідентичності в контексті національної безпеки України:штрихи до проблеми й напрямки розв’язання..........285
3.1. Кримська регіональна проросійська ідентичність: ґенеза посилення ішляхи до послаблення...........................................287
3.2. Анексія Криму Російською Федерацією: історико-правовий фальсифікаті проблема деокупації в контексті стратегії реінтеграції в Україну.........301
Післямова
Проблеми оптимізації державного управління та системи національної безпеки у сфері гуманітарної політики України.............321

Гай-Нижник П. Основні засади Стратегії деокупації та реінтеґрації Криму в контексті національної безпеки України: штрихи до проблеми й напрямки розв’язання. – К.: «МП Леся», 2017. – 52 с.

У новій праці доктора історичних наук, завідуючого відділу історичних студій Науково-дослідного інституту українознавства П.П.Гай-Нижника пропонуються та аналізуються основні засади щодо вироблення Стратегії деокупації та реінтеґрації Криму в контексті національної безпеки України. Вказується на наріжні проблеми витоків і подолання проросійської ідентичності на Кримському півострові на сучасному етапі та шляхи оптимізації системи державного управління й безпеки держави Україна.

Гай-Нижник П. Війна на сході України: початок (Чи відбулося вторгнення російських Збройних сил і військ спеціального призначення у Донбасі?) // Війна на Донбасі. 2014–2016 рр.: зб. наук. праць за матеріалами ІІ Всеукр. наук. військ.-істор. конф., 20 квітня 2017 р. / Нац. військово-історичний муз. України. – К., 2017. – С.73–78.

Агресія Російської Федерації проти України: проблеми оптимізації державного управління та системи національної безпеки. Експертно-аналітична доповідь / П.П.Гай-Нижник (керівник проекту, упоряд., наук. ред.); авт. кол.: П.П.Гай-Нижник, Л.Л.Залізняк, І.Й.Краснодемська, Ю.С.Фігурний, О.А.Чирков, Л.В.Чупрій. – К.: «МП Леся», 2016. – 28 с.

The current economic, legal, and military instruments employed to support Ukraine are too weak to deter Russia from continuing to use its escalation potential. The Western sanctions regime is timid. The delivery of advanced defensive weaponry to Kyiv has remained a mere discussion. Initiatives to embed Ukraine within a serious international security structure are absent. As a result, the costs of new Russian interventions in Ukraine remain lower than the domestic political losses that the Kremlin will incur from a dynamically developing Ukrainian state. Only once this calculation for Moscow changes will Ukraine get a serious chance at becoming a “second Poland.”

Der „Ukraine-Konflikt“ führte nicht nur zu einer faktischen zweiten Sezession des gemeinsamen Territoriums der Luhansker und Donezker so genannten „Volksrepubliken“ von der Ukraine. Er hatte auch eine fundamentale politische und diplomatische Krise der Beziehungen zwischen Russland einerseits und der EU bzw. NATO sowie einigen weiteren Ländern (z.B. Australien oder Japan) andererseits zur Folge. Auf zwei von der OSZE unterstützten vierseitigen Friedensverhandlungen im September 2014 und Februar 2015 in Minsk versuchten Deutschland und Frankreich im sog. „Normandieformat“, einen Ausgleich zwischen der Ukraine und Russland zumindest bezüglich des Donbass zu vermitteln. Trotz des erheblichen Engagements der deutschen Bundesregierung, nicht zuletzt von Bundeskanzlerin Angela Merkel, bei der Initiierung der Gespräche und Formulierung der gemeinsamen Texte führten die beiden in Minsk unterzeichneten Vereinbarungen weder zu einer umgehenden Waffenruhe, noch zu einer zügigen Rückführung der Territorien der beiden ostukrainischen „Volksrepubliken“ unter Kiewer Kontrolle. Vielmehr rangen die von Russland unterstützten Separatisten im Verbund mit regulären russischen Truppen im Februar 2015 unmittelbar nach Abschluss und in demonstrativer Missachtung des zweiten Minsker Abkommens die ostukrainische Stadt Debalzewe in einer blutigen Schlacht der Kontrolle Kiews ab.

This chapter analyses the ways in which the central Government has articulated its own public philosophy on integration and then moves into an examination on how this philosophy has been built in the region of Catalonia. In addition to reforming the Spanish Immigration Law in 2000, the Spanish Government launched the 'Global Programme to Regulate and Coordinate Foreign Residents Affairs and Immigration in Spain'. The so-called Plan Greco was a multiyear initiative adopted in 2001. The Socialist Party (PSOE) won the general elections and among other various proposals it proposed the reform and development of a new immigration policy. One central part of that new policy was the so-called Strategic Plan for Citizenship and Integration. At the end of the 20th century, Spain and Catalonia have been transformed into immigration destinations, and immigration has become an inherent element in their social and political agenda.

Минский компромисс не может и дальше рассматриваться как результат осмотрительного и сбалансированного принятия во внимание некоторых особенностей Донбасса, якобы выразившихся в возникновении местного т.н. ополчения в 2014-м. Скорее, будущий особый статус ныне оккупированных территорий, предусмотренный Минскими соглашениями, выглядит после публикации "пленок Глазьева" как вознаграждение за частичный успех России в разжигании до того слабых сепаратистских тенденций в Восточной Украине после победы Евромайдана. Еще в августе 2016 г. Генеральный прокурор Украины обнародовал видеозапись, содержащую иллюстрированные и аннотированные аудиозаписи ряда бесед между Сергеем Глазьевым, советником президента России (что является официальным постом в АП РФ) с несколькими российскими и украинскими прокремлевскими активистами, проживающими или находящимися в Южной и Восточной Украине. Эти диалоги были записаны в конце февраля — начале марта 2014 г. Они предоставляют эмпирическое доказательство поддержки Москвой антиправительственных протестов в русскоязычных регионах Украины после победы Революции достоинства 21 февраля 2014 г. Пленки раскрывают участие либо самого российского государства или формально неправительственной российской группы под руководством Кремля в инициировании, координации и финансировании сепаратистских митингов, демонстраций, пикетов и других подобных мероприятий в Крыму, а также в различных региональных центрах материковой Восточной и Южной Украины. Прошло более двух месяцев, но информация так и не стала объектом внимания западных изданий изданий и аналитических центров. Пленки стали предметом жарких дискуссий в украинских СМИ, вызвали гневную реакцию в Москве но лишь мимоходом были упомянуты в некоторых статьях об Украине европейских и американских журналистов и исследователей. Несмотря на то, что они были быстро переведены с русского на английский язык и аннотированы дополнительной информацией украинским аналитическим порталом "UA Position", лишь незначительное число иностранных наблюдателей сделало содержимое этих пленок темой своих дискуссий и исследований начала российской гибридной войны против Украины. Это может быть отчасти связано с тем, что украинская Генеральная прокуратура до сих пор не опубликовала необработанные записи, из которых были составлены аннотированные пленки для общественности. Некоторые из экспертов по Украине, возможно, подозревают, что опубликованные документы были подделаны, или/и что они дают неполную историю событий. Однако маловероятно, что эти записи являются поддельными. Опубликованные разговоры — интерактивны и велись собеседниками, чьи голоса могут быть легко идентифицированы на основании разных видеозаявлений этих лиц в других роликах. Кроме того, Кремль бы уже давно опроверг пленки и опубликовал бы доказательства каких-либо манипуляций, если бы они имели место.

Umland gives intellectual expression to the characteristic biases of the Ukrainian nationalists in whose midst he now works. People in this social milieu focus so single-mindedly on the (very real) machinations of the Kremlin that they fail to see the legitimate interests and genuine grievances of Ukraine’s Russian speakers as significant factors in their own right. It is sad to watch a specialist of Umland’s caliber degenerate into a propagandist for the new regime in Kiev.

Гай-Нижник П. Прелюдія війни: українсько-російські військово-політичні взаємини в контексті міжнародного права і системи національної безпеки (1990–2010 рр.) // Російська окупація і деокупація України: історія, сучасні загрози та виклики сьогодення. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (Київ, 2016 р.) / Упор. П.Гай-Нижник. – К.: МП «Леся», 2016. – С.133–167.

У другому питанні «референдуму» 2014 року просто запитувалося: «Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року і за статус Криму як частини України?» Але виборці не могли знати, і їм (можливо, навмисне) не роз'яснювалося, до якого з двох текстів 1992 року насправді це питання відноситься. Таким чином, їх тодішнім «вибором» було проголосувати за (а) формально зрозуміле майбутнє, описане в першому питанні, тобто за включення Криму до складу Росії, або ж за (б) невизначений варіант розвитку, намічений у другому питанні, тобто за не точно вказаний старий текст Конституцій АРК.