| dbo:abstract
|
- La Gran Guerra del Nord fou una llarga sèrie de conflictes al nord i l'est d'Europa, durant el període 1700 - 1721, en la qual va estar en joc la supremacia al Mar Bàltic. Es va originar per la rivalitat entre Suècia, dominadora del nord d'Europa, i els seus veïns Rússia, el Regne de Dinamarca i Noruega i la República de les Dues Nacions; aquests tres estats, juntament amb l'Electorat de Saxònia, formaren una coalició antisueca el 1700. La guerra podria haver-se desenvolupat dins la Guerra de Successió Espanyola el 1707, però els suecs rebutjaren les invitacions de França per involucrar-se en un conflicte aliè.Les aliances canviaren en decurs de la guerra. La coalició aliada va ser trencada per les importants victòries sueques, però es va restablir el 1709, després del fracàs d'una invasió sueca a Rússia. Hannover i Prússia es van sumar als aliats el 1715. Suècia, per la seva part, no va aconseguir establir una aliança militar sòlida amb cap altra potència, i les victòries aliades predominaren en la segona meitat del conflicte. La guerra va acabar el 1721 amb el Tractat de Nystad, amb la derrota sueca i l'alçament de Rússia com a potència de primer ordre. (ca)
- الحرب الشمالية العظمى (1700-1721) كانت حربا تواجه فيها الإمبراطورية الروسية والدنمارك-النروج والكومنولث البولندي اللتواني وساكسونيا ضد الإمبراطورية السويدية للهيمنة على بحر البلطيق. انتهت الحرب بهزيمة السويد في 1721 لتترك روسيا كقوة عظمى جديدة في بحر البلطيق وكلاعب سياسي مهم في أوروبا. بدات الحرب بهجوم التحالف على السويد في 1700 وانتهت في 1721 بمعاهدة نيستاد . خلال الحرب الشمالية العظمى (1721/1700)، تشكل تحالف من مجموعة من الدول التي أرادت القضاء على التفوق والسيطرة السويدية في منطقة وسط وشرق أوروبا، وقد تشكل هذا التحالف من الإمبراطورية الروسية (بطرس الأكبر)، مملكة الدانمارك-النرويج (فريديريك IV)، ساكسونيا، مملكة بولندا-ليثوانيا. وقد انسحب من هذا الائتلاف كل من فريديريك IV وأغسطس وذلك ما بين عامي 1700 و 1709 إثر هزيمة روسيا في معركة نارفا، ولكنهما عاودا الانضمام في عام 1709 (بعد هزيمة السويد في معركة بولتافا). وقد تعزز هذا التحالف بعد انضمام كل من هانوفر وبريطانيا العظمى في أعوام 1714 و 1715 و 1717 على التوالي. وأما على الجهة السويدية فقد انضمت في حربها كل من (1704 و 1710) ومملكة بولندا-ليثوانيا (تحت حكم ) في ما بين عامي 1708 و 1710، ، أما الدولة العثمانية فقد دخلت الحرب بعد أن آوت الملك السويدي كارل الثاني عشر. انطلقت الحرب بهجوم ثلاثي على منطقة في منطقتي لينوفيا وإنغيريا السويديتين، من قبل الدانمارك-النرويج وساكس-بولونيا-ليثوانيا وروسيا، إلا أن هذه الهجمات قد توقفت حيث تمكنت القوات السويدية من رد الهجوم الدنماركي والروسي في موقعتي ونارفا التي هزمت فيها روسيا، وبعد ذلك ردت السويد الهجوم البولندي حيث دفعت الملك أغسطس إلى الوراء عبر بولندا-ليثوانيا حيث هزمت قواته في أما بطرس الأكبر الذي هزم في معركة نارفا فقد عاد إلى روسيا ليجمع جيشه من جديد حيث فرض قوانين صارمة كالرفع من الضرائب وزيادة سنوات الخدمة العسكرية التي وصلت إلى واحد وعشرين سنة (و التي كانت بمثابة حكم بالإعدام بالنسبة للمجندين) وبدأ بإرسال قواته في هجمات متقطعة نحو الأراضي السويدية (التي صدت بأكملها) قصد إكساب جيشه الخبرة على القتال...وبعد أن أصبح جيشه جاهزا هاجم المقاطعات البلطيقية السويدية حيث نجح في الوصول إلى بحر البلطيق وقام ببناء مدينة سانت بطرسبرغ. وبعد ذلك تحرك شارل الثاني عشر من بولندا-ليثوانيا واتّجه صوب روسيا (وقد كان الملك شارل الثاني عشر قد ارتكب أكبر خطئ عسكري في حياته حيث ترك بطرس الأكبر يعود إلى روسيا ليجمع قواته من جديد بعد موقعة نارفا حيث قال بأن روسيا أضعف من أن يقاتلها واتّجه نحو الأقوى بولندا-ليثوانيا) لكي يواجه بطرس، ولكن هذه الحملة توقفت بعد الهزيمة التي تلقاها الجيش السويدي في معركة بولتافا وعلى إثرها تراجع الملك السويدي شارل الثاني عشر إلى الوراء حيث اتّجه مع قواته إلى الدولة العثمانية. وخلال مطاردة الجيش الروسي للقوات السويدية توقف الجيش الروسي في حيث وجد الجيش العثماني هناك (وقد أدى هذ إلى دخول الملك العثماني في الحرب ضد روسيا وذلك بعد إلحاح من الملك السويدي). بعد معركة بولتافا أعادت دول الائتلاف تنظيم صفوفها، وقد تعزز ذلك بانضمام كل من هانوفر وبراندنبورغ-بروسيا وبريطانيا العظمى. أما القوات السويدية المتبقية في منطقة جنوب شرق البلطيق فقد تعرضت للهجوم حيث انقلب بعض الحلفاء إلى أعداء. (ar)
- Severní válka, resp. velká severní válka (1700–1721) představovala střetnutí mezi koalicí Dánska-Norska, Saska a Ruského impéria na straně jedné a Švédska, které po jistou dobu podporovala Osmanská říše, na straně druhé. Její rozhodující fáze probíhala souběžně s válkou o španělské dědictví, probíhala tedy mimo centrum pozornosti tehdejšího světa, ačkoliv její význam byl minimálně srovnatelný. (cs)
- Ως Μεγάλος Βόρειος Πόλεμος αναφέρεται στην ιστοριογραφία η σειρά ενόπλων συγκρούσεων που έλαβαν χώρα στη ΒΑ Ευρώπη κατά τις πρώτες δεκαετίες του 18ου αι. για τον έλεγχο της Βαλτικής, ανάμεσα στη Σουηδία και μία συμμαχία χωρών με επικεφαλής το Βασίλειο της Ρωσίας. Ξεκίνησε το 1700 και ενεπλάκη σε αυτόν ολόκληρη η Βόρεια και Ανατολική Ευρώπη. Έληξε με νίκη των Ρώσων το 1721. Στο πλευρό των Ρώσων πολέμησαν από την αρχή το Βασίλειο της Δανίας-Νορβηγίας και η Σαξονία. Το 1701 προστέθηκε η Πολωνολιθουανική Κοινοπολιτεία και το 1713 το Βασίλειο της Πρωσίας - Βρανδεμβούργου και το Εκλεκτοράτο του Αννόβερου. Οι Σουηδοί προσπάθησαν να εξισορροπήσουν τα πράγματα εξωθώντας την Οθωμανική Αυτοκρατορία σε πόλεμο με τους Ρώσους το 1710, χωρίς όμως επιτυχία. (el)
- La Granda Nordia Milito estis milito inter la jaroj 1700 ĝis 1721 pri la hegemonio en la teritorio de la Balta Maro, kaj grupiĝas inter la Nordiaj Militoj. Ĝi signis la finon de la statuso de Svedio esti eŭropa grandpotenco kaj grave plifortigis la potencon kaj politikan pozicion de Rusio. (eo)
- La gran guerra del Norte es el nombre que se le da a una larga serie de conflictos en el norte y el este de Europa durante el período 1700-1721, en la que estuvo en juego la supremacía en el mar Báltico. Se originó por la rivalidad entre Suecia, entonces dominante en el norte de Europa, y sus vecinos Rusia, Dinamarca-Noruega y la República de las Dos Naciones; estos tres Estados, junto con Sajonia, formaron una coalición antisueca en 1700. La guerra pudo haberse hecho una con la guerra de Sucesión española en 1707, pero los suecos rechazaron las invitaciones de Francia para involucrarse en un conflicto ajeno. Las alianzas cambiaron en el curso de la guerra. La coalición aliada fue rota finalmente por las resonantes victorias suecas, pero se restableció en 1709, tras fracasar una invasión sueca en Rusia. Hannover y Prusia se sumaron a los aliados en 1715. Suecia, por su parte, no logró establecer una alianza militar sólida con ninguna potencia extranjera, y las victorias aliadas predominaron en la segunda mitad del conflicto. El conflicto terminó en 1721 con el Tratado de Nystad, con la derrota sueca y el alzamiento de Rusia como potencia mundial de primer orden al obtener acceso al mar Báltico. (es)
- Der Große Nordische Krieg war ein in Nord-, Mittel- und Osteuropa in den Jahren 1700 bis 1721 geführter Krieg um die Vorherrschaft im Ostseeraum. Eine Dreierallianz, bestehend aus dem Russischen Zarenreich und den beiden Personalunionen Sachsen-Polen und Dänemark-Norwegen, griff im März 1700 das Schwedische Reich an, das von dem achtzehnjährigen König Karl XII. regiert wurde. Trotz der ungünstigen Ausgangslage blieb der schwedische König zunächst siegreich und erreichte, dass Dänemark-Norwegen (1700) und Sachsen-Polen (1706) aus dem Krieg ausschieden. Als er sich ab 1708 anschickte, Russland in einem letzten Feldzug zu besiegen, erlitten die Schweden in der Schlacht bei Poltawa im Juli 1709 eine verheerende Niederlage, welche die Kriegswende bedeutete. Durch diese Niederlage ihres ehemaligen Gegners ermutigt, traten Dänemark und Sachsen wieder in den Krieg gegen Schweden ein. Von da an bis zum Kriegsende behielten die Alliierten die Initiative und drängten die Schweden in die Defensive. Erst nachdem der als uneinsichtig und kriegsbesessen geltende Schwedenkönig im Herbst 1718 während einer Belagerung vor Frederikshald in Norwegen gefallen war, konnte der für sein Land aussichtslos gewordene Krieg beendet werden. Die Bedingungen der Friedensverträge von Stockholm, Frederiksborg und Nystad bedeuteten das Ende Schwedens als europäische Großmacht und den gleichzeitigen Aufstieg des 1721 von Peter I. gegründeten Russischen Kaiserreiches. (de)
- The Great Northern War (1700–1721) was a conflict in which a coalition led by the Tsardom of Russia successfully contested the supremacy of the Swedish Empire in Northern, Central and Eastern Europe. The initial leaders of the anti-Swedish alliance were Peter I of Russia, Frederick IV of Denmark–Norway and Augustus II the Strong of Saxony–Poland–Lithuania. Frederick IV and Augustus II were defeated by Sweden, under Charles XII, and forced out of the alliance in 1700 and 1706 respectively, but rejoined it in 1709 after the defeat of Charles XII at the Battle of Poltava. George I of Great Britain and the Electorate of Hanover joined the coalition in 1714 for Hanover and in 1717 for Britain, and Frederick William I of Brandenburg-Prussia joined it in 1715. Charles XII led the Swedish army. Swedish allies included Holstein-Gottorp, several Polish magnates under Stanislaus I Leszczyński (1704–1710) and Cossacks under the Ukrainian Hetman Ivan Mazepa (1708–1710). The Ottoman Empire temporarily hosted Charles XII of Sweden and intervened against Peter I. The war began when an alliance of Denmark–Norway, Saxony and Russia, sensing an opportunity as Sweden was ruled by the young Charles XII, declared war on the Swedish Empire and launched a threefold attack on Swedish Holstein-Gottorp, Swedish Livonia, and Swedish Ingria. Sweden parried the Danish and Russian attacks at Travendal (August 1700) and Narva (November 1700) respectively, and in a counter-offensive pushed Augustus II's forces through the Polish–Lithuanian Commonwealth to Saxony, dethroning Augustus on the way (September 1706) and forcing him to acknowledge defeat in the Treaty of Altranstädt (October 1706). The treaty also secured the extradition and execution of Johann Reinhold Patkul, architect of the alliance seven years earlier. Meanwhile, the forces of Peter I had recovered from defeat at Narva and gained ground in Sweden's Baltic provinces, where they cemented Russian access to the Baltic Sea by founding Saint Petersburg in 1703. Charles XII moved from Saxony into Russia to confront Peter, but the campaign ended in 1709 with the destruction of the main Swedish army at the decisive Battle of Poltava (in present-day Ukraine) and Charles' exile in the Ottoman town of Bender. The Ottoman Empire defeated the Russian-Moldavian army in the Pruth River Campaign, but that peace treaty was in the end without great consequence to Russia's position. After Poltava, the anti-Swedish coalition revived and subsequently Hanover and Prussia joined it. The remaining Swedish forces in plague-stricken areas south and east of the Baltic Sea were evicted, with the last city, Riga, falling in 1710. The coalition members partitioned most of the Swedish dominions among themselves, destroying the Swedish dominium maris baltici. Sweden proper was invaded from the west by Denmark–Norway and from the east by Russia, which had occupied Finland by 1714. Sweden defeated the Danish invaders at the Battle of Helsingborg. Charles XII opened up a Norwegian front but was killed in the Siege of Fredriksten in 1718. The war ended with the defeat of Sweden, leaving Russia as the new dominant power in the Baltic region and as a new major force in European politics. The Western powers, Great Britain and France, became caught up in the separate War of the Spanish Succession (1701–1714), which broke out over the Bourbon Philip of Anjou's succession to the Spanish throne and a possible joining of France and Spain. The formal conclusion of the Great Northern War came with the Swedish-Hanoverian and Swedish-Prussian Treaties of Stockholm (1719), the Dano-Swedish Treaty of Frederiksborg (1720), and the Russo-Swedish Treaty of Nystad (1721). By these treaties Sweden ceded its exemption from the Sound Dues and lost the Baltic provinces and the southern part of Swedish Pomerania. The peace treaties also ended its alliance with Holstein-Gottorp. Hanover gained Bremen-Verden, Brandenburg-Prussia incorporated the Oder estuary (Stettin Lagoons), Russia secured the Baltic Provinces, and Denmark strengthened its position in Schleswig-Holstein. In Sweden, the absolute monarchy had come to an end with the death of Charles XII, and Sweden's Age of Liberty began. (en)
- Iparraldeko Gerra Handia, 1700 eta 1721 urte bitartean gertatu zen. Errusia, Danimarka-Norvegia eta Saxonia koalizioa (1701. urtean Lituania-Polonia eta 1715. urtean Hannover batu zirelarik), Suediaren aurka borrokatu zen, Otomandar Inperioa eta ukraniarren laguntza izan zutelarik. Gerra, Suediaren eraso baten ondorioz gertatu zen, eta 1721. urtean bukatu zen koalizioaren garaipenarekin. Ondorioz, Suedia, Europako herrialde garrantzitsuenetarikoa izateari utzi zion, Errusiak boterea ordezkatuz. (eu)
- La grande guerre du Nord est un conflit qui, entre 1700 et 1721, oppose la Suède de Charles XII, alliée à une partie de la noblesse polonaise (Stanislas Leszczynski), aux cosaques ukrainiens d'Ivan Mazepa et à l'Empire ottoman, à la Russie de Pierre le Grand, alliée au roi de Pologne et électeur de Saxe Auguste II, au Danemark de Frédéric IV, à l'électeur de Hanovre et roi d'Angleterre George Ier et à l'électeur de Brandebourg et duc, puis roi de Prusse Frédéric-Guillaume Ier. L'alliance anti-suédoise associe au départ la Russie, le Danemark et la Saxe, qui déclarent la guerre à la Suède et lancent une triple offensive contre les possessions suédoises, profitant de l'arrivée sur le trône de Charles XII, âgé de seulement 18 ans. Mais la Suède repousse les forces russes à Narva, impose une paix séparée au Danemark (Travendal, 1700) et contraint les forces d'Auguste II à se retirer en Saxe et à signer le traité d'Altranstädt (1706). Il doit notamment renoncer au trône de Pologne, occupé depuis 1704 par Stanislas Leszczynski, sous la protection de l'armée suédoise qui occupe le pays. Charles XII se lance alors dans une grande offensive contre la Russie, mais cette campagne se termine par le désastre de la bataille de Poltava et l'exil de Charles dans l'Empire ottoman où il demeurera jusqu'en 1714. Après Poltava, la coalition initiale anti-suédoise est rétablie et Auguste II redevient roi de Pologne. Les forces suédoises du sud et de l'est de la mer Baltique sont chassées et les dominions suédois sont divisés entre les membres de la coalition, La Suède est même envahie par le Danemark à l'ouest et par la Russie à l'est. L'offensive danoise est repoussée à Helsiingborg (1710), mais la Russie parvient à s'emparer de la Finlande et à infliger de lourdes pertes à la marine et aux fortifications côtières suédoises. La coalition est rejointe par George Ier en 1714 pour le Hanovre et en 1717 pour la Grande-Bretagne, et par Frédéric-Guillaume Ier en 1715. Charles XII, rentré de Turquie, ouvre un front en Norvège, mais est tué à (no) en 1718. La guerre prend formellement fin avec les traités de Stockholm (1719) entre la Suède, le Hanovre et la Prusse, le traité de Frederiksborg (1720) entre la Suède et le Danemark et par le traité de Nystad (1721) entre la Suède et la Russie. Par ces traités, la Suède renonce à son exemption des droits de passage dans l'Øresund, perd tous ses dominions à l'exception de la Finlande et de la partie nord de la Poméranie suédoise. Cette défaite de la Suède, où la mort de Charles XII met fin à la monarchie absolue et où commence « l'ère de la Liberté », fait de la Russie la puissance principale en mer Baltique et un acteur important dans les affaires européennes. (fr)
- Perang Utara Raya (1700–1721) adalah sebuah konflik dalam sebuah koalisi yang dipimpin oleh Ketsaran Rusia yang berhasil memperebutkan supremasi Kekaisaran Swedia di Tengah, Utara, dan Timur Eropa. Charles XII memimpin tentara Swedia. Perang tersebut dimulai ketika sebuah aliansi dari Denmark–Norwegia, dan mendeklarasikan perang terhadap Kekaisaran Swedia. (in)
- ( 이 문서는 18세기 전쟁에 관한 것입니다. 다른 뜻에 대해서는 문서를 참고하십시오.) 대북방 전쟁(스웨덴어: Stora nordiska kriget, 러시아어: Северная война, 영어: Great Northern War, 독일어: Großer Nordischer Krieg, 폴란드어: III wojna północna, 튀르키예어: Büyük Kuzey Savaşı, 1700년 ~ 1721년)은 러시아 차르국(1547~1721)과 스웨덴 제국(1611~1721)이 북부, 중부, 동부 유럽의 주도권을 장악하기 위해 벌인 전쟁이다. 처음 러시아는 덴마크와 작센과 전쟁을 위한 동맹, 소위 북방동맹에 가입하였다. 그러나 적대적인 교전이 발발한 후 (각 동맹이 격파당해) 동맹은 붕괴되었다가, 1709년에 다시 성립되었다. 다양한 전장에서 다양한 세력들이 전쟁에 참여했다. 러시아측으로는 잉글랜드(1707년에 영국), 하노버, 네덜란드, 프로이센, 폴란드-리투아니아 연합(1701년-1704년, 1704년-1709년, 1709년-1719년)이 참여했고, 스웨덴 측으로는 폴란드-리투아니아 연합(1704년-1709년), 오스만 제국과 카자크 수장국이 참여하였다. 그렇지만 전쟁이 길어짐에 따라 동맹 상대를 바꾸는 나라들이 있었다. 전쟁은 1721년 스웨덴의 패배로 끝났고, 소국이였던 러시아는 유럽 정계의 주요 세력으로 등장하게 하였다. 전쟁은 동맹군이 스웨덴을 선제공격함으로 1700년에 시작하였으며, 뉘스타드 조약, 으로 1721년에 종결되었다. (ko)
- De Grote Noordse Oorlog (1700-1721) was een oorlog waarin de zogenaamde Noordelijke Alliantie (bestaande uit Rusland, Denemarken-Noorwegen, Polen-Litouwen en Saksen) vocht tegen Zweden om de macht in de Oostzee. De Republiek der Zeven Verenigde Nederlanden streed kortstondig aan Zweedse zijde. De oorlog was een nederlaag voor Zweden, terwijl Rusland als de nieuwe grootmacht in de Oostzee gold en een nieuwe belangrijke speler in de Europese politiek werd. De rol van Zweden werd veel bescheidener dan tevoren. (nl)
- 大北方戦争（だいほっぽうせんそう、スウェーデン語: Stora nordiska kriget、ロシア語: Великая Северная война、ポーランド語: III wojna północna、デンマーク語: Den Store Nordiske Krig、ドイツ語: Großer Nordischer Krieg、英語: Great Northern War、1700年 - 1721年）は、スウェーデンと反スウェーデン同盟（北方同盟）を結成した諸国とがスウェーデンの覇権をめぐって争った戦争であり、近世の北欧、中欧、そして東欧における重要な画期となった。 (ja)
- III wojna północna (wielka wojna północna) – konflikt zbrojny, który toczył się w latach 1700–1721 pomiędzy Królestwem Danii i Norwegii, Rosją, Saksonią, Prusami i Hanowerem (od 1715) z jednej strony a Szwecją z drugiej. Rzeczpospolita Obojga Narodów formalnie pozostawała neutralna aż do 1704 roku, ale faktycznie znaczna część walk toczyła się na jej terytorium i jej kosztem już od 1700 roku. Zakończyła się podpisaniem pokoju w Nystad, w wyniku którego wzrosło znaczenie Rosji, a Szwecja utraciła status europejskiego mocarstwa. (pl)
- La grande guerra del nord (o seconda guerra del nord) fu un lungo conflitto per l'egemonia sul mar Baltico combattuto tra il marzo del 1700 e il settembre del 1721 nei territori dell'Europa settentrionale e orientale. Il conflitto fu originato dalla posizione di egemonia assunta dalla Svezia nel bacino del mar Baltico nel corso dei decenni precedenti, fatto che generava l'ostilità delle altre potenze affacciate sulle acque baltiche; approfittando della salita al trono di Stoccolma di Carlo XII, sovrano giovane e ritenuto inesperto, il re di Danimarca-Norvegia Federico IV, lo zar di Russia Pietro I e il principe elettore di Sassonia (nonché monarca della Confederazione polacco-lituana) Augusto II stipularono un'alleanza anti-svedese e diedero inizio alle ostilità: i danesi attaccarono il protettorato svedese dell'Holstein-Gottorp, un'armata russa invase i possedimenti di Stoccolma in Ingria e i sassoni posero l'assedio a Riga. In pochi mesi, tuttavia, Carlo XII fu in grado di ristabilire la situazione: dopo aver obbligato i danesi a uscire dal conflitto con una veloce campagna, gli svedesi inflissero una disastrosa sconfitta ai russi nella battaglia di Narva il 30 novembre 1700 ricacciandoli oltre confine. Carlo XII dedicò quindi la sua attenzione alle forze di Augusto II, e per i successivi sei anni le forze svedesi dovettero impegnarsi in una serie di campagne in lungo e in largo per la Polonia prima di avere ragione dei loro nemici: la Sassonia fu obbligata a chiedere la pace e nel 1704 sul trono polacco fu insediato un sovrano amico, Stanislao Leszczyński. Il periodo di tregua aveva però consentito allo zar Pietro di riorganizzare le sue forze, e Carlo XII dovette quindi lanciare un'invasione della Russia; la campagna si concluse disastrosamente per gli svedesi: sconfitta nella battaglia di Poltava (8 luglio 1709), l'armata svedese fu costretta alla resa, mentre Carlo XII dovette cercare rifugio oltre il confine con l'Impero ottomano per evitare la cattura. La sconfitta segnò una ripresa del conflitto: Danimarca e Sassonia rientrarono in campo a fianco dei russi, e poco dopo alla coalizione anti-svedese si unirono anche il Regno di Prussia e l'Elettorato di Hannover. Leszczynski fu deposto e i possedimenti svedesi lungo la riva meridionale del Baltico caddero uno dopo l'altro; Carlo XII persuase gli ottomani ad attaccare la Russia, ma l'azione ebbe scarsi risultati sul conflitto e nemmeno il rientro in patria del monarca riuscì a cambiare la situazione. Carlo XII rimase ucciso il 30 novembre 1718 durante un assedio nel sud della Norvegia, e la Svezia, prostrata, dovette chiedere la pace: con una serie di trattati firmati con le varie parti in gioco Stoccolma dovette rinunciare a quasi tutti i suoi possedimenti nella regione del Baltico, perdendo il ruolo di egemonia che aveva nel bacino. Il conflitto segnò il definitivo tramonto della Svezia come nazione egemone nel nord Europa, e all'opposto sancì invece l'affermarsi della Russia come nuova grande potenza europea. (it)
- Се́верная война́ (Вели́кая Се́верная война́, Двадцатиле́тняя война́) — война, фактически длившаяся с 1700 по 1721 год между Шведским королевством и коалицией государств Северной Европы (в том числе Саксония, Русское царство, Датско-норвежское королевство, Речь Посполитая и др.) за обладание прибалтийскими землями и господство на Балтийском море и его побережье, закончившаяся поражением Швеции, навсегда утратившей статус великой державы. Первоначально войну Швеции объявил «Северный союз», созданный в 1699 году по инициативе курфюрста Саксонии и короля польского Августа II. При этом Речь Посполитая войну Швеции не объявила. В «Северный союз» вошли также Датско-норвежское королевство, возглавляемое королём Кристианом V, и Российское царство, возглавляемое царём всея Руси Петром I. В 1700 году после ряда быстрых побед войск Шведского королевства «Северный союз» распался. Дания вышла из войны в 1700 году, а Саксония — в 1706 году. После этого, вплоть до 1709 года, когда «Северный союз» был восстановлен, Российское царство воевало со Шведским королевством в одиночестве. На разных этапах в войне также принимали участие: на стороне России — курфюршество Ганновер, Голландия, Пруссия; на стороне Швеции — Англия (с 1707 года — Великобритания), Османская империя, Гольштейн. Украинское казачество разделилось и частично поддерживало шведов и турок, но большая часть запорожских казаков поддерживала русские войска. На стороне шведов и турок выступило Войско Запорожское Низовое, переселившееся во время этой войны в турецкие владения. С окончанием войны в 1721 году Российское царство юридически закрепило за собой возвращенный выход к Балтийскому морю, утраченный по условиям Столбовского мирного договора со Шведским королевством от 27 февраля (9 марта) 1617 года, получила Эстляндию с островами и Лифляндию, установила протекторат над Курляндией. В 1721 году в Европе возникла новая империя — Российская, преобразованная из Российского царства и обладающая мощной регулярной армией и флотом. Столицей Российской империи стал город Санкт-Петербург, расположенный у впадения реки Невы в Балтийское море. 25 июля 1729 года Швеция заключила мир с Саксонией, а 7 октября 1732 года — мир с Речью Посполитой. Только эти договоры юридически закончили Северную войну. (ru)
- Stora nordiska kriget var ett krig som pågick mellan 1700 och 1721 i norra, mellersta och östra Europa. Kriget utkämpades mellan Sverige, hertigdömet Holstein-Gottorp och 1710–1713 även Osmanska riket på ena sidan och på andra sidan en koalition bestående av Sachsen-Polen, Danmark-Norge och Ryssland. Kriget började när alliansen Danmark-Norge, Sachsen-Polen och Ryssland förklarade det svenska stormaktsväldet krig med en trefaldig attack mot Holstein-Gottorp, svenska Livland och svenska Ingermanland. Den svenska armén lyckades under kung Karl XII:s ledning få bort Danmark ur kriget under freden i Traventhal och besegra den ryska armén under slaget vid Narva. I en motoffensiv slogs även de sachsiska och polska styrkorna tillbaka från Litauen och Polen och in till Sachsen. Där avsatte Karl XII kung August den starke som kung i Polen under freden i Altranstädt. Tsar Peter I av Ryssland hade under tiden återhämtat sig och erövrat mark i Sveriges Östersjöprovinser, där han befäste Rysslands åtkomst till Östersjön genom att grunda staden Sankt Petersburg 1703. Karl XII flyttade sina styrkor från Sachsen till Ryssland för att konfrontera Peter, men hans fälttåg slutade med den svenska huvudarméns förintelse under slaget vid Poltava (i dagens Ukraina). Karl XII tog sin tillflykt till den osmanska staden Bender, där han levde i exil. Han övertygade så småningom den turkiska sultanen att starta krig mot Ryssland, och under rysk-turkiska kriget (1710–1711) besegrade osmanerna den ryska armén. Det fredsavtal som ingicks medförde dock inga större konsekvenser för Ryssland. Efter det katastrofala svenska nederlaget i Poltava gick Danmark, Polen och Sachsen åter med i kriget, men även Hannover och Preussen gick med mot Sverige. De sista svenska styrkorna från Baltikum och Tyskland besegrades, varmed de svenska besittningarna erövrades och uppdelades mellan koalitionsmedlemmarna. Sverige invaderades sedan av Danmark-Norge från väst och i öst av Ryssland, som ockuperade hela Finland under 1714. De danska attackerna avvärjdes på nytt, Karl XII återvände till Sverige och öppnade en ny norsk front, men sköts ihjäl vid Fredrikstens fästning 1718. Sverige förlorade kriget, varmed Ryssland övertog Sveriges stormaktsställning i norra Europa. De formella fredsavtalen pågick mellan Sverige-Hannover-Preussen i Stockholm (1719), det dansk-svenska fördraget i Frederiksborg (1720) och det rysk-svenska fördraget i Nystad (1721). Under dessa fredsfördrag tvingades Sverige överlämna sina baltiska provinser och södra delen av svenska Pommern till fienderna, upphöra sin tullfrihet i Öresundstullen, samt upplösa alliansen med Holstein-Gottorp. Hannover övertog Bremen-Verden, Preussen införlivade delar av Vorpommern, Ryssland erövrade de baltiska provinserna och Danmark stärkte sin ställning i Schleswig-Holstein. Krigsförlusten och Karl XII:s död innebar slutet för det kungliga enväldet i Sverige och början på Sveriges frihetstid. (sv)
- A Grande Guerra do Norte foi uma guerra travada entre uma coligação composta pelo Czarado da Rússia, Reino da Dinamarca e Noruega e Saxônia-Polónia (a partir de 1715 também Prússia e Hanôver) contra o Império Sueco, entre 1700 e 1721. Começou com um ataque coordenado pela coligação em 1700 contra a Suécia, e terminou em 1721 com a conclusão do Tratado de Nystad, e o Tratado de Estocolmo. Um dos resultados desta guerra foi o fim do Império Sueco. Entre os principais combates deste longo conflito destacam-se as batalhas de Narva, e Poltava. (pt)
- 大北方戰爭（俄語：Северная война，瑞典語：Stora nordiska kriget，1700年 - 1721年），又稱或北方大戰，是沙俄與瑞典之間在1700年爆發的戰爭，主因是為了奪取波羅的海出海口。戰爭的結果是俄國全面擊潰瑞典從此稱霸波羅的海，瑞典由歐洲列強的名單上消失。 (zh)
- Вели́ка Півні́чна війна́ — у 1700—1721 роках війна коаліцій Швеції та Московії за панування у Північній, Центральній та Східній Європі. Початковими лідерами анти-шведського союзу були Петро I, Фредерік IV та Август II Фрідріх. Фрідріх IV та Август II зазнали поразки від Швеції при Карлі XII і вимушені були вийти з союзу у відповідно 1700 та 1706 роках, але знову приєдналися до нього у 1709 році після поразки Карла XII у Полтавській битві. Георг I та Ганноверське курфюрство приєдналися до коаліції у 1714 та у 1717 роках, відповідно, а Фрідріх-Вільгельм I та Королівство Пруссія приєдналися до неї у 1715 році. Карл XII очолив шведську армію. До союзників Швеції входили , кілька польських магнатів при Станіславі I Лещинському (1704—1710) та козаки при українському гетьмані Івані Мазепі (1708—1710). Османська імперія тимчасово приймала Карла XII і воювала проти Петра I. Війна почалася, коли союз Данії-Норвегії, Саксонії та Московії, побачивши можливість, коли Швецією правив молодий Карл XII, оголосив війну Шведській імперії і розпочав потрійну атаку на Гольштейн-Готторпське герцогство, шведську Лівонію та шведську Інгерманландію. Швеція відбила данські та російські напади на Травендал (серпень 1700) та Нарву (листопад 1700) відповідно, і в контратаці виштовхнула сили Августа II через Річ Посполиту до Саксонії, у результаті скинувши Августа ІІ з трону (вересень 1706) і змусивши його визнати поразку Альтранштедським договором (жовтень 1706). Договір також передбачав екстрадицію та страту Йоганна Рейнгольда фон Паткуля, архітектора альянсу. Тим часом сили Петра I оговталися від поразки під Нарвою і зайняли позицію в балтійських провінціях Швеції, де вони закріпили доступ Росії до Балтійського моря, заснувавши у 1703 році Санкт-Петербург. Карл XII переїхав із Саксонії до Росії аби протистояти Петру І, однак кампанія закінчилася у 1709 році знищенням головної шведської армії у вирішальній Полтавській битві та засланням Карла в османське місто Бендери. Османська імперія розгромила російсько-молдавську армію в прутському поході, однак підписаний пізніше мирний договір врешті-решт не мав великих наслідків для позиції Росії. Після поразки під Полтавою анти-шведська коаліція ожила, і згодом до неї приєдналися Ганновер та Пруссія. Решта шведських сил були виселені із уражених чумою областей на південь та схід від Балтійського моря, кінцевим результатом чого стало падіння Риги у 1710 році. Члени коаліції розділили більшість шведських домініонів між собою, знищивши шведський . На Західну Швецію вторглися Данія-Норвегія, а зі сходу — Росія, яка окупувала Фінляндію у 1714 році. Швеція перемогла данських нападників у битві при Хельсінгборзі (1710). Карл XII відкрив норвезький фронт, але був убитий у Фредрікстені в 1718 році. Війна закінчилася поразкою Швеції, зробивши Росію новою домінуючою силою в Балтійському регіоні і новою великою силою в європейській політиці. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Severní válka, resp. velká severní válka (1700–1721) představovala střetnutí mezi koalicí Dánska-Norska, Saska a Ruského impéria na straně jedné a Švédska, které po jistou dobu podporovala Osmanská říše, na straně druhé. Její rozhodující fáze probíhala souběžně s válkou o španělské dědictví, probíhala tedy mimo centrum pozornosti tehdejšího světa, ačkoliv její význam byl minimálně srovnatelný. (cs)
- La Granda Nordia Milito estis milito inter la jaroj 1700 ĝis 1721 pri la hegemonio en la teritorio de la Balta Maro, kaj grupiĝas inter la Nordiaj Militoj. Ĝi signis la finon de la statuso de Svedio esti eŭropa grandpotenco kaj grave plifortigis la potencon kaj politikan pozicion de Rusio. (eo)
- Iparraldeko Gerra Handia, 1700 eta 1721 urte bitartean gertatu zen. Errusia, Danimarka-Norvegia eta Saxonia koalizioa (1701. urtean Lituania-Polonia eta 1715. urtean Hannover batu zirelarik), Suediaren aurka borrokatu zen, Otomandar Inperioa eta ukraniarren laguntza izan zutelarik. Gerra, Suediaren eraso baten ondorioz gertatu zen, eta 1721. urtean bukatu zen koalizioaren garaipenarekin. Ondorioz, Suedia, Europako herrialde garrantzitsuenetarikoa izateari utzi zion, Errusiak boterea ordezkatuz. (eu)
- Perang Utara Raya (1700–1721) adalah sebuah konflik dalam sebuah koalisi yang dipimpin oleh Ketsaran Rusia yang berhasil memperebutkan supremasi Kekaisaran Swedia di Tengah, Utara, dan Timur Eropa. Charles XII memimpin tentara Swedia. Perang tersebut dimulai ketika sebuah aliansi dari Denmark–Norwegia, dan mendeklarasikan perang terhadap Kekaisaran Swedia. (in)
- ( 이 문서는 18세기 전쟁에 관한 것입니다. 다른 뜻에 대해서는 문서를 참고하십시오.) 대북방 전쟁(스웨덴어: Stora nordiska kriget, 러시아어: Северная война, 영어: Great Northern War, 독일어: Großer Nordischer Krieg, 폴란드어: III wojna północna, 튀르키예어: Büyük Kuzey Savaşı, 1700년 ~ 1721년)은 러시아 차르국(1547~1721)과 스웨덴 제국(1611~1721)이 북부, 중부, 동부 유럽의 주도권을 장악하기 위해 벌인 전쟁이다. 처음 러시아는 덴마크와 작센과 전쟁을 위한 동맹, 소위 북방동맹에 가입하였다. 그러나 적대적인 교전이 발발한 후 (각 동맹이 격파당해) 동맹은 붕괴되었다가, 1709년에 다시 성립되었다. 다양한 전장에서 다양한 세력들이 전쟁에 참여했다. 러시아측으로는 잉글랜드(1707년에 영국), 하노버, 네덜란드, 프로이센, 폴란드-리투아니아 연합(1701년-1704년, 1704년-1709년, 1709년-1719년)이 참여했고, 스웨덴 측으로는 폴란드-리투아니아 연합(1704년-1709년), 오스만 제국과 카자크 수장국이 참여하였다. 그렇지만 전쟁이 길어짐에 따라 동맹 상대를 바꾸는 나라들이 있었다. 전쟁은 1721년 스웨덴의 패배로 끝났고, 소국이였던 러시아는 유럽 정계의 주요 세력으로 등장하게 하였다. 전쟁은 동맹군이 스웨덴을 선제공격함으로 1700년에 시작하였으며, 뉘스타드 조약, 으로 1721년에 종결되었다. (ko)
- De Grote Noordse Oorlog (1700-1721) was een oorlog waarin de zogenaamde Noordelijke Alliantie (bestaande uit Rusland, Denemarken-Noorwegen, Polen-Litouwen en Saksen) vocht tegen Zweden om de macht in de Oostzee. De Republiek der Zeven Verenigde Nederlanden streed kortstondig aan Zweedse zijde. De oorlog was een nederlaag voor Zweden, terwijl Rusland als de nieuwe grootmacht in de Oostzee gold en een nieuwe belangrijke speler in de Europese politiek werd. De rol van Zweden werd veel bescheidener dan tevoren. (nl)
- 大北方戦争（だいほっぽうせんそう、スウェーデン語: Stora nordiska kriget、ロシア語: Великая Северная война、ポーランド語: III wojna północna、デンマーク語: Den Store Nordiske Krig、ドイツ語: Großer Nordischer Krieg、英語: Great Northern War、1700年 - 1721年）は、スウェーデンと反スウェーデン同盟（北方同盟）を結成した諸国とがスウェーデンの覇権をめぐって争った戦争であり、近世の北欧、中欧、そして東欧における重要な画期となった。 (ja)
- III wojna północna (wielka wojna północna) – konflikt zbrojny, który toczył się w latach 1700–1721 pomiędzy Królestwem Danii i Norwegii, Rosją, Saksonią, Prusami i Hanowerem (od 1715) z jednej strony a Szwecją z drugiej. Rzeczpospolita Obojga Narodów formalnie pozostawała neutralna aż do 1704 roku, ale faktycznie znaczna część walk toczyła się na jej terytorium i jej kosztem już od 1700 roku. Zakończyła się podpisaniem pokoju w Nystad, w wyniku którego wzrosło znaczenie Rosji, a Szwecja utraciła status europejskiego mocarstwa. (pl)
- A Grande Guerra do Norte foi uma guerra travada entre uma coligação composta pelo Czarado da Rússia, Reino da Dinamarca e Noruega e Saxônia-Polónia (a partir de 1715 também Prússia e Hanôver) contra o Império Sueco, entre 1700 e 1721. Começou com um ataque coordenado pela coligação em 1700 contra a Suécia, e terminou em 1721 com a conclusão do Tratado de Nystad, e o Tratado de Estocolmo. Um dos resultados desta guerra foi o fim do Império Sueco. Entre os principais combates deste longo conflito destacam-se as batalhas de Narva, e Poltava. (pt)
- 大北方戰爭（俄語：Северная война，瑞典語：Stora nordiska kriget，1700年 - 1721年），又稱或北方大戰，是沙俄與瑞典之間在1700年爆發的戰爭，主因是為了奪取波羅的海出海口。戰爭的結果是俄國全面擊潰瑞典從此稱霸波羅的海，瑞典由歐洲列強的名單上消失。 (zh)
- الحرب الشمالية العظمى (1700-1721) كانت حربا تواجه فيها الإمبراطورية الروسية والدنمارك-النروج والكومنولث البولندي اللتواني وساكسونيا ضد الإمبراطورية السويدية للهيمنة على بحر البلطيق. انتهت الحرب بهزيمة السويد في 1721 لتترك روسيا كقوة عظمى جديدة في بحر البلطيق وكلاعب سياسي مهم في أوروبا. بدات الحرب بهجوم التحالف على السويد في 1700 وانتهت في 1721 بمعاهدة نيستاد . وأما على الجهة السويدية فقد انضمت في حربها كل من (1704 و 1710) ومملكة بولندا-ليثوانيا (تحت حكم ) في ما بين عامي 1708 و 1710، ، أما الدولة العثمانية فقد دخلت الحرب بعد أن آوت الملك السويدي كارل الثاني عشر. (ar)
- La Gran Guerra del Nord fou una llarga sèrie de conflictes al nord i l'est d'Europa, durant el període 1700 - 1721, en la qual va estar en joc la supremacia al Mar Bàltic. Es va originar per la rivalitat entre Suècia, dominadora del nord d'Europa, i els seus veïns Rússia, el Regne de Dinamarca i Noruega i la República de les Dues Nacions; aquests tres estats, juntament amb l'Electorat de Saxònia, formaren una coalició antisueca el 1700. La guerra podria haver-se desenvolupat dins la Guerra de Successió Espanyola el 1707, però els suecs rebutjaren les invitacions de França per involucrar-se en un conflicte aliè.Les aliances canviaren en decurs de la guerra. La coalició aliada va ser trencada per les importants victòries sueques, però es va restablir el 1709, després del fracàs d'una invasió (ca)
- Der Große Nordische Krieg war ein in Nord-, Mittel- und Osteuropa in den Jahren 1700 bis 1721 geführter Krieg um die Vorherrschaft im Ostseeraum. Eine Dreierallianz, bestehend aus dem Russischen Zarenreich und den beiden Personalunionen Sachsen-Polen und Dänemark-Norwegen, griff im März 1700 das Schwedische Reich an, das von dem achtzehnjährigen König Karl XII. regiert wurde. Trotz der ungünstigen Ausgangslage blieb der schwedische König zunächst siegreich und erreichte, dass Dänemark-Norwegen (1700) und Sachsen-Polen (1706) aus dem Krieg ausschieden. Als er sich ab 1708 anschickte, Russland in einem letzten Feldzug zu besiegen, erlitten die Schweden in der Schlacht bei Poltawa im Juli 1709 eine verheerende Niederlage, welche die Kriegswende bedeutete. (de)
- Ως Μεγάλος Βόρειος Πόλεμος αναφέρεται στην ιστοριογραφία η σειρά ενόπλων συγκρούσεων που έλαβαν χώρα στη ΒΑ Ευρώπη κατά τις πρώτες δεκαετίες του 18ου αι. για τον έλεγχο της Βαλτικής, ανάμεσα στη Σουηδία και μία συμμαχία χωρών με επικεφαλής το Βασίλειο της Ρωσίας. Ξεκίνησε το 1700 και ενεπλάκη σε αυτόν ολόκληρη η Βόρεια και Ανατολική Ευρώπη. Έληξε με νίκη των Ρώσων το 1721. (el)
- The Great Northern War (1700–1721) was a conflict in which a coalition led by the Tsardom of Russia successfully contested the supremacy of the Swedish Empire in Northern, Central and Eastern Europe. The initial leaders of the anti-Swedish alliance were Peter I of Russia, Frederick IV of Denmark–Norway and Augustus II the Strong of Saxony–Poland–Lithuania. Frederick IV and Augustus II were defeated by Sweden, under Charles XII, and forced out of the alliance in 1700 and 1706 respectively, but rejoined it in 1709 after the defeat of Charles XII at the Battle of Poltava. George I of Great Britain and the Electorate of Hanover joined the coalition in 1714 for Hanover and in 1717 for Britain, and Frederick William I of Brandenburg-Prussia joined it in 1715. (en)
- La gran guerra del Norte es el nombre que se le da a una larga serie de conflictos en el norte y el este de Europa durante el período 1700-1721, en la que estuvo en juego la supremacía en el mar Báltico. (es)
- La grande guerre du Nord est un conflit qui, entre 1700 et 1721, oppose la Suède de Charles XII, alliée à une partie de la noblesse polonaise (Stanislas Leszczynski), aux cosaques ukrainiens d'Ivan Mazepa et à l'Empire ottoman, à la Russie de Pierre le Grand, alliée au roi de Pologne et électeur de Saxe Auguste II, au Danemark de Frédéric IV, à l'électeur de Hanovre et roi d'Angleterre George Ier et à l'électeur de Brandebourg et duc, puis roi de Prusse Frédéric-Guillaume Ier. (fr)
- La grande guerra del nord (o seconda guerra del nord) fu un lungo conflitto per l'egemonia sul mar Baltico combattuto tra il marzo del 1700 e il settembre del 1721 nei territori dell'Europa settentrionale e orientale. (it)
- Се́верная война́ (Вели́кая Се́верная война́, Двадцатиле́тняя война́) — война, фактически длившаяся с 1700 по 1721 год между Шведским королевством и коалицией государств Северной Европы (в том числе Саксония, Русское царство, Датско-норвежское королевство, Речь Посполитая и др.) за обладание прибалтийскими землями и господство на Балтийском море и его побережье, закончившаяся поражением Швеции, навсегда утратившей статус великой державы. (ru)
- Stora nordiska kriget var ett krig som pågick mellan 1700 och 1721 i norra, mellersta och östra Europa. Kriget utkämpades mellan Sverige, hertigdömet Holstein-Gottorp och 1710–1713 även Osmanska riket på ena sidan och på andra sidan en koalition bestående av Sachsen-Polen, Danmark-Norge och Ryssland. (sv)
- Вели́ка Півні́чна війна́ — у 1700—1721 роках війна коаліцій Швеції та Московії за панування у Північній, Центральній та Східній Європі. Початковими лідерами анти-шведського союзу були Петро I, Фредерік IV та Август II Фрідріх. Фрідріх IV та Август II зазнали поразки від Швеції при Карлі XII і вимушені були вийти з союзу у відповідно 1700 та 1706 роках, але знову приєдналися до нього у 1709 році після поразки Карла XII у Полтавській битві. Георг I та Ганноверське курфюрство приєдналися до коаліції у 1714 та у 1717 роках, відповідно, а Фрідріх-Вільгельм I та Королівство Пруссія приєдналися до неї у 1715 році. (uk)
|
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.png){kind=link}
.svg){kind=link}
