| dbo:abstract
|
- En música, la tonalitat o sistema tonal és un sistema jeràrquic de relacions harmòniques i melòdiques que s'estableix entre les notes musicals, el qual s'utilitza a la des del segle xvii fins a l'actualitat. Per extensió, s'utilitza també el mot de tonalitat en referir-se a una escala musical i la seva tònica, com ara do major, re menor, etc. Aquest sistema és la base del discurs musical occidental al llarg dels últims segles, fins a la irrupció dels corrents atonalistes del segle XX (ca)
- Tonalita označuje vztahový řád mezi tóny v melodickém a harmonickém významu. Jako tonalita je v evropské hudbě označována dur-mollová tonalita, ostatní hierarchická uspořádání tónového materiálu bývají označována jako modalita. Hlavní význam v dur-mollové tonalitě má tónika a pak také příbuzné tóny (z harmonického hlediska akordy) dominanta a subdominanta. Zvláštní funkci má tzv. citlivý tón. Polytonalitou rozumíme vztah k několika tonálním centrům současně (souznění dvou nebo více tónin). V protikladu k tonalitě stojí atonalita. Z užšího hlediska se také používá pojem tonalita pro tonální systém. (cs)
- Tonalität ist in der Musik ein System hierarchischer Tonhöhenbeziehungen, die auf einen Grundton (als „Zentrum“ einer Tonleiter) beziehungsweise eine Tonika (Zentrum einer Tonart) bezogen sind. (de)
- النغمية هي ترتيب حدة و/أو تآلف العمل الموسيقي في تسلسل هرمي للعلاقات والاستقرار والجاذبية والاتجاه. في هذا التسلسل الهرمي، تُسمى الحدة الفردية أو التآلف الثالوثي، الذي يتمتع بأكبر قدر من الاستقرار، بنغمة القرار. يشير أصل تآلف نغمة القرار إلى الاسم المُعطى للمفتاح الموسيقي؛ لذلك في مفتاح سي ميجور، تشير نوتة سي إلى كل من قرار المقياس وأصل تآلف القرار (الذي هو سي إي جي). غالبًا ما تبدأ أغاني موسيقى الفولك البسيطة وتنتهي بنوتة قرار موسيقية. الاستخدام الأكثر شيوعًا للمصطلح «هو لتحديد ترتيب الظواهر الموسيقية حول قرار مرجعي في الموسيقى الأوروبية بين عامي 1600 و1910 تقريبًا» (هايير 2001). قد تستخدم أو تتجنب الموسيقى الكلاسيكية المعاصرة بين عام 1910 والعقد الأول من القرن الحادي والعشرين أي نوع من النغمية - لكن الانسجام في كل الموسيقى الغربية الشائعة تقريبًا يظل نغميًا. يتضمن الانسجام في موسيقى الجاز الكثير لكن ليس جميع الصفات النغمية لفترة الممارسة الشائعة الأوروبية، التي تُسمى أحيانًا «الموسيقى الكلاسيكية». «كل التعبيرات الاصطلاحية الانسجامية في الموسيقى الشائعة نغمية، ولا شيء بدون وظيفة» (تاغ 2003، 534). النغمية هي نظام مُنظم من النغمات (على سبيل المثال، نغمات مقياس ميجور أو ماينور) حيث تصبح نغمة واحدة (نغمة القرار) النقطة المركزية للنغمات المتبقية. تُحدد جميع النغمات الأخرى في العمل النغمي الموسيقي من حيث علاقتها بنغمة القرار. في النغمية، فإن نغمة القرار (مركز النغمية) هو نغمة الاسترخاء والاستقرار الكاملين، وهي الهدف الذي تقود إليه النغمات الأخرى (بينوارد وساكير 200.، 36). تلعب القفلة (الوصول إلى نقطة السكون) حيث يتحول التآلف الثابت أو التآلف السابع الثابت إلى تآلف القرار دورًا مهمًا في تحديد نغمية العمل الموسيقي. «الموسيقى النغمية هي موسيقى مُوحدة وذات أبعاد. تكون الموسيقى مُوحدة إذا كانت قابلة للإحالة بشكل شامل إلى نظام ما قبل التأليف الموسيقي المُولد بواسطة مبدأ بناء واحد مُشتق من نوع مقياس أساسي؛ إنها ذات أبعاد إذا كان من الممكن مع ذلك تمييزها عن هذا الترتيب السابق للتأليف الموسيقي» (بيت 1995، 299). صاغ ألكسندر إتيان كورون (1810) مصطلح النغمية واستعاره فرانسوا جوزيف فيتيس عام 1840، (ريتي 1958؛ سيمز 1975، 119؛ جود 1998 إيه، 5؛ هايير 2001؛ براون 2005، الثالث عشر). لكن وفقًا لكارل داهلهاوس، فإن كاستيل بليز هو من صاغ المصطلح في عام 1821 (داهلهاوس 1967، 960؛ داهلهاوس 1980؛ 51). على الرغم من أن فيتيس استخدم النغنية كمصطلح عام للتنظيم الموسيقي وتحدث عن أنواع النغميات بدلًا من نظام واحد، يُستخدم المصطلح اليوم في الغالب للإشارة إلى نغمية الميجور ماينور، أي نظام التنظيم الموسيقي لفترة الممارسة الشائعة. يُطلق على نغمية الميجور ماينور أيضًا اسم النغمية الانسجامية (في عنوان كارل داهلهاوس 1990، ترجمة كتاب النغمية الانسجامية الألماني)، أو نغمية القرار الشامل، أو نغمية الممارسة الشائعة، أو النغمية الوظيفية، أو النغمية فحسب. (ar)
- Ο μουσικολογικός όρος Τονικότητα υποδηλώνει τη χαρακτηριστική τάση της μουσικής γλώσσας να οργανώνεται στη βάση ενός ηχητικού πόλου έλξης, το επονομαζόμενο τονικό κέντρο. Ο όρος αυτός βρήκε εφαρμογή στην κλασική μουσική παραγωγή της δυτικής Ευρώπης από το 17ο μέχρι τον 19ο αιώνα, αλλά και σήμερα από την (τονική) τζαζ μουσική μέχρι τις εμπορικές δημιουργίες της ποπ και ροκ μουσικής. Στις αρχές του 16ου αιώνα, με τη μετάβαση από την Αναγέννηση στο Μπαρόκ, η μουσική προσανατολίστηκε και κατέληξε στη χρήση δύο μόνο μουσικών τρόπων, του Ιωνικού και του Αιολικού, οι οποίοι εν τέλει καθιερώθηκαν ως μείζονας τρόπος και ελάσσονας τρόπος. Στην εξέλιξη της αρμονίας οι δύο αυτοί τρόποι αποτέλεσαν αυτό που πλέον ονομάζουμε Κλίμακες, κατά τις οποίες υφίσταται ως κεντρικό τους σημείο μια βασική νότα, συγκεκριμένα η πρώτη νότα κάθε κλίμακας, η οποία και αποτελεί το λεγόμενο τονικό τους κέντρο. Έτσι, η πορεία κάθε μελωδίας για να γίνεται αποδεκτή από τους ακροατές και να μπορούν να κατανοούν τμηματικά την εξέλιξή της, έπρεπε σε τακτά διαστήματα να επανέρχεται και να στέκεται λίγο ή περισσότερο, σε αυτή την πρώτη νότα κάθε κλίμακας, δημιουργώντας έτσι μουσικές φράσεις και μουσικές περιόδους, κατ' αντιστοιχία του προφορικού λόγου. Για παράδειγμα, αν μιλούσαμε για την κλίμακα του Ντο, που αποτελείται από τις νότες Ντο, Ρε, Μι, Φα, Σολ, Λα, Σι, Ντο, θα έπρεπε μετά από κάθε τμήμα μιας μελωδίας και μετά από μια σειρά από νότες, να επανέλθουμε οπωσδήποτε στην νότα Ντο και κατόπιν να ξεκινήσουμε μία νέα μελωδική φράση, ένα νέο μελωδικό τμήμα. Αυτή η επαναφορά σε τακτά διαστήματα στο τονικό κέντρο της κλίμακας (στην πρώτη της νότα δηλαδή, η οποία μπορεί να ακούγεται είτε στην μελωδία είτε και στη συνοδευτική συγχορδία) ονομάστηκε , για τον λόγο ότι δίνει την αίσθηση της ολοκλήρωσης ενός μουσικού νοήματος, έχοντας κατά κάποιο τρόπο τον χαρακτήρα της τελείας ή άνω τελείας του γραπτού λόγου. Η κατοπινή πορεία εξέλιξης της λεγόμενης κλασικής μουσικής, από τα μέσα του 19ου αι. και μετά, απέδειξε ότι η τονικότητα μπορεί να προχωρήσει μέχρι την εξάντληση των εκφραστικών δυνατοτήτων της, με τη χρήση της (ταυτόχρονη χρήση διαφορετικών τονικοτήτων/κλιμάκων στην ίδια σύνθεση) αλλά και με την ολοκληρωτική άρνηση της τονικότητας, τη λεγόμενη ατονικότητα. Εξέλιξη της ατονικότητας υπήρξε και ένα καινούριο σύστημα οργάνωσης της μουσικής γλώσσας, το επονομαζόμενο δωδεκαφθογγικό ή δωδεκάφθογγο σύστημα, το οποίο αρνείται το νόημα της ιεραρχίας ανάμεσα στις βαθμίδες του τονικού συστήματος και φυσικά αρνείται την σπουδαιότητα της διαρκούς επιστροφής στην πρώτη νότα της κλίμακας που μας δίνει την αίσθηση της τονικότητας. Το σύστημα αυτό, βασίζεται σε μια διαφοροποιημένη χρήση και των δώδεκα ημιτονίων της χρωματικής κλίμακας, δίνοντας τους ίση σπουδαιότητα μέσα στο μουσικό έργο. Αντιθέτως, στα πιο εμπορικά, ευρωπαϊκά μουσικά είδη της σημερινής εποχής, η έννοια της Τονικότητας διατηρείται στη συντριπτική πλειοψηφία των μουσικών δημιουργιών. (el)
- Tonaleco estas la karaktero de muzikoverkita kun hierarkiaj rilatojde tonaltoj, ritmoj, kaj akordojal "centro" aŭ toniko. Toniko estas fojeuzata sendistinge kun tonalo. La terminontonalité prunteprenis de (1821, ) en 1840 (Reti, 1958; Judd, 1998; Dahlhaus). (eo)
- Tonalitate tonika izeneko nota nagusi baten inguruan musika lan bat egituratzeko sistema. Oro har, erdigune den tonu nagusi batera aldizka itzultzen den mendebaleko eta mendebalekoa ez den edozein musikak tonalitatean hartzen du oinarria. Zehatzago, 1650-1900. urteetan mendebaleko musika gehienean nagusitu zen nota, akorde eta tonuen arteko harreman sistema. Batzuetan, tonalitate maior edo minor deitzen zaio sistema honi, doinuak eta akordeak egin ahal izateko maior edo minor eskalako notak erabiltzen dituelako (hots, bost tonu oso eta bi tonuerdi dituztenak), eta nota laguntzaileak edo kromatikoak. Tonu bereko noten edo akordeen artean harreman sendo eta ahulak daude tonikari eta tonika horren gainean egindako akordeari dagokienez. Tonu harremanetan oinarritzen den sistema honek tentsioak sor ditzake edo erabaki daiteke tonikatik aldendu edo tonikara hurbidu ahala. Tonuaren nolakotasun berezia, edo tonu jakin batean idatzita dagoen musika zati batena. (eu)
- En el ámbito de la música, el término tonalidad puede hacer referencia a dos conceptos diferentes, aunque relacionados:
* La tonalidad, entendida como tonalismo o sistema tonal (en inglés, tonality), implica una determinada organización jerárquica de las relaciones entre las diferentes alturas en función de la consonancia sonora con respecto al centro tonal o tónica, que es una nota, su acorde y su escala diatónica. El grado de consonancia se denomina «función tonal» o «diatónica», cuyo parámetro fundamental es el intervalo que cada nota forma a partir de la nota tónica. Este sistema es el predominante en la música de origen europeo desde el siglo XVI al XIX.
* La tonalidad, entendida más específicamente como tonalidad o clave de una obra musical (en inglés, key), es decir, la tónica, junto con los acordes y las escalas asociados, en torno a la cual giran las frases y progresiones musicales. Este concepto «en clave de» se suele emplear para hacer referencia a una determinada obra que fue creada bajo las reglas del tonalismo anteriormente descritas. (es)
- Tréith ceoil a scríobhtar i ngléas, is é sin, le hairde ar leith mar phointe cluasach tagartha (bunaithe go daingean ag tús is deireadh, de ghnáth) agus láir na ngléasanna eile ag claonadh ina threo. Ó thaobh teoirice de, is í cloch coirnéil na tonúlachta na mórscalaí is na mionscálaí diatonacha, ina mbíonn na hairdí gaolmhar le tonach nó nóta gléis, ionas go bhfuil na hidirchéimeanna idir dhá chéim ar an scála mar an gcéanna, is cuma cén nóta a fheidhmíonn mar thonach. Ní cheadaíonn tonúlacht ach dhá mhodh (modh mór is modh beag), ach is féidir gach ceann acu seo a nochtadh le 12 ghléas cheadaithe, gach ceann gaolmhar le chéile i gcóras cliarlathach, bunaithe ar an oiread nótaí diatonacha atá i gcomhar acu. Tháinig an tonúlacht in ionad na módúlachta sa 16ú-17ú céad, agus d'fheidhmigh mar phríomhbhunús struchtúrtha i saothair cheoil ar feadh 250 bliain. Tháinig sí faoi léigear ag deireadh an 19ú céad nuair a tháinig méadú ar an oiread crómatachais, nó úsáid nótaí ó thaobh amuigh den scála diatonach, agus a lagaíodh aireachtáil chluasach an tonaigh. Sa 20ú céad tairgeadh roinnt mhaith córas malartach. (ga)
- En musique, une tonalité est le ton appartenant au mode majeur ou au mode mineur utilisé dans une œuvre. Plus généralement, la tonalité est le langage musical utilisé en occident entre le XVIIIe siècle et le XIXe siècle. Une tonalité se définit comme une gamme de huit notes, désignée par sa tonique (appartenant à l'échelle diatonique) et son mode (majeur ou mineur), par exemple : la « tonalité de sol majeur ». La différence entre le mode majeur et le mode mineur repose sur la position des tons et des demi-tons dans l'échelle diatonique. Le mot « mode » ayant un sens plus général en musique, certains musicologues préfèrent ne pas utiliser ce terme dans le système tonal, et préconisent l'emploi des expressions « tonalité majeure » et « tonalité mineure », ou encore, « gamme majeure » et « gamme mineure ». Les appellations « mode majeur » et « mode mineur » sont cependant couramment utilisées, et correspondent respectivement aux modes ionien et éolien, du moins dans l'interprétation anciennement attribuée à saint Grégoire. (fr)
- Tonality is the arrangement of pitches and/or chords of a musical work in a hierarchy of perceived relations, stabilities, attractions and directionality. In this hierarchy, the single pitch or triadic chord with the greatest stability is called the tonic. The root of the tonic chord forms the name given to the key, so in the key of C major, the note C is both the tonic of the scale and the root of the tonic chord (which is C–E–G). Simple folk music songs often start and end with the tonic note. The most common use of the term "is to designate the arrangement of musical phenomena around a referential tonic in European music from about 1600 to about 1910". Contemporary classical music from 1910 to the 2000s may practice or avoid any sort of tonality—but harmony in almost all Western popular music remains tonal. Harmony in jazz includes many but not all tonal characteristics of the European common practice period, usually known as "classical music". "All harmonic idioms in popular music are tonal, and none is without function." Tonality is an organized system of tones (e.g., the tones of a major or minor scale) in which one tone (the tonic) becomes the central point for the remaining tones. The other tones in a tonal piece are all defined in terms of their relationship to the tonic. In tonality, the tonic (tonal center) is the tone of complete relaxation and stability, the target toward which other tones lead. The cadence (coming to rest point) in which the dominant chord or dominant seventh chord resolves to the tonic chord plays an important role in establishing the tonality of a piece. "Tonal music is music that is unified and dimensional. Music is unified if it is exhaustively referable to a precompositional system generated by a single constructive principle derived from a basic scale-type; it is dimensional if it can nonetheless be distinguished from that precompositional ordering". The term tonalité originated with Alexandre-Étienne Choron and was borrowed by François-Joseph Fétis in 1840. According to Carl Dahlhaus, however, the term tonalité was only coined by Castil-Blaze in 1821. Although Fétis used it as a general term for a system of musical organization and spoke of types de tonalités rather than a single system, today the term is most often used to refer to major–minor tonality, the system of musical organization of the common practice period. Major-minor tonality is also called harmonic tonality (in the title of Carl Dahlhaus, translating the German harmonische Tonalität), diatonic tonality, common practice tonality, functional tonality, or just tonality. (en)
- 조성(調性, tonality)이 있는 음악은 음악에 쓰이는 화성이나 멜로디가 하나의 음 또는 하나의 화음을 중심으로 하여 일정한 음악관계를 가지고 있을 경우를 말한다. 따라서 조성이란 음악이 경과하는 속에서 볼 수 있는 음 현상이며, 중심이 되는 음과 화음의 지배가 그 음악에 있느냐 없느냐에 따라 그 음악의 조성이 있느냐 없느냐가 결정된다. 그리고 그 같은 중심이 되는 음을 '으뜸음(主音)', 화음을 '으뜸화음(主和音)'이라 한다. 예를 들어 다장조라 하면 다음을 으뜸음으로 한 장음계로써 단적으로 나타낼 수 있다. 그리고 음계를 바탕으로 하여 작곡하면 다음을 으뜸음으로 한 조성을 가지는 음악을 만들기 쉽다. 조성이라는 말은 본래 기능화성에서의 조(調)의 확대개념으로서 19세기 초에 생긴 개념이다. 그러나 20세기 초의 기능화성을 바탕으로 하지 않은 음악의 출현으로, 또 한편으로 민속음악이나 오랜 중세음악의 연구로 조성의 개념은 더욱 확대하였다. 결국 이 음악에서는 기능화성을 쓰고 있지는 않으나, 분명히 으뜸음에 상당하는 것이 있으며 으뜸음의 지배성이 인정되기 때문이다. 따라서 조성이라고 하였을 때 현재 두 가지 해석이 있다. 1.
* 좁은 뜻으로는, 기능화성법을 따른 것으로서 이것을 다른 것과 구별하기 위하여 '화성적 조성'이라고 부르기도 한다. 가령 멜로디뿐인 경우일지라도 기능화성적 배려 아래 작성되었다면 화성적 조성은 성립한다. 2.
* 넓은 뜻으로는, 으뜸음의 지배적 관계가 인정되는 음악 일반을 가리킨다. 이것은 화성적 조성에 대해 '멜로디적 조성'이라고 할 수 있다. 가령 교회선법으로 하는 음악의 마침음(終止音, Finalis)이나 민요에서 보는 중심음의 지배성(支配性) 등이다. 여기서 조성은 멜로디의 프레이즈마다 같은 음에서 마친다든가, 또는 특정한 음에 길게 멈춘다든가, 또는 그 음을 창조한다든가 하여 항상 으뜸음으로 나가려고 하는 긴장감을 가진 멜로디의 움직임 과정에서, 그리고 으뜸음에서 마침으로써 나타난다. 물론 조성이라고 할 경우에는 흔히 (1)의 의미로 사용하고 있으며, (2)의 의미로는 무조(無調)가 아니라는 의미에서 조성의 영역으로 분류되고 있음에 불과하다. 그리고 두 가지 다른 조를 동시에 사용하는 복조(複調) 또한 많은 조를 동시에 사용하는 다조(多調) 등이 있다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 내용을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다. (ko)
- Nella teoria musicale, la tonalità è un sistema di principi armonici e melodici che ordinano le note e gli accordi in una gerarchia di percepite relazioni, equilibri e tensioni. (it)
- 調性音楽（ちょうせいおんがく）は、19世紀終盤又は20世紀初頭以降の「無調音楽」の登場により、その対の概念として整備された音楽上の概念であり、狭義には長調または短調による機能和声に基づいた音楽を指し、広義には何らかの中心音が存在する音組織に基づいた音楽のことをいう。西洋16世紀のポリフォニー音楽の複雑化は、結局技法の困難さと共に中心音を浮かび上がらせる結果となり、17世紀の器楽曲の発展によって調性音楽が生まれることとなった。当初は、狭義の用法のみを調性音楽として旋法性は排除されていたが、現代では旋法も包括して調性音楽とする広義の用法も定着している。長調や短調、教会旋法や非西洋の民族旋法などを含め、中心音の存在する音組織のことを包括し調性と呼ぶことも多い。 (ja)
- In de muziekleer is tonaliteit een hiërarchisch stelsel van tonen of akkoorden met betrekking tot een grondtoon, die het van de compositie is. Tonaliteit is de kenmerkende eigenschap van tonale muziek en komt tot uiting in zowel melodie als harmonie. Het is de muzikale perceptie (ervaring), die wordt bewerkstelligd door de onderlinge verhoudingen van de tonen ten opzichte van elkaar en de grondtoon (tonica) van de gebruikte toonsoort. De tonica wordt ervaren als het tooncentrum: de spil van melodie en harmonie en daarmee het terugkerende fundament van oplossing en spanningsloosheid. Tonaliteit staat tegenover atonaliteit. In harmonisch opzicht wordt de tonaliteit bepaald door de verhouding van de verschillende akkoorden ten opzichte van elkaar en de tonicadrieklank. Tonaliteit komt dus, naast het melodieverloop, tot uiting bij het gebruik van een bepaalde opeenvolging van akkoorden (akkoordenprogressie), waaronder de (afsluitende) cadens. (nl)
- Tonalność – rodzaj systemu dźwiękowego zakładającego hierarchiczne relacje między dźwiękami oraz współbrzmieniami. Podstawowym założeniem tonalności jest istnienie dźwięku podstawowego, centrum tonalnego, do którego w procesie kontinuum muzycznego ciążą wszystkie inne dźwięki. (pl)
- Tonalitet, ett inordnande i en särskild tonart, med centralton och centralklang som huvudbegrepp, med hit hörande förhållanden mellan melodier och harmonier i till exempel kadenseringen. I dur- och molltonarterna leder kadensbildningen till tonikaklangens jämviktsläge. Tillfälliga utvikningar är inte uteslutna; mera definitiva sådana kallas modulationer. I nyare musik frångås ofta principen om ett tonalt centrum: bitonalitet innebär två sådana, polytonalitet flera. Atonalitet innebär tonalitetens totala upplösning; ackorden får "absolut" klang utan funktionskaraktär. (sv)
- Tonalidade, em referência às escalas maiores e às menores, é a hierarquização interna das notas dessas escalas, onde algumas notas ou graus das escalas têm preponderância sobre as outras. Assim, todas as notas e, por consequência, os acordes representam as funções de tônica, que é a sensação de final ou de repouso dentro da música; de subdominante, que é a sensação de tensão crescente; e de dominante (música) que, ao mesmo tempo representa a tensão máxima na nota musical, por suas notas serem totalmente diversas da tônica, e é, também, a preparação para a tônica, marcando o início do retorno. Tonalidade é um sistema de sons baseados nas Escalas maior, menor, menor harmônica e , onde os graus da escala são observados de acordo com sua função dentro da harmonia. Cada um dos graus de uma escala desempenha funções próprias na formação e concatenação dos acordes. A palavra função serve para estabelecer a sensação que determinado grau (ou acorde) nos dá dentro da frase harmônica. Ao ouvir uma escala, percebemos que as notas repousam em certos graus e criam tensão em outros. O repouso absoluto é feito no grau I, centro de todos os movimentos. Assim, cada grau tem função definida em relação à tônica de uma escala, criando momentos estáveis, instáveis e menos instáveis, cuja variação motiva a continuidade da música até o repouso final. (pt)
- Тона́льность (фр. tonalité, от греч. τόνος — напряжение, натяжение; от лат. tonus тон) в учении о гармонии: 1.
* Принцип лада, центральной категорией которого является тоника. Остальные категории и функции тональности (прежде всего, доминанта и субдоминанта) прямо или косвенно связаны с тоникой. «Система функциональных отношений иерархически централизована, и тоника пронизывает всю гармоническую структуру». 2.
* Высотное положение мажорного или минорного лада. В обозначении тональности указывается тоника (она же — основной тон тонического трезвучия) и лад, например: C-dur (до мажор), Fis-dur (фа-диез мажор), a-moll (ля минор), es-moll (ми-бемоль минор) и т. п. Существуют и другие определения тональности. Некоторые из них описаны ниже (см.). (ru)
- 调性（Tonality）是调的主音和调式类别的总称，例如，以C为主音的大调式，其调性即是“C大调”，以a为主音的小调式，其调性就是“a小调”等。以此类推，一般音乐中主要有24个调性。 (zh)
- Тонáльність — звуковисотне положення ладу, у ширшому сенсі — ієрархічна система висотних зв'язків, центральною категорією якої є тоніка. Тональності отримують назви за їх основним тоном («тонікою») та нахилом ладу («мажор» або «мінор»). Уперше поняття тональності було придумане О.-Е. Хороном (1810) й популяризоване Ф.-Ж. Фетісом (1830-ті — 1840-ві). Поняття також описав французький музикознавець Ф.-Л.-Ж. Кастиль-Блаз (1821), як «властивість музичного ладу, що виражається у використанні його суттєвих ступенів». Протягом наступних століть як тональні системи, так і саме поняття тональності зазнали еволюції. (uk)
|
| dbo:soundRecording
| |
| dbo:thumbnail
| |
| dbo:wikiPageExternalLink
| |
| dbo:wikiPageID
| |
| dbo:wikiPageLength
|
- 60810 (xsd:nonNegativeInteger)
|
| dbo:wikiPageRevisionID
| |
| dbo:wikiPageWikiLink
| |
| dbp:date
|
- February 2014 (en)
- March 2015 (en)
- April 2016 (en)
|
| dbp:filename
|
- Mozart-Reti - The Magic Flute impossible.mid (en)
- Mozart-Reti - The Magic Flute.mid (en)
|
| dbp:reason
|
- Place, publisher, and year of this German edition needed. Presumably the ISBN is false, since for German books ISBNs begin with a 3. (en)
- Who identified these senses? Where did they find them used? (en)
- There are eight senses of 'tonality' specified in the body of the article, all of which could potentially fulfill this description. To which of these does Tagg refer? (en)
- There are several; different senses of 'tonality' defined in this article (en)
|
| dbp:reference
|
- 1810.0
- White, Eric Walter. 1979. Stravinsky: The Composer and His Works, second edition. Berkeley and Los Angeles: The University of California Press. . (en)
- Meyer, Leonard B. 1967. Music, the Arts, and Ideas: Patterns and Predictions in Twentieth-Century Culture. Chicago and London: University of Chicago Press. (en)
- Cope, David. 1997. Techniques of the Contemporary Composer. New York: Schirmer Books. . (en)
- Burkholder, J. Peter, Donald Jay Grout, and Claude V. Palisca. 2009. A History of Western Music, eighth edition. New York: W. W. Norton. . (en)
- Schenker, Heinrich. 1906–35. Neue musikalische Theorien und Phantasien. 3 vols. in 4. Vienna and Leipzig: Universal Edition. (en)
- Lefferts, Peter. 1995. "Signature-Systems and Tonal Types in the Fourteenth-Century French Chanson". Plainsong and Medieval Music 4:117–147. (en)
- Dahlhaus, Carl. 1990. Studies in the Origin of Harmonic Tonality. Translated by Robert O. Gjerdingen. Princeton: Princeton University Press. . (en)
- Judd, Cristle Collins.1998a. Tonal Structures in Early Music. New York; London: Garland Publishing. . (en)
- Pitt, David. 1995. "What Is Tonality?" International Journal of Musicology 4 : 291–300. (en)
- Powers, Harold. 1992. "Is Mode Real? Pietro Aron, the Octenary System and Polyphony". Basler Jahrbuch für historische Musikpraxis 16:9–52. (en)
- Marpurg, Friedrich Wilhelm. 1757. Systematische Einleitung in die musikalische Setzkunst, nach den Lehrsätzen des Herrn Rameau, Leipzig: J. G. I. Breitkopf. Translation of (en)
- ''. Leipzig: Breitkopf und Härtel. (en)
- Perle, George. 1991. Serial Composition and Atonality: An Introduction to the Music of Schoenberg, Berg, and Webern, sixth edition, revised. Berkeley and Los Angeles: University of California Press. . (en)
- Judd, Cristle Collins. 1998c. "Josquin's Gospel Motets and Chant-Based Tonality", Tonal Structures of Early Music, edited by Cristle Collins Judd, 3–13. New York: Garland Publishing. . (en)
- Lowinsky, Edward. 1962. Tonality and Atonality in Sixteenth-Century Music. Berkeley and Los Angeles: University of California Press. (en)
- Alembert, Jean le Rond d'. 1752. '' (en)
- Rogers, Michael R. 2004. Teaching Approaches in Music Theory: An Overview of Pedagogical Philosophies, second edition. [Carbondale]: Southern Illinois University Press. ; . (en)
- Fétis, François-Joseph. 1844. '' (en)
- Hauptmann, Moritz. 1853. '' (en)
- Helmholtz, Hermann von. 1877. '' (en)
- Agawu, Kofi. 2009. Music as Discourse: Semiotic Adventures in Romantic Music. Oxford Studies in Music Theory. Oxford and New York: Oxford University Press. . (en)
- Hyer, Brian. 2001. "Tonality". The New Grove Dictionary of Music and Musicians, second edition, edited by Stanley Sadie and John Tyrrell. London: Macmillan Publishers. ; ; (en)
- Powers, Harold. 1996. "Anomalous Modalities". In Orlando di Lasso in der Musikgeschichte, edited by Bernhold Schmid, 221–242. Munich: Verlag der Bayerischen Akademie der Wissenschaften. (en)
- Girdlestone, Cuthbert. 1969. Jean-Philippe Rameau: His Life and Work, revised and enlarged edition. New York: Dover Publications. (en)
- Burns, Lori. 2000. "Analytic Methodologies for Rock Music: Harmonic and Voice-Leading Strategies in Tori Amos's 'Crucify'". In Expression in Pop-rock Music: A Collection of Critical and Analytical Essays, edited by Walter Everett, 213–246. New York: Garland Publishing. . (en)
- Burnett, Henry, and Roy Nitzberg. 2007. Composition, Chromaticism and the Developmental Process: A New Theory of Tonality. Aldershot: Ashgate Publishing, Ltd.; Burlington, VT: Ashgate Publishing Company. . (en)
- Riemann, Hugo. 1872. "Üeber Tonalität." Neue Zeitschrift für Musik 68. 443–445, 451–454 (en)
- Schoenberg, Arnold. 1922. Harmonielehre, third edition. Vienna: Universal-Edition. (en)
- Brown, Matthew. 2005. Explaining Tonality: Schenkerian Theory and Beyond. Eastman Studies in Music 27. Rochester: University of Rochester Press. . (en)
- Duckworth, William. 2015. A Creative Approach to Music Fundamentals, eleventh edition. Cengage Advantage Books. Stamford, Connecticut: Engage Learning. . (en)
- Simms, Bryan. 1975. "Choron, Fétis, and the Theory of Tonality". Journal of Music Theory 19, no. 1 : 112–138. (en)
- Kopp, David. 2011. "Chromaticism and the Question of Tonality. The Oxford Handbook of Neo-Riemannian Music Theories, edited by Edward Gollin and Alexander Rehding, 400–418. Oxford and New York: Oxford University Press. . (en)
- Powers, Harold S., James Cowdery, Ruth Davis, Stephen Jones, Allan Marett, Marc Perlman, James Porter, Richard Widdess, Frans Wiering. 2001. "Mode" The New Grove Dictionary of Music and Musicians, second edition, edited by Stanley Sadie and John Tyrrell. London: Macmillan Publishers. ; ; (en)
- . Fourth edition. Braunschweig: F. Vieweg. English, as On the Sensations of Tone as a Physiological Basis for the Theory of Music''. Second English edition, translated, thoroughly revised and corrected, rendered conformal to the 4th German ed. of 1877, with numerous additional notes and a new additional appendix bringing down information to 1885, and especially adapted to the use of music students, by Alexander J. Ellis. With a new introduction by Henry Margenau. New York, Dover Publications, 1954. (en)
- Benjamin, Thomas; Michael M. Horvit, and Robert Nelson. 2008. Techniques and Materials of Music: From the Common Practice Period through the Twentieth Century, seventh edition. Belmont, California: Thomson Schirmer. . (en)
- Moore, Allan F. 1995. "The So-called 'Flattened Seventh' in Rock". Popular Music 14, no. 2:185–201. Reprinted in Allan F. Moore, Critical Essays in Popular Musicology, 283–300. Aldershot: Ashgate, 2007. . (en)
- Susanni, Paolo, and Elliott Antokoletz. 2012. Music and Twentieth-Century Tonality: Harmonic Progression Based on Modality and the Interval Cycles. New York and London: Routledge. ; ; . (en)
- Wangermée, Robert, and Katharine Ellis. 2001. "Fétis: François-Joseph Fétis". The New Grove Dictionary of Music and Musicians, second edition, edited by Stanley Sadie and John Tyrrell. London: Macmillan Publishers ; ; . (en)
- Riemann, Hugo. 1882. Die Natur der Harmonik. Sammlung musikalischer Vorträge 40, ed. Paul Graf Waldersee. Leipzig: Breitkopf und Härtel. (en)
- Wörner, Felix, Ulrich Scheideler, and Philip Ernst Rupprecht. 2012. "Introduction". In Tonality 1900–1950: Concept and Practice, edited by Felix Wörner, Ulrich Scheideler, and Philip Ernst Rupprecht, 11–24. Musikwissenschaft. Stuttgart: Steiner Verlag. . (en)
- Straus, Joseph N. 2000. Introduction to Post-Tonal Theory, second edition. Upper Saddle River: Prentice-Hall. . (en)
- . Brussels: Conservatoire de Musique; Paris: Maurice Schlesinger. English edition, as Complete Treatise on the Theory and Practice of Harmony'', translated by Peter M. Landey. Harmonologia: Studies in Music Theory 13. Hillsdale, New York: Pendragon Press, 2008. . (en)
- Tagg, Philip. 2003. "Harmony". Continuum Encyclopedia of Popular Music of the World Part 1 Performance and Production, edited by John Shepherd, David Horn, Dave Laing, Paul Oliver, and Peter Wicke. London & New York: A&C Black. . (en)
- Powers, Harold. 1981. "Tonal Types and Modal Categories in Renaissance Polyphony". Journal of the American Musicological Society 34, no. 3 : 428–470. (en)
- Hyer, Brian. 2002. "Tonality". The Cambridge History of Western Music Theory, edited by Thomas Christensen, 726–52. Cambridge, New York, Port Melbourne, Madrid, and Cape Town: Cambridge University Press. . (en)
- Rais, Mark. 1992. "Jaan Soonvald and His Musical System". Leonardo Music Journal 2, no. 1:45–47. (en)
- Mangani, Marco, and Daniele Sabaino. 2008. "Tonal Types and Modal Attribution in Late Renaissance Polyphony: New Observations". Acta Musicologica 80:231–250. (en)
- Reti, Rudolph. 1958. Tonality, Atonality, Pantonality: A Study of Some Trends in Twentieth Century Music. Westport, Connecticut: Greenwood Press. . (en)
- Hermelink, Siegfried. 1960. Dispositiones modorum: die Tonarten in der Musik Palestrinas und seiner Zeitgenossen. Münchner Veröffentlichungen zur Musikgeschichte 4. Tutzing: Hans Schneider. (en)
- Everett, Walter. 2000. "Confessions from Blueberry Hell, or, Pitch Can Be a Sticky Substance". In Expression in Pop-Rock Music: A Collection of Critical and Analytical Essays, edited by Walter Everett, 269–346. New York: Garland Publishing. . (en)
- Dahlhaus, Carl. 1980. "Tonality". The New Grove Dictionary of Music and Musicians, edited by Stanley Sadie, 19:51–55. London: Macmillan Publishers. . (en)
- " In Alexandre Choron and François Fayolle, . 2 vols. 1:xi–xcii. Paris: Valade et Lenormant, 1810–1811. English translation of the "Sommaire" in John S. Sainsbury, A Dictionary of Musicians, from the Earliest Ages to the Present Time, second edition. London: Sainsbury and Co., Ltd., 1827. (en)
- Riemann, Hugo. 1893. Vereinfachte Harmonielehre oder die Lehre von den tonalen Funktionen der Akkorde. London & New York: Augener. Translated 1895 as Harmony Simplified, or the Theory of the Tonal Functions of Chords. London: Augener. (en)
- Mayfield, Connie. 2013. Theory Essentials, second edition. Boston: Schirmer Cengage Learning. (en)
- Powers, Harold. 1982. "Modal representations in polyphonic offertories". Early Music History 2: 43–86. (en)
- Judd, Cristle Collins. 1998b. "Introduction: Analyzing Early Music", Tonal Structures of Early Music, edited by Cristle Collins Judd, 3–13. New York: Garland Publishing. . (en)
- Dahlhaus, Carl. 1967. "Tonalität". Riemann Musiklexikon: Sachteil, edited by Hans Heinrich Eggebrecht, 960–962. Mainz: B. Schott's Söhne. (en)
- ''. Paris: David l'aîné. Facsimile reprint, New York: Broude Bros., 1966. Translated by (en)
- Riemann, Hugo. 1914–15. "Ideen zu einer 'Lehre von den Tonvorstellungen'". Jahrbuch der Musikbibliothek Peters 1914–15: 1–26. (en)
- Riemann, Hugo. 1875. "Die objective Existenz der Untertöne in der Schallwelle". Allgemeine Musikzeitung 2:205–206, 213–215. (en)
- Riemann, Hugo. 1905. "Das Problem des harmonischen Dualismus". Neue Zeitschrift für Musik 101:3–5, 23–26, 43–46, 67–70. (en)
- Terefenko, Dariusz. 2014. Jazz Theory: From Basic to Advanced Study. New York: Routledge. ; ; . (en)
- Schoenberg, Arnold. 1978. Theory of Harmony, translated by Roy E. Carter. Berkeley & Los Angeles: University of California Press. . Reprinted 1983, . Pbk ed. 1983, . (en)
- Purwins, Hendrik, Benjamin Blankertz, and Klaus Obermayer. 2000. A New Method for Tracking Modulations in Tonal Music in Audio Data Format. "International Joint Conference on Neural Networks" 6:270–275. (en)
- Silberman, Peter Scott. 2006. "Neighbor Spaces: A Theory of Harmonic Embellishment for Twentieth-Century Neotonal Music". PhD diss. Rochester: University of Rochester, Eastman School of Music. (en)
- Berry, Wallace. 1976. Structural Functions in Music. Englewood Cliffs, New Jersey: Prentice-Hall. Reprinted, Mineola New York: Dover Publications, 1987. . (en)
- Judd, Cristle Collins. 1992. "Modal Types and "Ut, Re, Mi" Tonalities: Tonal Coherence in Sacred Vocal Polyphony from about 1500". Journal of the American Musicological Society 45:428–467. (en)
- Shepherd, John, Phil Virden, Graham Vulliamy, and Trevor Wishart. 1977. Whose Music? A Sociology of Musical Languages. London: Latimer. Reprinted, Picataway, New Jersey: Transaction Publishers, 2008. ; . (en)
- Cohn, Richard. 1996. "Maximally Smooth Cycles, Hexatonic Systems, and the Analysis of Late-Romantic Triadic Progressions". Music Analysis 15, no. 1 : 9–40. (en)
- Benward, Bruce, and Marilyn Saker. 2003. Music: In Theory and Practice, Vol. I, seventh edition. New York: McGraw Hill. . (en)
- Hindemith, Paul. Unterweisung im Tonsatz. 3 vols. Mainz, B. Schott's Söhne, 1937–70. First two volumes in English, as The Craft of Musical Composition, translated by Arthur Mendel and Otto Ortmann. New York: Associated Music Publishers; London: Schott. 1941–42. (en)
|
| dbp:title
|
- Impossible return after B (en)
- Normally: "Ein Mädchen oder Weibchen" from The Magic Flute (en)
|
| dbp:type
| |
| dbp:wikiPageUsesTemplate
| |
| dcterms:subject
| |
| gold:hypernym
| |
| rdf:type
| |
| rdfs:comment
|
- En música, la tonalitat o sistema tonal és un sistema jeràrquic de relacions harmòniques i melòdiques que s'estableix entre les notes musicals, el qual s'utilitza a la des del segle xvii fins a l'actualitat. Per extensió, s'utilitza també el mot de tonalitat en referir-se a una escala musical i la seva tònica, com ara do major, re menor, etc. Aquest sistema és la base del discurs musical occidental al llarg dels últims segles, fins a la irrupció dels corrents atonalistes del segle XX (ca)
- Tonalität ist in der Musik ein System hierarchischer Tonhöhenbeziehungen, die auf einen Grundton (als „Zentrum“ einer Tonleiter) beziehungsweise eine Tonika (Zentrum einer Tonart) bezogen sind. (de)
- Tonaleco estas la karaktero de muzikoverkita kun hierarkiaj rilatojde tonaltoj, ritmoj, kaj akordojal "centro" aŭ toniko. Toniko estas fojeuzata sendistinge kun tonalo. La terminontonalité prunteprenis de (1821, ) en 1840 (Reti, 1958; Judd, 1998; Dahlhaus). (eo)
- Nella teoria musicale, la tonalità è un sistema di principi armonici e melodici che ordinano le note e gli accordi in una gerarchia di percepite relazioni, equilibri e tensioni. (it)
- 調性音楽（ちょうせいおんがく）は、19世紀終盤又は20世紀初頭以降の「無調音楽」の登場により、その対の概念として整備された音楽上の概念であり、狭義には長調または短調による機能和声に基づいた音楽を指し、広義には何らかの中心音が存在する音組織に基づいた音楽のことをいう。西洋16世紀のポリフォニー音楽の複雑化は、結局技法の困難さと共に中心音を浮かび上がらせる結果となり、17世紀の器楽曲の発展によって調性音楽が生まれることとなった。当初は、狭義の用法のみを調性音楽として旋法性は排除されていたが、現代では旋法も包括して調性音楽とする広義の用法も定着している。長調や短調、教会旋法や非西洋の民族旋法などを含め、中心音の存在する音組織のことを包括し調性と呼ぶことも多い。 (ja)
- Tonalność – rodzaj systemu dźwiękowego zakładającego hierarchiczne relacje między dźwiękami oraz współbrzmieniami. Podstawowym założeniem tonalności jest istnienie dźwięku podstawowego, centrum tonalnego, do którego w procesie kontinuum muzycznego ciążą wszystkie inne dźwięki. (pl)
- Tonalitet, ett inordnande i en särskild tonart, med centralton och centralklang som huvudbegrepp, med hit hörande förhållanden mellan melodier och harmonier i till exempel kadenseringen. I dur- och molltonarterna leder kadensbildningen till tonikaklangens jämviktsläge. Tillfälliga utvikningar är inte uteslutna; mera definitiva sådana kallas modulationer. I nyare musik frångås ofta principen om ett tonalt centrum: bitonalitet innebär två sådana, polytonalitet flera. Atonalitet innebär tonalitetens totala upplösning; ackorden får "absolut" klang utan funktionskaraktär. (sv)
- 调性（Tonality）是调的主音和调式类别的总称，例如，以C为主音的大调式，其调性即是“C大调”，以a为主音的小调式，其调性就是“a小调”等。以此类推，一般音乐中主要有24个调性。 (zh)
- Тонáльність — звуковисотне положення ладу, у ширшому сенсі — ієрархічна система висотних зв'язків, центральною категорією якої є тоніка. Тональності отримують назви за їх основним тоном («тонікою») та нахилом ладу («мажор» або «мінор»). Уперше поняття тональності було придумане О.-Е. Хороном (1810) й популяризоване Ф.-Ж. Фетісом (1830-ті — 1840-ві). Поняття також описав французький музикознавець Ф.-Л.-Ж. Кастиль-Блаз (1821), як «властивість музичного ладу, що виражається у використанні його суттєвих ступенів». Протягом наступних століть як тональні системи, так і саме поняття тональності зазнали еволюції. (uk)
- النغمية هي ترتيب حدة و/أو تآلف العمل الموسيقي في تسلسل هرمي للعلاقات والاستقرار والجاذبية والاتجاه. في هذا التسلسل الهرمي، تُسمى الحدة الفردية أو التآلف الثالوثي، الذي يتمتع بأكبر قدر من الاستقرار، بنغمة القرار. يشير أصل تآلف نغمة القرار إلى الاسم المُعطى للمفتاح الموسيقي؛ لذلك في مفتاح سي ميجور، تشير نوتة سي إلى كل من قرار المقياس وأصل تآلف القرار (الذي هو سي إي جي). غالبًا ما تبدأ أغاني موسيقى الفولك البسيطة وتنتهي بنوتة قرار موسيقية. الاستخدام الأكثر شيوعًا للمصطلح «هو لتحديد ترتيب الظواهر الموسيقية حول قرار مرجعي في الموسيقى الأوروبية بين عامي 1600 و1910 تقريبًا» (هايير 2001). قد تستخدم أو تتجنب الموسيقى الكلاسيكية المعاصرة بين عام 1910 والعقد الأول من القرن الحادي والعشرين أي نوع من النغمية - لكن الانسجام في كل الموسيقى الغربية الشائعة تقريبًا يظل نغميًا. يتضمن الانسجام في موسيقى الجا (ar)
- Tonalita označuje vztahový řád mezi tóny v melodickém a harmonickém významu. Jako tonalita je v evropské hudbě označována dur-mollová tonalita, ostatní hierarchická uspořádání tónového materiálu bývají označována jako modalita. Hlavní význam v dur-mollové tonalitě má tónika a pak také příbuzné tóny (z harmonického hlediska akordy) dominanta a subdominanta. Zvláštní funkci má tzv. citlivý tón. Polytonalitou rozumíme vztah k několika tonálním centrům současně (souznění dvou nebo více tónin). V protikladu k tonalitě stojí atonalita. (cs)
- Ο μουσικολογικός όρος Τονικότητα υποδηλώνει τη χαρακτηριστική τάση της μουσικής γλώσσας να οργανώνεται στη βάση ενός ηχητικού πόλου έλξης, το επονομαζόμενο τονικό κέντρο. Ο όρος αυτός βρήκε εφαρμογή στην κλασική μουσική παραγωγή της δυτικής Ευρώπης από το 17ο μέχρι τον 19ο αιώνα, αλλά και σήμερα από την (τονική) τζαζ μουσική μέχρι τις εμπορικές δημιουργίες της ποπ και ροκ μουσικής. Αντιθέτως, στα πιο εμπορικά, ευρωπαϊκά μουσικά είδη της σημερινής εποχής, η έννοια της Τονικότητας διατηρείται στη συντριπτική πλειοψηφία των μουσικών δημιουργιών. (el)
- En el ámbito de la música, el término tonalidad puede hacer referencia a dos conceptos diferentes, aunque relacionados:
* La tonalidad, entendida como tonalismo o sistema tonal (en inglés, tonality), implica una determinada organización jerárquica de las relaciones entre las diferentes alturas en función de la consonancia sonora con respecto al centro tonal o tónica, que es una nota, su acorde y su escala diatónica. El grado de consonancia se denomina «función tonal» o «diatónica», cuyo parámetro fundamental es el intervalo que cada nota forma a partir de la nota tónica. Este sistema es el predominante en la música de origen europeo desde el siglo XVI al XIX.
* La tonalidad, entendida más específicamente como tonalidad o clave de una obra musical (en inglés, key), es decir, la tónica, ju (es)
- Tonalitate tonika izeneko nota nagusi baten inguruan musika lan bat egituratzeko sistema. Oro har, erdigune den tonu nagusi batera aldizka itzultzen den mendebaleko eta mendebalekoa ez den edozein musikak tonalitatean hartzen du oinarria. Zehatzago, 1650-1900. urteetan mendebaleko musika gehienean nagusitu zen nota, akorde eta tonuen arteko harreman sistema. Batzuetan, tonalitate maior edo minor deitzen zaio sistema honi, doinuak eta akordeak egin ahal izateko maior edo minor eskalako notak erabiltzen dituelako (hots, bost tonu oso eta bi tonuerdi dituztenak), eta nota laguntzaileak edo kromatikoak. Tonu bereko noten edo akordeen artean harreman sendo eta ahulak daude tonikari eta tonika horren gainean egindako akordeari dagokienez. Tonu harremanetan oinarritzen den sistema honek tentsioa (eu)
- En musique, une tonalité est le ton appartenant au mode majeur ou au mode mineur utilisé dans une œuvre. Plus généralement, la tonalité est le langage musical utilisé en occident entre le XVIIIe siècle et le XIXe siècle. Une tonalité se définit comme une gamme de huit notes, désignée par sa tonique (appartenant à l'échelle diatonique) et son mode (majeur ou mineur), par exemple : la « tonalité de sol majeur ». La différence entre le mode majeur et le mode mineur repose sur la position des tons et des demi-tons dans l'échelle diatonique. (fr)
- Tréith ceoil a scríobhtar i ngléas, is é sin, le hairde ar leith mar phointe cluasach tagartha (bunaithe go daingean ag tús is deireadh, de ghnáth) agus láir na ngléasanna eile ag claonadh ina threo. Ó thaobh teoirice de, is í cloch coirnéil na tonúlachta na mórscalaí is na mionscálaí diatonacha, ina mbíonn na hairdí gaolmhar le tonach nó nóta gléis, ionas go bhfuil na hidirchéimeanna idir dhá chéim ar an scála mar an gcéanna, is cuma cén nóta a fheidhmíonn mar thonach. Ní cheadaíonn tonúlacht ach dhá mhodh (modh mór is modh beag), ach is féidir gach ceann acu seo a nochtadh le 12 ghléas cheadaithe, gach ceann gaolmhar le chéile i gcóras cliarlathach, bunaithe ar an oiread nótaí diatonacha atá i gcomhar acu. Tháinig an tonúlacht in ionad na módúlachta sa 16ú-17ú céad, agus d'fheidhmigh mar (ga)
- Tonality is the arrangement of pitches and/or chords of a musical work in a hierarchy of perceived relations, stabilities, attractions and directionality. In this hierarchy, the single pitch or triadic chord with the greatest stability is called the tonic. The root of the tonic chord forms the name given to the key, so in the key of C major, the note C is both the tonic of the scale and the root of the tonic chord (which is C–E–G). Simple folk music songs often start and end with the tonic note. The most common use of the term "is to designate the arrangement of musical phenomena around a referential tonic in European music from about 1600 to about 1910". Contemporary classical music from 1910 to the 2000s may practice or avoid any sort of tonality—but harmony in almost all Western popular (en)
- 조성(調性, tonality)이 있는 음악은 음악에 쓰이는 화성이나 멜로디가 하나의 음 또는 하나의 화음을 중심으로 하여 일정한 음악관계를 가지고 있을 경우를 말한다. 따라서 조성이란 음악이 경과하는 속에서 볼 수 있는 음 현상이며, 중심이 되는 음과 화음의 지배가 그 음악에 있느냐 없느냐에 따라 그 음악의 조성이 있느냐 없느냐가 결정된다. 그리고 그 같은 중심이 되는 음을 '으뜸음(主音)', 화음을 '으뜸화음(主和音)'이라 한다. 예를 들어 다장조라 하면 다음을 으뜸음으로 한 장음계로써 단적으로 나타낼 수 있다. 그리고 음계를 바탕으로 하여 작곡하면 다음을 으뜸음으로 한 조성을 가지는 음악을 만들기 쉽다. 조성이라는 말은 본래 기능화성에서의 조(調)의 확대개념으로서 19세기 초에 생긴 개념이다. 그러나 20세기 초의 기능화성을 바탕으로 하지 않은 음악의 출현으로, 또 한편으로 민속음악이나 오랜 중세음악의 연구로 조성의 개념은 더욱 확대하였다. 결국 이 음악에서는 기능화성을 쓰고 있지는 않으나, 분명히 으뜸음에 상당하는 것이 있으며 으뜸음의 지배성이 인정되기 때문이다. 따라서 조성이라고 하였을 때 현재 두 가지 해석이 있다. (ko)
- In de muziekleer is tonaliteit een hiërarchisch stelsel van tonen of akkoorden met betrekking tot een grondtoon, die het van de compositie is. Tonaliteit is de kenmerkende eigenschap van tonale muziek en komt tot uiting in zowel melodie als harmonie. Het is de muzikale perceptie (ervaring), die wordt bewerkstelligd door de onderlinge verhoudingen van de tonen ten opzichte van elkaar en de grondtoon (tonica) van de gebruikte toonsoort. De tonica wordt ervaren als het tooncentrum: de spil van melodie en harmonie en daarmee het terugkerende fundament van oplossing en spanningsloosheid. (nl)
- Tonalidade, em referência às escalas maiores e às menores, é a hierarquização interna das notas dessas escalas, onde algumas notas ou graus das escalas têm preponderância sobre as outras. Assim, todas as notas e, por consequência, os acordes representam as funções de tônica, que é a sensação de final ou de repouso dentro da música; de subdominante, que é a sensação de tensão crescente; e de dominante (música) que, ao mesmo tempo representa a tensão máxima na nota musical, por suas notas serem totalmente diversas da tônica, e é, também, a preparação para a tônica, marcando o início do retorno. (pt)
- Тона́льность (фр. tonalité, от греч. τόνος — напряжение, натяжение; от лат. tonus тон) в учении о гармонии: 1.
* Принцип лада, центральной категорией которого является тоника. Остальные категории и функции тональности (прежде всего, доминанта и субдоминанта) прямо или косвенно связаны с тоникой. «Система функциональных отношений иерархически централизована, и тоника пронизывает всю гармоническую структуру». 2.
* Высотное положение мажорного или минорного лада. В обозначении тональности указывается тоника (она же — основной тон тонического трезвучия) и лад, например: C-dur (до мажор), Fis-dur (фа-диез мажор), a-moll (ля минор), es-moll (ми-бемоль минор) и т. п. (ru)
|
| rdfs:label
|
- Tonality (en)
- نغمية (ar)
- Tonalitat (música) (ca)
- Tonalita (cs)
- Tonalität (Musik) (de)
- Τονικότητα (el)
- Tonaleco (eo)
- Tonalitate (musika) (eu)
- Tonalidad (música) (es)
- Tonúlacht (ga)
- Tonalità (musica) (it)
- Tonalité (fr)
- 조성 (음악) (ko)
- 調性音楽 (ja)
- Tonaliteit (nl)
- Tonalność (pl)
- Tonalidade (pt)
- Тональность (ru)
- Tonalitet (sv)
- 调性 (zh)
- Тональність (музика) (uk)
|
| owl:sameAs
| |
| prov:wasDerivedFrom
| |
| foaf:depiction
| |
| foaf:isPrimaryTopicOf
| |
| is dbo:wikiPageDisambiguates
of | |
| is dbo:wikiPageRedirects
of | |
| is dbo:wikiPageWikiLink
of | |
| is rdfs:seeAlso
of | |
| is foaf:primaryTopic
of | |
.png){kind=link}
.png){kind=link}
