| dbo:abstract
|
- ملكية هابسبورغ (أو إمبراطورية هابسبورغ)، هو مصطلح شامل استُخدم من قبل المؤرخين لوصف الأراضي والممالك التابعة لعائلة هابسبورغ الملكية، وخاصةً تلك التابعة إلى الفرع النمساوي. على الرغم من تولي زعيم عائلة هابسبورغ منصب الإمبراطور الروماني المقدس في الفترة من 1438 إلى 1806 (باستثناء الفترة من 1742 إلى 1745)، فإن الإمبراطورية ذاتها لم تكن جزءً من ملكية هابسبورغ، بدأ تكوين ملكية هابسبورغ بعد تنصيب رودولف الأول ملكًا لألمانيا في 1273 وضمه لدوقية النمسا إلى عائلته في 1282. وفي عام 1482 استحوذ ماكسيمليان الأول على الأراضي المنخفضة عن طريق زواجه من ماريا الثرية. تقع كلتا هاتين البقعتين ضمن أراضي الإمبراطورية والتي ورثها إلى حفيده وخليفته شارلكان، إضافة إلى وراثته لإسبانيا ومستعمراتها مما أتاح له فرصة حكم الملكية الهابسبورغية في فترة وصولها إلى أوج مداها الإقليمي. أدى تنازل شارلكان عن عرشه في عام 1556 إلى اقتسام الممتلكات الهابسبورغية بين أخيه فرديناند الأول، الذي شغل منصب نائب الملك في الأراضي النمساوية منذ عام 1521 وأيضا الملك المنتخب لمملكة المجر وأراضي التاج البوهيمي منذ عام 1526، وبين ابنه فيليب الثاني ملك إسبانيا. انقرض الفرع الإسباني (الذي سيطر على الأراضي المنخفضة الهابسبورغية وإقليم برغونية وأراضٍ في إيطاليا) في عام 1700 بوفاة الملك كارلوس الثاني، انقسم الفرع النمساوي (الذي سيطر على العرش الإمبراطوري ومملكة المجر وبوهيميا وجميع أراضي التاج التابعة له) بدوره بين فروع مختلفة من العائلة في الفترة من 1564 إلى 1665، لكنها بقيت كاتحاد شخصي واحد فيما بعد. لهذا السبب، تكونت الملكية الهابسبورغية من اتحاد من التيجان – دون أن يكون هناك دستور موحد أو مؤسسات مشتركة خارج البلاط الهابسبورغي نفسه- مؤلف من مجموعة من الأراضي داخل وخارج الإمبراطورية الرومانية المقدسة، يوحدها فقط هوية الملك الحاكم لها. هيمنت الكيانات الحاكمة المركبة على القارة الأوروبية في أوائل العصر الحديث. تغير هذا الأمر تدريجيًا في أوائل القرن التاسع عشر. وُحدت الملكية الهابسبورغية رسميًا تحت راية الإمبراطورية النمساوية في الفترة من 1804 إلى 1867، وتحت راية الإمبراطورية النمساوية المجرية في الفترة من 1867 إلى 1918. انهارت هذه الإمبراطورية بعد هزيمتها في الحرب العالمية الأولى. في علم التأريخ، يُطلق على الملكية الهابسبورغية (الفرع النمساوي) كنايةً اسم «النمسا». استُخدم مصطلح «الملكية النمساوية» كمصطلح ملائم في سنة 1700. تضمنت هذه الملكية الشاسعة، ضمن حدود الإمبراطورية وحدها، كلًا من الأراضي الأصلية الموروثة المعروفة باسم «إيربلاند» والتي يعود تاريخها إلى الفترة التي تسبق عام 1526، وأراضي التاج البوهيمي، وما عُرف سابقًا باسم الأراضي المنخفضة الإسبانية في الفترة من 1714 إلى 1794، إضافة إلى بعض الإقطاعيات في الإمبراطورية الإيطالية. أما بالنسبة إلى المناطق التابعة لها خارج حدود الإمبراطورية، فقد شملت جميع الأراضي التابعة للتاج المجري، إضافة إلى الغزوات التي حصلت على حساب الأتراك. كانت مدينة فيينا هي عاصمة السلالة الحاكمة، باستثناء الفترة من 1583 إلى 1611، والتي انتقلت فيها العاصمة إلى مدينة براغ. (ar)
- La Monarquia o Imperi Habsburg —Habsburgermonarchie en alemany—, de vegades citat també com a Monarquia del Danubi (Donaumonarchie), és la denominació no oficial entre els historiadors que reben els països i províncies que van ser governats per la branca austríaca menor de la casa d'Habsburg fins a l'any 1780 i, després, per la branca successora dels , fins a l'any 1918. L'Imperi Habsburg es definia per ser un estat compost format pels territoris dins i fora del Sacre Imperi, sense cap constitució ni institucions compartides entre els regnes que constituïen la Monarquia. Per tant, l'únic que a aspecte formal unia tots els territoris era la figura del monarca. L'Imperi va ser oficialment unificat i denominat com a Imperi Austríac de 1804 a 1867, i a partir de 1867 fins al seu col·lapse degut a la derrota a la Primera Guerra Mundial el 1918, va anomenar-se Imperi Austrohongarès. Tots els designats com a Emperador del Sacre Imperi de 1415 a 1806 pertanyien a la casa Habsburg, excepte Carles VII de Baviera, que durant tres anys –de 1742 a 1745– va ocupar el tron. (ca)
- Habsburská monarchie (německy Habsburgermonarchie) či hovorově Rakouská monarchie (německy Österreichische Monarchie), popř. Podunajská monarchie (Donaumonarchie) nebo jen zkráceně Rakousko, jsou neoficiální názvy bezejmenného historického soustátí, jemuž vládla rakouská větev habsburské dynastie a jejich následnická habsbursko-lotrinská dynastie v letech 1526–1804. Velká část habsburského soustátí oficiálně náležela ke Svaté říši římské, zatímco druhá podstatná část se skládala zejména z Uherského království a nacházela se mimo Říši. Habsburská monarchie vznikla jako personální unie, když Ferdinand I. Habsburský, ovládající doposud jen dědičné habsburské země, roku 1526 získal českou a uherskou korunu. I přes dočasné neúspěchy se nakonec Habsburkům podařilo jednotlivé části monarchie integrovat a vytvořit centralizovanou správu. Konečně roku 1804 přijal František I. císařský titul a dosud bezejmenný stát se přeměnil na Rakouské císařství. (cs)
- Η Μοναρχία των Αψβούργων (γερμανικά: Habsburgermonarchie) ή Μοναρχία του Δούναβη (γερμανικά: Donaumonarchie), ή Αυτοκρατορία των Αψβούργων είναι ένας σύγχρονος όρος-ομπρέλα που επινοήθηκε από τους ιστορικούς για να υποδηλώσει τις πολυάριθμες χώρες και βασίλεια της δυναστείας των Αψβούργων, ιδιαίτερα εκείνα της αυστριακής γραμμής. Αν και από το 1438 ως το 1806 (με εξαίρεση το 1742 ως το 1745) ένα μέλος του Οίκου των Αψβούργων ήταν επίσης Αυτοκράτορας της Αγίας Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας, η ίδια η Αγία Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία (επί της οποίας ο αυτοκράτορας ασκούσε μόνο πολύ περιορισμένη εξουσία) δεν θεωρείται ότι ανήκε στη λεγόμενη σήμερα Μοναρχία των Αψβούργων. Η ιστορία της Μοναρχίας των Αψβούργων ξεκινά με την εκλογή του Ροδόλφου Α΄ ως Βασιλιά της Γερμανίας το 1273 και την απόκτηση από αυτόν για τον οίκο του του Δουκάτου της Αυστρίας το 1282. Το 1482 ο Μαξιμιλιανός Α΄ απέκτησε την Ολλανδία μέσω γάμου. Και οι δύο χώρες βρίσκονταν εντός της αυτοκρατορίας και πέρασαν στον εγγονό και διάδοχό του Κάρολο Ε΄, που κληρονόμησε επίσης την Ισπανία και τις αποικίες της και κυβέρνησε την αυτοκρατορία των Αψβούργων στη μεγαλύτερη εδαφική έκτασή της. Η παραίτηση του Καρόλου Ε΄ το 1556 οδήγησε σε ευρεία διαίρεση των κτήσεων των Αψβούργων μεταξύ του αδελφού του Φερδινάνδου Α΄, που ήταν αναπληρωτής του στις αυστριακές χώρες από το 1521 και εκλεγμένος βασιλιάς της Ουγγαρίας και της Βοημίας από το 1526, και του γιου του Φιλίππου Β΄ της Ισπανίας. Ο Ισπανικός κλάδος (που κατείχε όλη την Ιβηρική, τις Κάτω Χώρες, τη Βουργουνδία και εδάφη στην Ιταλία) εξέλιπε το 1700. Ο Αυστριακός κλάδος (που είχε επίσης τον αυτοκρατορικό θρόνο και κυβερνούσε την Ουγγαρία, τη Βοημία και όλα τα στέμματα που συνεπαγόταν σε αυτούς) ήταν και ο ίδιος χωρισμένος σε διαφορετικούς κλάδυς της οικογένειας από το 1564 ως το 1665, αλλά στη συνέχεια παρέμεινε μια ενιαία προσωπική ένωση. Η Μοναρχία των Αψβούργων ήταν συνεπώς μια ένωση στεμμάτων, χωρίς ενιαίο σύνταγμα ή κοινούς θεσμούς εκτός από την ίδια την αυλή των Αψβούργων, με εδάφη εντός και εκτός της Αγίας Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας, που ενώνονταν μόνο στο πρόσωπο του μονάρχη. Το σύνθετο κράτος έγινε η συνηθέστερη κυρίαρχη μορφή μοναρχιών στην ευρωπαϊκή ήπειρο κατά τα πρώιμα νεότερα χρόνια. Η ενοποίηση των εδαφών της Μοναρχίας των Αψβούργων πραγματοποιήθηκε στις αρχές του 19ου αιώνα, όταν οι κτήσεις των Αψβούργων ενοποιήθηκαν επίσημα το 1804 ως Αυστριακή Αυτοκρατορία, που το 1867 έγινε Αυστροουγγρική Αυτοκρατορία και επέζησε μέχρι το 1918, οπότε κατέρρευσε μετά την ήττα στον Α΄ Παγκόσμιο Πόλεμο. Στην ιστοριογραφία η Μοναρχία των Αψβούργων (του Αυστριακού κλάδου) ονομάζεται συχνά «Αυστρία» από μετωνυμία. Γύρω στο 1700 ο λατινικός όρος monarchia austriaca άρχισε να χρησιμοποιείται για λόγους ευκολίας. Μέσα στην ίδια την αυτοκρατορία οι τεράστιες κτήσεις περιλάμβαναν τις αρχικές κληρονομικές χώρες, το Erblande, πριν από το 1526, τις χώρες του στέμματος της Βοημίας, τις πρώην Ισπανικές Κάτω Χώρες από το 1714 ως το 1794 και μερικά φέουδα στην Αυτοκρατορική Ιταλία. Εκτός της αυτοκρατορίας περιλάμβαναν όλες τις χώρες του στέμματος της Ουγγαρίας καθώς και κατακτήσεις που έγιναν σε βάρος της Οθωμανικής Αυτοκρατορίας. Πρωτεύουσα της δυναστείας ήταν η Βιέννη, εκτός από το 1583 ως το 1611, όταν ήταν η Πράγα. (el)
- La Habsburga monarkio (aŭ ankaŭ "Habsburga imperio", "Aŭstra monarkio", "Danuba monarkio" aŭ simile) estas neoficiala nomo por la aro de landoj kaj teritorioj en Eŭropo, kiujn regis la aŭstria branĉo de la dinastio de Habsburgoj kaj iliaj idoj el la habsburga-lorena dinastio inter la jaroj 1276 kaj 1918. Metropolo kaj ĉefurbo kutime estis Vieno sed Prago estis ĉefurbo de 1583 ĝis 1611. Dum pluraj jarcentoj la habsburga monarkio ne estis unu ŝtato, sed aro de ŝtatoj kaj ŝtatetoj ligitaj per komuna reganto en persona unio. Nur en 1804 ĝi estis formale unuigita en unu ŝtaton, la Aŭstra imperio, kiun en 1867 postsekvis la imperio Aŭstrio-Hungario. La monarkio finiĝis en 1918 per la Novembra Revolucio en Germanio kaj Aŭstrio-Hungario, kaj la teritorio dividita al pluraj respublikoj. (eo)
- Als Habsburgermonarchie oder Habsburgerreich (auch Habsburger, Habsburgische oder österreichische Monarchie oder Donaumonarchie) bezeichnet die Geschichtswissenschaft die Herrschaftsgebiete, die das Haus Habsburg (seit 1736 Habsburg-Lothringen) vom ausgehenden Mittelalter bis 1918 großenteils in Personalunion regierte. Der Länderkomplex war eine so genannte composite monarchy, eine zusammengesetzte Monarchie. Im Gegensatz zum modernen, zentral gelenkten Nationalstaat bestand sie aus unterschiedlichen, prinzipiell voneinander unabhängigen Territorien, die nur durch das gemeinsame monarchische Oberhaupt miteinander verbunden waren. Die Herausbildung der Habsburgermonarchie begann Ende des 13. Jahrhunderts, nachdem 1273 Rudolf I. als erster Vertreter seiner Dynastie zum Römisch deutschen König gewählt wurde und er 1278 mit dem Herzogtum Österreich eine bedeutende Hausmacht gewinnen konnte. Das Herrschaftsgebiet, das seine Nachkommen in den kommenden Jahrhunderten, sowohl durch Erbschaft als auch durch Eroberungen zusammenbrachten, bestand im Kern aus den habsburgischen Erblanden, den Ländern der böhmischen und der ungarischen Krone, einem Großteil der ehemals burgundischen Niederlande und Teilen Italiens wie den Herzogtümern Mailand und Toskana. Im 16. und 17. Jahrhundert, seit der Herrschaft Karls V., waren auch das Königreich Spanien mitsamt seinem Kolonialreich und dem Königreich Neapel sowie zeitweilig auch Portugal und seine Überseebesitzungen Bestandteile des Habsburgerreichs. Diese wurden jedoch nach Karls Abdankung und der Aufspaltung der Dynastie in eine österreichische und eine spanische Linie allein von letzterer regiert. Man spricht für diese Zeit von der österreichischen und der spanischen Habsburgermonarchie. Nicht zum Habsburgerreich zählen die reichsunmittelbaren Territorien des Heiligen Römischen Reichs, über welche die Habsburger in ihrer Funktion als Kaiser nur eine indirekte Oberherrschaft ausübten. Wie das spanische, war auch das im östlichen Mitteleuropa gelegene habsburgische Länderkonglomerat im Wesentlichen durch eine geglückte Heiratspolitik entstanden, wurde aber seit dem ausgehenden 17. Jahrhundert durch Eroberungen auf Kosten des Osmanischen Reichs wesentlich erweitert. Seit Ferdinand I., einem Bruder Karls V., wurde es von der österreichischen und seit Ferdinand II. von der innerösterreichischen Linie der Dynastie regiert. Diese trägt seit der Heirat Maria Theresias, der Tochter des letzten männlichen Thronerben, mit Herzog Franz Stephan von Lothringen den Namen Habsburg-Lothringen. Der letzte römisch-deutsche Kaiser, Franz II., schuf 1804, als die Krönung Napoleon Bonapartes zum Kaiser der Franzosen und das Ende des Heiligen Römischen Reiches absehbar waren, aus eigener Machtvollkommenheit die österreichische Kaiserwürde. Das daraus entstandene Kaisertum Österreich regierte er fortan als Franz I., während er das Reich am 6. August 1806 für aufgelöst erklärte. Aus dem Kaisertum Österreich entstand nach dem so genannten Ausgleich von 1867 in Form einer Doppelmonarchie die österreichisch-ungarische Monarchie. Franz Joseph I. regierte den aus dem österreichischen und dem nunmehr gleichberechtigten ungarischen Reichsteil bestehenden Vielvölkerstaat in Realunion als Kaiser und König. Daher leitet sich für diese Zeit auch die Bezeichnung k. u. k. Monarchie ab. Nach der Niederlage Österreich-Ungarns und der mit ihm verbündeten Mittelmächte im Ersten Weltkrieg löste Franz Josephs Nachfolger, Kaiser Karl I. am 31. Oktober 1918 die Realunion auf. Die meisten nichtdeutschen und nichtmagyarischen Völker nutzten die absehbare Niederlage der k.u.k. Armee dazu, neue, unabhängige Staaten zu bilden. Kaiser Karl verzichtete am 11. November 1918 auf die Teilhabe. Am Folgetag, dem 12. November 1918 wurde in Deutschösterreich die Republik ausgerufen. Damit fand die über 640-jährige Herrschaft des Hauses Habsburg ihr Ende. Karl unternahm 1921 zwei vergebliche Versuche, die Herrschaft im nominell wiederhergestellten Königreich Ungarn zurückzuerlangen. Auf Drängen der Siegermächte und der Kleinen Entente verabschiedete das Parlament in Budapest daraufhin im November 1921 das Dethronisationsgesetz, das dem Haus Habsburg-Lothringen auch die ungarische Krone endgültig entzog. (de)
- Habsburgotar monarkia (alemanez: Habsburgermonarchie) edo Habsburgotar Inperioa Habsburgo edo Austriako etxearen eskuetan zeuden lurralde multzoei deitzeko historiografian erabiltzen duten izena da. Bere monarkia konposatua izan ere, Germaniako Erromatar Inperio Santuaren barnean eta kanpoan kokatutakoa, azken finean batasun pertsonal bat. 1804 eta 1867 artean ofizialki bateratu eta Austriar Inperioa sortu zuten. 1415 eta 1806 artean Habsburgotarren burua normalean Germaniako Erromatar Inperio Santuko enperadorea izan zen (izan ere, familiatik kanpo Karlos VIII.a Bavariakoak baino ez zuen lortu). (eu)
- The Habsburg monarchy (German: Habsburgermonarchie, pronounced [ˈhaːpsbʊʁɡɐmonaʁˌçiː]), also known as the Danubian monarchy (German: Donaumonarchie, pronounced [ˈdoːnaʊ̯monaʁˌçiː]), or Habsburg Empire (German: Habsburgerreich, pronounced [ˈhaːpsbʊʁɡɐˌʁaɪ̯ç]), was the collection of empires, kingdoms, duchies, counties and other polities that were ruled by the House of Habsburg, especially the dynasty's Austrian branch. The history of the Habsburg monarchy can be traced back to the election of Rudolf I as King of Germany in 1273 and his acquisition of the Duchy of Austria for the Habsburg in 1282. In 1482, Maximilian I acquired the Netherlands through marriage. Both realms passed to his grandson and successor, Charles V, who also inherited the Spanish throne and its colonial possessions, and thus came to rule the Habsburg empire at its greatest territorial extent. The abdication of Charles V in 1556 led to a division within the dynasty between his son Philip II of Spain and his brother Ferdinand I, who had served as his lieutenant and the elected king of Hungary and Bohemia. The Spanish branch (which held all of Iberia, the Netherlands, Burgundy, and lands in Italy) became extinct in 1700. The Austrian branch (which ruled the Holy Roman Empire, Hungary, Bohemia and various other lands) was itself split into different branches in 1564 but reunited 101 years later. The Habsburg monarchy was a personal union of crowns, with no uniform laws or shared institutions other than the Habsburg court itself; the territorial possessions of the monarchy were thus united only by virtue of a common monarch. The Habsburg realms were unified in 1804 with the formation of the Austrian Empire and later split in two with the Austro-Hungarian Compromise of 1867. The monarchy began to fracture in the face of inevitable defeat during the final years of World War I and ultimately disbanded with the proclamation of the Republic of German-Austria and the First Hungarian Republic in late 1918. In historiography, the terms "Austria" or "Austrians" are frequently used as shorthand for the Habsburg monarchy since the 18th century. From 1438 to 1806, the rulers of the House of Habsburg almost continuously reigned as Holy Roman Emperors. However, the realms of the Holy Roman Empire were mostly self-governing and are thus not considered to have been part of the Habsburg monarchy. Hence, the Habsburg monarchy (of the Austrian branch) is often called "Austria" by metonymy. Around 1700, the Latin term monarchia austriaca came into use as a term of convenience. Within the empire alone, the vast possessions included the original hereditary lands, the Erblande, from before 1526; the lands of the Bohemian crown; the formerly Spanish Netherlands from 1714 until 1794; and some fiefs in Imperial Italy. Outside the empire, they encompassed all the lands of the crown of Hungary as well as conquests made at the expense of the Ottoman Empire. The dynastic capital was Vienna, except from 1583 to 1611, when it was in Prague. (en)
- El Imperio Habsburgo, conocido en la mayoría de idiomas, incluido el alemán, como la Monarquía de los Habsburgo (Habsburgermonarchie) y a veces citado como la Monarquía del Danubio (Donaumonarchie), es una denominación no oficial entre los historiadores de los países y provincias que fueron gobernados por la rama austriaca menor de la casa de Habsburgo (primogénita desde 1700) hasta el 1780 y después por la rama sucesora de los Habsburgo-Lorena hasta el 1918. La monarquía era un estado compuesto formado por los territorios dentro y fuera del Sacro Imperio, unidos únicamente en la persona del monarca. La capital de la dinastía fue Viena, excepto entre 1583-1611, cuando se trasladó a Praga. De 1806 a 1867 la monarquía de los Habsburgo se unificó formalmente como el Imperio austriaco, y desde 1867 a 1918 como el Imperio austrohúngaro. Un libro de memorias sobre la decadencia del imperio Habsburgo es El mundo de ayer de Stefan Zweig. El líder de la rama austriaca de los Habsburgo menudo fue elegido emperador del Sacro Imperio hasta la disolución del imperio en 1806; desde el 1415 hasta esta disolución del imperio 1806 únicamente Carlos VII de Baviera no fue un gobernante Habsburgo de Austria. Las dos entidades se encontraban no colindantes, la monarquía de los Habsburgo cubría muchas tierras más allá del Sacro Imperio Romano, y la mayor parte del Imperio fue gobernado por otras dinastías. La monarquía de los Habsburgo no solía incluir todos los territorios gobernados por los Habsburgo. La rama mayor gobernó España hasta 1700, pero no se suele mezclar con la definición de «Habsburgo» tras el reinado de Carlos I de España, que dividió la dinastía entre sus ramas de Austria y de España a raíz de su abdicación en 1555-1556. (es)
- Le terme monarchie des Habsbourg (/abzbuʁ/, en allemand : Habsburgermonarchie) peut, dans la littérature historique, désigner trois étapes de l'évolution de ce qui est également appelé empire des Habsbourg ou, plus rarement, monarchie d'Autriche :
* au sens strict dans l'historiographie moderne, l'ensemble des territoires européens gouvernés directement par la branche cadette autrichienne de la maison de Habsbourg puis par la maison de Habsbourg-Lorraine jusqu'aux guerres napoléoniennes, à distinguer des possessions de la maison de Habsbourg en Espagne et aussi des États immédiats du Saint-Empire sous la suprématie indirecte des Habsbourg en tant qu'empereurs romains germaniques ;
* au sens élargi l'empire d'Autriche défini en 1804 ;
* au sens élargi encore, l'Autriche-Hongrie définie en 1867 et également appelée « monarchie danubienne » ou « double-monarchie ». Cet article décrit la monarchie de Habsbourg au sens strict, c'est-à-dire essentiellement les territoires héréditaires des Habsbourg, incluant les pays de la couronne de Bohême et du royaume de Hongrie en union personnelle depuis 1526, jusqu'au début de l'époque contemporaine en 1804. La politique matrimoniale de la lignée autrichienne descendant de Ferdinand Ier, frère cadet de l'empereur Charles Quint, lui a assuré la domination sur un grand espace d'Europe centrale. Depuis le mariage de l'archiduchesse Marie-Thérèse d'Autriche et François-Étienne de Lorraine en 1736, la dynastie porte le nom de Habsbourg-Lorraine. Face au sacre de Napoléon Ier en 1804, le dernier empereur romain germanique François II créa le titre d'empereur d'Autriche. Ainsi naquit l'empire d'Autriche, que la dynastie de Habsbourg-Lorraine gouverna jusqu'au compromis austro-hongrois de 1867, qui créa l'Autriche-Hongrie gouvernée en union réelle jusqu'à sa dislocation en 1918. (fr)
- Is í an Mhonarcacht Habsburgach (nó An Impireacht Habsburgach) an t-ainm neamhoifigiúil a úsáidtear i measc staraithe agus iad ag tagairt do na tíortha agus cúigí a bhí faoi riail ag chraobh shóisearach Ostarach den Theaghlach Hapsburgach (1278-1780), agus ansin ag an Teaghlach comharbach i dteideal an Teaghlach Hapsburgach-Lorráine (ó 1780), idir 1526 agus 1804. Níor chuireadh an téarma "An Mhonarcacht Habsburgach / An Impireacht Habsburgach", áfach, ar bun ach go dtí an 19ú haois luath, ina ndearnadh tagairt do thiarnais Habsburgacha idir an tréimhse 1526-1804. Bhí an phríomhchathair impiriúil suite i Vín, ach amháin idir 1583-1611, nuair a bhog sí go Prág. Ó 1804-1867 rialaigh na Habsburgs Impireacht na hOstaire agus An Ostair-Ungáir ó 1867-1918. (ga)
- Istilah Monarki Habsburg merujuk pada teritori yang dikuasai oleh wangsa Habsburg di Austria, dan lalu oleh wangsa Habsburg-Lorraine, antara 1745 dan 1867/1918. Ibu kotanya adalah Wina (dari 1583 sampai 1611 di Praha). Monarki dari tahun 1804 sampai 1867 disebut sebagai Kekaisaran Austria dan dari 1867 sampai 1918 sebagai Austria-Hongaria. (in)
- 합스부르크 군주국(독일어: Habsburgermonarchie, pronounced [ˈhaːpsbʊʁɡɐmonaʁˌçiː]), 또는 도나우 군주국(독일어: Donaumonarchie, pronounced [ˈdoːnaʊ̯monaʁˌçiː]), 혹은 합스부르크 제국(독일어: Habsburgerreich, pronounced [ˈhaːpsbʊʁɡɐˌʁaɪ̯ç])은 합스부르크 왕가, 특히 오스트리아 가문이 통치하던 제국, 왕국, 공작령, 군, 기타 정치의 조직체였다. 역사학에서 '오스트리아' 또는 '오스트리아인'이라는 용어는 18세기 이후 합스부르크 왕가의 약자로 자주 사용된다. 1438년부터 1806년까지 합스부르크 왕가의 통치자들은 신성 로마 제국 황제로서 거의 지속적으로 통치했다. 그러나 신성 로마 제국의 영토는 대부분 자치적이었고, 따라서 합스부르크 군주국의 일부로 간주되지 않았다. 합스부르크 왕가의 역사는 1273년 루돌프 1세가 독일의 왕으로 선출되었고, 1282년 합스부르크 왕가를 위해 오스트리아 공국을 점령한 것으로 거슬러 올라간다. 1482년 막시밀리안 1세는 혼인을 통해 네덜란드를 획득했다. 두 왕국 모두 스페인의 왕위와 식민지를 물려받은 그의 손자이자 후계자인 카를 5세에게 넘어갔고, 따라서 합스부르크 제국을 가장 큰 영토 범위에서 통치하게 되었다. 1556년 카를 5세가 퇴위하자 그의 아들 펠리페 2세와 헝가리와 보헤미아의 국왕으로 선출된 페르디난트 1세 사이에 분열이 일어났다. 이베리아, 네덜란드, 부르고뉴, 이탈리아 영토를 모두 차지하던 스페인 지부는 1700년에 소멸되었다. 신성 로마 제국, 헝가리, 보헤미아 및 기타 여러 영토를 통치하던 오스트리아 분파도 1564년에 서로 다른 분파로 갈라졌으나 101년 후에 다시 통합되었다. 합스부르크 군주제는 왕실의 개인적인 연합으로, 합스부르크 궁정 그 자체 외에는 통일된 법률이나 공유된 제도가 없었다. 합스부르크 제국은 1804년 오스트리아 제국의 형성과 함께 통일되었고, 이후 1867년 오스트리아-헝가리 제국과 오스트리아-헝가리 제국간의 타협으로 둘로 나뉘었다. 군주제는 제1차 세계 대전 말기에 불가피한 패배에 직면하여 분열되기 시작했고, 1918년 말 독일-오스트리아 공화국과 헝가리 제1공화국이 선포되면서 결국 해체되었다. 역사학에서 합스부르크 군주국(오스트리아 분파)은 메토니즘에 의해 종종 "오스트리아"라고 불린다. 1700년경, 라틴어로 "monchia austriaca"라는 용어가 편의용어로 사용되기 시작했다. 1526년 이전 보헤미아의 왕위 계승 영토인 에르블란데, 1714년부터 1794년까지의 스페인령 네덜란드, 그리고 이탈리아 제국 내의 몇몇 영지들을 포함했다. 제국 밖에서는 오스만 제국의 희생으로 이루어진 정복뿐만 아니라 헝가리 왕국의 모든 영토를 포함했다. 프라하에 있던 1583년부터 1611년까지를 제외하고, 왕가의 수도는 프라하였다. (ko)
- De Habsburgse monarchie, de Oostenrijkse monarchie of het Habsburgse rijk is de historiografische term voor de landen die geregeerd werden door de Oostenrijkse tak van het huis Habsburg van 1526 tot 1804. Deze landen waren formeel slechts in een personele unie verbonden, maar via een langzaam staatsvormingsproces ontstond er een eenheid binnen deze landen. In 1804 bevestigde Frans I dit door alle landen van de monarchie onder één kroon te verenigen, waardoor het keizerrijk Oostenrijk ontstond. De geschiedenis van de monarchie werd gekenmerkt door grote tegenstellingen op cultureel en bestuurlijk niveau tussen de verschillende landen binnen de monarchie. Daarnaast betekende het feit dat de Habsburgse heersers sinds 1438 vrijwel onafgebroken keizers van het Heilige Roomse Rijk waren, zij hun aandacht moesten verdelen tussen de regering van hun eigen domeinen en die van het Heilige Roomse Rijk. De tegenstellingen tussen beide gebieden brachten vaak grote problemen met zich mee. Verder betekende de strategische ligging van de Habsburgse monarchie dat het land kon rekenen op veel verschillende vijanden en bondgenoten. Voornamelijk door diplomatie werd de monarchie een grootmacht in vroegmodern Europa. (nl)
- ハプスブルク帝国（ハプスブルクていこく）は、オーストリア系ハプスブルク家（のちハプスブルク＝ロートリンゲン家）の君主により統治された、神聖ローマ帝国内外の領邦国家などの国家群による同君連合である。 成立年はハプスブルク家がオーストリア大公国に加えてハンガリー王国（王領ハンガリー）、ボヘミア王国（ボヘミア王冠領）を獲得した1526年とされる。1804年までは公式の名称を持っていなかったが、同時代の人々ですらこれを事実上の単一国家として認識され、オーストリアと呼称していた。 ただし、これより古い時代の、神聖ローマ皇帝とスペイン王を兼ねたカール5世を君主とする国家群なども、広く「ハプスブルク家の帝国」といった意味で「ハプスブルク帝国」と呼ばれることがある。 (ja)
- Monarchia asburgica è un termine storiografico convenzionale per designare l'insieme degli Stati governati dal ramo austriaco della Casa d'Asburgo e poi dalla Casa d'Asburgo-Lorena, sia interni che esterni al Sacro Romano Impero. Diversamente dalla corona imperiale - assegnata tramite elezione e cinta quasi ininterrottamente dagli Asburgo tra il 1438 e la fine dell'Impero nel 1806 - la sovranità sugli Stati che componevano la monarchia asburgica si trasmetteva per via ereditaria. In italiano spesso ci si riferisce a tale unione personale di Stati utilizzando la sineddoche Austria, poiché l'Arciducato d'Austria e la sua capitale Vienna ne rappresentavano il centro politico. La monarchia si sviluppò dalle terre ereditarie degli Asburgo (per lo più le moderne Austria e Slovenia), accumulate dal 1278. Di un vero e proprio impero asburgico si può parlare dal sedicesimo secolo, quando Carlo V d'Asburgo, arciduca d'Austria e Imperatore, ereditò Paesi Bassi e Spagna, mentre suo fratello minore l'arciduca Ferdinando, fu poi eletto re di Boemia e di Ungheria a seguito della morte di Luigi II, il re di questi due Paesi, caduto in battaglia contro i turchi alla battaglia di Mohács. Da quel momento la monarchia crebbe fino al livello in cui poteva governare su larga parte dell'Europa centrale, costituendo così uno dei più lampanti esempi di monarchia composita, costituita da territori tra loro non contigui territorialmente. Nel 1804 l'imperatore Francesco II, presagendo il prossimo scioglimento del Sacro Romano Impero, per non perdere il titolo di imperatore fuse gli Stati della monarchia asburgica nell'Impero austriaco, che nel 1867 si trasformò nell'Impero austro-ungarico, caduto nel 1919. (it)
- Габсбургская монархия (Габсбургская империя, Дунайская монархия или Австрийская монархия) — неофициальное название конгломерата феодальных владений, находившихся под властью австрийской ветви династии Габсбургов. Обычно используется в отношении периода с 1526 года, когда австрийский эрцгерцог Фердинанд I занял престолы Чехии и Венгрии. В 1804 году была образована Австрийская империя. Термин «габсбургская монархия» может также употребляться в более широком смысле в отношении периода с 1276 года (начало правления Габсбургов в Австрии) до 1918 года (распад Австро-Венгрии). До 1804 года территории, находившиеся под властью Габсбургов, не имели единого официального названия. Название Габсбургская империя также широко используется для обозначения совокупности государственных образований, находившихся под властью императора Священной Римской империи Карла V Габсбурга, включающих Испанию, Испанские Нидерланды, Франш-Конте, Ломбардию, Неаполитанское королевство, Сицилию, Сардинию и американские владения Испании. Монархи из династии Габсбургов также являлись императорами Священной Римской империи в 1439—1806 годах (за исключением периода 1740—1745 гг.). (ru)
- Monarchia Habsburgów, imperium Habsburgów (niem. Habsburgermonarchie, łac. Monarchia austriaca), pot. i skrótowo Austria – nieoficjalne nazwy stosowane na państwa pozostające w unii personalnej (później realnej), których władcy pochodzili z dynastii Habsburgów i których każdy panujący przedstawiciel był jednocześnie m.in. arcyksięciem Austrii, królem Czech, królem Węgier oraz władcą podległych im krajów i terytoriów. Związek istniał w latach 1526–1804. Część państw monarchii Habsburgów należało do Świętego Cesarstwa Rzymskiego, a jako król Czech, władca monarchii był elektorem przy elekcji króla Niemiec (który następnie był intronizowany na Cesarza). Habsburgowie zawładnęli dla siebie także tron cesarza rzymskiego. Państwa monarchii Habsburgów zostały zjednoczone w Cesarstwo Austrii 11 sierpnia 1804, a dwa lata później dwucesarz Franciszek II Habsburg rozwiązał Święte Cesarstwo Rzymskie. (pl)
- Habsburgska monarkin eller habsburgska riket är det rike som den österrikiska grenen av ätten Habsburg (1278–1780) och därefter grenen Habsburg-Lothringen (efter 1780) regerade över från 1526 till 1867/1918. Riket omfattade stora delar av Europa. (sv)
- A Monarquia de Habsburgo incluía os territórios governados pelo ramo austríaco da Casa de Habsburgo e depois pela Casa sucessora de Habsburgo-Lorena, entre 1745 e 1867/1918. A capital era Viena. A monarquia, de 1804 a 1867, geralmente é denominada Império Austríaco e de 1867 a 1918 Império Austro-Húngaro. A monarquia desenvolveu-se das Terras Hereditárias de Habsburgo (a maioria delas localizadas nos territórios das atuais Áustria e Eslovênia), que os Habsburgos possuíam desde 1278. A Monarquia de Habsburgo aumentou em importância na Europa em 1526, quando o arquiduque Fernando da Áustria, o irmão mais novo do Sacro Imperador Romano-Germânico Carlos V, foi eleito Rei da Boêmia e Hungria após a morte de Luís II, o rei daqueles dois países, na batalha contra os turcos em Mohács. A partir dali, a Monarquia cresceu a ponto de chegar, por vezes, a governar mais da metade do território da Europa. (pt)
- Габсбурзька монархія, Габсбурзька імперія або Австрійська монархія — неофіційна назва територій, які перебували у 1200–1918 роках під владою австрійського відгалуження династії Габсбургів. Зазвичай цей термін використовуть стосовно періоду з 1526 року, коли австрійський ерцгерцог Фердинанд I приєднав до своїх володінь землі Чеської корони й Угорщину, до 1804, коли була створена Австрійська імперія. До 1804 території, які були під владою Габсбургів, не мали спільної офіційної назви. Термін «габсбурзька монархія» використовуть і в ширшому сенсі щодо періоду з 1276 року (перехід Австрії під владу Габсбургів) до 1918 року (розпад Австро-Угорщини). Назву "Габсбурзька імперія" широко використовуть також для позначення спільноти державних об'єднань, які перебували під владою імператора Священної Римської імперії Карла V Габсбурга, включаючи Іспанію, Іспанські Нідерланди, Франш-Конте, Ломбардію, Неаполітанське королівство, Сицилію, Сардинію й американські володіння Іспанії. (uk)
- 哈布斯堡君主国（德語：Habsburgermonarchie，英語：Habsburg Monarchy），也稱多瑙君主國（德語：Donaumonarchie）是由历史学家採用的一種形容在哈布斯堡皇朝統治之下領土的說法。 很長一段時間內，哈布斯堡家族統治了奧地利、德國、匈牙利、捷克、北意大利、西班牙、荷蘭、比利時、南意大利等眾多歐洲國家，成為這些國家的皇室。由於他們所統治國家的語言風俗均不相同，哈布斯堡家族並不採取同化策略，反而是尊重旗下各個民族的文化。所以，與其說哈布斯堡是一個复合君主国，不如說它是同樣的一群家族成員所统治的“多國集團”。把哈布斯堡家族所統治過的神聖羅馬帝國、西班牙帝國、奧地利帝國和奧匈帝國這四個帝國級的國家合起來，也可以統稱為哈布斯堡帝國（Habsburg Empire）。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- La Habsburga monarkio (aŭ ankaŭ "Habsburga imperio", "Aŭstra monarkio", "Danuba monarkio" aŭ simile) estas neoficiala nomo por la aro de landoj kaj teritorioj en Eŭropo, kiujn regis la aŭstria branĉo de la dinastio de Habsburgoj kaj iliaj idoj el la habsburga-lorena dinastio inter la jaroj 1276 kaj 1918. Metropolo kaj ĉefurbo kutime estis Vieno sed Prago estis ĉefurbo de 1583 ĝis 1611. Dum pluraj jarcentoj la habsburga monarkio ne estis unu ŝtato, sed aro de ŝtatoj kaj ŝtatetoj ligitaj per komuna reganto en persona unio. Nur en 1804 ĝi estis formale unuigita en unu ŝtaton, la Aŭstra imperio, kiun en 1867 postsekvis la imperio Aŭstrio-Hungario. La monarkio finiĝis en 1918 per la Novembra Revolucio en Germanio kaj Aŭstrio-Hungario, kaj la teritorio dividita al pluraj respublikoj. (eo)
- Istilah Monarki Habsburg merujuk pada teritori yang dikuasai oleh wangsa Habsburg di Austria, dan lalu oleh wangsa Habsburg-Lorraine, antara 1745 dan 1867/1918. Ibu kotanya adalah Wina (dari 1583 sampai 1611 di Praha). Monarki dari tahun 1804 sampai 1867 disebut sebagai Kekaisaran Austria dan dari 1867 sampai 1918 sebagai Austria-Hongaria. (in)
- ハプスブルク帝国（ハプスブルクていこく）は、オーストリア系ハプスブルク家（のちハプスブルク＝ロートリンゲン家）の君主により統治された、神聖ローマ帝国内外の領邦国家などの国家群による同君連合である。 成立年はハプスブルク家がオーストリア大公国に加えてハンガリー王国（王領ハンガリー）、ボヘミア王国（ボヘミア王冠領）を獲得した1526年とされる。1804年までは公式の名称を持っていなかったが、同時代の人々ですらこれを事実上の単一国家として認識され、オーストリアと呼称していた。 ただし、これより古い時代の、神聖ローマ皇帝とスペイン王を兼ねたカール5世を君主とする国家群なども、広く「ハプスブルク家の帝国」といった意味で「ハプスブルク帝国」と呼ばれることがある。 (ja)
- Habsburgska monarkin eller habsburgska riket är det rike som den österrikiska grenen av ätten Habsburg (1278–1780) och därefter grenen Habsburg-Lothringen (efter 1780) regerade över från 1526 till 1867/1918. Riket omfattade stora delar av Europa. (sv)
- 哈布斯堡君主国（德語：Habsburgermonarchie，英語：Habsburg Monarchy），也稱多瑙君主國（德語：Donaumonarchie）是由历史学家採用的一種形容在哈布斯堡皇朝統治之下領土的說法。 很長一段時間內，哈布斯堡家族統治了奧地利、德國、匈牙利、捷克、北意大利、西班牙、荷蘭、比利時、南意大利等眾多歐洲國家，成為這些國家的皇室。由於他們所統治國家的語言風俗均不相同，哈布斯堡家族並不採取同化策略，反而是尊重旗下各個民族的文化。所以，與其說哈布斯堡是一個复合君主国，不如說它是同樣的一群家族成員所统治的“多國集團”。把哈布斯堡家族所統治過的神聖羅馬帝國、西班牙帝國、奧地利帝國和奧匈帝國這四個帝國級的國家合起來，也可以統稱為哈布斯堡帝國（Habsburg Empire）。 (zh)
- ملكية هابسبورغ (أو إمبراطورية هابسبورغ)، هو مصطلح شامل استُخدم من قبل المؤرخين لوصف الأراضي والممالك التابعة لعائلة هابسبورغ الملكية، وخاصةً تلك التابعة إلى الفرع النمساوي. على الرغم من تولي زعيم عائلة هابسبورغ منصب الإمبراطور الروماني المقدس في الفترة من 1438 إلى 1806 (باستثناء الفترة من 1742 إلى 1745)، فإن الإمبراطورية ذاتها لم تكن جزءً من ملكية هابسبورغ، بدأ تكوين ملكية هابسبورغ بعد تنصيب رودولف الأول ملكًا لألمانيا في 1273 وضمه لدوقية النمسا إلى عائلته في 1282. وفي عام 1482 استحوذ ماكسيمليان الأول على الأراضي المنخفضة عن طريق زواجه من ماريا الثرية. تقع كلتا هاتين البقعتين ضمن أراضي الإمبراطورية والتي ورثها إلى حفيده وخليفته شارلكان، إضافة إلى وراثته لإسبانيا ومستعمراتها مما أتاح له فرصة حكم الملكية الهابسبورغية في فترة وصولها إلى أوج مداها الإقليمي. أدى تنازل شارلكان عن عرشه في عام 155 (ar)
- La Monarquia o Imperi Habsburg —Habsburgermonarchie en alemany—, de vegades citat també com a Monarquia del Danubi (Donaumonarchie), és la denominació no oficial entre els historiadors que reben els països i províncies que van ser governats per la branca austríaca menor de la casa d'Habsburg fins a l'any 1780 i, després, per la branca successora dels , fins a l'any 1918. Tots els designats com a Emperador del Sacre Imperi de 1415 a 1806 pertanyien a la casa Habsburg, excepte Carles VII de Baviera, que durant tres anys –de 1742 a 1745– va ocupar el tron. (ca)
- Habsburská monarchie (německy Habsburgermonarchie) či hovorově Rakouská monarchie (německy Österreichische Monarchie), popř. Podunajská monarchie (Donaumonarchie) nebo jen zkráceně Rakousko, jsou neoficiální názvy bezejmenného historického soustátí, jemuž vládla rakouská větev habsburské dynastie a jejich následnická habsbursko-lotrinská dynastie v letech 1526–1804. Velká část habsburského soustátí oficiálně náležela ke Svaté říši římské, zatímco druhá podstatná část se skládala zejména z Uherského království a nacházela se mimo Říši. (cs)
- Η Μοναρχία των Αψβούργων (γερμανικά: Habsburgermonarchie) ή Μοναρχία του Δούναβη (γερμανικά: Donaumonarchie), ή Αυτοκρατορία των Αψβούργων είναι ένας σύγχρονος όρος-ομπρέλα που επινοήθηκε από τους ιστορικούς για να υποδηλώσει τις πολυάριθμες χώρες και βασίλεια της δυναστείας των Αψβούργων, ιδιαίτερα εκείνα της αυστριακής γραμμής. Αν και από το 1438 ως το 1806 (με εξαίρεση το 1742 ως το 1745) ένα μέλος του Οίκου των Αψβούργων ήταν επίσης Αυτοκράτορας της Αγίας Ρωμαϊκής Αυτοκρατορίας, η ίδια η Αγία Ρωμαϊκή Αυτοκρατορία (επί της οποίας ο αυτοκράτορας ασκούσε μόνο πολύ περιορισμένη εξουσία) δεν θεωρείται ότι ανήκε στη λεγόμενη σήμερα Μοναρχία των Αψβούργων. (el)
- Als Habsburgermonarchie oder Habsburgerreich (auch Habsburger, Habsburgische oder österreichische Monarchie oder Donaumonarchie) bezeichnet die Geschichtswissenschaft die Herrschaftsgebiete, die das Haus Habsburg (seit 1736 Habsburg-Lothringen) vom ausgehenden Mittelalter bis 1918 großenteils in Personalunion regierte. (de)
- The Habsburg monarchy (German: Habsburgermonarchie, pronounced [ˈhaːpsbʊʁɡɐmonaʁˌçiː]), also known as the Danubian monarchy (German: Donaumonarchie, pronounced [ˈdoːnaʊ̯monaʁˌçiː]), or Habsburg Empire (German: Habsburgerreich, pronounced [ˈhaːpsbʊʁɡɐˌʁaɪ̯ç]), was the collection of empires, kingdoms, duchies, counties and other polities that were ruled by the House of Habsburg, especially the dynasty's Austrian branch. (en)
- Habsburgotar monarkia (alemanez: Habsburgermonarchie) edo Habsburgotar Inperioa Habsburgo edo Austriako etxearen eskuetan zeuden lurralde multzoei deitzeko historiografian erabiltzen duten izena da. Bere monarkia konposatua izan ere, Germaniako Erromatar Inperio Santuaren barnean eta kanpoan kokatutakoa, azken finean batasun pertsonal bat. 1804 eta 1867 artean ofizialki bateratu eta Austriar Inperioa sortu zuten. (eu)
- Le terme monarchie des Habsbourg (/abzbuʁ/, en allemand : Habsburgermonarchie) peut, dans la littérature historique, désigner trois étapes de l'évolution de ce qui est également appelé empire des Habsbourg ou, plus rarement, monarchie d'Autriche : Cet article décrit la monarchie de Habsbourg au sens strict, c'est-à-dire essentiellement les territoires héréditaires des Habsbourg, incluant les pays de la couronne de Bohême et du royaume de Hongrie en union personnelle depuis 1526, jusqu'au début de l'époque contemporaine en 1804. (fr)
- El Imperio Habsburgo, conocido en la mayoría de idiomas, incluido el alemán, como la Monarquía de los Habsburgo (Habsburgermonarchie) y a veces citado como la Monarquía del Danubio (Donaumonarchie), es una denominación no oficial entre los historiadores de los países y provincias que fueron gobernados por la rama austriaca menor de la casa de Habsburgo (primogénita desde 1700) hasta el 1780 y después por la rama sucesora de los Habsburgo-Lorena hasta el 1918. La monarquía era un estado compuesto formado por los territorios dentro y fuera del Sacro Imperio, unidos únicamente en la persona del monarca. La capital de la dinastía fue Viena, excepto entre 1583-1611, cuando se trasladó a Praga. De 1806 a 1867 la monarquía de los Habsburgo se unificó formalmente como el Imperio austriaco, y desd (es)
- Is í an Mhonarcacht Habsburgach (nó An Impireacht Habsburgach) an t-ainm neamhoifigiúil a úsáidtear i measc staraithe agus iad ag tagairt do na tíortha agus cúigí a bhí faoi riail ag chraobh shóisearach Ostarach den Theaghlach Hapsburgach (1278-1780), agus ansin ag an Teaghlach comharbach i dteideal an Teaghlach Hapsburgach-Lorráine (ó 1780), idir 1526 agus 1804. Níor chuireadh an téarma "An Mhonarcacht Habsburgach / An Impireacht Habsburgach", áfach, ar bun ach go dtí an 19ú haois luath, ina ndearnadh tagairt do thiarnais Habsburgacha idir an tréimhse 1526-1804. (ga)
- Monarchia asburgica è un termine storiografico convenzionale per designare l'insieme degli Stati governati dal ramo austriaco della Casa d'Asburgo e poi dalla Casa d'Asburgo-Lorena, sia interni che esterni al Sacro Romano Impero. Diversamente dalla corona imperiale - assegnata tramite elezione e cinta quasi ininterrottamente dagli Asburgo tra il 1438 e la fine dell'Impero nel 1806 - la sovranità sugli Stati che componevano la monarchia asburgica si trasmetteva per via ereditaria. In italiano spesso ci si riferisce a tale unione personale di Stati utilizzando la sineddoche Austria, poiché l'Arciducato d'Austria e la sua capitale Vienna ne rappresentavano il centro politico. (it)
- 합스부르크 군주국(독일어: Habsburgermonarchie, pronounced [ˈhaːpsbʊʁɡɐmonaʁˌçiː]), 또는 도나우 군주국(독일어: Donaumonarchie, pronounced [ˈdoːnaʊ̯monaʁˌçiː]), 혹은 합스부르크 제국(독일어: Habsburgerreich, pronounced [ˈhaːpsbʊʁɡɐˌʁaɪ̯ç])은 합스부르크 왕가, 특히 오스트리아 가문이 통치하던 제국, 왕국, 공작령, 군, 기타 정치의 조직체였다. 역사학에서 '오스트리아' 또는 '오스트리아인'이라는 용어는 18세기 이후 합스부르크 왕가의 약자로 자주 사용된다. 1438년부터 1806년까지 합스부르크 왕가의 통치자들은 신성 로마 제국 황제로서 거의 지속적으로 통치했다. 그러나 신성 로마 제국의 영토는 대부분 자치적이었고, 따라서 합스부르크 군주국의 일부로 간주되지 않았다. (ko)
- De Habsburgse monarchie, de Oostenrijkse monarchie of het Habsburgse rijk is de historiografische term voor de landen die geregeerd werden door de Oostenrijkse tak van het huis Habsburg van 1526 tot 1804. Deze landen waren formeel slechts in een personele unie verbonden, maar via een langzaam staatsvormingsproces ontstond er een eenheid binnen deze landen. In 1804 bevestigde Frans I dit door alle landen van de monarchie onder één kroon te verenigen, waardoor het keizerrijk Oostenrijk ontstond. (nl)
- A Monarquia de Habsburgo incluía os territórios governados pelo ramo austríaco da Casa de Habsburgo e depois pela Casa sucessora de Habsburgo-Lorena, entre 1745 e 1867/1918. A capital era Viena. A monarquia, de 1804 a 1867, geralmente é denominada Império Austríaco e de 1867 a 1918 Império Austro-Húngaro. (pt)
- Monarchia Habsburgów, imperium Habsburgów (niem. Habsburgermonarchie, łac. Monarchia austriaca), pot. i skrótowo Austria – nieoficjalne nazwy stosowane na państwa pozostające w unii personalnej (później realnej), których władcy pochodzili z dynastii Habsburgów i których każdy panujący przedstawiciel był jednocześnie m.in. arcyksięciem Austrii, królem Czech, królem Węgier oraz władcą podległych im krajów i terytoriów. Związek istniał w latach 1526–1804. Część państw monarchii Habsburgów należało do Świętego Cesarstwa Rzymskiego, a jako król Czech, władca monarchii był elektorem przy elekcji króla Niemiec (który następnie był intronizowany na Cesarza). Habsburgowie zawładnęli dla siebie także tron cesarza rzymskiego. Państwa monarchii Habsburgów zostały zjednoczone w Cesarstwo Austrii 11 sie (pl)
- Габсбургская монархия (Габсбургская империя, Дунайская монархия или Австрийская монархия) — неофициальное название конгломерата феодальных владений, находившихся под властью австрийской ветви династии Габсбургов. Обычно используется в отношении периода с 1526 года, когда австрийский эрцгерцог Фердинанд I занял престолы Чехии и Венгрии. В 1804 году была образована Австрийская империя. Термин «габсбургская монархия» может также употребляться в более широком смысле в отношении периода с 1276 года (начало правления Габсбургов в Австрии) до 1918 года (распад Австро-Венгрии). До 1804 года территории, находившиеся под властью Габсбургов, не имели единого официального названия. (ru)
- Габсбурзька монархія, Габсбурзька імперія або Австрійська монархія — неофіційна назва територій, які перебували у 1200–1918 роках під владою австрійського відгалуження династії Габсбургів. Зазвичай цей термін використовуть стосовно періоду з 1526 року, коли австрійський ерцгерцог Фердинанд I приєднав до своїх володінь землі Чеської корони й Угорщину, до 1804, коли була створена Австрійська імперія. До 1804 території, які були під владою Габсбургів, не мали спільної офіційної назви. (uk)
|
.svg=3fwidth=3d300)
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
