Podolia

Основні методичні рекомендації до розробки наукової концепції музеєфікації пам’ятки архітектури – палацу XVI-XIX ст. у смт Меджибіж Летичівського р-ну Хмельницької обл. (охоронний № 764/1). Пропонуються також до розробки наукових концепцій інших музейних експозицій, які розташовуються у пам’ятках.
Для наукових співробітників, зберігачів фондів, архітекторів, реставраторів, розробників дизайну експозиції та інших фахівців музейної і заповідної сфери.

Исследование посвящено изучению Балыклея – одного из населенных пунктов Северного Причерноморья в XIV–XVI вв. Автор пришел к выводам, что в золотоордынское время это был город, в котором имелся мо-нетный двор во время правления ханов, начиная от Узбека и заканчивая Токтамышем. В письменных источ-никах Балыклей фиксировался со второй половины XV в. Находился он в устье реки Чичиклии, правой притоки Южного Буга. Сейчас это земли сел Покровка и Новый Городок Веселиновского района Николаевской области. В XVI веке на смену «Балыклей» пришло другое название – «Чапчаклей». Во времена правления крымского хана Менгли І Гирея здесь была возобновлена работа монетного двора. Однако письменные источники отно-сительно второй половины XVI в. указывают уже только на его руины.

Ця книжка розповідає про Поділля, регіон на території України, що
виник у другій половині XIV ст. на розлогій території від Теребовлі на заході й до Черкас на сході. Основою цього дослідження став «Словник топонімів історичного Поділля в пізньому середньовіччі», у якому зібрано інформацію про всі топоніми, пов’язані з цим регіоном, його утворенням, головними містами із замками та сформованими довкола них повітами. Першу частину книжки присвячено формуванню історичного Поділля у другій половині XIV — першій третині XV ст. Детально проаналізовано всі види подільських
топонімів, хоронімів та гідронімів, що згадуються в документах, пов’язаних із краєм. Другу частини книжки складає власне «Словник топонімів», де систематизована вся відома на сьогодні інформація про топоніми, гідроніми, хороніми історичного Поділля у другій половині XIV — на початку XVI ст. У певному сенсі — завдяки мові оживає історія у просторі.

In the aftermath of the First Partition of Poland in 1772 a new border was drawn in a region that had formerly been shaped by the social and economic structures of the Polish-Lithuanian Commonwealth. Studying the economic, social and political processes in three pairs of border towns situated on this very border, this project analyses the consequences of the partitions on the Austro-Polish and Austro-Russian borderlands. The towns investigated in this micro-study are Brody – Radyvyliv, Pidvoločisk – Voločisk, and Austrian Husjatyn – Russian Husjatyn. Owing to their location at the very border, they followed similar urban development patterns on the one hand. On the other, however, being part of two competing empires, the political conditions varied considerably. Our focus is on the cross-country and cross-city interaction. We look at mechanisms of border control, trading conditions, contraband, pilgrimages and deserters. The time range of this book are the roughly 150 years between the creation of the border in 1772 and its forcible disintegration in the course of the First World War.

The research deals with the study of the Chornyj Horod (Čornyj Horod). Its name can be interpreted as Black Town (or Black Castle). The author studied the written (act, narrative and cartographic) documents. In the sources of the 15th -16th centuries it had a different spelling: “Сzarnygrad” (1432), “Czarnigrod” (1442), “Czarnygrod” (1469), “Czarnygród” (1469), “Karnygrod”(1472), “Czarnigrod” (1564). The name was mentioned in the yarliks: “Чорныи город” (1507), “Чорныи город”(1513),  “Учорънъ город” (1514), “Ѡчов-город” (1517). This settlement cannot be localized from these documents. Archaeological sources are absent. The author considers two main directions in the historiography. The first is related to the localization and identification of Chornyj Horod by various researchers, the second is devoted to the study of possible links between Maurocastro and Chornyj Horod. As a result of the analysis of sources, the author concluded that it was located, probably, on the left bank of the Dniester, near its mouth. Perhaps, it is village Kalagleya (Odessa region) now.

У статті здійснено аналіз поділу історичного реґіону Поділля, що з'явився у середині XIV ст. внаслідок поразки татарських володарів цієї території в битві на Синіх Водах 1362 р. та розширення впливу Великого князівства Литовського в південно-східному напрямку. Попередня історична традиція, відображена в літописній «Повісті про Поділля», зазначає поділ території в межиріччі Дніпра та Дністра між трьома татарськими правителями Поділля – Кутлубугом, Хаджибеєм і Дмитром. Локалізація цих володінь украй ускладнена з огляду на надто малу кількість джерел із XIV ст. На основі топонімів, котрі походять із документів князів Коріатовичів, зроблено уточнення щодо володіння Дмитра. На підставі аналізу гідронімів висуну-то гіпотезу про можливе володіння Кутлубуга. Уявлення про поділ Поділля на три частини збереглося й на початку XV ст. У цей час Поділля було по-ділене на дві частини: західна перебувала під владою короля Владислава II Яґайла, а східна – під зверхністю великого князя литовського Вітовта. В опису королівського війська в битві під Ґрюнвальдом 1410 р. зазначено про три подільських хоругви. Поділля стало єдиною територією, від якої було виставлено таку кількість військових формувань. Автор цього опису Ян Длуґош причиною вбачав значну чисельність населення. Натомість наявні в на-шому розпорядженні писемні джерела другої половини XIV – початку XV ст. не дозволяють підтвердити цю версію. Видається, що ще на початку XV ст. три подільських хоругви під Ґрюнвальдом свідчили про старе уявлення щодо відповідного поділу краю.

Исследование посвящено изучению топонимов Северного Причерноморья, в которых зафик­сировано имя великого князя литовского Витовта. Рассматриваются данные письменных (актовых, нарративных, картографических) и археологических источников от­ носительно девяти объектов: Витовтова баня (1, 2, 3), Витовтов брод, Витовтов мост, го­ родище Витовта, башня Витовтова, Витовка и Видово озеро. Автор пришел к выводам, что все названия упомянуты в более поздних источниках-XVI-XVIII веков. Результаты исследова­ния могут быть интересны всем, кто изучает деятельность вкл Витовта, а также истори­ческую географию Северного Причерноморья. Ключевые слова: великий князь литовский, Витовт, Подолье, Польское государство, Великое княжество Литовское, историческая география, Северное Причерноморье

The Hoard of Medieval Coins from the Village Stizhok. In the spring of 2011, a clay pot was found in a field nearby the village Stizhok (Shumsk district, Ternopil’ region,Ukraine). The pot contained about 2500 silver coins struck in the Golden Horde, Crimean Khanate, Caffa, Principalities of Wallachia and Moldavia, and Lithuania. The significant part of oriental coins bears the Tartar, Moldavian and Lithuanian countermarks. Most likely, the treasure was hidden during the Tartar military expansion atthe end of 15th and beginning of 16th centuries.

Keywords. Numismatics, medieval numismatics, coin hoard, Genoese colonies in Crimea,  Genoese history, Poland, Ukraine, Golden Horde, Grand Duchy of Lithuania, Moldova, Romania, Wallachia, Asprokastron, 15th century.

На основі аналізу писемних джерел представлено процес складання нового історичного реґіону – Поділля – протяжністю понад 500 км із заходу на схід, від Кам’янця та Смотрича до Черкас і Звенигорода. До середини XIV ст. ці землі не мали жодного удільного князівства, перебуваючи від середини XIII ст. під владою монґолів, а згодом Золотої Орди. Політичні зміни 1340–1350-х рр. призвели до зникнення Руського королівства й початку кризи в Орді. Ці події дали поштовх для розширення сфери впливу Великого князівства Литовського та взяття під контроль князями Коріатовичами основних центрів уздовж шляхів сполучення на лівому березі Дністра й у басейні Південного Бугу.

The article is addresses the formation of а new historical region on Ukrainian lands
in the second half of the 14th century – Podillia. Based on the analysis of written sources the article outlines the composition of this big region stretching for over 500 km from
West to East, from Kamianets’ and Smotrych to Cherkasy and Zvenyhorod. It demonstrates how a region takes shape along the trade routes in the middle of the 14th century, the region, which until that time had no independent principality and from the
13th century was ruled by the Mongols and then the Golden Horde. Political changes
1340–1350 years led to the disappearance Kingdom of Rus’, and the crisis in the Golden
Horde. These events gave impetus to the expanse of the Grand Duchy of Lithuania’s influence over the territory and princes Koriatovych taking control over the major settlements along the routes running on the left bank of the Dnister river and the Southern Buh basin.

Стаття присвячена археолого-архітектурним дослідженням залишків фортифікаційних об’єктів
у західній частині Старого міста. Роботами експедиції відкрито оборонний та виробничий комплекс
XVII-XVIII ст. Відкриті об’єкти можна визначити як залишки міських батарей та вежі, яка в першій
половині XVIII ст. згадується як місце розміщення людвисарні.

NARCISSUS-ELIAS GUMINSKI AND A FORGOTTEN ATTEMPT AT CATHOLIC CHURCH REFORM IN UKRAINE.

The article, based on previously unknown documents from the former KGB archives, discusses the life and teaching of Narcissus (Elias) Guminski (1893-1943), a Catholic monk turned prophet, who became the founder of the Orthodox Evangelical Apocalyptic Church (so-called “Apocalypsists”) still existing in Ukrainian Podolia. This religious group, which emerged in the mid-1920s as an eschatological reform movement among the Polish Roman Catholics, soon engaged large masses of Ukrainian Orthodox peasantry and evolved into a peculiar version of “moderate” Reformation which is typologically similar to Lutheranism. It combines the preservation of a well-developed liturgical ritualism, the cult of Virgin Mary and holy images etc. with a democratization of church order and a sola Scriptura approach to faith and life ethics. After initial attempts to exploit Guminski’s movement as a kind of “renovationist schism” in the Catholic Church in the USSR, the Soviet regime soon proceeded to severe repressions against the Apocalypsists that took a heavy toll on the followers of the prophet, who himself died in GULAG.

This project presents the place names (settlements, castles, hydronyms) identified up to date in the territory of historical Podillya in the Late Middle Age. Podillya emerges as a region of Ukrainian lands in mid-14th century. Its first Christian rulers are Koriatovych (Lithuanian – Karijotaičiai) brothers from the Gediminas dynasty. After conquering Tartar leaders in the battle on Syni Vody, the brothers were able to found a separate principality. As a result of struggle among the Polish Crown and the Great Lithuanian Principality in the 1430s, the historical Podillya was divided in two parts: the Western one known as Podillya voivodeship under the Polish Crown from 1434, and the Eastern one known as Bratslav region (Ukrainian – Bratslavschyna) or Eastern Podillya under the Great Lithuanian Commonwealth. Information about each identified place name includes historical name, modern-day Ukrainian name, English transliteration of modern name, year or period of the first mention, and first county affiliation of this or that settlement in the Late Middle Age. The electronic map traces the dynamics of the identified place names mentioning in the written records.

http://gis.huri.harvard.edu/historical-atlas/podillya.html

Despite the great number of the buildings for public religious worship, which have been acting during the Golden Horse governance period and which former existence is widely reflected in the toponymy of the
espective territories, only few of them remained relatively intact in their initial composition and appearance. Mostly they have been isassembled with the adobes (bricks) and stone décor furtherly used as the building materials for new construction. While the monuments of the Golden
Horse culture/ architecture (dated from the end of ХІІІ to the 1st half of XІV century) are widely known in the territories to the west from Dnieper, in Moldova and up to the middle course of Southern Bug, there
are no facts of their discovering in the areas to the north. Nevertheless, they quite possibly could be found in the future. As well as worthy to pay attention to the usage of square thin adobes (bricks) in the buildings’ construction in the mentioned region in XVІІ­XVІІІ century which are very much like the standard model applied in the Golden Horse period and could be the imitation of the earlier patterns.

В анотованому бібліографічному огляді зосереджено увагу на історичних аспектах життя Подільської губернії, утвореної після розділу Речі Посполитої (1793 р.) до часу падіння царського режиму в Російській імперії (1917 р.). Щодо розвитку ремесел, промислів, релігійного життя наводяться публікації, в яких йдеться саме про історичні аспекти питання, оскільки бібліографія етнографічних аспектів в публікаціях «Наукового вісника «Межибіж» має значний обсяг і заслуговує на окремий огляд. Також до огляду відібрано ті публікації, які тематично стосуються Поділля в цілому чи більш-менш широкої частини краю. Статті, які цілковито стосуються окремих міст, містечок та сіл, також до огляду не включалися через
значну кількість таких публікацій впродовж 2009-2016 рр. Окрім того, для окремого детального огляду автори залишають публікації, присвячені темі Меджибожа та Меджибіжчини.
Щодо часових меж – до огляду включено ті публікації, часовий діапазон яких повністю або частково вкладається у тематичний період 1793-1917 рр. Послідовність бібліографічних описів у огляді – хронологічна, у порядку публікації.

Як подільська шляхта означувала свою територію (за матеріалами комісарських свідчень 1564 р.) // Наукові записки. Збірник молодих вчених та аспірантів / Інститут археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. Т. 19 (y 2-х кн.). Тематичний випуск: «Джерла локальної історії: методи дослідження, проблеми інтерпретації, популяризація». Кн. I . — К., 2009 . — С. 158–169 .

// Науковий вісник «Меджибіж»: Матеріали Другої науково-краєзнавчої конференції «Стародавній Меджибіж в історико-культурній спадщині України». Меджибіж, 12-13 червня 2009 р./ Під ред. О.Г. Погорільця, Л.В. Баженова, А.М. Трембіцького – Меджибіж-Хмельницький: ПП Мельник А.А., 2009. – Ч.І. - С. 34-40

В даній статті вперше зроблена спроба показати практичний результат діяльності коронного сейму для конкретного воєводства, у нашому випадку – Подільського, від 1493 до 1526 року. Під таким результатом розуміються усі документи виставлені від імені короля для Подільського воєводства під час роботи сейму. Ці документи поділяються на дві групи: а) сеймові конституції де йдеться про справи воєводства; б) документи для воєводства, міст воєводства та місцевої шляхти. Такий спосіб дослідження дозволяє простежити результативність роботи сенаторів та послів від Подільсьського воєводства на сеймах за панування Яна Ольбрахта, Олександра I та першій половині панування Сиґізмуда I. У дослідження простежено участь конкретних послів від воєводства на 34 сеймах та уточнено хронологію шляхетських зібрань. Основою для розрахунків слугували вписи до Коронної метрики – 5196 вписів, серед яких лише 175 стосуються Подільського воєводства. Загалом частка документів воєводства у загальній кількості становила лише 3,48%, тоді як для усіх руських воєводств Корони Польської – 18,68% що свідчить як про неактивність та недосвідченість послів на сеймах так і певну маргінальність самого воєводства у королівстві.
Ключові слова: сейм, Коронна метрика, Подільське воєводство, шляхта.
THE EFFICACY OF THE PODOLIAN VOIVODESHIP SEJMS IN 1493–1526 (BASED ON METRYKA KORONNA)
In the present article, I outline the practical consequences of the Korona sejms decisions for Podolian voivodeship, 1493–1526. By these outcomes I mean all the documents issued in king’s name for the Podolian voivodeship while the sejm was in session. These documents can be subdivided into two groups: a) sejm constitutions on the matters pertaining to the voivodeship; b) documents for the voivodeship, its towns and local gentry. This method allows us to estimate the efficacy of the senators and ambassadors of the Podolian voivodeship at the sejms during the reign of Jan Olbracht, Alexander I and in the first half of the reign of Sigismund I. I trace the activities undertaken by each voivodeship ambassador at 34 sejms and revise the chronology of gentry gatherings. I make my calculations based on Metryka Koronna (5196 entries in total, 175 pertaining to the Podolian voivodeship). The documents on the Podolian voivodeship comprise mere 3,48% of the entries, while all Ruthenian voivodeships of the Crown of the Kingdom of Poland account for 18,68% of entries. This attests to the passivity and lack of experience of the ambassadors at sejms and to a somewhat marginal status of the voivodeship in the kingdom.
Keywords: sejm, Metryka Koronna, Podolian voivodeship, nobles.

Рахно Константин. Глина как магическое средство защиты от ходячих покойников в украинских быличках // Фольклорные традиции в поликультурных зонах России: Сборник научных статей / Составители: В.Е. Добровольская, Е.А. Дорохова, М.В. Строганов. – Москва: Государственный республиканский центр русского фольклора, 2015. – Вып. 17. – С. 132-142.

The purpose of this study is to present the ways of multicultural noble community formation on the territory of Podillia (Podillya), and starting from 1434 – of Podolian voivodeship, which was the easternmost province of Polish Kingdom at the time. The research methodology follows the principles of systematizing the materials and applying interdisciplinary lenses. It utilizes a number of general methods of historical studies: historiographical, terminological, biographical, prosopographical, genealogical, and linguistic analysis. Based on the analysis of probable sites of origin of the nobles who received land assignations on the territory of Podolian voivodeship under the rule of Władysław III in 1434–1444, the study traces specific regions in Polish and Czech kingdoms, from which the nobles relocated to the eastern border of Europe of that time. The main regions of the incoming to Podolian voivodeship nobles’ origin include Lesser Poland, Greater Poland, Mazowia, Moravia, and Silesia. The farthest site of origin of these nobles were Moravia and Wieluń district of Sieradz voivodeship in Greater Poland. The rest of the sites of origin, which can be identified, lie at the 500 to 700 kilometre distance from Podillia. For the period of the 15th century, the study differentiates several ethnic and socio-professional groups that added to the noble Podolian community. These are mercenaries, coming mostly from the territory of Czech Kingdom where the Hussite War was coming to an end at the time, who pursued noble titles by means of military service. In the middle and during the second half of the 15th century the majority of "new Podolians" settled in Podillia and already in the 2nd and 3rd generations were considered native in the local noble community. Conclusions. Determination of the probable places of origin of the nobiles incoming to the territory of Podillia in the 15th century demonstrates that they were coming from practically all the regions of the Polish Kingdom. Military people became quite a distinguished group in Podillia. The Polish king’s inability to supply the military with his own subordinates made him draft people coming mostly from the Czech Kingdom. A share of them stayed in Podillia after completing their service. It is notable that at the time there was a possibility to change their social status and use the privileges granted through military service to become nobles.

The article analyses documents from the Close Role (Metryka Korona) dealing with the Podole voivodeship between 1548–1559. The author has identified and analysed 129 parliamentary conclusions referring to the province and provides the reader with the qualitative and quantitative results of his queries. In his analysis, the author tries to conclude why this province is relatively poorly represented in the parliamentary discussions and decisions of that time.

The paper analyzes the writing skills of Podolian nobles in the 16th century. The documentary source taken into consideration for the research is the 1563 Podolia Voivodeship Tax Registry, which includes hand-written notes and signatures of the estate owners. The analysis of these materials reveals the multilingualism of the writing produced in the territory of the Podolia Voivodeship. Ten linguistic combinations with the use of three languages – Latin, Polish and Ruthenian – were identified. The evidence points to the prevalence of Latin in writing. The second most used language was Polish, while the use of Ruthenian was insignificant. The relation of the language choice and ethnic identification is not straightforward, as the examples prove. The skill of writing was mostly the domain of officers (land, castle and private) who held positions that required them to write, as well as of representatives of the Catholic and Orthodox churches.

In the middle of the 14th century, the expansion of Europe eastward, where no one had ever heard of Europe, seemed hardly possible. However, a bizarre endeavour of Lithuanian princes, who themselves became Christians not long ago, managed to move the European border further over to the territories that belonged to the nomadic Empire. This expansion created a new historical region of Podillya. It was a remote land at the very end of Medieval Europe, where contested territories regularly turned into a battleground. Currently, it is a territory of Ukraine. Right there the European values fought their way to people’s everyday practices. Sounds contemporary, doesn’t it? This book demonstrates how six centuries ago a settled Christian population, which until the second half of the 14th century lived under the Tatars, succeeded in getting free from the hardships of the steppe and gained a new set of rules, which stipulated the way they administered their property, practiced law, and lived as a multi-ethnic community. It tells how the new rulers of the territory, the Koriatovych brothers, the ancestors of the Great Lithuanian Duke Gediminas, turned this vast territory into the easternmost province of Medieval Europe. It shows how the new law coming from the west attracted nobles, bourgeois, and mercenaries from Central Europe to come over here to advance their careers.



I talk about three things in this book. First, where Europe ends in the east in the Late Medieval time.  What makes Podillya interesting is that it undermines an idea that the formation of a new region in Europe on the territory that never knew any kind of statehood or governance of any ruling families stood very little chances. Nowhere else the conditions provided for such a fast and far move of a European frontier. And yet, Podillya managed to take advantage of the trade routes running from the east to the west and carrying eastern goods – silk and expensive fabrics, spices, and also slaves – to Europe. Second, I determine how the Podolian territory integrated rulers from different countries and traditions, and how they came together to support the Koriatovych brothers in their gaining support of the Polish King Kasimir III the Great and the Hungarian king Louis I and becoming their vassals. This led to them establishing a Catholic diocese in the city of Kamyanets and introducing European practices in Podillya, first of all, the fief land ownership. Third, I outline how after Podillya’s partition in two parts, the Western Podillya became the easternmost province of the Polish Kingdom and turned into a place where the amalgamation of local and newcoming nobles created a specific elastic community, which served the king in return for offices and lands, and at the same time found a protectorate of magnates, such as the Buzcackis. All of these factored in making the Podolian voivodeship a unique territory on a great European frontier in the 15th century.



While writing this book I made a personal discovery that the history of Podillya is a kind of model of something bigger. This bigger thing is a history of a modern Ukraine – a large country that emerged on the great European frontier. The events of the second half of the 14th– first half of the 15thcentury closely match a contemporary Ukrainian experience. Then, European practices won at a certain part of the country. Some of them survived till today as a vague understanding about the rule of law and justice. They manifest themselves in a form of a public protest against the abuse of power. Now Ukraine is facing a choice very similar to the choice Podillya faced six centuries ago. This choice is difficult and not obvious for many. Back then, Podolians could have continued to pay the tribute to Tatars and considered that a fee for a calm life. Now, Ukrainians face a similar dilemma of choice – a choice to live as before and serve people in power or foreign rulers or to bring power in the hands of the people. A history of Late Medieval Podillya provides examples of identical situations. In 1464, the Podolian nobles opposed an authoritative power of local magnates, the Buczackis family. The nobles agreed to collect a special tax to reclaim their own and the king’s control over the main city of the Podolian Voivodeship – the city of Kamyanets. The money was paid to the family of Buczackis who was the king’s creditor at the time. A joint action aimed at asserting the king’s and the local nobles’ authority over their major city became a good school of solidarity that later evolved into parliamentary practices.



One more striking aspect of the Late Medieval Podolian history is its multiculturalism that imposes itself on the work of a historian both thematically and linguistically. A few Podolian sources are written in Ruthenian; the majority – in Latin hugely influenced by Old Polish. This makes an explosive cocktail for a scholar and causes a collision with spelling and interpreting proper names. For example, Podillya is a Ukrainian name of the territory. However, it is not present under this name in hardly any English texts. One can rather come across a transliteration from Polish – Podole; or from Latin – Podolia. It is even more complicated to work with proper names that have been in use in English for a while: Kamyanets, as it should be transliterated from Ukrainian, is spelled as Kamianiec, Kamenets, and Kamenetz reflecting Polish, Russian, and Jewish spelling versions of the city’s name. When writing this book I had to always keep in mind that the family of Buczackis should be spelled in Polish version to follow an established convention, while the name of their city is transliterated as Buchach. Everyone who came to Podillya from the Czech Kingdom should be spelled in Czech version, Lithuanian princes – in Lithuanian, and Moldovan rules – in Romanian. The multiculturalism of Podillya strongly invaded the present-day English narrative of its history. This is a kind of historical irony.



One more point I make is that border provinces of Empires are never homogeneous. They do not always want to stay in a political and cultural orbit of the old imperial centers. When they become the objects of expansion of the European countries, as the Podolian case, the provinces actually face a choice to accept or protest the new rules. And it’s a process. The locals and the newcomers take time to find a common language and align the past and new values. This has a direct impact on the ability of the locals to establish their own state. The incapability or the lack of desire to unite is directly tied to the heterogeneity of the population. It is extremely hard, painful, and time-consuming to shape a community that has a chance to later evolve into a nation out of different people who are united only by a place of residence.



by Vitaliy Mykhaylovskiy