мистецтвознавство

Науково-практична конференція передбачає проведення роботи за такими напрямами практичного мистецтвознавства:
− атрибуція та експертиза творів образотворчого мистецтва (живопис, графіка, скульптура);
− атрибуція та експертиза творів декоративно-ужиткового мистецтва;
− атрибуція та експертиза предметів нумізматики та фалеристики;
− атрибуція та експертиза історичної зброї;
− атрибуція та експертиза творів рукописних книг і друкованих видань;
− атрибуція та експертиза музичних інструментів;
− атрибуція та експертиза меморіальних пам’яток;
− оцінка культурних цінностей.

У статті представлено аналіз художніх особливостей назв і авторських підписів до картин народної художниці Марії Примаченко, а також простежено їхній зв"язок із пісенним фольклором, традицією народного віршування, підписами до народних картин та іншими творами українського фольклору. Окреслено також вплив казкових і міфологічно-легендарних мотивів та образів на творення назв, підписів і окремих персонажів картин славетної художниці. Ключові слова: Марія Примаченко, картини, фольклор, жанри, народні вірші.

The phenomenon of simultaneous contrast of colors is examined in terms of optical explanation and practical recommendations for artists. But there is a lack of research that explores the results of the application of this contrast to the works of art. This article is dedicated to stylistic analysis of the role of simultaneous contrast in paintings and graphic works. In the first part of the research the reasons and mechanism of mutual influence of adjacent colors are examined on the basis of M. Chevreul's research "The Law of Simultaneous Contrast of Col-ors" which explains the optical nature of the contrast by changes in visual perception of the light rays reflected by colored objects. The second part of the article explores the application of this theory to the stylistic analysis of painting and graphic arts. The use of different variations of simultaneous contrast and its consequences for the perception of the images were analyzed on the examples of art works of Titian, artist of J. Tintoretto's circle, P. P. Rubens, T. Gainsborough, H. Daumier, V. van Gogh, R. Delaunay, M. Vrubel, M. Nesterov, T. Shevchenko, O. Murashko. It allowed to determine the range of artistic problems that simultaneous contrast helps to solve. This artistic device enriches the color scheme, makes it more complex and provokes vibrating, changeful color effect which can have aesthetic and meaningful value. Simultaneous contrast is widely used to balance cold and warm colors and to compensate the missing or poorly manifested component of the color scheme. It is also the instrument for emphasizing the reflexes and shadows on the depicted objects, for creating more convincing and holistic spatial sense in the image. This contrast can play a big role in concretization of the coloristic and material characteristics of different objects. The examples analyzed in this article do not comprise all the variability of simultaneous contrast, they are the basis for further extension of the research.

Явище симультанного, або одночасного контрасту кольорів є вивченим з точки зору оптики і практичних рекомендацій для художників, але в мистецтвознавчих дослідженнях недостатньо розкритим залишається питання результатів застосування контрасту в образотворчому мистецтві. Статтю присвячено мистецтвознавчому аналізу ролі симультанного контрасту у творах живопису і графіки. У першій частині статті розглянуто причини та механізм взаємовпливу сусідніх кольорів на основі дослідження М. Шевреля «Закон симультан-ного контрасту кольорів», яке пояснює оптичну природу контрасту змінами у зоровому сприйнятті відбитого кольоровими поверхнями світлового випромінювання. У другій частині статті розглянуто використання цих знань у мистецтвознавчому аналізі творів живопису та графіки. На основі аналізу вибраних робіт Тиціана, художника з кола Тінторетто, П. П. Рубенса, Т. Гейнсборо, О. Дом'є, В. Ван Гога, Р. Делоне, М. Врубеля, М. Нестерова, Т. Шевченка, О. Мурашка досліджено застосування різних варіантів симультанного контрасту і наслідки цього прийому для сприйняття зображень. Було визначено коло художніх проблем, у вирішенні яких допомагає симультанний контраст. Цей прийом дозволяє збагачувати й ускладнювати колорит, провокувати вібруюче, мінливе сприйняття кольору, що може мати не лише естетичне, але й змістове значення в картині. Одночасний кон-траст широко застосовується для врівноваження холодних і теплих елементів колориту, компенсації відсутньої або мало проявленої складової колори-ту, є інструментом для посилення просторового відчуття, виділення рефлексів і тіней, створення цілісного середовища в зображенні. Також він відіграє важливу роль у конкретизації кольорової і матеріальної характеристики різних об'єктів. Розглянутими у статті прикладами не вичерпується широка варіативність проявів симультанного контрасту, вони є базою для подальшого розроблення теми.
Ключові слова: симультанний контраст, кольорознавство, Мішель Шеврель, художньо-стилістичний аналіз.

До збірника ввійшли матеріали Міжнародної історико-краєзнавчої конференції «Наукові студії М. І. Сікорського», присвяченої 90-річчю з Дня народження засновника Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», Героя України Михайла Івановича  Сікорського.
Для істориків, краєзнавців, аспірантів, студентів, усіх кого цікавлять культурні надбання України. Зважаючи на свободу наукової творчості, редколегія бере до публікації й статті тих авторів, думки яких не в усьому поділяє.

Розглядається живописне виконання іконостасів церков
Різдва Пресвятої Богородиці с. Новосілка Підгаєцького
р-ну, св. Миколая с. Кальне Козівського р-ну та Воскресіння Христового с. Кальне Зборівського р-ну Тернопільської обл.; виявлено характерні риси творчості та іконографії майстра-маляра іконостасів, західноєвропейські мистецькі впливи та національні тенденції у виконанні цих творів сакрального образотворчого мистецтва .

Встановлено, що формування бази мистецтвознавчих понять у другій половині ХІХ століття відбувалось у двох ідеологічних площинах. Дослідницькі принципи науковців знаходились під помітним ідеологічним впливом, що суттєво позначалося на відборі ними матеріалу для досліджень та його подальшому трактуванні. В свою чергу, обраний матеріал значною мірою визначав коло понять, які фахівець залучав у наукову практику. У рамках парадигмального підходу ми окреслили цю науково-світоглядну різницю як класицистичну парадигму та націоналістичну парадигму. У статті показана розбіжність у формуванні та відборі понять в рамках кожної з парадигм, у висновках подано коротку порівняльну характеристику.

Розглянуто композиційну побудову іконостасів церков Східного Опілля середини ХІХ ст. та принципи їх організації. Таким пам’яткам притаманні особливі риси завдяки поєднанню традицій попередніх мистецьких періодів з сучасними тенденціями.
Актуальність дослідження зумовлена фрагментарністю вивчення пам’яток Східного Опілля. Дотепер не систематизовано збережені іконостаси та не розглянуто їх у контексті українського сакрального мистецтва середини ХІХ ст. Об’єктом дослідження є збережені іконостаси церков, більшість з яких є маловідомими, окремі пам’ятки вперше вводяться у науковий обіг.
Метою статті є систематизувати та подати їхню типологічну класифікацію. Методологічною основою є формальний аналіз та емпіричні методи дослідження. У результаті, за особливостями конструктивної побудови, іконостаси згруповано на три типи та виокремлено характерні особливості кожного з них, зокрема наявність та особливості розташування ярусів.

Стаття присвячена міждисциплінарному аналізу науково-мистецьких аспектів кобзарства. Феномен кобзарства розглянуто у відповідності до світових та вітчизняних тенденцій з врахуванням його місця як потужного мистецького струменя культурного розвитку. В процесі аналізу використано встановлено міжнаукові зв'язки з літературою, естетикою та математикою, наведено нарис розвитку кобзарства на основі фольклорного та інтелектуального формування української епічної традиції. ключові слова: мистецтво, наука, чуттєве пізнання, традиція, гуманізм, кобзарство, справедливість, істина, реальність, естетика.
Опубліковано у збірнику матеріалів науково-практичної конференції 26-27 травня 2018 "Актуальні питання сучасного виконавства на традиційних кобзарських інструментах"

ВІДЗИВ на дисертацію Палкіної Ірини Ігорівни «Жанроутворення у рок-мистецтві: міжвидові та внутріоьовидові взаємодії», поданої на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 — теорія та історія культури Дослідження, присвячене вивченню рок-культури та рок-мистецтва, постає, скоріше, як виняток у сучасній системі культурологічної, мистецтвознавчої та музикознавчої наук, ніж закономірність. Такий «порядок денний», властивий вітчизняній гуманітаристиці, обумовлений тим, що рок-культура як один з «центрів» поліцентричної культури сучасності, донині постає як маргіналія наукових пошуків дослідників, попри те, що історія мистецтва року стрімко наближується до досить поважного ювілею — 60 років. Первинна традиція авторефлексійного, автодескрепційного опису (або самоопису) та «журналістського розслідування» рок-утворень обумовила пріоритетну роль їх емоційно-хронологічного осмислення, тоді як науковий підхід потребує систематики, розробки відповідних інструментів вивчення, методологічного і понятійного осмислення рок-архіву. Це означає, що вирішення завдань вивчення рок-цивілізації, а-класичної за типом властивої їй картини світу й а-нормативної за ознаками художнього мислення, може привести (і частково вже привела) до утворення сукупності наукових галузей, призначення яких полягає у вивченні соціокультурних, ментальних феноменів та артефактів, породжених рок-свідомістю. До сучасної гуманітарістики входить ряд наук, предмет дослідження яких — унікальна культурна парадигма, дослідження якої потребує формування спеціальної області наукових знань, що розвивається за законами, які відповідають специфічній дійсності, що обумовила їх появу. До системи таких наук входять, зокрема, антикознавство і медієвістика, літургіка і григоріаніка, предмет вивчення яких надто своєрідний для того, щоб для його осягнення скористатися виключно традиційним апаратом дослідження. Поруч із

У сучасній мистецтвознавчій науці актуальною є необхідність розробити послідовну систему розвитку української школи академічного рисунку кінця ХХ - початку ХХІ століття, як вагомого художнього явища. Зокрема, є потреба систематизувати закономірності, не зв’язані з особистими рисами і прийомами художника – автора картини. Закономірності, які є загальними для творів різних періодів в розвитку станкової картини, кінця ХХ – початку ХХI століття, які постійно уточнюються, поглиблено вивчаються, дають можливість з’являтися силовим зв’язкам між складовими на основі досліджень.

In 1948 art critic and archaeologist MariyaVyazmitina became the new employee of the Scythian and Classic Archaeology Department of the Institute of  Archaeology. She is assigned to Scythian art, Scythian animal style. In order to work with the materials and texts she had visited Leningrad. Her work «The Art of Scythia» has remained unpublished and kept in the Scientifc Archive of the Institute of Archaeology although the manuscript is an important scientifc work. It appears in the interesting context of the new leadership of the Scythian and Classic Archaeology Department where Dr. Lazar Slavin and Iryna Fabritsius were replaced with Prof. Oleksii Terenozhkin.

The article gives a review of materials for the biography of ethnographer, art critic and museum worker Yevheniia Spasska kept in the personal fund of art critic and archaeologist Mariia Vyazmitina in the Scientific Archive of the NASU Institute of Archaeology.